Любов Бурак
5 hrs ·
КОЛЯ
Коля був у нас в школі знаковою фігурою і відмінником. В смислі, шо відзначався розумом рівно настільки, щоб його зі школи не виперли у виправну колонію, але регулярно відміняв собі заняття в школі, щоб весело проводити час в пошуках де і що вкрасти..
Коля вмів рахувати рівно до десяти карбованців, розчленовувати двоскладові слова на корінь і кінець, читати по складах розмальовку "Колобок" і писати на стінах школи два слова: "х@й" - без помилок і "пи@да" - через літеру "е".
Або різьбив їх ножиком на корі старих дерев у Ботанічному саду, чи на дерев'яному паркані біля спортзалу.
Ще Коля швидко бігав. Одразу після кожного написання. Но двічі фізкультурник був прудкіший і Коліна мама білила школу, дерева в саду і фарбувала паркан, а Колю по доброті душевній лишали на другий рік навчання . І двічі це не помагало, бо Коля все-одно писав слово "пи@да" через літеру "е". Навіть, коли поступив до ПТУ на маляра-штукатура.
Колю вигнали з ПТУ на першому курсі, коли про його існування дізнались в районній міліції, а в ПТУ знати не захотіли, що він такий є.
Слід сказати, що нічого страшного не сталось. Просто надходив Новий рік, а Колін тато вийшов із глибокого загулу з елементами алкогольної абстиненції і дифузією блідої спірохети в організмі. І усвідомив, що подарувати Коліній мамі норкову шубу він просто зобов'язаний.
Купити її він не міг. Тому вирішив тупо вкрасти на міжрайбазі, де працював комірником. Що вони з Колею і зробили вдвох. Правда, Коля - добра душа, прихопив ще одну. На всяк випадок.
Котрий не забарився, бо дорогою додому Колін тато відчув підвищене серцебиття, сухість в роті, печінкові кольки і глибокий душевний тремор.
І вони одну шубу проміняли на хуторі в тітки Гандзі Півчекушки на літру самогону, слоїк смальцю зі шкварками, буханку сірого хліба, дві цибулини, чотири корнішона в розсолі і пляшку солодкої води "Загадка".
Воно, може, б усе і обійшлося. Але в неділю було польське Різдво. І Коліна мама, як справжня правовірна католичка, вдягла до костелу нову шубу. Тітка Гандзя Півчекушка теж.
Коли Коліна мама побачила її, то прямо на месі так хижо зиркнула на тата, що в нього душа пішла в п'ятки разом з сечею і діареєю.
А після меси, прямо біля костелу, змусила тітку недвозначними шиньйонодерними рухами і прикладанням тітчиної голови до стіни костелу екстренно сповідатись на тему, де вона таку шубу наколядувала. А заодно і венеричного компоненту шостої і дев'ятої Заповідей, самогоноваріння і алкоголізму.
Міліція, котру викликав шокований ксьондз, швидко вивела на світ божий всю підкилимну історію і загребла Коліного тата з родини і міжрайбази на 7 років.
Тато визнав всю провину за собою, тому Колю пожаліли.
І відправили до армії, щоб не наробив ще якоїсь біди.
Мама пробувала зробити йому довідку, що він у неї, типу, прицюцюркуватий від народження. Бо родився він чисто випадково. Тобто випав, коли мамі приспічило сходити до вітру. І з тих пір Коля падав ще багато разів з черепно-мозковими травмами і тому він у неї вважається віднесений вітром.
Але без тата - комірника міжрайбази то було неможливо. Хоча, у військкоматі поправку зробили. І Колю відправили у доблесні повітряно-десантні війська.
Ображений Коля написав на фундаменті військкомату слово "х@й", забувши над літерою "й" поставити шапочку. Через що відчув на власній шкурі що таке дідівщина набагато раніше інших призовників і потрапив до частини лише після того, як зміг сісти, загоїлись ребра і посходили з обличчя легкі тілесні.
В армії Колі спочатку було погано. І він писав мамі листи з нагадуванням про себе, тяжкі військові будні, високу ймовірність суїциду і просив щиро увірувати в існування "дідів",прапорщиків, замполіта, тушонки з моржового х@я і недовареної каші "дріб шістнадцять".
Мама увірувала. І помирилась з тіткою Гандзею Півчекушки на грунті нової релігії і доктрини : "Ну його нах@й старого козла- комірника. Йому ще шість років сидіти, якщо не здохне від туберкульозу".
Після чого Коля почав отримувати регулярні посилки з дому, знайшов спільну мову з "дідами" і прапорщиками і заколов собі на статевому органі чотири кульки з підшипника. Мало не здох від сеспсису в госпіталі, але вичухався. Лікарі спочатку хотіли ті кульки видалити, але Коля так плакав, кричав, що пропаде без них усе його статеве життя ні за цапову душу, що лікарі вирішили їх залишити.
"Раз в голові немає шариків, - сказав хірург, - то хай хоч у головці будуть".
