Kiel Nord-Ostsee-Kanal Hochbruecke.JPG
Брунсбюттель, вихід каналу до Північного моря
Кільський канал (нім. Nord-Ostsee-Kanal) — канал у Німеччині, що з'єднує Балтійське і Північне моря, проходить від Кільської бухти, у міста Гольтенау до гирла річки Ельба, у міста Брунсбюттель.
Довжина 98 кілометрів, ширина понад 100 метрів, глибина 11 метрів. Канал закінчується парою шлюзів з кожного боку, один з шлюзів призначений для малотонажного флоту.
Цей шлях економить близько 519 кілометрів,замість плавання навколо Ютландського півострова. Він не тільки економить час, але і уникає морських штормів. Це - найзайнятіша штучна водна артерія у світі.
Історія
Історична карта каналу, 1888
Перший зв'язок між Північними і Балтійськими морями був канал Ейдер, який використовував річище Ейдер. Ейдер канал було завершено у 1784 і становив 43 кілометри з 175 кілометрової водної артерії від Кіля до гирла Ейдер на західному узбережжі. Завширшки 10 м і глибиною 3 метри.
Комбінація морських інтересів — Німецького військово-морського флоту що хотів зв'язати свої бази на Балтиці і Північному морі без плавання навколо Данії — і комерційний тиск заохочував розвиток нового каналу. Будівництво продовжувалося 8 років. У будівництві брало участь 9,000 працівників. 21 червня, 1895, канал офіційно відкрив Кайзер Вільгельм II .
Для того, щоб відповідати руху, що збільшується, і вимогам військово-морського флоту, між 1907 і 1914 ширину каналу було збільшено. Розширення каналу дозволило проходження дредноута розміром з лінійний корабель. Це означало, що ці лінійні кораблі можуть прибути з Балтики до Північного моря без необхідності йти навколо Данії. Після Першої Світової Війни і Версальського Договору, канал став міжнародним , залишаючись під німецькою адміністрацією. Адольф Гітлер відмовився від міжнародного статусу в 1936. Починаючи з кінця Другої Світової Війни канал повернувся до відкритого міжнародного користування знову.
