1651 р. гравюра Вільгельма Гондіуса,
Портрет підписано латинською мовою: «Bohdan Chmielnicki Exercitus Zaporovieñ. Præfectus, Belli Servilis Autor Rebelliumq. Cosaccorum et Plebis Ukrayneñ Dux» («Богдан Хмельницький. Війська Запорізького Головнокомандувач, Війни Хлопської Зачинатель, Повсталого Козацтва і Народу Українського Князь»

Портрет 1689 року

Johannes III D.G. Rex Poloniarum, Magnus Dux Lithuaniae, Ukrainae etc.

Ян III Собеський (1629 — 1696) — король Польщі, великий князь Литви, України тощо



Портрет 1674 року

Марія Казимира (1641 — 1716) — дружина короля Польщі, великого князя Литовського і Руського Яна ІІІ Собеського. королева Польщі, великої Литви та України



 

Цікаво, якщо нібито України та українців – "не було", то чому на портретах князів та королів – є  Україна та український народ? - а це є факт.

Чому росіяни не слов‘яни. Історична довідка

Козацька мова, 1741 р.

https://www.ukr-archive.org/post/козацька-мова-1741-р

Французьке видання 1741-42 рр. під назвою «Методика географії або вступ до стародавньої та нової географії, хронології та історії» містить згадку про самобутню українську мову, описану під назвою козацької («langue Cosaque»):

"Козацька мова вживається в деяких кантонах Польщі і в Малій Тартарії".

https://imgur.com/a/HKiODOz





Джерело - Національна бібліотека Франції:

Pierre-Mathias de Gourné, "Le Geographe-methodique, ou Introduction a la geographie ancienne et moderne, a la chronologie, et a l'histoire", Paris, – 1742, – с. 60-61.
https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9785827p/f183.item

Козацька мова, 1741 р.
"Козацька мова вживається в деяких кантонах Польщі і в Малій Тартарії".

або

"Козацька мова вживається в деяких адміністративно-територіальних одиницях Польщі і в Малій Тартарії"

У латиномовній книзі вченого Яна Ласіцького De Russorum, Moscovitarum et Tartarorum religione, sacrificiis, nuptiarum, funerum... ("Про звичаї, вірування русинів, московитів, татар..."), що вийшла в Німеччині 1582 року, подані зразки української живорозмовної мови і народної поезії, записані латинськими літерами. Українців тут пойменовано русами, русинами, українську мову - руською.
. Цю книгу спалила інквізиція, але кілька примірників збереглося. Один з них виявив у Львові й описав Г. А. Нудьга

https://books.google.no/books?id=i9fhzWyABGQC&printsec=frontcover&hl=uk&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false



Статєєва В. Назви на позначення території України, українців, української мови в європейських джерелах ХІІІ–ХVІІІ ст. // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Філологія. Соціальні комунікації / редкол.: В.В. Барчан (відп. ред.), Ю.М. Бідзіля, Н.П. Бедзір та ін. – Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2013. – Вип. 1(29). – С. 263–272.
https://archive.org/details/names-ukraine-ukrainians/page/265/mode/1up?view=theater

УКРАЇНСЬКА МУДРІСТЬ. Лекція історика Олександра Палія

Павловський О. П. Грамматика малороссийского наречия (1818):

https://archive.org/details/hrammatyka_1818/page/n95/mode/1up?view=theater

Про українську соборність, 1669 р.

https://www.ukr-archive.org/post/про-українську-соборність-1669-р

"А Петро ж Дорошенко святого спокою поміж обома сторонами братолюбства і єдності бажає, а кровопролиття і жодного роз'єднання ніколи не шукає і шукати не буде, та розуміє він, що й гетьман Дем'ян Гнатович не схотів би того чинити роздвоєння помежи Україною, від якого людям українським добра не буде, а тільки чужим народам на користь".

З листа Якова Лизогуба (1620 – 1698) до переяславського полковника Родіона Дмитрашка-Райчі.



