ЧУЧУПАК Василь Степанович (1894 – 12.04.1920). Військовий діяч, учитель; командир мельничанської сотні самооборони (1918 – 1919), командир полку гайдамаків Холодного Яру (Головний отаман Холодного Яру, 1919 – 12.04.1920); військове звання – поручник російської (царської) армії.
Народився р. в с. Мельники Чигиринського повіту Київської губернії. До 1914 р. вчителював у с. Тимошівці Чигиринського повіту. Учасник Першої світової війни. Після повернення з армії вчителював у с. Пляківці, а потім у с. Ревівці (нині Кам’янського району Черкаської області). 10 квітня 1919 р. підняв повстання “проти комуни та Совітської влади за самостійність”, яке закінчилося невдачею.
Успішно воював проти білогвардійців, зокрема на початку січня 1920 р. брав участь у вигнанні їх з м. Черкаси. За визнанням більшовицького історика Д. Кіна, “в районе Холодного Яра оперировал атаман Чучупак, здесь никакой деникинской власти не было”. Організаційно підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини А. Гулому-Гуленку. За свідченням Ю. Горліса-Горського в “широко розвиненій бойовій організації Холодного Яру під проводом Василя Чучупаки… цілковито панували українські націоналістичні настрої”.
Потрапивши на х. Кресельці (зараз с. Мельники Чигиринського району Черкаської області) в оточення червоних, застрелився.
Похований у рідному селі. Могила доглянута.
