https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/chudo-nad-visloyu-ta-divo-pid-zamostyamУ липні 1920 року командувач Західного фронту Червоної армії Михайло Тухачевський видав сумнозвісну директиву (за духом аналогічну директиві «1896», видану 12 (25) червня 1916 року командуванням Південно-Західного фронту російської армії), якою наказував наступати на Польщу. «Дорога до світової пожежі веде через труп Польщі», — твердив Тухачевський. Більшовики рвалися через Польщу до Німеччини та в Угорщину, де хотіли підняти комуністичні повстання. Згідно з планами більшовиків, щойно відроджена Польща мала стати однією з провінцій комуністичної імперії. Тому 16 серпня Червона армія форсувала Західний Буг на фронті 6-ї польської армії, що змусило українську армію 18 серпня відійти за Дністер.
6-та стрілецька дивізія армії УНР під командуванням генерала Марка Даниловича Безручка (це була мала, але досвідчена, вишколена в тяжких боях і патріотично настроєна армія) та два неповні полки і два бронепотяги польської армії в середині серпня вели героїчну оборону Замостя, відбиваючи шалені атаки Першої кінної армії Будьонного кількістю понад 16 тисяч. Будьонний, зазнавши перед тим поразки під Львовом, отримав завдання маневром через Замостя — Люблін прорватися до Варшави.
На відрізку фронту біля Замостя оборонна акція українців була цілком успішною: вони відтягнули ворожі сили з інших частин фронту, а сам фронт не був проламаний на такому важливому відтинку, бо саме тут планувався червоним командуванням вступ Червоної армії до Угорщини й Румунії. Саме через ці обставини з цього відтинку фронту більшовицькі сили не могли прийти на допомогу своїм військам під Варшаву.
Отже, ця затримка більшовицьких військ під Замостям загородила шлях Будьонному на Варшаву й виявилася для Червоної армії фатальною. Тут, під Замостям, в урочищі Комарів відбулася найбільша битва кавалерії ХХ століття. Зазнавши численних втрат і не здобувши міста, Будьонний відійшов на схід у напрямку Володимира-Волинського. Ці події дозволили війську Пілсудського перегрупуватися й підготуватися до оборони Варшави. Саме тоді 6-та дивізія під командуванням генерала Безручка завдала смертоносний фланговий удар військам Тухачевського. Дивізія Безручка першою прорвала фронт, і український генерал фактично став рятівником польської столиці. Це дало змогу війскам Пілсудського відбити наступ Тухачевського фактично на порозі Варшави і врятувати польську державність. Війска Західного фронту більшовиків почали відступати вже 17 серпня. 18 серпня 1920 року, перейшовши у наступ, українсько-польська армія відкинула більшовиків, які поспіхом відступали на схід. 19 серпня польські війська здобували Брест, а 23 серпня — Білосток. Зупинити цей наступ більшовики були вже не в змозі. Поляки охрестили цей успіх «Чудо над Віслою», хоча — коли вже мова йде про чудеса — було й «Диво під Замостям». Ця битва ввійшла у список 18 найбільш видатних переломних битв у світовій історії.
