О "Бигусах":
Медаль «За захист інтересів Росії» команді «Бігус-інфо» .
Ви знаєте, я цілковито вірю в твердження що в «Укроборонпромі» існує корупція. Взагалі, торгівля зброєю – один з найбільш корумпованих бізнесів на планеті, бо так чи не так, а головним покупцем зброї виступають держави. Лише нещодавно стався скандал у США, коли президент Трамп наїхав на компанію «Lockheed Martin» через ціну на літаки F-35 – і ціна впала на $600 мільйонів (несподівано – !). Звісно у нас в «Укроборонпромі» теж проблем не бракує. Але.
От я не люблю, коли з мене намагаються робити ідіота. Коли мені замість розслідування підсовують мікс з мультиків і матеріалів, явно злитих з уже існуючих кримінальних справ, і переконують, що у все це я мушу повірити і збуритися, бо сумніватися – не комільфо. І ще я не люблю, коли під маркою «боротьби з корупцією» відверто б’ють по моїй державі. Що я побачив в третій частині «розслідування» групи «Бігус-інфо» про махінації в «оборонці»?
По-перше, побачив я багато-багато емоцій – оціночних суджень, емоційних висловлювань тощо. Очевидно, «розслідування» можна було сміливо скорочувати на 6-10 хв з 24-х. Про предмет передачі розповідати почали лише на 6-й хвилині, доти – лише емоційні спічі (типу: «Гладковського називають смотрящим». Хто називає?) та очевидні факти (типу «Гладковський раніше очолював «Богдан». Це злочин?).
По-друге, я побачив знову знайомі по першій частині «мультики», тобто цитати переписки невідомого походження. Позаяк дампи переписки група «Бігус-інфо» так і не надала, ці мультики – доказ рівня напису на паркані. Подобається це комусь чи ні.
По-третє, автори передачі посилалися на попередні частини: «Про оборудки Гладковського ми розповідали у попередньому розслідуванні». Брехня повна. Вони ні чорта не розповіли у попередньому «розслідуванні» – я вже писав про це. Все, на що вони спромоглися у «попередньому розслідуванні», це показати мультики з переписки і деталі розслідувань ГПУ, ВПУ і НАБУ. П’ять кримінальних справ розслідують, по одній вже існує вирок. Єдиний факт, доведений у попередньому розслідуванні, – знайомство Гладковського-молодшого з Жуковим і Рогозою. Все. Визнаю, це нечуваний злочин. У нинішній серії те саме – мультики і домисли.
По-четверте, я побачив нові вершини жанру журналістського розслідування – доказ у вигляді листочків, на яких написані циферки ручкою від руки. Наявність таких листочків у журналістів сама собою виглядає сумнівною, – покажіть мені офіс підприємця, де такі листочки після написання на них циферок живуть більше доби? Звідки ті листочки у журналістів? Що насправді на них написано, суми відкатів чи розрахунок розходів на певну легальну бізнес-оборудку? Доказів нема. Нам пропонують авторам програми просто повірити.
Й нарешті про те, що справді варте уваги – про поставки висотомірів для літаків АН-26. Коротко і без всього емоційного навантаження від «Бігус-інфо» ситуація виглядає так. Існує літак АН-26. Україна його експлуатує і ремонтує (згідно міжнародних контрактів). Для літаків потрібні висотоміри – прилади для вимірювання висоти. І от ці висотоміри, підприємці, пов’язані з «Укроборнпромом», примудрилися возити контрабандою з Росії. Прилади привозили до Москви, звідти вони їхали до Арабських Еміратів. Там висотоміри проходили через кілька фірм-прокладок (стаючи в т.ч. деталями для вертольотів). А потім їхали до Києва. І отут починається цікаве.
З Москви висотоміри їхали за ціною еквівалентною 2,3 мільйони грн. З Еміратів – за ціною 2,5 мільйони грн. До Києва прилади прилетіли вже за ціною 12 мільйонів грн. Різниця – майже у 5 разів. Круто? Чому так?
