Деякі дослідники відмічають цікаву властивість язичництва - в різні часи акцентованим стає бог який уособлює суспільний приоритет у відповідний проміжок часу (суспільні приоритети сакралізуються у прості для загалу антропоморфні сутності). Наприклад, якщо країна у стані війни, то пріоритетним стає бог війни. В інши часи - наприклад бог торгівлі, або бог радості і вина.

Бувають ще більш цікаві явища. Наприклад усвідомлення що зміни будь яких приоритетів відбуваються просто з часом. Отже головним є просто Час. Або ще більш складне усвідомлення - що незмінними є лише самі зміни як такі (див. заголовок теми).

І всі ці суспільні приоритети коливалися під впливом різних зовнішніх чинників.
Наприклад під впливом клімату, катаклізмів (див. заголовок теми) - на це вказують майже всі історики.

Але найбільш цікавим є такий внутрішній чинник як ритуали і традиції - інертність і консерватизм.
Усталені суспільні норми, які можуть підкріплюватись і провокуватися навіть через наслідування на хімічному рівні. Або підтримувалися постійним насиллям.

В результаті у совку причинно наслідковий зв'язок між зусиллям і результатом (винагородою) у праці був не просто розірваний, а відбулось дещо більше - саме зворотнє намагання цей зв'язок відновити стало вже підсвідомо сприйматись як антисоціальне явище, соціопатія, злочин.

Останній абзац - комунізм якийсь махровий 

Останній абзац - комунізм якийсь махровий 

там навіть не комунізм, а волюнтарізьм махровий  .
Я б навіть сказав, що дацюкізьм 

В огулє нєвядомо звідки випливає, що "В результаті причинно наслідковий зв'язок між зусиллям і результатом у праці був не просто розірваний".

Останній абзац - комунізм якийсь махровий 

Дійсно, мав на увазі саме совок - виправив.

Отже найбільш цікавими є перехідні етапи.

Совок намагався розірвати зв'язок між працею і винагородою.
Створювалася така модель, коли прагнення працювати за здібностями було так би мовити само по собі, а винагорода - сама по собі (майже).
Бажання створити цей зв'язок навіть сприймалося як злочин.

І тут дозволю собі одне припущення.
У совку відбулася трансформація визначення "крадій".
Крадієм став вважатися той, хто прагнув відтворити зв'язок між працею і винагородою.

А тепер уявіть, що буде відбуватися у суспільстві де раптом скажуть - віднині це дозволено, дозволено пов'язувати працю і винагороду.
Підсвідомість, в яку через жорстке насилля втискалося, що цей зв'язок означає крадіжку, сприйме цей дозвіл як дозвіл що віднині красти можна.
Саме це мі і спостерігали у перехідний етап.

Отже найбільш цікавими є перехідні етапи.

Совок намагався розірвати зв'язок між працею і винагородою.
Створювалася така модель, коли прагнення працювати за здібностями було так би мовити само по собі, а винагорода - сама по собі (майже).
Бажання створити цей зв'язок навіть сприймалося як злочин.

І тут дозволю собі одне припущення.
У совку відбулася трансформація визначення "крадій".
Крадієм став вважатися той, хто прагнув відтворити зв'язок між працею і винагородою.

А тепер уявіть, що буде відбуватися у суспільстві де раптом скажуть - віднині це дозволено, дозволено пов'язувати працю і винагороду.
Підсвідомість, в яку через жорстке насилля втискалося, що цей зв'язок означає крадіжку, сприйме цей дозвіл як дозвіл що віднині красти можна.
Саме це мі і спостерігали у перехідний етап.

Пане Декодер, Ви вибудовуєте надто складні конструкції. Насправді все значно простіше.
Більшовики виховували націю крадіїв, спершу з ідеологічних мотивів (злодії та люмпени ними розглядались як союзники та кадровий резерв руйнаторів старого суспільства), а потім через елементарну безгосподарність (загнали всіх в колгоспи, в яких люди змушені навчитись красти, щоб вижити).

Тобто красти почали не тоді, коли совок розпався, а злодійство було формою існування совка.

Пане Декодер, Ви вибудовуєте надто складні конструкції. Насправді все значно простіше.
Більшовики виховували націю крадіїв, спершу з ідеологічних мотивів (злодії та люмпени ними розглядались як союзники та кадровий резерв руйнаторів старого суспільства), а потім через елементарну безгосподарність (загнали всіх в колгоспи, в яких люди змушені навчитись красти, щоб вижити).

Тобто красти почали не тоді, коли совок розпався, а злодійство було формою існування совка.

Пане bоrderlander, дуже цікаве зауваження.
Крадії - це був результат. Те про що я написав - обставини, умови, сам механізм.
Питання в тому чи був це спланований результат (свідома мета), чи це просто типовий "неочікуваний" наслідок притаманний всім відірваним від реальності утопіям.

В будь якому разі, перший крок "виховування" (с) крадія - це розмиття цього визначення.
Спартанське "нє пойман - нє вор" - перший крок.

Далі йде розмиття сприйняття власності.
"Моє" - перестає існувати, в першу чергу саме тому що розривається зв'язок між працею і результатом (винагородою).
Виникає подвійна мораль, з'являється нова перевернута суспільна норма, коли отримати щось чуже (наприклад від держави-крадія) задарма - не є крадіжкою, а отримувати своє за працю - це крадіжка.

Зараз це дає зворотнє відлуння - дозвіл (зміна суспільної норми) отримувати своє за працю сприймається як дозвіл красти.

Насправді найбільш цікаве тут те, що в різні часи різні суспільні приоритети можуть мати разні переваги. Наприклад під час глобальних катаклізмів суспільство може різко схилитися до соціалізму (мабуть це логічно).

В той же час різні соціальні норми можуть змінюватися нерівномірно - під впливом зовнішніх (навіть таких як погода) і внутрішніх (наприклад нав'язані традиції) обставин.

І під час цих різких змін, відслідковувати рівномірність змін соціальних норм часто не вважають важливим. Мабуть тому що відчути їх важливість заважає сліпа віра у владних персоналій.