Дивно це, якщо дивитися в 1956 рік. Виросли два покоління.
Але є ще й інше: я в Берегові побачив відмінно відремонтований за рахунок Угорщини університет . І не побачив відмінно відремонтованих будівель "іншими державами". Зрозуміло, що до Угорщини в Берегові будуть відноситися з повагою...
А якже ж!
А до кого ж їм відноситися з повагою?До угорців Угорщини, до братів своїх рідних, бо навколо - всі інші абсолютно чужі їм.
Бо ці нащадки тюрків, моноголоїдів, + ще х.з. кого, однак при цьому
добре замішані на русинській крові і плоті живуть в Європі , наче варяги що забігли сюди 1100 років назад, однак практично ніякі мови сусідів не розуміють, не знають,
а в Закарпатті ще й хизуються незнанням української мови.Живуть вони декілька століть наче в резервації серед абсолютно чужих народів і культур, живуть під постійною загрозою їх асиміляції сусідніми народами.
А куди ж від цього подінешся? Бо нєхуй було підданим Хазарського каганату вторгатися за Карпатський хребет (1100 років тому назад).
З цієї причини мадяри всі слов"янські народи ненавидять ( тихо, бо голосно бояться), румунів ненавидять теж, однак перед економічно сильнішими народами ( австрійці, німці) плазують наче ящірки
Оця постійна, багато поколінь і багато десятиліть загроза аиміляції і зникнення, сформувала отаких мовчакувато- меленхолійних суб"єктів.
Це якоюсь конкретною логікою навіть пояснити важко. При спілкуванні мадяри складають враження, наче вони трохи загальмовані і відморожені.
По їхній психіці сильно вдарив Тріанонський договір 1918 року, коли вони втратили 2/3 своїх територій. Зрозуміло, що таке їм психічного здоров"я не додало.