Зараз розповім свою версію. Але. Спершу відповім на питання «чому за 5 років не замінили на вітчизняний/закордонний аналог». Причина – ціна питання. АН-26 – це літак, знятий з виробництва ще до отримання Україною Незалежності, – у 1986 р. Так, якась їх кількість досі використовується – у нас, у Росії, у Казахстані тощо. Так, Україна виконує ремонти таких літаків, але йдеться не про десятки машин – про одиниці. Кожна конкретна – смачний заказ, в кошторисі якого висотомір – не найдорожчий прилад. І от скажіть, який сенс вкладати сотні тисяч доларів у створення виробництва, аби випускати штучні прилади непевної якості (як все, що робиться напівкустарним методом) замість встановити серійний, хай дорожчий? А чому не закордонні? Та тому що закордонний висотомір не взаємозамінний з російським, тобто треба придумувати, як його встановлювати. А це треба перераховувати купу суміжних вузлів, бо це літак. Наскільки все це зробить дорожчим ремонт, здогадайтеся самі. Зрештою. У нас уже виробляють сучасні АН-132Д, які створені на 100% з комплектуючих вітчизняного та західного виробництва. По мірі виходу з ладу АН-26 він їх мінятиме, але це процес не одного року.
Звісно у нас є на ФБ мудрили, які знайшли «наш Китай» у Мелітополі та волають, що там хлопцям що не замов – все зроблять. Як технар я з такими «умільцями» справу мав часто, ціну їм знаю. Відтак щиро пропоную отаким мудрилам замовити прилад типу висотоміру у таких «умільців», а потім самим на ньому полетіти. Не чокаючись, за тих мудрил я вип’ю, обіцяю.
А тепер до ціни. Отут екскурс в історію. 1941 р. Велика Британія воює проти нацистської Німеччини. Британія – у блокаді, на торгівельних маршрутах пиратствують нацистські субмарини. Британія відчуває шалену нестачу у приладах. І от частину приладів Британія примудряється купити… у Німеччині. Звісно, не напряму, а через нейтральну Швецію. Операцію здійснювали в глибокій таємниці – Швеції аж ніяк не кортіло втратити статус нейтральної держави. Німецькі прилади везли до Швеції на фірму, яка їх потребувала в т.ч. для себе. Та перепродавала іншій, та іншій, та іншій – і так до виробництва в UK. Здійснювали всю операцію «дружні» комерсанти, а контролювала МІ-6, якої офіційно в Британії не було. Так-так, британською розвідкою лякали весь світ, але в самій Британії офіційно розвідки не існувало, – перший закон про розвідслужбу в UK прийняли у 1994 р. Доти всі їхні «Джеймси Бонди» і «команди Смайлі» офіційно були ледве не злочинцями.
І от що цікаво. Британське оборонне відомство питання ціни на прилади з Німеччини вирішувало так – воно повідомляло МІ-6, який бюджет вони готові витратити на ці прилади, а ті знаходили. Чому так? А тому, що за експортом таких приладів з Німеччини стежило гестапо, і особа, зловлена на таких оборудках, запросто могла переміститися у Бухенвальд. Як вирішували цю проблему бритти? Банально – давали бабла. За ризик. У Швеції так само, фірма, зловлена на торгівлі з Британією продукцією оборонного призначення, могла сісти, – тому їй теж давали бабла. Бабло закладали в бюджет, виставлений оборонкою. Скільки наварили на тій схемі «дружні» комерсанти, англійців (націю комерсантів) чомусь не цікавить як таке. Схема діяла до кінця війни. Ба більше, так само як і британці, на ринку Швеції пасся радянський «Внєшторг», – тільки «ділки» Країни Рад грошей напевно майже не лічили. Мільйонер з США Арманд Хаммер на оборудках з СРСР свого часу озолотився.
А тепер наші часи. Прослідкуємо шлях висотоміру до Києва. Вийти він міг лише з одного джерела – з заводу-виробника. Далі – до Москви, явно до фірми, яка замовила їх у виробника і продала до Еміратів. У задачі запитується – скільки народу можуть настучати у ФСБ про партію висотомірів для АН-26 (нагадую – військового літака, який ремонтують в Києві)? Далі висотоміри їдуть до Еміратів. Те, що вони кілька разів міняють найменування іі власників, – не дивно. Емірати теж не хочуть бути транзитером військових товарів і псувати стосунки з Москвою. Висотоміри треба «загубити», аби їхній шлях не знайшла СЗР Росії. Плюс – аби убезпечити партнерів у Москві. Нагадаю, в Еміратах ФСБ себе почуває як вдома – саме там убили Яндарбієва.
