Автор Тема: Українська мова часів Київської Русі  (Прочитано 1023 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Українська мова часів Київської Русі
« : Серпня 13, 2019, 08:07:55 08:07 »
Коли 988 р. в Україні було прийнято християнство, Во­лодимир Великий, як записано в «Повісті врем'яних літ», «нача поймати у нарочитои чади Д'Ьти и даяти на учениє книжноє». Зрозуміло, що дітей князів, бояр, дружинників, купецтва, свя­щеників навчали в цих школах не мови смердів, а старосло­в'янської (тодішньої болгарської), якою були написані бого­службові книги, привезені з Болгарії. 1 перші вчителі були, очевидно, болгари. Родовиті учні опановували ту мову одні краще, інші — гірше, але вже між собою, щоб відрізнятися від простолюддя, спілкувалися якщо не чистою старослов'янською мовою, то старослов'янсько-українським суржиком (зразок такої мови подав І. Котляревський в образі возного в п'єсі «Наталка Полтавка»).

Для феодального суспільства було звичним явищем, коли верхи говорили однією мовою, а низи — іншою, наприклад, в Англії феодальна знать розмовляла французькою мовою, у

Франції — латинською, у Литві — німецькою, у Росії — фран­цузькою, в Україні (пізніше) — російською або польською, аби не «мужицькою».

На землях, завойованих київськими князями до прийнят­тя християнства, утверджувалася ще українська, або, як її тоді називали, руська, мова з усіма її граматичними й лексичними особливостями. Володимир Великий 983 р. ходив на литов­ське плем'я ятвягів (сучасна Берестейшина) і підкорив їх. Нащадки ятвягів і досі говорять українською мовою, і їхній діа­лект ближчий до наддніпрянської говірки, ніж, скажімо, чер­нігівський. Ще раніше русичами були завойовані інші ли­товські племена на північ від Прип'яті, з яких згодом сфор­мувалася •білоруська народність (а в українській народній па­м'яті вони так і залишилися литвинами — таку назву біло­русів зафіксовано зокрема й у «Словарі української мови» Б. Грінченка). Тож білоруська мова щодо граматики й лекси­ки надзвичайно близька до української. 1 старослов'янізми в ній трапляються дуже рідко, як і в українській. Лише фоне­тика білоруської мови великою мірою зберегла литовсько-лат­війські риси: дзекання, цекання, акання, м'яку вимову. Заво­ювання ж угро-фінських племен, де тепер розташована Росія, відбувалося головним чином після прийняття християнства: Суздаль — близько 1024 p., Ярославль — 1071 p., Рязань — 1095 p., Владимир на Клязьмі — 1108 p., Твер — 1135 p., Москва — 1147 р. Київські посадники, тивуни, дружинники несли сюди мову свого середовища, а не простонародну. Звідси в російській мові — не тільки книжній, а й розмовній, побу­товій — така велика кількість старослов'янізмів, фонетичних, морфологічних і лексичних. Старослов'янізми не привнесені в неї з книг, як це пояснюють деякі мовознавці (бо чому ж тоді українська мова не прийняла їх так щедро?), а становлять її первісну основу, органічні в ній.

З прийняттям християнства старослов'янська (інакше — церковнослов'янська) мова стала літературною мовою Київ­ської Русі. Нею пишуть державні документи, літописи, про­повіді, твори (найдавніші пам'ятки, писані живою, україн­ською мовою, з'являються лише в XVI ст. — записи народних пісень — та на початку XVII ст. — інтермедії Я. Гаватовича, вірші). З часом старослов'янська мова видозмінюється — на­громаджує в собі дедалі більше місцевих рис, і все-таки у своїй основі вона залишається старослов'янською (церковнослов'ян-

ською), далекою від народної. Цією мовою написано і «По­вість врем'яних літ», і «Слово о законі і благодаті», і «Руську правду», і «Слово о полку Ігоревім», і багато інших творів давньоукраїнської літератури. Останній в Україні нею писав Г. Сковорода. Тож судити за цими текстами про народну мову часів Київської Русі в усій її повноті — це те саме, що за творами М. Гоголя чи В. Короленка скласти уявлення про українську мову XIX—початку XX ст.