Джерело: Акти ЮЗР. – Т. 8. – с. 115.
https://archive.ph/wip/aQbpp
https://archive.org/details/auzr08/page/n131/mode/1up?view=theater

УКРАИНЦЫ ИЗДАВНА ЗНАЛИ ВСЕ?! ОБРАЗ МОСКОВИТА В НАРОДНОМ ФОЛЬКЛОРЕ. Лекция историка Александра Палия

З книги Йоганна Генріха Блязіуса «Подорожі через Україну»: про побут і господарство України (1844 р.):

«Як і всі українці, вважають росіян своїми гнобителями, утискувачами, ворогами їхньої свободи… Українці мають зовсім інший контакт з життям та природою, як росіяни — нащадки кривичів…

Хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій фруктовий садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями. Наочний доказ, що ці села в більшості належать вільним людям. Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, в яких всі хати села стоять в один ряд по одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти.

У крою та способі шиття свого одягу українці значно більше зближаються до західних слов'ян, ніж великоросів… Великорос кладе багато ваги на те, щоб бути пишно та коштовно одягненим — але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець у кожному разі тримається чисто, а одяг його зате скромний та невибагливий. Обличчя українців гладко поголене і тільки чорні вуса мають право залишитися непорушними…

В Україні звучать кожної неділі і у відпочинкових годинах з кожного вікна, з кожної світлиці смичкові або духові інструменти і жодне публічне свято не відбувається без спільної музики… Цю здібність мають українці для кожного уміння та мистецтва, до яких потрібно дещо самостійності, тільки що вони свої таланти нерадо використовують для загального добра. Майже у всіх духовних прикметах і здібностях українець просто протилежність до московита.»

Джерело:
Панчук I. I. Історія України очима іноземців: Довідник-хрестоматія. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — С. 266—267.
https://archive.org/details/panchuk2009/page/266/mode/1up

З книги Августа Гаксткавзена «Студії» Про різницю між українцями і росіянами (1847 р.):

«Українці є протилежність росіян. Українець є вдумливий, запальний, радо згадує минуле свого народу і кохається у спогадах про героїчні вчинки своїх предків. Коли його спитати: хто він, то відповість з радістю і гордістю:

-- Я козак!

Українці - це поетичний, багатий уявою народ, тому легко собі уявити, яка сила народних пісень і переказів у них збереглась. Вони мають великий хист до мистецтва, а до співу створений у них дзвінкий голос, чутке вухо й пам'ять...

Незрівнянно більше, ніж у росіян, розвинене в українців і естетичне почуття. Вони мають теж талант до рисунків і малярства. В цілій низці менших рис характеру помічається, що українці мають куди більше розуміння краси, ніж росіяни.»

Джерело:
Панчук I. I. Історія України очима іноземців: Довідник-хрестоматія. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — С. 269. https://archive.org/details/panchuk2009/page/269/mode/1up?view=theater

З праці Михаїла Погодіна Про окремішність українців (1842 р.):

«Я люблю малоросійські села. Яка це принада - білі хати в тіні зелених, пишних дерев, розсипаних по схилах гори. Видно з першого погляду, що мешканець їх приятелює з природою, що він любить свій дім-стріху і не кидає його без потреби. Зовсім не так у Великоросії; часто рослинку не побачите біля «ізби» і рідко коли сидить вдома клопітливий господар; він поспішає з промислу на промисел. В нього хата лише для переспання.»

Джерело:
Панчук I. I. Історія України очима іноземців: Довідник-хрестоматія... — С. 265-266.
https://archive.org/details/panchuk2009/page/265/mode/1up?view=theater

З книги Йоганна Георга Коля «Україна, Малоросія» Про побут українців і їхнє ставлення до росіян (1841 р.)

« ... Українці - чесніші, пильніші, гостинніші та загалом поводяться ліпше від москалів, що їм приписується усі можливі злочинства та нечесності...

