"Там не було в паспорті графи "національність", тільки "віросповідання". Нічим взагалі українець від росіянина не відрізнявся."
Після розвалу Орди почалася легітимізація Мокселя як слов'янської держави.
Просто кацапські князі не на того поставили у свій час.
Поставили на Тохтамиша, а його вщент розбив Тамерлан, що і стало основною причиною розвалу Золотої Орди.
Кацапи настільки хотіли бути Руссю, що у свій час на трон покликали майбутнього короля РП Владислава :lol:
Що там, пам'ятник у Одесі цій видатній особі ще стоїть?
(http://i.imgur.com/OaAfRze.jpg)
Тягаючи всіляки новини, вислови з зони ру ви тільки підтверджуєте те що написано у назві гілки.:smiley24:
Повторюся і буду повторювати поки не дійде.
Ніяк пуповину розірвати не виходить?
Стіна! Кордон!
Візовий, інформаційний, культурний, ментальний, мовний!
Тягаючи всіляки новини, вислови з зони ру ви тільки підтверджуєте те що написано у назві гілки.
Тягаючи всіляки новини, вислови з зони ру ви тільки підтверджуєте те що написано у назві гілки.
Якось дивно...
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47032.msg1213979#msg1213979
Тягаючи всіляки новини, вислови з зони ру ви тільки підтверджуєте те що написано у назві гілки.
Повторюся і буду повторювати поки не дійде.
Ніяк пуповину розірвати не виходить?
Стіна! Кордон!
І тут ви притягуєте антиукраїнську пропаганду мокшів
І тут ви притягуєте антиукраїнську пропаганду мокшів
Щоб її спростувати. Невже це не зрозуміло??
Але тут з'являються дивні люди, які починають атакувати, замість того щоб розібратися. Наприклад, я ж дав посилання для прикладу, що саме можу скопіювати сюди з того, що викладав на ФУПі, адже можна було переглянути що саме я там виклав. Але ні, мене вже записали у вороги! П...ць якийсь.
Ruthene , напишіть для Люди інструкцію, що " не можна сушити кота в мікрохвильовій печі ", а для інших давайте інформацію далі.
Имея теперь такого поэта как Шевченко, малорусская литература также не нуждается ни в чьей благосклонности
Шо ви так переймаєтесь тою Людою?Фу, капітане... Люда щиро вболіває за правду, просто у неї синдром вчительки молодших класів :smilie1:
Божевільна домогосподарка, що забула звідки у чоловіка хуй росте. :bch:
Шо ви так переймаєтесь тою Людою?Фу, капітане... Люда щиро вболіває за правду, просто у неї синдром вчительки молодших класів :smilie1:
Божевільна домогосподарка, що забула звідки у чоловіка хуй росте. :bch:
Фу, капітане... Люда щиро вболіває за правду, просто у неї синдром вчительки молодших класів :smilie1:
Щось не схожа вона на порноучілку.
Щось середнє між совою і ЦА
Фу, капітане... Люда щиро вболіває за правду, просто у неї синдром вчительки молодших класів :smilie1:
Щось не схожа вона на порноучілку.
Щось середнє між совою і ЦА
Тьху на Вас :gigi:, яке порно? Я мала на увазі, що людина всіх вважає розумово недієздатними, яким треба все детально розжовувати, як малим школярикам
Нешановне ФСБ ! скільки не створюйте форумів : "українська правда", "справжня українська правда", "справжня-справжня українська правда" - все одно настає момент істини.
Чао !
теж використовує ті ж самі цитати (та ще й інші) з російської літератури. Дивиться: К. Галушко. Украинский национализм: ликбез для русских, или Кто и зачем придумал Украину (https://coollib.com/b/301980/readp)
Чудова історія поглядів на українську мову видатного славіста Ізмаїла Срезневського (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D1%97%D0%BB_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). У 1870 роки професор Срезневський, який давно вже викладав у Петербурзі, категорично заперечував саме існування української мови.
