А надходження до цієї системи відбуватимуться як і зараз: податки ідуть до бюджету, з бюджету виділяють субвенцію у національне агентство страхування, де розподілятимуть гроші.
ВВС: Щодо теми цін на ліки: громадські активісти стверджують, що зараз виникає ситуація, коли державні установи - як, приміром, Інститут серця під керівництвом Бориса Тодурова - можуть у рамках закону закуповувати ліки за вищими цінами, ніж декларують виробники. Чому?
У.С.: Ціни, задекларовані на сайті Державний експертний центр МОЗ, вказують самі виробники чи імпортери. Ринкова ціна є точнішою. Усі розуміють, що задекларовані показники не зовсім віддзеркалюють прадивий стан речей.
Тут є багато нюансів. Приміром, Україна є референтною країною для Росії та Білорусі, і багато виробників декларують ціни в Україні так, аби мати вплив на ціни в інших країнах. Можливо, це одна з причин, чому виникає велика різниця між цінами.
Ми завершуємо розробляти нову політику щодо лікарських засобів і правил державних закупівель. Бо, приміром, у системі ProZorro, яка загалом працює дуже добре, щодо ліків є певні недопрацювання. Усі ми вже побачили, що можна взяти великий об'єм, розподілити його на частинки і пройти повз ProZorro (Допорогові закупівлі - на суми, менші за 200 тисяч гривень. - Ред.). Так і зробили в Інституті серця із закупівлями у грудні. (Пояснення позиції Бориса Тодурова. - Ред.)
Якби ми всю енергію, яку вкладаємо у корупційні системи, перевели на світлий бік, ми могли б стати найпотужнішою країною Європи
Українці здатні створити суперові системи на зразок ProZorro - це вже визнали уряди багатьох країн, але вони, на жаль, користуються тим самим талантом і знаннями, аби йти повз системи і далі займатися корупційними схемами. Якби ми всю енергію, яку вкладаємо у корупційні системи, перевели на світлий бік, ми могли б стати найпотужнішою країною Європи. Але так не відбувається.
ВВС: А ви спілкувалися із паном Тодуровим особисто після останнього скандалу?
У.С.: Ні. Востаннє я бачила пана Тодурова під час прес-конференції щодо трансплантації в Інституті серця у вересні, куди мене запросили. Я прийшла, оскільки міністерство підтримує програму трансплантації.
Те, що почалося, було через його коментар на моїй особистій сторінці у Facebook, на який я відповіла жартівливим тоном. Після того я нічого не коментувала, ми лише офіційно через МОЗ подавали факти, статистику і правду. Все, що відбувається поза тим, не моя справа.
(17 січня Борис Торудов сказав, що він очікував, "що міністр після мого публічного звернення передзвонить мені або викличе до себе у кабінет" поговорити про нагальні питання, але цього не сталося. - Ред.).
ВВС: Він погрожував подати на вас до суду за халатність - як ви ставитеся до таких звинувачень?
У.С.: Ми відповіли офіційно від МОЗ - це і є моє ставлення.
Гроші - за пацієнтом
ВВС: Про корупцію у системі охорони здоров'я в уряді говорять часто. Що вже вдалося подолати?
У.С.: Корупція закорінена у всіх системах в Україні, від народження дитини, отримання вакцин, місця у дитячому садочку, дитячому будинку, школі, університеті, інтернатурі, на роботі - на жаль, це існує від самого початку і до кінця. Аби люди відвикли від того, що це нормально, потрібен час. Бо зараз люди бачать це нормою. Але це не правильно, не етично, аморально і протизаконно.
Як раніше було з вакцинами: треба було їх шукати, заплатити якомусь лікарю, купувати за кордоном. Після початку закупівель через міжнародні організації ми змогли привезти в Україну багато сучасних і безпечних вакцин, які ефективно розподілили і змінили рівень вакцинації у багатьох програмах - від менше 10% до понад 60%.
Здавалося б, як вакцини можуть бути задіяні у корупційних схемах? Але тендери проводили під одного виробника, закуплені вакцини передавали регіонам, а там за них брали гроші, хоча вони безкоштовні. Крок за кроком, через вакцині, ліки, які ми закуповуємо через міжнародні організації, ми боремося проти корупційних схем.
