– Мовознавець Олександр Пономарів зазначив, що більшість народних обранців знають державну мову, але цілеспрямовано нею не спілкуються. Що Ви можете сказати з цього приводу?
– Мова – це те, що може нас об’єднати в повноцінну державу, і я обстоюю цю позицію. На жаль, людина так влаштована, що вона лінива і не хоче робити над собою зусилля. Так роблять і політики. Примусити потрібно, тільки примусити. Народні обранці – це ліниві, хитрі, інколи потворні істоти. Вони звикли жити у своєму соціумі, де "закон як дишло, куди повернеш – туди і вийшло". Вони як перевертні, які постійно вигадують якісь собі пільги, щось мутять... Це трієчники, які сидять на задній парті, гризуть насіння, вигукують якісь гасла типу "вчитель козел", "фізрук л*х"...
Мова – це єдиний маркер, за яким можна визначити, де є Україна, а де – "русскій мір". Теперішня ситуація нагадує ту, яка прослідковувалася 1991 року. Тоді також порушували питання обов’язкового вивчення і запровадження української мови як єдиної для всіх державних інституцій, навчальних закладів і так далі. Тоді це питання зам’яли. З приходом Кучми воно взагалі було зняте. І от ми й маємо абсолютно русифіковані міста на півдні, сході, де відбувається шалений опір.
У 90-х роках перемогла негативна депутатська селекція, яка приводить до влади людей без моральних принципів, засад виховання, гарної освіти. Вона й досі панує в нашому суспільстві, але тенденція змінилася на позитивну. Я сподіваюся, що з часом такі маргінали, "вовочки" відійдуть у небуття.
https://www.obozrevatel.com/ukr/news/63291-antin-muharskij-politika-dizhka-z-kisloyu-kapustoyu.htm