Але в 1830-ті роки той же Срезневський не сумнівався, що «украинский язык есть язык, а не наречие русского или польского, как доказывают некоторые». Зі статті І. І. Срезневського «Взгляд на памятники украинской народной словесности» (1834):
"В настоящее время, кажется, уже не для кого, и не для чего доказывать, что язык Украинский (или как угодно называть другим : Малороссийский) есть язык, а не наречие Русского или Польского, как доказывали некоторые, и многие уверены, что этот язык есть один из богатейших языков Славянских, что он едва ли уступит Богемскому в обилии слов и выражений, Польскому в живописности, Сербскому в приятности, что это язык, который, будучи еще не обработан, может уже сравниваться с языками образованными по гибкости и богатству синтаксическому, – язык поэтический, музыкальный, живописный"
Срезневский И. Взгляд на памятники украинской народной словесности // Ученые записки Императорского Московского университета. Г. 2, ч. 6. М.: Унив. тип., 1834. - С. 134 (https://books.google.com.ua/books?id=knkJe5M6-kIC&hl=uk&pg=PA134#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/yILdbBC.jpg)
У такій зміні полюсів немає нічого дивного: Валуєвський циркуляр (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B8%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%80) вплинув на думку Срезневського, і той відразу ж став на сторону "лінії партії" (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4). Адже в 1830-х роках "український сепаратизм" (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F) ще не вважався загрозою імперії, і ще можна було писати про те, що думаєш про українську мову.
австрійський генштаб. Рік 1817
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/ae/5_Ukrainski_vestnik_6_june_1817.pdf/page1-220px-5_Ukrainski_vestnik_6_june_1817.pdf.jpg
Нешановне ФСБ ! скільки не створюйте форумів : "українська правда", "справжня українська правда", "справжня-справжня українська правда" - все одно настає момент істини.
Чао ! Прошу видалити мій аккаунт.
Кабс, дружище. Сбавь обороты. Ты троллишь на грани фола мадам Люду и не только ее.
Кабс, дружище. Сбавь обороты. Ты троллишь на грани фола мадам Люду и не только ее.
Бєзжалостниє люди :laugh:
Кабс, дружище. Сбавь обороты. Ты троллишь на грани фола мадам Люду и не только ее.
Бєзжалостниє люди :laugh:
Ничего смешного. У человека и так "напряг", а ты еще больше раздрючиваешь. И второй вопрос, почему ты все время "поза зоною". Я не могу дозвониться до тебя уже не первый раз.
Кабс, дружище. Сбавь обороты. Ты троллишь на грани фола мадам Люду и не только ее.
Бєзжалостниє люди :laugh:
Ничего смешного. У человека и так "напряг", а ты еще больше раздрючиваешь. И второй вопрос, почему ты все время "поза зоною". Я не могу дозвониться до тебя уже не первый раз.
ФУП. Дохтур Ішаков. Пігулки. Електрошок. Лоботомія. :smilie7:
З історії.
Перша Люда, яку я єбав, на ранок спитала : Ти хто?
Соувпадєніє? Нє думайу :weep:
От ще, наприклад, у 1834 р. літературний критик - московит В. Бєлінський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%94%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%96%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) пише про "Малоросійські повісті" Квітки-Основ'яненко (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0-%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), що мовляв, вони, москалі, не розуміють українську:
"Малороссийские повести, рассказанніе Грицком Основьяненком. Кн. 1. Москва, 1834...
Второе из этих сочинений отличается чистым малороссийским языком, который совершенно недоступен для нас, Москалей, и потому лишает нас возможности оценить его по достоинству"
Да того ж числа по их же, великих государей, указу сказан их, великих государей, указ боярским людем таков:
"Люди боярские!
В. г. ц. и в. кн. Иоанн Алексеевич, Петр Алексеевич [титул] велели вам сказати:
В нынешнем во 191-м году в сентябре и в октябре месяцах по их, великих государей, указу приехали вы за бояры своими к ним, великим государем, в поход, в село Коломенское, и в Савин монастырь, и в село Воздвиженское, и в Троецкой Cepгиев монастырь в скорых днях с самым добрым намерением, хотя им, великим государем, служити и службу свою показати...
Да вам же бы Немцам, и Черкассам, и иных народов иноземцев, и никаким людям никаких трубных, поносных слов не говорити и ничем их не дражнити. А буде кто из вас в том объявится и будет изыман — и тем быть в наказании по тому же без пощады".
"Да и в города королевские, и к черкасскому гетману Богдану Хмельницкому, и ко всему черкасскому войску..." (Т. 10, гл. 3)
"Много войска на Крым посылать не для чего: можно послать одних черкас, которые под владением гетмана Ивана Самойловича..." (Т. 14, гл. 1).
