Ми. Живемо тут. І не одну тисячу років.
Звідки висновки? Від спілкування з грунтом, погодою і іншими обставинами.
Я волів би аби прийшли цивілізовані англосакси , та й засадили все тютюном і кукурудзою.
Але не йдуть.
Занадто високий поріг сюрвівал.
Боплан - це, блядь, нудний літератор. Я читав його графоманію і засинав.
Саме до того відтинка, коли він почав опис нашестя сарани.
Так от. Коли сарана пожерла все збіжжя в Україні, нативні винахідники почали годувати свиней сараною. Esse - ukraines!!!
В цьому цимус національної ідеї : опинитися на межі виживання, здолати(пристосуватись, послати нахуй) і жити далі.
Перше робиться мимоволі, сваволі, або у самочин.
Ні, друзяки, національна риса - це ганебне прагнення продовження роду, їбати все :жінку, природу, все , все, все... Заради народження.
Недарма кацапи в ахуї. Бо ми ще й не розвертались доволі.
Не було на теє потреби особливої.
Але у мокші чуйка ще та. Буде. Буде й по моргу землі і по двійко рабів-кацапів.
