Війна – справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи.
Війна – це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний – корч із себе млявого. Якщо ти близько – вдавай, що далеко, а якщо далеко – вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний – спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний – захопи його. Якщо ворог діє ефективно – будь обачним. Якщо супротивник могутній – уникай його. Якщо його легко розгнівити – вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника – роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив – виснаж його. Якщо в його лавах злагода – посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають.
Той, хто не планує прирікає себе на очевидну поразку.
На війні, я чув, інколи навіть безглуздий поквап приводить до швидкої перемоги, але я ще ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії.
Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну – найгірший сценарій.
Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.
Коли не можеш виграти, – захищайся, якщо хочеш виграти – мусиш нападати.
Успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу.
Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти.
Всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосував.
Армія, що вводить в оману, переможе.
У русі ти повинен бути швидшим за вітер, а в повільному марші спокійним і таємничим, як ліс; коли нападаєш, мусиш бути нищівним, як вогонь; отаборившись, стань незворушним, як гора; незбагненності позич у темряви, а разючості – у блискавки і грому.
Хаосу протиставляй лад. На заваді неспокою й галасу виставляй спокій. Це – шлях керувати психологією людей.
Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати.
Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно – він утратив їхню підтримку. Надміру роздає нагороди – не знає, що робити.
Якщо звитяга в баталії певна і гарантована, а імператор наказує не битися, – ти зобов’язаний битися! Коли ж у змаганні ти не бачиш вікторії, а імператор наказує воювати, – тоді не воюй!
Швидкість – найважливіша річ у використанні армії. Скористайся шансом, коли ворог не готовий. Іди шляхами, на яких тебе не очікують. Нападай там, де неприятель не борониться.
Коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами країни.
Бачиш переваги – рухайся, не бачиш – зупинися. Гнів може перетворитися на щастя, лють – на радість, але спустошеній країні годі відновитися, і мертвих не повернеш до життя. Отже, мудрий імператор обережний у справах війни, а здібний генерал обережний у битві. Це – шлях безпеки країни та збереження війська.
Ми мусимо старанно шукати таємних агентів з-поміж шпигів ворога, а знайшовши, залучити їх, звабивши хабарами і подарунками, навчивши наших метод і відпустивши.
Тільки мудрий монарх і вправний генерал навчені робити своїми шпигунами людей з надзвичайними розумовими якостями задля успіху. Розвідницька діяльність – найважливіша на війні, і вся армія покладається на неї у своїх стратегіях і діях.