Як зазначав Л. Булаховський, «традиційне письмо, старо­болгарський склад словника, книжноцерковне коло понять та способів висловлювання думки — все це у великій мірі закри­ває від нас живу народну стихію південноруської (тобто ук­раїнської. — /. 70.) мови того часу, даючи їй виступити на поверхню лише більш-менш випадково»1.

Люди, які писали чи переписували книги, не могли по­вністю відгородитися від навколишньої народної мовної сти­хії, і в них мимоволі під її впливом проскакували описки, по­милки. На перших порах, коли вчителі були з Болгарії і гра­мотність була набутком вузького кола людей, це траплялося рідко. Пізніше відхилення від норм старослов'янської мови почастішали. Але це аж ніяк не означало, що саме в цей час шось змінилося в живій, народній мові — мовне явище, яке потрапило на сторінки книги, могло вже до того існувати сто­літтями. Взагалі, мова сама по собі змінюється дуже повільно: понад 160 років минуло від появи Шевченкового «Кобзаря», а шо змінилося за цей час в українській мові, зокрема у фоне­тиці чи граматиці? То чого б мова мала докорінно змінитися за 500 чи навіть 1 000 років? До речі, як стверджують спеціа­лісти, мова «Божественної комедії» А. Данте, хоч цей твір і написаний майже 700 років тому, дуже мало відрізняється від сучасної італійської, як і мова поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», якій приблизно 800 років, мало чим від­різняється від сучасної грузинської.

Про те, шо в Київській Русі простий люд і, безперечно, Володимир Великий та Ярослав Мудрий разом зі своїми боя­рами розмовляли українською мовою, свідчать ті безумовно українські форми слів, слова й вислови, шо то тут, то там про­скакують крізь старослов'яншину в тодішніх текстах.

Дочка Ярослава Мудрого, королева Франції — Анна, 1063 р. підписала латинську грамоту слов'янськими буквами: Ана рьи-на, що відповідає латинському Anna regina (тобто Анна короле­ва). У підписі привертає увагу відсутність букви г, і це наво­дить на думку, шо Анна Ярославна в слові regina вимовляла не звук ґ, а звук, тотожний із сучасним українським г, для яхого в слов'янській азбуці не було позначення.

https://ukrainskamova.com/publ/zagalni_dani/istorija_ukrajinskoji_movi/ukrajinska_mova_chasiv_kijivskoji_rusi/3-1-0-6

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #1 : Серпня 13, 2019, 08:09:37 08:09 »
Софійський собор – серце України


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #2 : Серпня 13, 2019, 08:13:28 08:13 »
Лавришівське Євангеліє. Повернення (В. Мойсієнко)


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #3 : Серпня 13, 2019, 08:16:21 08:16 »
У Софіїському соборі показали унікальні написи на стінах


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #4 : Серпня 13, 2019, 08:18:40 08:18 »
Павло Гриценко про глибинні, історичні витоки української мови

Розповідь про те, коли і як починалась історія української мови від доктора філологічних наук, професора, директора інституту української мови НАН України, Павла Юхимовича Гриценка. Лише факти, докази того, звідки коли і як формувалася українська мова. А також про культуру письма і культуру писемності на теренах української території які сягають давніх давен.


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #5 : Серпня 13, 2019, 08:20:34 08:20 »
Українська мова в Київській Русі


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #6 : Серпня 13, 2019, 08:21:36 08:21 »
Українська мова є основою для русского языка


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча

Offline Lyubka

  • Newbie
  • *
  • Повідомлень: 17
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #8 : Лютого 20, 2020, 07:48:12 19:48 »
Треба всіх, хто каже, що українська мова штучна, носом товкти в графіті в Софіївському соборі! Там  наша мова ще тисячолітньої давності!