Ще один аспект: чому лікарі беруть "подяку" від пацієнтів? Тому що вони дуже мало заробляють. І це не правильно. Тож ми змінюємо систему фінансування, аби лікарі отримували за кожного пацієнта гроші напряму. Якщо вони матимуть по 2 тисячі пацієнтів, вони зароблятимуть набагато більше, ніж зараз. Як і повинні. Тобто, хто більше працюватиме - більше зароблятиме.
Стара система оплачувала інфраструктуру, електрику, будинки, і дуже мало лишає на зарплати медпрацівників, а для пацієнтів - взагалі нічого. Ми даємо гроші на тих людей, які прописані, а не на тих, які насправді там проживають. Тобто гроші йдуть за якимись папірцями. Але гроші мають іти за пацієнтом.
Гроші йдуть за якимись папірцями. Але гроші мають іти за пацієнтом
ВВС: Тобто ви більше не фінансуватимете "будинки"?
У.С.: Будинки фінансуватимуть від доходів, які вони отримують за рахунок держстраховки. Це буде відповідальність області, аби вони далі підтримували свою обласну лікарню - допомагали з обладнанням, ремонтом, будували нові будівлі у разі потреби. Держава займатиметься лише правилами гри.
ВВС: Що буде з людьми, які не оберуть собі лікарів? З лікарями, яких ніхто не обере?
У.С.: Це не примусово, пацієнти можуть шукати свого лікаря і укладати з ним угоду. Але якщо цього не станеться, їх внесуть до реєстру у той момент, коли вони з будь-яких потреб звернуться до лікарні. Тоді ми заохочуватимемо їх підписати угоду зі своїм лікарем. Бо з 2019 року на вторинну або третинну ланку можна звертатися лише через первинну ланку - свого сімейного лікаря чи невідкладні стани. Це забере час, але люди звикнуть.
Це також дасть лікарям змогу обирати, як вони хочуть працювати - через ФОП, чи в амбулаторії, чи у поліклініці, чи через приватну практику.
ВВС: У лікарів буде більше свободи?
У.С.: Набагато більше. Тому що гроші ітимуть напряму їм, а не на якусь лікарню. Вони зможуть працювати самостійно, чи гуртуватися з іншими лікарями і створити свою клініку, або ж піти до поліклініки разом зі своїми пацієнтами і оплачувати оренду за приміщення.
ВВС: Зараз існують ситуації, коли лікар відмовляється приймати пацієнта, кажучи, що він "не з його амбулаторії". Чи знищить описане вами це явище?
У.С.: Знищить, бо лікарі будуть відповідальні за своїх пацієнтів. Коли вони, приміром, ідуть у відпустку, вони повинні передати ту відповідальність комусь іншому. З іншого боку, замість того, щоб іти до поліклініки і чекати годинами у чергах, ми повинні навчитися наперед записуватися до своїх лікарів телефоном чи інтернетом - це не якісь міфи, це вже робиться в Україні.
Системи не існує
ВВС: Що зараз потрібно змінити у системі охорони здоров'я у першу чергу?
У.С.: Зараз нам треба змінити уніфіковані клінічні протоколи і замість специфічних протоколів орієнтуватися на їхні джерела - асоціації й організації, визнані ВООЗ. Тому що самі протоколи змінюються щороку.
Ще одна велика проблема: в Україні немає системи превентивної медицини або профілактики. Усі наші зусилля і фінансування сконцентровані на лікуванні хворих, а не на запобіганні хворобам. Приміром, ми щороку виявляємо 160 тисяч нових випадків захворювання на рак. З них приблизно 60 тисяч вмирають. Рак у тому числі спричиняють тютюн, алкоголь. Тому нам потрібно посилювати програми із боротьби з цим, заохочувати людей займатися фізичними вправами, правильно харчуватися - аби в нас не було діабету другого типу, серцево-судинних проблем.
У нас 14 тисяч пацієнтів на рік мають інфаркти. Більшості із них можна було б допомогти, якби удосконалити систему доправлення пацієнтів до лікарень і забезпечити вчасне втручання - не за день-два, як зараз відбувається у багатьох наших центрах, а за лічені години. Для цього треба створити мережу лікарень із обладнанням і кваліфікованими лікарями на місцях.
