Автор Тема: Війна – це мистецтво брехні  (Прочитано 529 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Sturmer44

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 980
Війна – це мистецтво брехні
« : Квітня 08, 2021, 11:40:14 23:40 »


Війна – справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи.
 
Війна – це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний – корч із себе млявого. Якщо ти близько – вдавай, що далеко, а якщо далеко – вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний – спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний – захопи його. Якщо ворог діє ефективно – будь обачним. Якщо супротивник могутній – уникай його. Якщо його легко розгнівити – вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника – роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив – виснаж його. Якщо в його лавах злагода – посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають.
 
Той, хто не планує прирікає себе на очевидну поразку.
 
На війні, я чув, інколи навіть безглуздий поквап приводить до швидкої перемоги, але я ще ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії.
 
Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну – найгірший сценарій.

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.
 
Коли не можеш виграти, – захищайся, якщо хочеш виграти – мусиш нападати.
 
Успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу.
 
Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти.
 
Всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосував.
 
Армія, що вводить в оману, переможе.
 
У русі ти повинен бути швидшим за вітер, а в повільному марші спокійним і таємничим, як ліс; коли нападаєш, мусиш бути нищівним, як вогонь; отаборившись, стань незворушним, як гора; незбагненності позич у темряви, а разючості – у блискавки і грому.
 
Хаосу протиставляй лад. На заваді неспокою й галасу виставляй спокій. Це – шлях керувати психологією людей.
 
Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати.
 
Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно – він утратив їхню підтримку. Надміру роздає нагороди – не знає, що робити.
 
Якщо звитяга в баталії певна і гарантована, а імператор наказує не битися, – ти зобов’язаний битися! Коли ж у змаганні ти не бачиш вікторії, а імператор наказує воювати, – тоді не воюй!
 
Швидкість – найважливіша річ у використанні армії. Скористайся шансом, коли ворог не готовий. Іди шляхами, на яких тебе не очікують. Нападай там, де неприятель не борониться.
 
Коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами країни.
 
Бачиш переваги – рухайся, не бачиш – зупинися. Гнів може перетворитися на щастя, лють – на радість, але спустошеній країні годі відновитися, і мертвих не повернеш до життя. Отже, мудрий імператор обережний у справах війни, а здібний генерал обережний у битві. Це – шлях безпеки країни та збереження війська.
 
Ми мусимо старанно шукати таємних агентів з-поміж шпигів ворога, а знайшовши, залучити їх, звабивши хабарами і подарунками, навчивши наших метод і відпустивши.
 
Тільки мудрий монарх і вправний генерал навчені робити своїми шпигунами людей з надзвичайними розумовими якостями задля успіху. Розвідницька діяльність – найважливіша на війні, і вся армія покладається на неї у своїх стратегіях і діях.

Offline Lina

  • Global Moderator
  • Ветеран форума
  • *****
  • Повідомлень: 9271
  • Стать: Жіноча
  • Камінці чудові, різнокольорові
Re: Війна – це мистецтво брехні
« Reply #1 : Квітня 08, 2021, 11:48:45 23:48 »
"Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно – він утратив їхню підтримку. Надміру роздає нагороди – не знає, що робити."

Когось мені цей вислів нагадує....

Offline Sturmer44

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 980
Re: Війна – це мистецтво брехні
« Reply #2 : Квітня 09, 2021, 12:12:06 00:12 »
Біди приходять тоді, коли люди через свої лінощі забувають дбати про себе.

Коли задають непристойне питання, відповідати на нього не треба. Коли розповідають про непристойне, не треба задавати питань. Коли розповідають непристойні речі, не треба слухати.

Коли людина має багато вільного часу, вона небагато досягне.

Не піднявшись на високу гору, не пізнаєш висоти неба. Не поглянувши в глибоку ущелину в горах, не взнаєш товщини землі. Не почувши завіту предків, не пізнаєш величі вченості.

Новонароджені всюди плачуть однаково. Коли ж вони виростають, виявляється, що вони мають різні звички. Це — результат виховання.

Правителя можна порівняти з човном, а народ — з водою: вода може нести човен, а може й перекинути його.

Прекрасне може змінити природну злу сутність людини, зробити її доброю.[4]

Смерть приходить один раз, людина не повертається.

Той, хто правильно вказує на мої помилки, — мій учитель; той, хто правильно відзначає мої правдиві вчинки, — мій друг; той, хто перехвалює мене, — мій ворог.

У навчанні не можна зупинятися.

Учитися треба все життя, до останнього подиху!

Щось робити — це те, чого не люблять люди; заслуги та влада — це те, що вони люблять.

