О, прийшла.
Моя ж ти цяця 
Гормони-феромони...
Нє. Просто I love myself too much
. А коли бачу своє відображення у чужих очах ... Здоровий нарцисизм, хехе
Але якщо чесно, ісписалась я. Сказати вже більше нічого. Із зеббілом і так все ясно, а що відбувається в сучасній українській політиці, я взагалі не розумію (думаю, більшість тут теж). Тому крім "зелена тварюка" і "Oh My Gawd!" про надцятий черговий зашквар, більш нічого сказати не можу.
По Трампу а що тут скажеш? в черговий раз, що я була права, а ви ні? та ви і так це знаєте. Без сліз на ситуацію дивитися неможливо. Сам сенільний бідон не може на себе дивитися без сліз, буквально промовляючи "Що я тут роблю??"
Це в буквальному розумінні американська трагедія
TMhttps://www.thegatewaypundit.com/2021/02/joe-biden-tx-want-thank-representatives-shirley-jackson-lee-lizzie-pinnela-uh-excuse-uh-pinell-uh-video/But the highlight of Joe’s visit came when he spoke to dozens of Americans about how he was welcomed by “Representatives uh, “Shirley” [Sheila] Jackson Lee (D-TX), Al Green, Sylvia Garcia, Lizzie Pinnela,
uh, excuse me, uh, Pinell, and uh, what am I doing here? I’m gonna lose track here…”
Відео за посиланням.
А витрачати час на постійні розбірки із тролями (які насправді є людьми із multiple personal issues) або у деяких випадках психічно нездоровими - сумнівна розвага. У певний момент я зрозуміла, що мені таке не потрібне.
Тому давно вже спланувала і в певний момент executed свій вихід з фупу. Що у літературній формі було описано тут
:
***********************
High Noon
Було вже по обіді, коли до будинку, де розташовувався Клуб, повільно підкотило авто із затонованими вікнами. Водій у фірмовому кітелі, вийшовши з машини, поважно відчинив двері для пасажирки.
І. вийшла з авто і, оглянувшись навколо, з насолодою вдихнула свіже лютневе повітря. Її темний діловий костюм та високі підбори контрастували з теплим зимовим одягом перехожих, що поспішали у своїх справах.
“Thanks and see you later!” - посміхнувшись, сказала І. водію і, уміло маневруючи між грудочками льоду на тротуарі, попрямувала до будинку. Піднявшись по сходах, вона увійшла у Клуб. Вона подивилася на смартфон – у неї було всього 15 хвилин.
У холі Клубу неприємно пахло алкоголем, тютюном і потом. У коридорі стояли вщент наповнені одноразовим посудом та об’їдками сміттєві бачки. «Чим займається менеджмент?» - подумала І. “The club has been going downhill for some time, which is sad, really”. І. увійшла у банкетну залу.
Ланч був у розпалі і майже всі столики були заповнені. Відвідувачі вели жваві обговорення, стояв шум і гам.
Однак коли каблучки І. застукали по паркету банкетної зали, у залі наступила тиша. Тіла розвернулися у напрямку І., всі очі втупилися в неї.
І. охопила поглядом залу. ЇЇ постава та великі карі очі були наповнені рішучістю.
“Ну що ж, настав час провести розбір польотів, dot the i’s and cross the t’s”, сказала І. Публіка мовчала.
“Нещодавно ми всі взяли участь у цікавій дискусії", продовжила І. свою промову. “І я хочу поділитися своїми думками про те, що відбулося”.
“Мене в цілому не здивувала реакція жінок. Все було очікувано, всі учасниці executed their inner scripts – навіть ті, що продемонстрували кричущу вульгарність та gutter level toxicity. Це для мене не новина, a просто черговий доказ who they really are”.
“Хоча рівень безграмотності мене таки шокував” - посміхнулася І. “К-а-н-н-о-т-а-ц-і-ї?” – проспелили напомаджені губки. “What the hell is wrong with you??”
Зупинившись на секунду, І. продовжила.
«Мене здивувала реакція чоловіків. Власне, як виявилось, чоловіків було лише двоє і це були ті, від кого я найменше чекала підтримки, над ким сама підсміювалась і, хоч і незлобиво, але кепкувала. Тіммі і Сергій, я прошу у вас пробачення за це. І дякую за те, що ви мали мужність назвати чорне чорним, а біле – білим”.
“Тепер всі, хто хоч криве слово скаже у ваш бік, матимуть справу зі мною. You have my back”.
За столами нервово заворушились тіла. “Жирний Royal Flush! Толстая женщіна плачєт у акна! Cука! Фома! Беррімор!” - зашипіла блондинка у обтягуючих штанах для йоги. “Оh, behave!”, пробубнів їй під вухо підтоптаного вигляду пузань у сандалях та білих шкарпетках. “А чо? Я нічо!” - розводив руками спортивного виду чолов’яга у кросівках. “Куррва! Зонна!” - лунало від високого молодика у фірмовій майці, що підпирав стіну в кінці зали. “Штабна ссс ...” – заплітався язик у нечесаного невизначеного віку качка, що звисав над мискою з голубцями. Проте І. не звертала уваги.
Обвівши поглядом залу і не сказавши більш нічого, І. попрямувала до виходу. За її спиною стояла мертва тиша, яку раптом порушив звук розчавлених голубців. Її авто уже чекало на вулиці.
І. поглянула у сторону Клубу. У вікнах банкетної зали відзеркалювалось холодне зимове сонце. На смартфоні було 12:30 – she was on time.
(С)
Disclaimer: The story, all names, characters, and incidents portrayed in this narration are fictitious. No identification with actual persons (living or deceased), places, buildings, and products is intended or should be inferred.