Переяславська рада 1654 року (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0): московити-росіяни не сприймали українців ніяким "єдиним народом" і навіть "братнім" народом - вони прирівнювали українців до таких же іноземців як і німців, називали українців "черкасами".
У ті часи ще не була винайдена брехня про "один народ"
они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе
1864 рік.
Українські приказки, прислів'я про "один народ"
а для сношенія съ малороссіянами и уразумѣнія ихъ рѣчи, въ Москвѣ при посольскомъ приказѣ были особые переводчики
Отже фіксуємо: великоросійська (російська) мова була не зрозуміла українським дітям.
Року 1875
Марков Евгений Львович
"Очерки Крыма"
http://az.lib.ru/m/markow_e_l/text_1875_ocherki_kryma.shtml
I. На пути в Крым
Домашняя поездка. -- Хохлы и страна хохлов. -- Степь
Продолжение Шевченко об украинском языке. Часть 2 (https://tipa-bandera.livejournal.com/37281.html) (+ архів (https://web.archive.org/web/20180723142738/https://tipa-bandera.livejournal.com/37281.html))
Українці на мапі Боплана 1648 року
Про автора останніх малюнків:
У 1758 році Жан Батист Лепренс відправився в Московію, де взяв участь у розписі плафонів Зимового Палацу, в Санкт-Петербурзі. Він прожив у Московії п'ять років,подорожував до Фінляндії, Литви, Сибіру. Лепренес повернувся в Париж у грудні 1763 року з великою колекцією малюнків, які він використовував у якості основи для ряду картин і гравюр.
Кому цікаво, малюнки цього автора з московитами є ще ось тут :
Тюрбани і лапті. Московщина другої половини XVIII століття очима французького художника (https://garmatny.blogspot.com/2018/05/xviii.html?spref=fb)
Тюрбани і лапті. Московщина другої половини XVIII століття очима французького художника (https://garmatny.blogspot.com/2018/05/xviii.html?spref=fb)
Малюнки українців 1786 року російського генерала Олександра Рігельмана (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) :Перший раз бачу такі дивні головні убори. І на гравюрах француза далі щось подібне. Шо воно таке? :smilie11:
(https://i.imgur.com/pjVOy1c.jpg)
1686 рік
Московити на мапі : Moscov (View of Moscow). Alain Manesson Mallet. Frankfurt. 1686
https://www.raremaps.com/gallery/detail/28802?view=print
https://i.imgur.com/aDrK8aN.jpg
Звідки походить ця нав'язлива московитська пропаганда про #адиннарот яка поширилася в українському сегменті Інтернету (не кажучи вже про Московію)?[/spoiler]
Московія вже кілька років поспіль просуває цю маячню. - Чому? - Тому що це вже кількаразово "царь" заявляв:(click to show/hide)
Недавня історія.
Що таке зустріч з кацапами у 1978 році.
На колхозному ринку у Орлі, я необачливо зіткнувся з дідусем-кацапом. Дідусь з ціпком кудись чимчикував, а я вловив гаву, та й штовхнув його.
У відповідь почув тираду матюків. Для мене це був шок. Бо у нас в Запоріжжі на молодших за віком не матюкалися. Матюки - то була певна ничка для спілкування поміж своїми.
А тут - хуяк - незнайомий дідусь обматюкав незнайомого пацана 12 років віком.
Культурний шок.
Але потім , проживши ще три місяці посеред мокшів, я збагнув що до чого
Недавня історія.У нас на Сумщині не матюкались на дітей, донедавна..
Що таке зустріч з кацапами у 1978 році.
На колхозному ринку у Орлі, я необачливо зіткнувся з дідусем-кацапом. Дідусь з ціпком кудись чимчикував, а я вловив гаву, та й штовхнув його.
У відповідь почув тираду матюків. Для мене це був шок. Бо у нас в Запоріжжі на молодших за віком не матюкалися. Матюки - то була певна ничка для спілкування поміж своїми.
А тут - хуяк - незнайомий дідусь обматюкав незнайомого пацана 12 років віком.
Культурний шок.
Але потім , проживши ще три місяці посеред мокшів, я збагнув що до чого
Ще до приєднання України до військового союзу з Московією (так званоого "приєднання України до Росії" (в ті часи "Росія" мала самоназву "Московское государство"[/i])
..(так званоого "приєднання України до Росії" (у ті часи "Росія" мала самоназву "Московское государство") московити-росіяни ...
