Юрій Винничук
6 mins ·
В черзі до паспортного столу. Дві старушенції напівглухі.
– О-ой, тєжко жити...
– Не кажіт... Новий голодомор...
– А шо – вже дітей їдєт?
– А не чули? На Сихові з'їли.
– Та йдіт! Сирих?
– Нє, печених. З майонезом і цибулькою.
– Адіт-адіт! Тагі гет цілих? З головов і вухами?
– Нє, лапки ся лишили.
– Які лапки?
– Звичайні. Там шо в лапках їсти – самі кости.
– Ви про дітей?
– Нє, про голубів.
– А шо з тими дітьми, жи їх з’їли?
— Якими дітьми?
– Ну, та тими, жи їх на Сихові вже двох з'їли.
– Ая-я, вчора двох. А позавчора, чуєте, штирох! Іно лапки ся лишили.
Глибокодумна павза...
