Розмовляв з "інтернет-знайомою". Вона також львів'янка, молода жінка, брат її чоловіка, Сергій, служив сумнозвісній 51-й бригаді (вже розформованій). Був і під Волновахою, і під Іловайськом, де потрапив у котел. Останній раз вийшов на зв'язок 31-го серпня, сказав по телефону, що вже 8 годин повзе на колінах по полям, після цього поклав трубку і пропав на 5 днів.
Руслана після того приїхала к лугандонам, їй вивели десь під сотню наших полонених. Спочатку не хотіли їй віддавати жодного чоловіка, але вона сказала, що під АП у Києві стоять матері та дружини бійців 51-ї бригади і вона мусить привезти з собою хоч пару чоловік, щоб не казали, що даром їздила на Схід. Їй дозволили вибрати 8 чоловік, вона навманя тикала пальцем - і вибрала Сергія. Так він повернувся, завдяки чистій випадковості, рідня вважає це чистим дивом. З рідними про полон відмовляється говорити, цілими днями бухає. А по сусідству поселили 30-літніх мужиків - "біженців" зі Сходу, він на них вовком дивиться і рідні просто за нього бояться, бо не знають, що там в нього в голові робиться...
Отака замальовка з життя.