...але й явно протиставляються так званим "русским людям"
...московити-росіяни взагалі не сприймали українців "братнім" народом і прирівнювали українців до таких же іноземців як німці, та ще й називали українців "черкасами"
...московити-росіяни взагалі не сприймали українців "братнім" народом і прирівнювали українців до таких же іноземців як німці, та ще й називали українців "черкасами"
Любі хлопчики та дівчатка, перечитайте уважніше цей допис, головне що є в ньому, це саме те, що московити у 17-му сторіччі й гадки не мали, що "русские и украинцы" - #адиннарод.
Дідусь Панас (С)
мені подобається:smiley24:
Кацапи зовсім не здатні на самоорганізацію і самопожертву.Заради чого?..
Це очевидна відмінність їх від українців.
Кацапи зовсім не здатні на самоорганізацію і самопожертву.
Це очевидна відмінність їх від українців.
Українці і кацапи - окремі народи.
Для кого ця гілка?...
"вправити мізки" не стільки тим, хто вже асоціює себе з українством, а тим, хто перебуває в транзитному стані - від радянської людини відійшов, а до українця, в сенсі - громадянина України - ще не пристав. http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/08/2/48473/ (http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/08/2/48473/))
Ще до приєднання України до військового союзу з Московією (так званоого "приєднання України до Росії" (у ті часи "Росія" мала самоназву "Московское государство") московити-росіяни взагалі не сприймали українців "братнім" народом і прирівнювали українців до таких же іноземців як німці, та ще й називали українців "черкасами". У ті часи московити ще не вигадали брехню про "адин народ"
Переяславська рада 1654 року (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0): московити-росіяни не сприймали українців ніяким "єдиним народом" і навіть "братнім" народом - вони прирівнювали українців до таких же іноземців як і німців, називали українців "черкасами".
У ті часи ще не була винайдена брехня про "один народ"
Відомий російський історик, доктор історичних наук, директор Центру з вивчення історії України СПбДУ Тетяна Таїрова-Яковлєва (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%97%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0), яка вже більше 30 років досліджує історію України - на Громадському телебаченні (https://ru.hromadske.ua/posts/liudy-ne-ochen-khotiat-znat-svoiu-nastoiashchuiu-ystoryiu):
"Переяславская Рада — это начало российско-украинского взаимодействия, это начало объединения. Поэтому обращение к истокам, понимание того, о чём стороны договаривались, до чего договорились и почему эти договорённости не были реализованы, очень важно.
Удалось ли вам ознакомиться с копией этого документа?
Оригинала документа не существует. В своё время он был отправлен в Украину к Богдану Хмельницкому и погиб вместе со всем остальным его архивом. А те копии, которые хранятся в Московском архиве, — черновые, по ним мы можем судить о том, о чём договаривались стороны.
И понятно ли, о чём они договорились?
Это был компромисс с двух сторон. Основная проблема заключается в том, что стороны не очень понимали друг друга. И в прямом, и в переносном смысле этого слова. Они разговаривали на разных языках, употребляли разные значения одних и тех же терминов. Например, «воеводы». Они представляли разные ментальные сообщества, и поэтому их договорённости были очень поверхностными. Что и проявилось в следующие годы."
Див. : з 1 мин. 41 с.
https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s (https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s)
ще :
Тетяна Таїрова-Яковлєва про гетьмана Мазепу :
"цитаты его выражений, они все конечно украиномовные, точно так же, как абсолютно все его письма и царю и Меньшикову, они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе и, кстати, даже присылались переводчики в действующую армию в 1708 году, чтобы срочно переводить переписку старшины, так что родной его язык разумеется был украинский, тот старый украинский, который в тот момент существовал."
див. з 29 мин. 5 с.
https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s (https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s)
они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе
приклади того, що московити перекладали гетьманські листи :
https://vkranie.dreamwidth.org/30919.html
В результате мы имеем случаи неверных или неточных
переводов, сделанных с «белоруского писма», т. е. с украинских
текстов, в Посольском приказе (позднее – в Малороссийском).
Року 1799....
Джерело:
Измайлов В. Путешествие в полуденную Россию. Письма Русского человека своему семейству в двух частях. - Часть 1. — 1800. -. С. 85-91.
Дурак ти, Кiт- як раз Висоцький пробудив людей на боротьбу...
