ПРОЩАЛЬНА ПОРАДА
Полишаючи знайомих,
Не забудьте попрощатись.
І якщо не подарують,
Можна знизати плечима.
Геть пусте: у них диван
Кетчупом чомусь залито.
Ви ж його не на диван -
а собі в тарілку лили.
Ну, на килимі з краєчку
Розтовклися баклажани,
Та невже той килим клятий
Їм дорожчий за людину?
А варенням на стіні
Ви картин не малювали,
Ви лише ім'я своє
Написали їм на згадку.
Ось салати ви зі столу
Таки справді навернули.
Але ж це не з злої волі,
Просто ліктем - ненавмисно.
Телевізора ламати
Поготів ви не хотіли,
І без того він у них
Не найкращої моделі.
І в люстро м'ячем поцілить
Вам не трапилось нагоди,
А із тріщиною було
Те люстро вже десять років.
І від чоботів на стелі
Ви слідів не залишали,
Це ви чоботи у стелю
Покидали разів кілька.
І комп'ютерне миша
Кицьці ви не дарували,
Просто дали їй пограти
І з поверненням, звичайно.
І з балкону телефоном
В перехожих не кидали.
Впав на двір він випадково,
Бо тяжкий був і незручний.
І по тортові ногами
Ви ходити не збирались.
Просто треба було зняти
З люстри кульку повітряну.
І хто ж знав, що люстра та
На гачку висить тонкому...
Було б гак побільше взяти,
То б вона і не зірвалась
На пожежників, коли
У вікно вони залізли,
Щоби вішалку гасити
У сінях побіля входу.
Пальта там собі висіли,
І ніхто їх не палив,
Просто ви для красоти
До кишень поклали свічки.
У вбиральні молотком
Ви бачок не розбивали.
Бо це був не молоток,
А велика синя пляшка.
І була вона слизькою,
І тому сама упала,
Через що у хазяїв
Унітаз і розколовся.
До уразливих людей
Що сваряться за дурницю
Ви і самі - геть ніколи -
Більше в гості не приходьте.