Відраза українців до росіян, їхніх гнобителів, є така велика, що це можна назвати ненавистю. Ця ненависть швидше зростає, ніж слабшає. Зате українці ніколи більше не симпатизували полякам, як від часу, коли визволилися з-під їхнього панування. Найгіршим словом, яким плямує українець поляка, є «безтолковий поляк», тоді як москаль в уяві українця завжди «проклятий»...

Українці мають прислів'я:

-- Він людина собі нічого, але москаль.

-- З москалями дружи, але камінь за пазухою держи.

Українці дуже погані російські патріоти. Властиві москалям любов і обожнення царя є для українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою і накиненою...

Коли ви не хочете образити українця, то не смієте говорити йому про завоювання України Московщиною, бо українець свідомий того, що його батьківщина уклала союз з Московщиною, яка зі свого боку обманула Україну...

Нема найменшого сумніву, що колись велетенське тіло Російської імперії розпадеться й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці Є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Тимчасово Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для побудови української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську Державу!»

Джерело:
Панчук I. I. Історія України очима іноземців: Довідник-хрестоматія... — С. 265.
https://archive.org/details/panchuk2009/page/265/mode/1up?view=theater

Портрет 1689 року

Johannes III D.G. Rex Poloniarum, Magnus Dux Lithuaniae, Ukrainae etc.

Ян III Собеський (1629 — 1696) — король Польщі, великий князь Литви, України тощо

Портрет 1688 року



 

Франтішек Палацький, (що вважається "батьком чеської історіографії"), писав про українців у 1830 році :

"Русинський народ щодо мови відмінний як від росіян, так і поляків, вже за давніх віків...

На південь русинський народ простягається аж до Угорщини, ціла Східна Галичина є русинська, звідти простягаються русини по Поділля, Волинь, Україну аж за Дніпро до Полтави, також у південній Русі до річки Кубань...

Козаки всі властиво русини, а не росіяни...

Мушу констатувати... що русини не «винайдений» народ. Є цілком самостійним народом."

Джерело:
Панчук I. I. Історія України очима іноземців: Довідник-хрестоматія... — С. 261
https://archive.org/details/panchuk2009/page/263/mode/1up?view=theater

З книги Владимира Ізмайлова «Подорож у південну Росію, в листах» Про побут українців (1800 р.)

Взаємна любов створює в їх домашньому господарстві кращу гармонію і порядок, ніж влада і послух у нас...

Дівчата мають вільну поведінку, кожна з них є гарна, проворна і приваблива. Вони стрункі і зграбні як на селянок...

Усі села і хутори їх розташовані у чудових місцевостях. Кожна хата чиста і біла, в оточенні квітучих садків.

У родинному житті московитів панує деспотизм, моральна розхитаність, неестетичність росіянок - не дбають за зовнішній вигляд хат, навколо хат нема рослинності, вбрання негарне.

Українці люблять свою батьківщину і її славу, бо... слава ця завжди була тісно пов'язана з обов'язком патріотизму.

З книги К. Мальтбрюна «Подорож по Польщі» Про українців (1807 р.)

Українці - це нащадки Київської Русі. Селяни в країні ощадніші, ніж московські: вони не пустошать у Хижацький спосіб своїх лісів. Будинки українських селян гарні і міцні, ніхто з них не носить личаків, як на Московщині. Вони кремезніше збудовані й освіченіші, ніж селяни, наприклад, Литви...

Українці вельми інтелігентні, вільнолюбний дух почувається в їхньому зверхньому вигляді.

З книги Губерта Вотрена «Огляд Польщі» Згадки про історію України (1807)

Українці - славетна раса, від якої тремтіли мури Константинополя, Білгорода та Трапезонта (сучасні Стамбул, Білгород-Дністровський Одеської обл. і Трабзон у Туреччині. - Упор.) а в новіші часи московський уряд накинув кріпацтво цій славетній расі, що мала такого генія, як Хмельницький.

З книги Шарля Луї Лесюра «Історія козаків» Про козаків (1812 р.)

Українці більш великодушні, більш відверті, більші ввічливі, більш гостинні і мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони - українці - являють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі.