На радощах Коля попросив, щоб мама передала настоянку копитняку на самогоні. Вони з замполітом її вжили з метою антисеспсису і дезинфекції, замполіт заколов підшкірно Колі ще дві кульки з підшипника, а Коля переконав замполіта, що слово "пи@зда" пишеться через "е".
Через тиждень замполіт зацінив рівень IQ Колі і високий потенціал настоянки. І пробив йому направлення на навчання в льотне училище вчитися на штурмана.
Там Колі знову стало туго і погано. Викладачам було конретно пох@й, як саме пишеться слово пи@да, вони не бухали ніяких сумнівних настоянок. І геть по-звірячому пробували впихнути в Коліну голову будову літака, розмістити в клітинах його мозку прилади для навігації і зв'язку, роз'яснити як прокладаються маршрути і як тримати штурвал, щоб не навернутись у повітряну яму.
Після того, як Колі пояснили про існування автопілота, він охренів. Його затурбулентило так, що він спитав викладача: а нафіга тоді, коли є автопілот, в кабіні аж три чувака - два пілоти і штурман? Ще й радист в закапелку триндить по рації. Що ці люди роблять в літаку, коли він і без них може летіти?
Викладач спробував Колі пояснити про режим і безпеку польоту, механіку руху літака і шифрограми та радари.
Коля нічо не поняв і написав листа міністру оборони про безгосподарне використання людських ресурсів у повітряному просторі країни. Тими словами, які колись чув від прапорщика і замполіта. Але з власними правописом і транскрипцією.
Коліного листа довго розшифровували спецслужби. Спочатку думали, що Коля - агент ворожої розвідки, потім, що він технологічний або економічний шпигун. Паралельно вивчали його біографію, розглядали відбитки пальців і підбирали кожну кузюку з носа на генетичну експертизу.
Хто знає, чим би то закінчилось. Але Коля не витримав. І одного дня стрибнув з парашутної вежі без парашута, щоб поламати ноги і вернутись додому героєм-льотчком.
Але замість ніг умудрився Коля гепнутись до грунту головою і результати лоботомії співпали з висновками спецслужб. Вони незалежно і самостійно визнали Колю довбо@обом. І з довідкою про те, що він цілковитий безпілотник і потребує опіки і нагляду правоохоронних органів, Колю комісували з військової авіації.
Дорогою додому Коля піймав трьох дємбелів-таджиків, познімав з них всякі еполети, брязкальця, погони і кокарди. Вчепив то все собі на форму і приїхав до мами таким видовищним героєм, що собаки ще тиждень по вулиці вили, а пташки до черешень і гороху не потикались кілька років.
Потім вони з мамою провідали тата в колонії, переконались, що від туберкульозу старий козел помре вже скоро і стали планувати майбутнє життя. Мама з новим комірником міжрайбази, а Коля просто жив хаотичним статевим життям, тобто лазив по навколишніх клубах на дискотеки, знімав там довірливих дівчатисьок і позбавляв їх цноти в найближчих кущах.
На День повітряно-десантних військ Коля надував жаб і вчив їх льотної справи у ставку. А потім купався. Аж поки не спіймав там свою Царівну і не надув їй живота.
Царівна виявилась балуваною і слабкою на передок донькою прокурора, який мало не дістав інсульту, коли вона сказала, що має вийти за Колю заміж. Прокурор хотів Колю за те, що завагітнів йому Царівну, відправити до тата, скрасити зекам в'язничні будні.
Але Царівна була вперта і балувана, тож прокурор змирився з тим, що всі казки закінчуються однаково - Царівни виходять заміж за викінчених дурників.
Коля тричі послав вдячні посилки хірургові, котрий лишив йому кульки від підшипника в причинному місці. І двічі замполітові - за те, що вставив ще дві.
З тих пір у нього все пішло на добре. Колю тесть пристроїв у міліцію. І щастя повернулось до Колі таким боком, що тепер він ловив тих, хто пише всякі слова де не положено.
Коля загрібав тих порушників, відбирав у них цигарки, пиво, травичку, дівчачі бюстгальтери, круті мобілки і вчив їх грамотній правовій поведінці в суспільстві.
Оце все Коля розповів, коли сидів у нас в під'їзді в засаді зі слідчо-оперативною групою. Сусідські тінейджери, обурені закриттям ВК і ОК, перевернули в дворі смітники, а потім зламали замок в комірчині двірнички і винесли звідти всі тьотьНадіні запаси картону і склотари. От Коля з групою затримання і чекали на цих небезпечних злочинців.
- Отак воно життя повертається, єсі ти розумна людина. Головне - вірити! - Казав Коля.
А потім прийшли ті самі тінейджери-злочинці.
" Про то кол за триманя" - писав поважний і строгий слідчий -оперативник нової поліції Микола Сергійович К.
І я зрозуміла, що нічого не міняється. Він так і лишився старовіром. Коля досі вірить всім серцем і душею, що слово "пи@да" пишеться через "е"...
(с) Дзвінка Торохтушко