Offline Бувалий

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 43809
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #9 : Лютого 20, 2020, 08:04:59 20:04 »
Треба всіх, хто каже, що українська мова штучна, носом товкти в графіті в Софіївському соборі!
Там наша мова ще тисячолітньої давності!
:smiley24:

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #10 : Вересня 21, 2020, 01:02:34 01:02 »
Населення Київської держави розмовляло староукраїнською мовою – історик
01 березня 2020

https://www.radiosvoboda.org/a/30462192.html

Заступник директора Національного заповідника «Софія Київська», дослідник графіті В'ячеслав Корнієнко

У Київській державі, в Україні-Русі, окрім писемної церковнослов’янської мови, існувала розмовна мова, наближена до сучасної української мови. До того ж, уже тоді використовували українську «побудову» слів, і князь Володимир ніколи не був «князєм Владіміром». Про особливості української мови княжих часів Радіо Свобода розповів доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко, який досліджує графіті (написи) Софійського собору в Києві.

– Ту мову ми називаємо староукраїнською. Зокрема, наш філолог Віктор Мойсеєнко, дослідник Реймського Євангелія, виявив: автор Євангелія переписав наявний текст, відтворивши особливості церковнослов’янської мови в українській редакції. Деякі уривки він писав так, як чув, – деякі виправляв, якщо бачив, що неправильну літеру написав, виправляючи її згідно канону церковнослов’янської мови.

Зазначу, що у мовних особливостях Реймського Євангелія – найближчі аналогії з найдавнішими графіті Софійського собору в Києві​

– А щодо написів (графіті) у Софійському соборі?

– Чимала кількість українізмів фіксується в XI-XII столітті: ми проводили підготовку до друку написів на хорах Софійського собору і, наприклад, там є напис XII століття «соромно бути», також є згадки про князя Володимира – і, до речі, на наших графіті він ніколи не був «князєм Владіміром». А кримінальні справи та торгові суперечки розглядали на суді, а не «на судє».

У написі про похорон князя Ярослава написано: «У 6562-ге (1054 році) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень мученика Феодора». Тобто, успіння, а не «успєніє».

– То який висновок можна зробити?

– На підставі сукупності результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати: у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською, як її філологи називають.

Взагалі, на сьогоднішній день на стінах Софійського собору ми зафіксували понад 7 тисяч графіті, виконаних такими мовами: церковнослов’янською української редакції, причому як кирилицею, так і глаголицею, грецькою, латинською, польською, вірменською, німецькою, чеською та англійською.

– Українська мова є соковитою, серед іншого, має чимало лайливих слів. Як ви думаєте, чи українці тоді лаялись?

– Звичайно, люди таку специфічну лексику знали. Ми на стінах Софійського храму деякі лайливі написи знаходимо, деякі з них дуже близькі до сучасної нецензурної лайки. Тим не менше, написів небагато – думаю, люди розуміли, що перебувають у храмі і то не місце «виявляти стосунки».

– Повернімось до церковнослов’янської мови: чому вона була такою популярною?

– Церковнослов’янська писемна мова була універсальною, її розуміли слов’янські народи: мова сформувалась на основі моравської й болгарської мов. Церковнослов’янська мова поступово втягувала у себе елементи розмовної мови, і на XIV століття розчинилась у розмовній українській мові.


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #11 : Вересня 21, 2020, 01:15:14 01:15 »
Графіті Софії Київської: "Г(оспод)и, помози рабу [своє]му Олисєєви Ивъкови".


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #12 : Вересня 21, 2020, 01:18:14 01:18 »
Графіті Софії Київської: "[своєм]оу Петрилови"


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #13 : Вересня 21, 2020, 01:23:50 01:23 »
Графіті Софії Київської: "Господи, помози рабу своєму Данилови"




Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #14 : Вересня 21, 2020, 01:30:15 01:30 »
Графіті Софії Київської: "Г(оспод)и помози рабоу с[в]оєму Гєоръгиєви [и] мєчникоу къ[н]ѧжоу Василь[о]ви"


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #15 : Жовтня 22, 2020, 03:36:03 15:36 »
У Софіїському соборі показали унікальні написи на стінах



Ще - українські написи на стінах Софіїського собору:

Див. з 8 хвилини:

Соловей співає (документальний фільм)



Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2704
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #16 : Жовтня 22, 2020, 03:53:49 15:53 »
З 9 хв. 30 с. :

https://youtu.be/rDErIyEQFGM?t=570

Ось цей запис текстом (у Хрестоматії з історії української мови X-XIII ст.):

https://archive.org/stream/hrestomatija2015#page/n155/mode/2up