Джерело:
Панчук I. I. Історія України очима іноземців: Довідник-хрестоматія... — С. 258-259
https://archive.org/details/panchuk2009/page/258/mode/1up?view=theater

Павловський О. П. Грамматика малороссийского наречия (1818):

https://archive.org/details/hrammatyka_1818/page/n95/mode/1up?view=theater

1798 рік

Українсько-російський словник Івана Котляревського (Енеїда):

https://archive.org/details/eneyida1798/page/n156/mode/1up?view=theater

1809 рік

Українсько-російський словник Івана Котляревського (Вергілієва Енеїда):

https://archive.org/details/eneyida1809/page/n161/mode/1up?view=theater

1813 рік

Українсько-російський словник (Данилевський Петро, "Ода малороссийского простолюдина"):

https://archive.org/details/burlesk4/page/n13/mode/1up?view=theater

1819 рік

Українсько-російський словник (Микола Цертелєв "Опыт собрания старинных малороссийских песен"):

https://archive.org/details/slovn_177/slovn_177/page/59/mode/1up?view=theater

1827 рік

Українсько-російський словник (Михайло Максимович "Малороссийские песни"):

https://archive.org/details/malorossiyskiepesni/page/n234/mode/1up?view=theater

1831 рік, Микола Гоголь

Українсько-російський словничок ("Вечера на хуторе близ Диканьки"):

https://archive.org/details/gogol1832/kn-002/page/n11/mode/1up?view=theater



Пісня: "Зелененький барвиночку":

https://archive.org/details/gogol1832/kn-001/page/n94/mode/1up?view=theater



"Що Боже, ти мiй Господе! чого нема на тiй ярмарці! колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремень, цибуля, крамарі всякі… так, що хоть би в кишені було рублів із тридцять, то і тогді б не закупив усiєї ярмарки..."

1835 рік, Федір Шимкевич

Українсько-російський словник ("Словарь Малороссийского наречия..."):

https://archive.org/details/shimkevich4/page/n2/mode/1up?view=theater

1838 рік, І. Срезневський:

Українсько-російський словник ("Український збірник"):

https://archive.org/details/inpdf/inpdf/page/n86/mode/1up?view=theater

1798 рік

Українсько-російський словник Івана Котляревського («Словарь малороссійскихъ словъ, содержащихся в Энеиде, с русским переводом» // Виргилиева Энеида, на малороссійский языкъ переложенная И. Котляревскимъ):

https://archive.org/details/eneyida1798/page/n156/mode/1up?view=theater

1842 рік

Українсько-російський словник Івана Котляревського:

https://archive.org/details/slov6/mode/1up?view=theater



https://archive.org/details/slov6/page/n2/mode/1up?view=theater

1855 рік, Афанасьєв-Чужбинський О.:

Українсько-російський словник ("Словарь малорусского наречия"):

https://archive.org/details/o0chuzb/page/n4/mode/1up?view=theater

1861 рік, Каленик Шейковский:

Українсько-російський словник "Опыт южнорусского словаря":

https://archive.org/details/sheyk1861/page/n23/mode/1up?view=theater

1823 рік, Іван  Войцехович:

Перший самостійний українсько-російський словник "Собрание слов малороссийского наречия":

https://archive.org/details/slovn_2/page/n2/mode/1up

1861 рік:

Наприкінці кожного випуску журналу "Основа" додавався українсько-російський словничок:

https://archive.org/details/osnova_1861_1/page/339/mode/1up

1873 рік, Фортунат Піскунов:

Українсько-російський словник ("Словниця Української (або Югової-Руської) мови"):

https://archive.org/details/slovnik1873/slovnitsya/page/n6/mode/1up?view=theater



https://archive.org/details/slovnik1873/slovnitsya/page/n14/mode/1up?view=theater

1878 рік, Орест Левицький:

Українсько-російський словничок ("Летопись Самовидца по новооткрытым спискам"):

https://archive.org/details/samovydcya/samovydcya2/page/375/mode/1up?view=theater