©Вживання слова вишивка в будь-якому негативному контексті є проявом свідомого чи латентного українофобства.
Або – з великого розуму, як це трапилося з художником Єрмоленком, який і вигадав термін вишиватник.
Єрмоленко, можливо, добре володіє пензлем, але аж ніяк не словом і тому вельми криво сформулював свою думку, підспівуючи тим, хто донедавна, через губу, висловлювався про українців так: свідомий, щирий, шараварник, хахол, нєзалєжний...
Адже тільки, повторюся, з дуже великого розуму можна сказонути: «Вишиватники чіпляються за наше коріння та спадщину, як кліщ за кожух». Договоритися до того, що історичнн коріння і загалом спадщина – непотріб, це треба бути неабияким інтиликтуалом.
Не даремно мовиться в одній приказці: «Не так тіїї вороги, як добріїї люди…»
Це – «сон розуму», як сказав хтось розумний…