Різниця між ціною висотомірів після прибуття з Москви до відбуття в Україну – 200 тис грн ($7,3 тис), – ви всерйоз вірите, що кілька фірм в Еміратах будуть задоволені таким прибутком на експорті-імпорті приладів таких рівня та вартості? Очевидно, частину коштів «прокладки» отримували з інших каналів. З яких?
Отут ми й виходимо на різницю у 5 разів між ціною в Еміратах і ціною у Києві. Якби журналісти «Бігус-інфо» бодай трошки цікавилися історією західних спецслужб, вони б збагнули, що в ці 9,5 млн грн зашиті і хабарі для «потрібних людей» на заводі-виробникові у РФ, і хабарі для власників фірми у Москві (за ризик опинитися в ізоляторі ФСБ), і додаткова платня за послуги фірм в Арабських Еміратах. Чому вони не ставлять свої націнки відкрито? Та банально тому, що тоді на них звернуть увагу ФСБ і спецслужби Еміратів. Тому з ними розраховуються таємно, швидше за все, через офшори.
І все це за умов, що ні на якому етапові в схему не влізла ФСБ, і що не прийшлося якісь питання вирішувати в пожежному порядку тим самим методом – заливати грішми. Що для такого типу бізнесу буденність. Все те саме, що й у британців у Другу Світову.
Що тепер? Та все чудово! Висотомірів нам більше не бачити як своїх вух. Контракти на ремонт АН-26 Україні помахали ручкою. ФСБ зараз ретельно вичищає працівників своєї оборонки та комерсантів, які співпрацювали з Україною. З представниками України тепер в комерційних колах Росії працювати зважиться лише божевільний. Зате ми в гарній позі чесних йолопів. Тих, про яких в історії кажуть: «Вони – були».
І так. На медаль «За захист інтересів Росії» команда «Бігус-інфо» заслужила цілковито. Російські родичі Бігуса можуть пишатися.
Комментарий:
Андрей Шор
Немного достают посты “да что, высотомеры разве только в России производят, что они втирают”.
Наверное, надо разъяснить на пальцах.
Чтобы самолет мог летать, у него должно быть вовремя продленное свидетельство летной годности, а вся комплектация должна соответствовать сертификату типа.
Заменить на что угодно нельзя. Если в сертификате типа стоит радиовысотомер РВ-5МД1, то там может быть только РВ-5МД1. Причем с соответствующими документами производителя, налетом и т.д. Контрабандным он может быть, в принципе (точнее, купленным не у производителя), но контрафактным – нет.
Да, его производят только в России. У нас очень много что в авиапромышленности было завязано на Россию, в том числе и специально.
Можно ли сменить тип оборудования, учитывая, что держатель сертификата типа на Ан-26 – Антонов? Можно. Но будет стоит миллионы долларов и займет месяцы, если не годы.
Прикрутить что попало в авиации, тем более для импортного заказчика, нельзя.
Да, вопрос стоимости остается открытым, с учетом того, что это продукция двойного назначения с соответствующим режимом экспортного и импортного контроля.
Но никакие откаты, если они были, это, естественно, не оправдывает.
Виктор Кравец
По полям, лесам и фейсбукам до сих пор носятся табуны экспертов по оборонной промышленности, фонтанирующих готовыми решениями. Навскидку вспомнился один комментатор, который искренне удивлялся, почему Украина не купила запчасти и/или технику, например, в той же Германии. Мол, европейские партнеры с удовольствием или продали бы нам все, что нужно, по бросовой цене, или вообще отдали бы. Безвозмездно, то есть даром – чего не сделаешь ради защиты молодой украинской демократии.
Теперь немного скучной реальности из личного опыта.
