Олександр Масляник
журналіст, літератор
Латентна угорсько-українська гібридна війна за Срібну Землю розпочалась! Зрештою, вона ніколи не вщухала, а нині, інспірована і підживлена третіми (а, мо’, й четвертими!) силами, набула тривожної гостроти.
Брутальні й зухвалі атаки Будапешта на новий закон про освіту в Україні, вимога переглянути Угоду про асоціацію України з ЄС, нестихаюча істерія навколо висмоктаних з пальця неіснуючих порушень прав нацменшин і нарешті – анонсована акція за «національне самовизначення Закарпаття».
Можна було б обмежитися дошкульним і влучним коментарем екс-глави МЗС Швеції, співголови Європейської ради зовнішніх відносин Карла Більдта: «Угорці взяли за звичку вести брудну домашню політичну гру, як вони це вже робили кілька років тому щодо Словаччини. Так само вони поводяться і щодо Румунії. Це не що інше, як брудна націоналістична політика, в яку грає Угорщина». Однак справа набагато серйозніша…
Привид реваншизму і популізму блудить по Європі.
Політичні ультраправі горлопани не втомлюють репетувати про «рускій мір», велику Румунію, Польщу «від моря до моря», велику Угорщину, про поновлення колишньої величі (а чи була насправді така?) своїх давніх державних утворень. Звісно, за рахунок України – знекровленої, виснаженої тисячолітньою війною зі своїм одвічним жорстоким ворогом – Московією, що нині носить самоназву «Російська Федерація».
Сподівання на підтримку надійних сусідів розтанули, мов ранковий туман. Навпаки, почалися перманентні, однак добре координовані атаки на офіційний Київ, нескінченні претензії, а останнім часом й погрози.
Особливо зухвало повела себе Угорщина.
На Закарпатті вже давно говорять про пакт Путіна-Орбана, за яким Москва у випадку розчленування України пропонуватиме Будепешту давно омріяний і ласий шматочок – Срібну Землю. Екзальтовані «йоббіки» з пониззя Тиси і Дунаю й наші мадярони місцевого розливу аж слиною давляться у маніакальних мареннях увіткнути у прадавню українську землю, колись загарбану й сплюндровану, свої штандарти з короною св. Штефана.Закарпатці добре пам’ятають усі «принади» мадярської окупації краю. Про них розповідав мені батько – рахівський журналіст Іван Масляник, який служив в угорській армій, де його били, обзивали русинською свинею, не давали хліба. Він утік через фронт до Червоної армії, але там зазнав ще більших поневірянь.
Кровно і ментально поріднені нащадки угро-фінських племен й праонуки вепсів-мокшів-мордвинів у своїй жорстокості діяли абсолютно однаково. Генетично збратані!
Фантомні болі угорців щодо минулої величі в Будапешті хочуть вилікувати українською вакциною, себто нескінченними претензіями до Києва. Фатальний для Угорщини Тріанонський договір ми не підписували, однак сей історичний факт нині мало кого турбує в тамтешньому політичному істеблішменті. Не буде ж Угорщина погрожувати Франції чи Німеччині! А от ослаблена Україна – найкраща ціль для політичних сатисфакцій й передвиборчого популізму.
Закарпаття ніколи не стане під угорський триколор! Пам’ять про мадярські звірства не дозволить! Стугонять у серці передсмертні зойки закатованих героїв Карпатської України, кличе до помсти попіл концентраційних таборів, що їх мадяри – вірні й запопадливі союзники фашистської Німеччини – організували на окупованих територіях й там закатрупили 4500 українців. І про Корюківську трагедію на Чернігівщині не можемо забути, адже це найбільший злочин Другої світової війни – одночасне знищення 1 березня 1943 року вояками 105-ї угорської дивізії семи тисячі українців. Ущент спалене місто, у 45 разів більше вбито людей, ніж у Хатині. Загалом на Чернігівщині, за даними краєзнавців, загинуло від рук мадярів понад 60 тисяч чоловіків, жінок і дітей. А в Україні? Сотні тисяч!На усіх обелісках воїнам Другої світової у селах і містах Закарпаття треба переписати ключовий смисл і відновити історичну правду: визволення краю не від німецько-фашистських загарбників, а від угорсько-фашистських. Гітлер кинув Срібну Землю під закривавлений мадярський чобіт, німецькі офіцери лише координували каральні рейди регулярних угорських частин.Варто гарячим головам у Будапешті остудитися знаковою працею видатного угорського економіста Едмунда Егана. Цей порядний і чесний угорець з ірландським корінням і серцем закарпатця зібрав детальну інформацію про нужденне життя наприкінці ХІХ ст. місцевих верховинців і долинян й подав уряду ґрунтовний звіт «Економічне становище руських селян в Угорщині».
Він писав: «У таких умовах немає порятунку селянинові… Жителі цих країв приречені на загибель, земля приречена на спустошення, худоба, що з року на рік чисельно зменшується, пропадає. Неспромога дивитися на цей вимираючий народ».
