Кримчани продовжують платити податки Україні. Ціни важливіші за гордість
12 червня 2014
Мешканців Криму спіткала халепа: «національна гордість великоросів» (с) потрапила в тяжкі випробування.
Як це не парадоксально звучить, але сьогодні для того, щоб згладити фінансовий шок від приєднання до Росії, кримчанам доводиться платити податки Україні. Причому всім і практично щоденно.
Суть проблеми полягає в тому, що півострову життєво необхідні українські товари, особливо продукти – їхня дешевизна у порівнянні з російськими не дає спалахнути соціальному бунту. Бо як тільки офіційна Росія перекриває постачання з материкової України, народ «начинает роптать» і максимум за тиждень постачання відновлюють. Нагадаємо, принагідно, що зростання фінансів відчули на собі лише кримські пенсіонери і частина держслужбовців, а зростання цін – відбилось на всіх.
Так от, купуючи українські продути, нові громадяни Росії сплачують ПДВ в українську казну.
Про всяк випадок нагадаємо логіку цього податку. ПДВ – це податок на кінцевого споживача. Тобто якщо українець придбав товар в Україні, то неважливо, де цей товар виготовлений – у нас, в Польщі чи Китаї – 20% від ціни потрапить в український бюджет.
Те саме стосується й інших країн. Якщо український виробник створив товар, то до ціни він приречений докинути 20% податку, який в результаті оплатить пересічний українець. Зате, якщо цей товар виїжджає за кордон, наприклад в Угорщину, то наші податкові служби «очищають» його від оплаченого ПДВ, повертаючи його виробнику. Уже потім 20% на цей же товар накинуть угорські митники, скерувавши їх в угорський бюджет.
Зрозуміло, що те саме стосується і Росії. Тільки-от для українського законодавства Крим – це Україна. Тому держава і не повертає ПДВ тим фірмам, які торгують з півостровом. У результаті мешканець Криму, який купує українську ковбасу, оплачує, як ціну самої ковбаси, так і 20% ПДВ в український бюджет.
Росія, звісно, може на кордоні накинути і свій ПДВ (за принципом угорців). Але від цього ціна автоматично зросте в магазинах на таку ж суму, а відповідно патріотизм місцевих мешканців піддасться додатковому випробуванню. А не кожна людина може здолати свою патріотичну Голгофу. Можна ще звичайно згадати про заборону подвійного оподаткування, але в контексті Росії слово закон вживати не будемо.
У кожному випадку фінансові функціонери Криму чудово розуміють, на який шпагат вони потрапили. Тільки вдіяти тут щось важко.
Додаткової пікантності ситуації додає й те, що Росія, виявилось, допомагає менше, ніж обіцяла. Треба викручуватись самим. А народ починає потроху обурюватись зростанням цін. Перекрий українське – і Бог його знає, до якого крику дійде.
Тому поки що вирішено, пропускати українські товари в старому режимі до нового року, а там буде видно. Ризикувати і справді не варто. Бо хто його знає, яка основна ідеологія рухала кримчанами кілька місяців тому: возз’єднатись із Великою Росією, чи отримати більшу пенсію.
А за брак знань доводиться платити. Принаймні в український бюджет.
Блог від : Олексій Шалайський
