Автор Тема: К. Галушко. Що означала назва “Україна” протягом століть?  (Прочитано 99 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2064
  • Стать: Чоловіча
Кирило Галушко. Що означала назва “Україна” протягом століть?
06.03.2015

"Щодо походження самого слова існують дві версії: 1) окраїна, порубіжжя та 2) край, країна. У першому сенсі слово “украйна”, “оукраина” безперечно вживалося у найдавніші часи його відомого з джерел існування (ХІІ-ХVІ ст.). Згадки цього слова у другому сенсі — пізніші та надто епізодичні, і тому друга версія не витримує конкуренції з першою. Проте, походження назви нашої країни від “окраїни”, або ж відносно пізнє охоплення назвою усієї сучасної території аж ніяк не заважає Україні бути країною з поважною давньою історією. Просто одна й та сама територія, і народ, який на ній живе, можуть змінювати свої назви."

Шановному Кирилові Юрійовичу до своєї "окраїнної гіпотези" варто б було додати ще дещо, а саме - ось такі слова:

"На мою думку"  :smiley24:.

Тож, усім українським прихильникам "окраїнної гіпотези" (К.Ю. Галушку, А.Г. Плахоніну, О.В. Ясю,  Д.Я. Вортману та інш.) - привітаннячко 2007 року (на "общэ-панятном"), від академіка, фахівця у галузях історичної акцентології та етимології - Віталія Григоровича Скляренка:

Цитувати
"Что же касается происхождения самого названия «Украина», то здесь существует множество версий.
Споры об этом продолжаются с давних пор. Часть историков полагает, что оно происходит от слова край — «конец», что означает «окраина», «пограничная или межевая земля». Эта версия — одна из самых старых. Ее существование восходит еще к польской историографии XVII столетия. Ее поддерживают российские историки, которые исходят из факта присоединения украинских земель к Российской империи, относительно которой они на
самом деле были периферийными, т. е. окраинными. Но, как мы уже видели, слово «Украина»
появилось задолго до объединения украинцев с Россией и означало название определенной самостоятельной территории."

Цитувати
"Преобладающая же часть историков придерживается мысли, что понятие «Украина» происходит из праславянскогр языка от соединения слова «страна» с предлогами «у» или «в». Именно в значении «страна», «родной край» это название употреблялось не только в исторических документах, но и в народных думах и песнях, в творчестве украинских поэтов и писателей."

Джерело: Как появилось название нашей страны // Украина: Полная энциклопедия. Авт. -составители В. М. Скляренко, Т. В. Иовлева, В. В. Мирошникова, М. А. Панкова; Худ ож. -оформитель Л. Д. Киркач-Осипова. - Харьков: Фолио, 2007. - С. 81-82.



« Останнє редагування: Березня 28, 2020, 06:52:42 06:52 від ruthene »

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2064
  • Стать: Чоловіча
Кирило Галушко.

"У першому сенсі слово “украйна”, “оукраина” безперечно..."

Привітаннячко Вам, Кирило Юрійович - 1861 року:

"Неправильно Русскіе въ томъ числѣ Карамзинъ (Ист ІІІ, 82) и издатели Ипатіевск. Лѣтописи въ словѣ Украина надъ буквою и ставятъ краткій знакъ, въ слѣдствіе чего буква а стоящая передъ и получаетъ удареніе. Напротивъ всѣ коренные жители Малороссіи и Западные Славяне произносятъ въ этомъ словѣ букву и съ удареніемъ. И такъ не Украйна но Украи́на. Кому же въ этомъ случаѣ должно слѣдовать?"

М. В. Закревський. Старосвѣтскій бандуриста. Кн. 3. Словарь Малороссійскихъ идіомовъ. — М., 1861. - С. 247.

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2064
  • Стать: Чоловіча
Року 1834

Наголос у слові Україна, українці.

Михайло Олександрович Максимович - Украинские народные песни (1834)

С. 20


С. XII


Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2064
  • Стать: Чоловіча
Академік НАН України, мовознавець, етимолог, доктор філологічних наук, професор Григорій Півторак «Україна» — це не «окраїна»

"... Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна, хоч зв'язок цей не прямий, а значно складніший. Як дослідив український учений В. Скляренко 63, процес становлення поняття «Україна» був досить тривалим і мав декілька етапів.

Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами — річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег». На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + ina = dolina «долина», niz + ina = nizina «низина»). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні «територія, яка належить племені».

Разом з іменником край у праслов'янській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені».

Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням «відділений шматок землі; відділена частина території племені». Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія феодального князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території феодального князівства», а потім — «відділена частина території Русі».

У період феодальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, слова україна набуло значення «князівство». Уперше згадану в Іпатському списку «Повісті минулих літ» україну дослідники розуміли по-різному: як пограничну з Київською землею територію Переяславської землі; як усю Переяславську землю, названу україною через те, що вона межувала з половецьким степом; як первісну Русь (тобто Київську, Переяславську і Чернігівську землі); як усю Київську Русь. Проте найвірогідніше, що літописець назвав україною саме Переяславську землю, але не тому, що вона межувала з половецьким степом, а через те, що була окремим князівством..."

Читати далі :
Академік Григорій Півторак «Україна» — це не «окраїна»
  http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm

Півторак Григорій Петрович

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2064
  • Стать: Чоловіча

Offline ruthene

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2064
  • Стать: Чоловіча
Походження назви "Україна" :

http://web.archive.org/web/20150924201608/http://www.reocities.com/ua_ukraine/ukrainerus032.html

За посиланням наведено купу джерел, ось наприклад:

Академік НАН України В.М. Русанівський пише:

"Провідну роль у розвитку укр. народу і його мови відіграла Наддніпрянщина, яка з XIV ст. разом з Галицькою і Володимирською землями дістала назву "Мала Русь". Тоді ж стосовно цієї території вживалася і давніша назва "Україна", тобто "внутрішня земля", "земля, населена своїм народом" (пор. англ. протиставлення inland - "всередині країни" та outland - "інша, чужа земля", а також нім. ausleander - "чужинець"). На таку думку наводить і перша фіксація цього слова в Іпатіївському літопису: и плакашася понемь (за переяславським князем Володимиром Глібовичем) ecu переяславци... о нем же Оукраина много постона (1187). Ідеться тут не про якусь "оукраїну", "околицю", як іноді пояснюють походження слова "Україна", а про переяславців - найближчих земляків Володимира Глібовича - і про всю рідну країну. Особливо велике значення для консолідації укр. народу і його мови, для розвитку самосвідомості мали Київ і Київщина: саме вони стали видатним осередком розвиту і поширення укр. науки і освіти, тут зародилася хвиля визв. боротьби проти гніту шляхетсько-магнатської Польші."

Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. Корецького; Редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред.) та ін. - К.: Довіра: Генеза, 1996. - C. 152.