Тим, хто цікавиться зовнішньою політикою США, наприклад політикою щодо Росії, як правило, не потрібно стежити за ходом президентських виборів в Америці. Звичайно, це завжди дуже цікавий процес зі своїми внутрішніми драмами і комічними епізодами, він має великий вплив на державну політику, але ні хід виборчої кампанії, ні її результат не впливає, як правило, на політику зовнішню. Протягом десятиліть зовнішня політика була «безпартійної»: відносини між президентом і конгресом могли бути дуже напруженими (в США з другої половини ХХ ст. Президентство і хоча б одна з рівноправних палат парламенту контролюються різними партіями), але в області зовнішньої політики напруга відчувається мінімально . Тим більше що в ній - на відміну від внутрішньої політики! - Простежується дуже сильна спадкоємність навіть тоді, коли президента-республіканця змінює демократ, або навпаки.
Так було десятиліттями, якщо не століттями, - зовнішня політика США була результатом деякого політичного консенсусу, вкрай нетипового для настільки конкурентної політичної системи. 2016 рік виглядає по-іншому. Уже майже офіційний кандидат від республіканців Дональд Трамп, очевидно, анітрохи не стурбований наступністю зовнішньої політики, і значить, результати виборів можуть, вперше в американській історії, мати велике значення для інших країн.
Трамп - вкрай незвичайний кандидат в президенти США. Настільки незвичайний, що, коли він оголосив рік тому про те, що спробує стати кандидатом від республіканської партії, в можливість успіху не повірив ніхто - буквально - з серйозних аналітиків. Людина без будь-якого політичного досвіду, який зробив стан на ринку нерухомості і ім'я в якості ведучого реаліті-шоу, - такі персонажі з'являються в якості кандидатів (зрідка перемагають) в якихось молодих і нестійких демократіях, але в Америці нічого близького на національному рівні ніколи не було. Не було і кандидатів, які придумували б опонентам образливі клички в прямому ефірі, вигадували факти, а на наступний день спокійно відмовлялися б від своїх слів. Не було кандидатів, які вели б виборчу кампанію за допомогою Twitter, телефонних інтерв'ю та щодо рідкісних (раз в 2-3 дня) виступів на мітингах (зазвичай кандидати в президенти проводять кілька місяців, виступаючи щодня на 3-5 зустрічах з виборцями і даючи інтерв'ю наживо). Проте результат вже є - Трамп розгромив своїх опонентів на первинних виборах, отримавши понад 10 млн голосів.
В області зовнішньої політики Трамп пообіцяв багато, але зібрати з його планів незбиране бачення практично неможливо - одні пропозиції явно суперечать іншим. Однак щось можна сказати точно: зовнішня політика президента Трампа не буде продовження того, що було раніше. Варто подивитися на два серед безлічі пропозиції - розпуск НАТО (тому що, на думку Трампа і його виборців, Америка витрачає занадто багато грошей на підтримку альянсу) і вихід фактично з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (щоб Японія і Південна Корея могли мати ядерну зброю, щоб самим себе захищати). Те, що ці пропозиції озвучені на такому рівні, вже розрив традиції і наступності у зовнішній політиці.
Цікаво обговорювати, що відбудеться у зовнішній політиці, якщо Трамп стане президентом. (Я, як і більшість експертів, вважаю, що шанси приблизно 55:45 на користь Клінтон, але я, як і більшість експертів, вже одного разу сильно помилився на рахунок Трампа). Що буде, якщо США вийдуть з НАТО - Німеччина (а значить, і Франція) збільшить військові витрати в 10 разів? Іспанія та Італія всерйоз займуться своїми арміями? Як вплине на стабільність в Азії ядерну зброю у Південній Кореї і Японії? Нескінченні можливості для аналізу - і необхідність стежити за виборчою кампанією в Америці навіть тим, хто цікавиться тільки зовнішньою політикою. Унікальний в цьому відношенні рік.
Костянтин Сонін