Якщо не знаєш своїх дітей, подивися на їхніх друзів

Offline Ali(UA)

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 9294
Re: Війна – це мистецтво брехні
« Reply #3 : Квітня 09, 2021, 11:56:55 11:56 »
дякую, цікаво. :smiley24:

Offline Sturmer44

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 980
Re: Війна – це мистецтво брехні
« Reply #4 : Квітня 09, 2021, 01:21:48 13:21 »
Єдиним свідоцтвом того, що Сунь-дзи був історичною фігурою, є його біографія, написана у II-му столітті до нашої ери істориком Симою Цяном, який описує його як генерала князівства У. Цей факт робить його сучасником одного з найвидатніших філософів давніх часів — Конфуція.

Згідно з традицією, Сунь-дзи був безземельним аристократом, нащадком дворян, які втратили свій статус унаслідок військових сутичок VII—VIII століть до н. е. На відміну від більшості безземельного дворянства, представники якого були мандрівними вченими, Сунь-дзи працював найманцем. Приблизно у 512 році до н. е., після закінчення трактату «Мистецтво війни», Сунь-дзи був найнятий на посаду генерала князівства У. За припущенням, його було вбито в 496 році до н. е.

Offline Sturmer44

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 980
Re: Війна – це мистецтво брехні
« Reply #5 : Квітня 09, 2021, 01:24:05 13:24 »
Вчитель Сунь [на ім'я] У походив з [ванства] Ци.      
Завдяки [книзі] «Мистецтво війни», його прийняли на аудієнції Хе Лю, вана [ванства] У.   
Хе Лю мовив: «Я повністю прочитав 13 частин твоєї [книги]. Чи можна перевірити твої командирські вміння?»      
[Вчитель Сунь] відповів: «Можна».      
Хе Лю спитав: «Чи можна перевірити на жінках?».      
[Вчитель Сунь] сказав: «Можна».      
Тоді [ван] дав дозвіл і вивів з палацу 180 красунь.      
Вчитель Сунь розділив їх на два загони, поставив старшинами кожного загону двох улюблених наложниць вана, і дав усім [алебарди] цзі.      
[Він] спитав: «Чи знаєте ви де груди, ліва і права руки, і спина?»      
Жінки відповіли: «Знаємо».      
Вчитель Сунь мовив: «[Коли скомандую] вперед — дивіться [в бік] грудей, [коли] ліворуч — дивіться [в бік] лівої руки, [коли] праворуч — дивіться [в бік] правої руки, [коли] назад — дивіться [в бік] спини».      
Жінки відповіли: «Добре».      
Домовившись так, [Вчитель Сунь] узяв залізну командирську сокиру, три [рази] віддав наказ і п'ять [разів] пояснив його.      
Тоді [він] вдарив у барабан і скомандував: «Праворуч!». Жінки зареготали.      
Вчитель Сунь сказав: «[Якщо] домовленості не зрозумілі, а накази не чіткі — [це] провина полководця».      
[Він] знову три [рази] віддав наказ і п'ять [разів] пояснив його, [а потім] вдарив у барабан і скомандував: «Ліворуч!». Жінки зареготали знову.      
Вчитель Сунь сказав: «[Якщо] домовленості не зрозумілі, а накази не чіткі — [це] провина полководця. Проте [якщо] вони зрозумілі, але не [виконуються] згідно з законами [війни], — [це] провина офіцерів».      
Тому [він] забажав стратити правого і лівого старшину.      
Ван [ванства] У споглядав з всім з постаменту і, коли побачив, що його улюблених наложниць [ведуть] на страту, сильно захвилювався, і послав гінця, мовлячи: «[Тепер] я вже знаю, що [ти] гарний полководець і добре вправляєшся з військом. Без цих двох наложниць моя їжа буде мені несмачною, тому прошу, не страчуй їх».      
Вчитель Сунь відповів: «[Я, ваш] слуга, вже отримав [ваш] наказ про призначення полководцем, а полководець, що перебуває у війську, не приймає наказів від монарха».      
Після цього [він] стратив обох старшин для напучування.      
[Вчитель Сунь] призначив наступних старшин і тоді знову вдарив у барабан.      
Жінки [поверталися] ліворуч, праворуч, вперед і назад, клякали на коліна і вставали. Вони всі виконували команди відповідно до наказів і [ніхто] не осмілився вимовити і слова.      
Тоді Вчитель Сунь відправив гінця вану, мовивши: «Війська вже упорядковані, і ви можете спуститися і подивитися на них. Якщо ви лише забажаєте, вони підуть і у воду, і у вогонь».      
Ван [ванства] У відповів: «Полководець нехай іде на постій і спочиває. Я не бажаю спускатися і дивитися на них».      
Вчитель Сунь сказав: «Ван любить [лише] розмови [про війну] і не вміє вигідно користуватися нею».      
Тоді Хе Лю зрозумів, що вчитель Сунь вміє використвувати війська і одразу зробив його [своїм] полководцем.      
[Вчитель Сунь] розбив на заході могутнє [ванство] У і вступив у [його столицю] Ін, а на півночі залякав Ці та Цзінь. Завдяки цьому його ім'я стало відомим серед [китайських] правителів.