Хоча... як був ти одеським iзгоем, так i залишився.
Час таких, як ти... не лiкуе.
>:(
Дурак ти, Кiт- як раз Висоцький пробудив людей на боротьбу...
Хоча... як був ти одеським iзгоем, так i залишився.
Час таких, як ти... не лiкуе.
>:(
Йому було все пох... - але на той час...80-90... його пiснi були в трендi.
а Висоцького ніхто нє буділ ...бо Вова бил постоянно под кайфом і розбудіть його було - ще той гемор :weep: :weep: :weep: :weep:
(https://i.imgur.com/nQOCeli.jpg)
Мне еще нигде не попадалось , что такого казнокрад и проходимец Потемкин пообещал казакам Черноморского коша запорожского войска , от чего они не смогли отказаться и добровольно свалили со своих земель на Кубань? Что-бы казак добровольно ушел со своей земли - это не естественное поведение. Должно было быть что-то такое , шо капец.
Пообіцяв, мабуть, звісно що - землі. Тільки мені здається, що то були козаки не Чорноморського коша.
Пообіцяв, мабуть, звісно що - землі. Тільки мені здається, що то були козаки не Чорноморського коша.
Земли на земли? А в чем смысл такого обмена? Там было еще что-то такое и привлекательное для казаков , что те подались далеко обживать новые земли, причем добровольно. Самый массовый исход был в 1799 году, причем водным путем и тогда ушел весь казацкий флот.
"Хоч добрий чоловік, та москаль"(с) :weep:
Наши предки це знали
1866 рік.
Харківська губернія була розташована поруч з Московією, тому особливо цікаво - можливо саме там існував #адиннарод :smilie11:
(https://i.imgur.com/ehhoNIe.jpg)
Ось що писав Григорій Данилевський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), який в ті часи завідував народними школами Харківської губернії:
"язык украинский в харьковских школах составляет, при объяснении уроков истории, закона божия и чтения, язык господствующий, чем облегчается и теперь преподавание детям сразу двух незнакомых им языков: церковного и великорусского"
Г. П. Данилевский. Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования. 1866. - C. 363. (https://books.google.com.ua/books?id=NoIEAAAAYAAJ&pg=PA363&hl=uk#v=onepage&q&f=false)
Отже фіксуємо: великоросійська (російська) мова була не зрозуміла українським дітям.
1864 рік.
Українські приказки, прислів'я про "один народ":
Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. В. Марковича і других. Спорудив М. Номис. - СПб. 1864. - С. 18-19. (https://archive.org/stream/nomis1864/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%8A%D1%8F%20%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%2C%20%D0%9C.%20%D0%9D%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%2C%201864#page/n31/mode/1up)
а для сношенія съ малороссіянами и уразумѣнія ихъ рѣчи, въ Москвѣ при посольскомъ приказѣ были особые переводчики
Приклади :
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России : собранные и изданные Археографическою комиссиею / ред. Г. Ф. Карпов. – 1653-1654, – СПб.: Изд. археографич. комиссии, 1878. (http://resource.history.org.ua/item/0005847)
С. 33-34.
IV. Отписка посланниковъ. 18 сентября.
Государю царю и великому князю Алексѣю Михайловичу, всеа Русіи, холопи твои Родка Стрешневъ, Мартюшка Бредихинъ челомъ бьютъ. Въ нынѣшнемъ, государь, во 162 году, по твоему государеву цареву и великого князя Алексѣя Михаиловича, всеа Русіи, указу, посланы мы холопи твои, для твоего государева дѣла, въ запорожскую землю къ Богдану Хмелницкому, гетману войска запорожского, и до всему войску запорожскому. И сентября, государь, во 18 день, къ вечеру, не доѣзжая до Колуги версты до четыре, привезъ къ намъ холопемъ твоимъ изъ посолского приказу твою государеву грамоту посолского жъ приказу толмачъ Купреанъ Пискловъ; а въ твоей государевѣ Царевѣ и великого князя Алексѣя Михаиловича, всеа Русіи, грамотѣ написано: велѣно намъ холопемъ твоимъ ѣхать неспѣшно. И по твоему государеву указу, мы холопи твои, до твоего государева указу, изъ Колуги поѣдемъ неспѣшно.