Усі наші зусилля і фінансування сконцентровані на лікуванні хворих, а не на запобіганні хворобам
Але так само, як щодо зниження вартості ліків, опір є й на інших напрямках нашої роботи. Змінити систему важко. Люди звикли до того, що є, і бояться того, що буде. Наша роль - пояснити, що це буде покращення, що система принаймні існуватиме, бо зараз її практично не існує.
ВВС: Говорячи про регіони, якою є ситуація із медициною в Донецькій та Луганській областях? Скільки зруйнованих медзакладів там вже відновили?
У.С.: Зараз там більша проблема із кадрами, аніж із лікарнями. Дуже багато лікарів та інших медпрацівників виїхали з тих областей і тепер як переселенці працюють в інших. Ми просимо волонтерів їхати у ті лікарні, щоб допомогти, а потім повернутися назад. Ми також заохочуємо молодих лікарів їхати туди на роботу - вони отримують підвищення зарплатні, житло.
Багато лікарень мають грантові програми від міжнародних організацій. Багато з них також отримують додаткову допомогу на ремонти через міністерство з окупованих територій.
Лікар
Окрім того, є підсилення за рахунок військових, які допомагають у прифронтових лікарнях. Вони лікують не лише військових, а й цивільних, і також цивільні у разі потреби надають послуги бійцям. Це допомагає примирити громаду і військових.
ВВС: У листопаді прем'єр Гройсман сказав: "Всередині міністерства є люди, які по десять років працюють на своїх посадах" і закликав вас звільнити їх. Чи пішли ці люди із МОЗ?
У.С.: Декотрих - так, декотрих - ні. Зараз важко звільняти людей через нові закони про держслужбу. Втім, деякі з них є не лише палками у колесах, а й допомагають зрозуміти, як ця система працює. Бо щоб зламати і змінити, ми мусимо зрозуміти її. Але є й такі, що саботують, гальмують процес - кожного дня ми маємо з ними внутрішню боротьбу, намагаємося притягнути до себе. Багато з них перейшли на "світлу сторону". Ті ж, які залишилися на іншому боці, з часом відійдуть, бо не буде корупційних схем, щоб заробляти гроші.
ВВС: При цьому у вас є брак кадрів - у грудні оголосили 43 нових вакансії. Зарплати в міністерстві не дуже високі. Як Ви мотивуватимете цих людей?
Зараз у міністерстві відбуваються величезні зміни, і дуже цікаво щодня бути частиною такого масштабного проекту
У.С.: Цього року є зміни у зарплатах. Приміром, у головного спеціаліста базовий рівень зарплати буде 5900 гривень. Це небагато, але є ще премії, надбавки. Є програма за підтримки ЄС, в рамках якої працівники, що займаються реформами в системі, отримуватимуть додаткове фінансування.
Але загалом ми шукаємо чесних людей, які хочуть працювати. Більшість тих, хто влаштовується роботу - молодь після навчання, яка шукає своє місце. Зараз у міністерстві відбуваються величезні зміни, і дуже цікаво щодня бути частиною такого масштабного проекту - змінювати цілу систему охорони здоров'я.
Ми вважаємо що міністерство - це наш новий Майдан. Ми шукаємо людей, які, так само, як і на Майдан, не прийшли за грошима або славою. Ми прийшли, щоб зробити добру справу - будувати нову систему. І для цього вже не достатньо постояти на вулиці кілька місяців. Тут буде трохи довше. Треба брати на себе відповідальність. Єдиний спосіб зробити це - працювати у міністерстві, де твій підпис має якесь значення. Бо бути волонтером чи радником - це одне, а зовсім інше - нести цю відповідальність.
Люди, які зараз подаються на наші вакансії, розуміють, що роблять це для своїх дітей, батьків. Щоб створити новий договір між суспільством і державою. Щоб у центрі уваги була кожна окрема людина, а не система. Бо це не лише бюрократичні процеси, це є процес зміни цінностей. Наше життя і здоров'я - найбільша цінність.
