Якщо якась конкретна людина була власником або співвласником частини якогось житла І якщо інших обмежень не було, то прописатись (це при СССР) можна було практично без проблем.
Інші обмеження - це політичні обмеження. Наприклад, бувший засуджений, якому не знята судимість. Або, наприклад, кримський татарин в Криму. Або якийсь "неблагонадійний". Їм в особовій справі в місцевому РОВД ставили запис "Приживание в крупных административниых центрах не рекомендуется"
//////////
Коли я сам служив в Сов. Армії, то мені за "сумлінну"(с) службу зам. начальника особого відділу одного разу просто сказав: "Ти ж доросла людина, перестань страждати хуйнею! Бо ти дограєшся, що командир підрозділу напише подання командиру частини, а потім команлир частини дасть команду Особому відділу військової частини написати до тебе в райвійськомат, з якого ти був призваний і в який ти збираєшся поїхати після ДМБ"телегу".
Таку "Телегу", в якій стисло будуть описані деякі твої солдатські "художества" за 2 роки. І найголовніше - Особий Відділ військової частини поставить в кінці листа штамник"Приживание в крупных административниых центрах не рекомендуется"
Те приїдеш після дембеля в свій військомат, і там вже про цей штампик знатимуть і це супроводжуватиме тебе "по життю" наче довічне клеймо, в яку б точку СРСР ти не б поїхав би прописуватись потім.
І в Києві і в будь-якому райцентрі УРСР тебе не пропишуть ні при яких обставин. Жоден начальник паспортного стола не візьме на себе цю відповідальність"
...
Я тоді перестав "тролити" командира дивізіону, дочекавшись дембеля "без художеств" ))))
////////////////
Але якшо політичних моментів не було, то при наявності житлоплощі і при згоді там прописаних - прописували легко.
Хоча ще існували певні обмеження на пропску в Москві, в столицях союзних республік в містах курортах і в містах-героях.
