Я сам ,персонально, ходив в той день до площі перед ВР, щоб побачити як то воно все це буде. Біля ВР крутилися лаврські "рясоносці", також крутилися жіночки пенсійного віку з навіть не київською вимовою і інтонацією, хоча й не як в Москві, але відчувалась явно не київська розтяжисть мови ( тобто, це були всі ті, хто чекали цього дня, буквально з 1 грудня 1991 року).,в їх мові було щось схоже на відоме всім нам
козло-масковське "а-а-акання".
Ті жіночки були вдовами або, певно, мали відношення навіть і самі персонально до радянських КПРСівських номенклатурників. Їхня лафа закінчилася 25 грудня 1991 року, коли в Москві, з кремлівського флагштоку,був спущений Державний прапор СРСР.
І от нарешті в них в у всіх пробудився дух
, - нарешті, вибрали того, хто посприяє відродженню( за допомогою Хуйла) на території України для них, навіть не СРСР, а майже "Російську імперію".
Чуючи розмови між ними, я ввічливо запитав, а чи ви не знаєте, куди далі поїде кортеж з Хамом після його офіційної короновки в ВР ( звичайно ж, добираючи ввічливі слова), і я почув відповідь :
" На Царскую площадь, гдє бивший Музєй Лєніна, там будет празнованіє!" Тобто, вони вже Європейську площу (колишню Ленінського Комсомолу) називали так, щоб спробувати нав"язати назву як до 1917 року.
В той же день, на офіційному сайті Президента України була видалена сторінка про Голодомор.
В місті відчувалася якась явно занепадницька атмосфера, якась така, наче перед окупацією. Київ принишк, затаївся...
Крім цього, сталася знакова символічна і в той же час зловісна подія: з пам"ятника легендарним засновникам Києва впали дві ( з чотирього) скульптури...