2015 год, сентябрь месяц. Менеджер отдела экспорта компании Hartner GmbH (входят в группу Gühring, производят для них сверла, твердосплавные фрезы, метчики и развертки) активно отбрыкивается от запроса о сотрудничестве, ссылаясь на санкции. Когда я прямо спросил, о каких санкциях вообще речь, мне начали рассказывать, что я вынашиваю коварные планы продавать их продукцию в Крым. И вообще, поставки в Украину не на часі. Так что, dear Mr. Kravets, please, forget about this point. Потому что группа Gühring летом шестнадцатого года открыла завод в Нижнем Новгороде, и теперь их продукция идет в Крым напрямую, безо всяких санкций.
Еще одна компания – Holger Clasen GmbH, производитель пневмоинструмента и гидравлических обжимок кабельных наконечников, тросо- и кабелерезов. Милые, славные, отзывчивые ребята, с удовольствием готовы поработать с Украиной. Только прежде, чем дать ценовое предложение, просят ответить на несколько вопросов. Например, о том, кем является заказчик – конечным потребителем или реселлером. Если речь идет о конечном потребителе, – в каком городе находится предприятие-заказчик, чем оно занимается, какие задачи собираются решать с помощью их инструмента. И сразу предупреждают, что для оборонной промышленности ничего продавать не будут. Эмбарго, видите ли.
… С другой стороны, было бы очень интересно узнать, как быстро и как далеко немцы послали бы великого скупщика боевой техники и запчастей.
источникP.S. Чуть-чуть истории...
Кілька днів тому у мене в каментах зайшла розмова про те, що припустимо робити задля перемоги, а що не дуже. Я в тій розмові участі не взяв, але згадалося мені кілька історичних прецедентів, які можуть, скажімо так, здивувати.
Я не буду наводити приклади з СРСР - скажуть, заградотряди, пропаганда, задурені голови, фанатизм і всяке таке. Може бути.
Не буду також брати за приклад Японію з їхніми камікадзе, кайтен і партизаном, що сорок років по війні потяги під укіс пускав. Скажуть - дикуни, варвари, пропаганда, задурені голови, фанатизм і всяке таке. Може бути.
Я наведу приклади з історії безумовно цивілізованої, не задуреної, не фанатичної, недовірливої, волелюбної держави, власне, чи не з найпрогресивнішої у світі. Пробачте мені маленьке англоманство, каюсь, грішний. Хоча ні, не каюсь.
Так, мова про Великобританію.
Так от.
Під час Першої Світової у англійців були труднощі з перехопленням німецьких цепелінів. Ну як труднощі... Цепеліни безкарно шастали над Лондоном і бомбили. На висоту польоту цепеліна тодішні винищувачі видиралися за годину, а за цей час екіпаж цепеліна встигав і вшитися, і повечеряти, і повитріщатися на дурника в літаку, який намагався їх наздогнати.
Перехоплювати цепеліни треба було на підльоті, але Великобританія, як відомо, острів. У найкоротший термін англійці побудували півсотні авіаносців. Ну як авіаносців... Це були човники завдовжки з вагон метро. Без моторів. Фактично, понтони. На них було встановлено естакаду й максимально полегшений літачок Сопвіч Кемел, цебто верблюд. Максимальне полегшення досягалось зняттям зайвого і зменшенням критично важлового - у тому числі шасі й запасу палива.
Цебто, ані сісти, ані хоча б дотягти до берега пілот не міг.
Не знаю, скільки на цьому попиляв англійський оборонпром - вони своїх бігусів вчасно вішали. З усіх відомих мені англобігусів утік один-єдиний, більш відомий як "лорд Хау-хау", але це було пізніше й не стосується теми. Та й того потім спіймали й повісили.
Що виробники наживалися на цій операції - це безумовно, англійці гав не ловлять. За контрабанду авіадеталей не скажу, але взагалі з ворогом торгували, ще й як, бо інакше погано воювалося. Але я відхилився.
Жахлива історія, чи не так? Пілотів відправляли фактично на смерть.
Зазвичай в усяких рейтингах спочатку називають аутсайдерів, потім лідерів. Так от. Ця історія аутсайдер. Завтра буде історія про те, як англійці збиралися нищити свою землю, аби ворогам не дісталася, і замуровувати своїх солдатів живцем.
джерело