На оборотъ адресъ. Помѣты: 162, сентября въ 20 день, съ толмачемъ съ Кипріаномъ Пискловымъ. Государю чтена, и взять къ отпуску.
Малюнки українців 1786 року російського генерала Олександра Рігельмана (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) :Перший раз бачу такі дивні головні убори. І на гравюрах француза далі щось подібне. Шо воно таке? :smilie11:
(https://i.imgur.com/pjVOy1c.jpg)
(«Мандрівки: Росія, Тартарія і Туреччина», Едвард Данієл Кларк, 1830 - Едінбург, стор. 44-49.
Тетяна Таїрова-Яковлєва про гетьмана Мазепу :
"цитаты его выражений, они все конечно украиномовные, точно так же, как абсолютно все его письма и царю и Меньшикову, они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе и, кстати, даже присылались переводчики в действующую армию в 1708 году, чтобы срочно переводить переписку старшины, так что родной его язык разумеется был украинский, тот старый украинский, который в тот момент существовал."
див. з 29 мин. 5 с.
https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s (https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s)
Е. И. Голубцова №№ 37-38, 74, 76; ...
http://archive.fo/XrDQL
__________
Голубцова, Елена Сергеевна
Українська народна пісня "Котилися вози з гори, поламали спиці"
Пісні малоросійські. 1790 рік.
"Катилися возы с горы, поломали спицы..." / Собрание народных руских песен с их голосами. на музыку положил Иван Прач. Печатано в ̈Типографии Горного училища, 1790. (https://books.google.com.ua/books?id=sn9WAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA183#v=onepage&q&f=false)
Року 1858
"Малороссийские казаки... в настоящее время весь войсковой состав черноморского народонаселения носит одну физиономию, запечатлен одной народностью ‒ малороссийской...
Черноморцы говорят малороссийским языком, хорошо сохранившимся. Настолько же сохранились, под их военной кавказской оболочкой, черты малороссийской народности в нравах, обычаях, поверьях, в быту домашнем и общественном. Напев на клиросе, веснянка на улице, щедрованье под окном, жениханье на вечерницах и выбеленный угол хаты, и гребля с зелеными вербами, и вол в ярме, и конь под седлом ‒ все напоминает вам на этой далекой кавказской Украине гетманскую Украину Наливайка и Хмельницкого."
Попко И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту. - Санкт-Петербург. тип. П.А. Кулиша. 1858. – С. 45-46. (https://archive.org/details/popko1858/page/n64)
Народные обычаи, суеверия, предрассудки и обряды крестьян Саратовской губернии. Собраны в 1861-1888 годах А.Н. Минхом.
- 2 - (https://archive.org/details/obrSaratGub/page/n14)
Вторую этнографическую группу составляютъ Малороссы, пришельцы изъ Украйны и переведенцы изъ Воронежской губерніи; они сѣли здѣсь послѣ 1717 года *), преимущественно вольными солевозцами, съ 1731 г., и наконецъ крѣпостными переведенцами помѣщиковъ: графа Воронцова и друг., уже въ концѣ прошлаго столѣтія; изъ документовъ Шацкаго Архива 1761 г. (журналы Тамб. учен, архивн. комиссіи) видно, что они еще до 1760 года самовольно селились въ крѣпостныхъ дачахъ Нарышкина при рѣкахъ Хопрѣ, Медвѣдицѣ, Терсѣ, Елани и впадающихъ въ нихъ рѣчкахъ, распахивали земли, сѣяли хлѣбъ, косили сѣно, строили для скота хутора и заводили пчельники. Вообще малороссы заселили южную половину губерніи, уѣзды: Саратовскій, Аткарскій, Балашовскій, Камышинскій и Царицынскій.
Иллюминарский С. Г. Малороссийские песни, записанные в Баланде (Аткарского уезда Саратовской губернии). 1872.
https://archive.org/details/p_kn_saratovsk1872/page/n5
Хіба не зрозуміло, що там де текст виділено жирним шрифтом, то на це слід звернути увагу?
Чи може не зрозуміло, що кацапи писали, що не розуміють мову Українців і вважають українців іншим народом? Хіба це може означати ще щось інше??
Або коли П. Куліш пише, що українські діти не розуміють мову москалів, то хіба не зрозуміло, що це різні народи, хіба потрібні тут якісь пояснення?...
