Михайло Свистович
12 October at 12:44 ·
Коли наші нащадки читатимуть Житіє Святого Петра Порошенка, - а його за відновлення автокефалії безумовно колись оголосить святим українська церква, як оголосила УАПЦ святим Петра Сагайдачного, який відновив канонічну київську митрополію, - в цьому Житії вони знайдуть і зрадофілів. Там писатиметься, що в ті часи були антикорупціонізди, дурналісти, маніпулятори-розслідувачі, інші кандидати у президенти, які заважали Святому Петру Порошенку, несли мачню про його політику, оббріхували його. А історики на той час вже доведуть, що ось у цьому та тому випадку мали місце брехня, маніпуляція, лицемірство. Правдиві ж звинувачення в бік Петра Порошенка нічого не важитимуть, як не важать правдиві звинувачення в бік Святого Павла, коли той був іще Савлом, того ж Сагайдачного, який далеко не був білим і пухнастим не лише як людина, а й як політик, князя Володимира, який до хрещення взагалі був антиподом святого, та й після хрещення зовсім не відповідав образу смиренного старця з ікони, який проводить весь час у молитвах, проповідях, догляді за хворими тощо.
В Житіях святих іноді згадуються погані сторінки їхнього життя, але коротко і побіжно, загальними словами і лише в контексті прикладу як погані люди виправились і стали хорошими.
Колись Порошенко стане старим і немічним, відійде від політики й бізнесу, як відійшов його батько, передавши бізнес сину. І буде проводити дуже багато часу в молитвах, яким він і зараз приділяє чимало часу як дуже віруюча людина. А тоді в нього часу буде більше і на молитви, і на роздуми про життя й смерть, бо ж він вже нічим не займатиметься. І йому буде про що поговорити з Богом, в т.ч. і за що покаятись. А каяття за погані вчинки теж позитивно сприймається, і в Житіях святих часто згадується як дуже позитивна дія. Тож цей відхід від справ і проведення кінця життя,в частих молитвах вважатиметься як те, що Порошенко виправився.
А от критики святих в ті періоди, коли святі були не святими, майже ніде не згадуються добрими словами ні загалом, ні персонально. Критики святих згадуються переважно в негативному контексті, тож зрадофіли згадуватимуться теж саме у ньому. Хіба що хтось дуже відомий згадається позитивно, що дуже малоймовірно, бо для такої згадки потрібен випадок, щоб Порошенко почув цю критику, покаявся і виправився.
До речі, не обов'язково згадуватимуться тільки найвідоміші критики Святого Петра Порошенка. Згадуватимуться і другорядні, коли історику треба буде проілюструвати якусь несправедливу критику Святого Петра Порошенка, і він натикнеться в архівах на приклад такої критики, який, на його думку найкраще ілюструватиме суть цієї критики щодо конкретного питання, чи історику потрібно буде навести приклад саме пересічного критика. І от читатимуть нашадки: “Хулитель Святого Петра Alex Melanchenko, переповнений гординею, яка ввела його в оману щодо наявності в нього аналітичних здібностей, тю дійшов до того, що звинуватив Святого Петра Порошенка в... і далі буде низка абсурдних звинувачень”. Або “Злість та образа затьмарили розум Ілля Кротенко, і він...”, чи “Олексій Степура вдягнув маску юродивого, але це не було святе юродство заради Христа, а тільки огидне блазнювання довкола імені та добрих справ Святого Петра Порошенка”.
Уявляєте як житиметься нащадкам цих зрадофілів？Хоч діти за батьків і не відповідають, але все одно хтось вкаже пальцем, хтось словом зачепить, хтось поглядом. І навіть коли на них не дивитимуться так, все одно деякі погляди їм здаватимуться знущальними.
Уявляєте якими словами згадуватимуть ці нащадки цих своїх пращурів？Як доглядатимуть могили тих, хто створив їм таке некомфортне життя. Як намагатимуться їх забутм, витерти з родинної пам'яті.
Так, сьогодні це читати смішно.
Але найсиішніше, що так воно і буде. Бо участь у такій епохальній події в історії України як відновлення автокефалії православної української церкви перекреслює всі негативи Порошенка. Він входить в історію крутіше, ніж Сагайдачний, бо той відновив канонічність православної української церкви менш ніж через 30 років після її зникнення, відновив на основі структур, які нікуди не зникли після підписання уніїта складалися з людей, які діяли до унії у складі канонічного українського православ'я. І тут є ще дискусійний момент: “Чи не краще було б, щоб ми лишилися греко-католиками і нк тяглися таким чином до православних сусідів-росіян, одночасно зберігаючи відмінності від католиків-поляків？” З Порошенком же дискусій немає. Нинішні українські православні греко-католиками не стануть. Тож єдиний шлях відірвати їх від впливу Москви - автокефальна українська православна церква. І відновлює Порошенко автокефалію, на відміну від Сагайдачного, через більш ніж 300 років, коли про стару канонічну автокефалію не лишилося навіть родинної пам'яті, а не лише живих свідків. 
Оскільки медицина розвивається, і тривалість життя зростає, молоді зрадофіли ще можуть дожити до часу, коли все описане мною збудеться, якщо не дуже багато бухатимуть, не часто колотимуться, переходитимуть дорогу лише на зелене світло, не їздитимуть п'яними за кермом чи верхи на електричках. Бо святими зараз оголошують досить швидко після смерті, як показує приклад Івана Павла ІІ. І чимало правнуків, онуків та іноді навіть дітей хулителів святих доживали до того часу, коли тих, на кого їхні пращури зводили хулу, оголошували святими. І ще жоден нащадок хулителя не пишався такими своїми пращурами.
Немедійні зрадофіли ще мають шанс позбавити себе ганебного входження в історію, а своїх нащадків некомфортного життя, припинивши зрадофілити та, повитиравши всі свої зрадофільські дописи, проводити час у молитвах, щоб якийсь майбутній історик не натикнувся на зроблений кимсь іншим скріншот якогось їхнього зрадофільського допису. Молитви можуть допомогти, бо, по-перше, скріншотів значно менше ніж дописів, тож імовірність потрапляння їх на очі історика менша, по-друге, імовірність того, що історик використає цей скріншот, не знайшовши оригіналу, теж менша.
Серед медійних же зрадофілів шанси врятувати себе і нащадків від майбутньої ганьби, мають лише найвідоміші. Наприклад, Юля може покаятись, що оббріхувала Петра та піти прати шкарпетки його команді, як колись вона висловлювала бажання в часи боротьби з Кучмою. Хулителі святих, які розкаялись, входять в історію як позитивні персонажі.
