УКРАЇНЦІВ ТА УКРАЇНОЧОК (с) з ФБ
Соромно було. Коли сьогодні на похороні двох Героїв - вінницьких льотчиків майорів Дмитра Шкарбуна та Дмитра Майбороди мама одного з них ридала: "Чому ж вам ніхто не кричить "Героям Слава?", Чому ніхто не каже що герої не вмирають?"
А всі стояли потупивши голови. Віськові-бо не привчені викрикувати, цивільні прийшли літні люди, сором"язливі, та й небагато їх було. А матері - боляче. А мати героя мусить благати натовп, щоб він пробурчав оте "Герої не вмирають!" Бо вона бачила що в інших містах тисячні натовпи стоять на колінах і кричать "Герої!". А в нас нема кому.
Дякуючи дітям, що прийшли всім класом на цвинтар, вони мене підтримали, вони молодці, вони знали все, що потрібно казати, і ми хоч трохи згладили той сором, як могли.
А просто там на цвинтарі не було майданівців, жодного активіста, чи жодного з тих хлопців, хто наприклад був на похороні Максима Шимка. Я навіть не питаю де вони всі були. Всі назвуть сто причин. А просто кадрова армія, яка не сидить в окопах, не просить тепловізорів, а працює на невидимому для всіх фронті, і майдан - то два різних братства, я зрозуміла. І шкода, що навіть на церемонії прощання в Будинку Офіцерів були автомайданівці, просто самі від себе. Жодної людини в формі УНСО чи самооборони, там не було кому кричати "Слава Україні!".
Коли заходили на цвинтар з трунами, над нами зробив два кола наш АН-26 - командир при зльоті дав команду віддати останню шану побратимам. І борт відправився далі - на Схід.
P.S. Так, що б не казали про братства, я наприклад сама з Майдану, а мій чоловік - з армії. Ми дійсно різні, і погляди та методи у нас різні. Але на похороні у нас була спільна скорбота.
Мені написали десятки людей. Всі хочуть надіслати матерям Героїв листи. Будь ласка, пишіть окремі два листи, врахуйте, що мама Дмитра Майбороди - Тетяна Іванівна сама їздила за їхніми тілами на Донбас, сама викопувала їх з-під уламків літака.
А мама Дмитра Шкарбуна й досі вірить, що він живий, в її очах читається надія, що вона поховала не свою труну. Ми не можемо їй заборонити і відібрати в неї надію. Врахуйте це, будь ласка, щоб підібрати необхідні слова.
Я подзвонила до Сергія - одного з тих, кому наші Герої врятували життя, хто встиг вистрибнути з палаючого літака. Він одобрив цю ініціативу, сказав, що буде добре, якщо люди напишуть.
Отож, я пропоную висилати на одну адресу, а я зберу всі листи, і на 6 грудня ми проведемо вечір пам"яті і вручимо листи матерям.
Адреса: 21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 15, Народний Майдан Вінниччини, з примітками "Для мами Д. Шкарбуна", "Для мами Д. Майбороди".
Чекаємо! Я неймовірно рада, що ви відгукнулися!