Це був відчутний і болючий ляпас бундючним мадяронам, які відверто зневажали закарпатців, визискували їх, влаштували мовний геноцид і етноцид. Еде Еган загинув від кулі… Закарпатці вдячні йому за цей правдивий твір-трилер, який переконливо доводить, що Будапешт ніколи не був зацікавлений у процвітанні нашого краю, де панувала чорна біда, страждання і нужда. Абсолютно депресивний регіон за три сотні кілометрів від ситого Будапешта.. Кількасотлітній мадярський режим на Закарпатті не зоставив по собі ані крихти доброї історичної пам’яті.
Агресивна політична еліта Угорщини, під’юджувана з-за кордону, не приховує своїх експансіоністських (сиріч – загарбницьких) планів, претендує не лише на Закарпаття, але й на сербську Воєводину, половину Словаччини, значний шмат Румунії, де проживає угорська меншина. Особливо нетерплячі активісти праворадикальної партії «Йоббік», так би мовити, каталізовані Каталонією, організували начебто примітивну провокацію з далекоглядними стратегічними наслідками – акцію «Самовизначення для Закарпаття». Спочатку угорські села проголосять самостійність, потім – румунські, а далі політичне русинство організує референдум про вихід Закарпаття зі складу України – і пішло-поїхало, отут за підтримки Путлера можна буде розтерзати знекровленого сусіда!Прикро, що угорська влада так швидко забула гіркі уроки історії і за союзника обрала того, хто у 56-му на вулицях і площах Будапешта давив танками свободолюбних нащадків Лайоша Кошута та Іштвана Сечені – мілітаризовану й агресивну Росію, яка анексією Криму й війною на Донбасі підірвала основи світопорядку, встановлені після Другої світової війни. Загальновідомі плани Кремля дестабілізації та автономізації Закарпаття: розхитати спокій у краї мало проросійське крило так званого русинського руху та радикальне крило угорців з прихильників партії «Йоббік». Однак темпи і «графік» не влаштовували Будапешт, терпець урвався, от і пішли в лобову атаку на Київ.
Росія відкрито підтримує радикальні угорські політичні рухи і не полишатиме спроб «відірвати» частину території Закарпаття на користь Угорщини. Тут вона – визнаний «майстер» привласнень чужих територій (японські Курили, німецький Кенісберг, українські Кубань, значні масиви Курщини, Вороніжчини та Білгородщини) і «віртуоз» зі створення зон нестабільності (молдовське Придністров’я, Осетія і Абхазія, Крим і Донбас). Російські вуха стирчать у всіх збройних та гібридних розхитуваннях європейської та світової стабільності… і нема кому ті вуха обтяти!
Підживляти угорський сепаратизм на Закарпатті взявся високопоставлений чиновник – заступник глави адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко, а забезпечать постійний контакт з Росією угорські олігархи Арпад Хабонь (найближчий радник угорського прем’єра Віктора Орбана) та Іштван Тиборець (зять Орбана),
Ворог мого ворога – мій друг. Угорщина становить найнебезпечнішу загрозу суверенності України на її західному фланзі. Мусимо знайти порозуміння з Хорватією, Словаччиною, Румунією, які теж потерпають від нестабільного фактора нацменшин
«Ми гарантуємо, що це все буде боліти Україні в майбутньому», – заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто після підписання освітнього закону.
То це вони такі сильні чи ми такі слабкі?
Варто відповісти угорському МЗС словами нещодавно відкликаного посла Нідерландів у цій країні Ґаюса Селтеми, який заявив, що правоекстремістські ісламісти «знаходять собі ворогів за тими ж принципами, що й угорський уряд».
В Румунії угорці вчать румунську, в Словаччині – словацьку, а в Україні повинні вчити державну українську – усі й кожен без винятків!
Намір провести під українським посольством у Будапешті акцію «Самовизначення для Закарпаття» викликав занепокоєння офіційного Києва, наше Міністерство закордонних справ України направило чергову ноту протесту до Угорщини – там її покладуть в шухляду.
У відповідь наші патріотичні організації могли б провести під посольством Угорщини в Києві акції «Здай угорський паспорт!» або ж – «Відновити половецьку автономію Куманії (Куншагу)!».
Це я напівсерйозно, однак у кожному жарті…
Угорщина почала з нами говорити мовою ультиматумів. Україна мусить набратися терпцю й системно та аргументовано спростовувати усі небилиці від Орбана й ні на мить не забувати про кремлівські вуха.
P.S. Цим постскриптумом абсолютно заперечую усі можливі закиди у ксенофобії й розпалюванні міжетнічної ворожнечі: з пошаною ставлюся до працьовитого й проєвропейського угорського народу, абсолютна більшість якого – адекватна й цивілізована, маю немало щирих приятелів серед угорців, але ніколи не толеруватиму тих, хто зневажає мій народ і мій рідний край – Закарпаття й зазіхає на прадавні українські землі!
Читайте також: На Закарпатті нині повторюється історія Донбасу та Криму, - Петро Мага
Читайте більше тут:
http://zik.ua/news/2017/10/13/katalonizatsiya_zakarpattya_pomadyarsky_1185767