ну, й теж до скарбнички цитат
Зовсім непомітно, без салютів, урочистих молебнів і офіційних святкувань пройшли чергові роковини підписання «Мінська-2». Схоже, тепер це святкова дата лише для Віктора Медведчука. Влада намагається забути, але я нагадаю (
https://www.osce.org/ru/cio/140221?download=true). Цей договір підписаний людьми незрозумілого статусу: пенсіонером Кучмою на доручення Порошенка, нині покійником Захарченком, зміщеним в результаті перевороту Плотницьким, «легендарною» з часів грузинської війни Хайді Тальявіні з ОБСЄ та відставленим послом РФ Зурабовим. Документ зобов’язав Україну зробити наступне: надати амністію бойовикам, автономію окупованих територій, узаконити бойовиків у вигляді «народной милиции» і проросійської вертикалі на місцях як органів самоврядування, створити власні суди. Це мало увійти в правове поле України, що фактично означає капітуляцію на зовнішній і внутрішній арені. І вишенькою на торті – виведення добровольців з фронту. В угодах про це було сказано так: «виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп».
Цей договір, як нам розповідали провладні спікери, повинен був зупинити кров і втрату територій. Тієї ж ночі, коли він був підписаний, російські війська захопили Дебальцево. Про кров навіть не варто говорити – вона ллється щодня. Контроль над кордоном ми не отримали.
Обов’язково згадайте про «Мінськ-2», коли увімкнете телевізор, а з екрану вам вкотре будуть навалювати про «героїчний супротив Путіну». Спротив був. Він досі є. Це спротив українців, українських солдатів. А не влади, яка чотири роки тому вже підписала капітуляцію і тепер сором’язливо про це воліє не згадувати.
Мій Telegram канал:
https://t.me/BiletskyAndriy