От ще, наприклад, у 1834 р. літературний критик - московит В. Бєлінський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%94%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%96%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) пише про "Малоросійські повісті" Квітки-Основ'яненко (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0-%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), що мовляв, вони, москалі, не розуміють українську:
"Малороссийские повести, рассказанніе Грицком Основьяненком. Кн. 1. Москва, 1834...
Второе из этих сочинений отличается чистым малороссийским языком, который совершенно недоступен для нас, Москалей, и потому лишает нас возможности оценить его по достоинству"
Полное собрание сочинений В.Г. Белинского В 12 томах / Под редакцией и с примечаниями С.А. Венгерова. - Санкт-Петербург : Тип. М.М. Стасюлевича, 1900. - С. 160
https://dlib.rsl.ru/viewer/01005405840#?page=172 (https://dlib.rsl.ru/viewer/01005405840#?page=172)
Що тут коментувати потрібно? Невже не зрозуміло, про який #адиннарод тут йдеться?
(https://i.imgur.com/A78lKZP.jpg)
чомусь аж до сліз пробирають ці пісні, а душа наповнюється любов'ю(click to show/hide)
1774 р.
"Все вышеупомянутые (по Донцу) слободы принадлежат к Изюмской провинции и населены малороссиянами.... да и едва ли можно надеятся на слитие москалей с хохлами, как они в насмешку называют друг друга, т.е. русских с черкасами или руснаками."
Черкаси — екзонім (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC) українських козаків у Московській державі з XV до початку ХІХ століття для українських козаків[29][30], пізніше — будь-яких українців Гетьманщини, Слобідської України тощо. Один з варіантів запозиченого з тюркських мов слова «черкес/черкас/черкіз», яким називали у першу чергу адигів.[31] не пізніше поч. 1660-х рр. у книжній російській мові з'являються синоніми до «черкасів»: «малороссийских городов жители» і «малороссийский народ» («малороссияне» — не пізніше поч. 1720-х рр.), також «украинцы».[32]
Черкаси — екзонім (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC) українських козаків у Московській державі з XV до початку ХІХ століття для українських козаків[29][30], пізніше — будь-яких українців Гетьманщини, Слобідської України тощо. Один з варіантів запозиченого з тюркських мов слова «черкес/черкас/черкіз», яким називали у першу чергу адигів.[31] не пізніше поч. 1660-х рр. у книжній російській мові з'являються синоніми до «черкасів»: «малороссийских городов жители» і «малороссийский народ» («малороссияне» — не пізніше поч. 1720-х рр.), також «украинцы».[32]
Стаття в вікі маячна, написана на базі москалької спотвореної історії
1. Ніколи не було ЧЕРКЕСІВ... були Черкаси, навіть латиною так написано про жителів Кубані та північного Кавказу... ЧЕРКАСИ, ніких масковських ЧЕРКЕС
2. Черкаси - це НЕ САМОНАЗВА... це збірна назва, що дали ІНОЗЕМЦІ адигам, карачаям, зихам, кабардам, касогам
Ці кавказоїди взяли в дружини українок, по розселенню замішались ще й з ординцями Мамаями і виникло Українство і козацтво
Мамаями і виникло Українство і козацтво
цікава Ви дописувачка, пані jia! В цій гілці наведено безліч документів, але Ви обрали іншу, так би мовити, "парадигму". Для чого? Чи Ви маєте щось задокументоване? - покажіть. Але якщо Ви учениця чи завтята послідовниця пана Бебика, - тоді не показуйте, а пишіть і пишить де зможете, тоді і обрящете.
Пробачте, пане jia! Ви цікаво пишете. Але без доказів документальних. Це - Бебик. Професор і патріот, як, схоже, і Ви.
965 року Святослав Ігорович відправився в похід на волзьких булгарів і хозарів. В його війську вже йшли кінні полки степовиків-торків. Доречі, Святослав, і це історично доведено, хоч і був норманом по крові, стригся і одягався як торк.
Торки були вислоусими (мали обвислі, опущені вуса), голились наголо, залишаючи тільки широкий і довгий чуб на тімені. Руських мечів вони не визнавали - в бою бились легкими шаблями, якими володіли досконало. Всі як один були віртуозними вершниками.
З торків стали брати приклад и інші вчорашні кочівники - печеніги, берендеї, черкаси. Всі вони, так чи інакше, ставали частиною руського кордону, а місце, де вони мешкали, стало називатися Пороссям.
а друга, за дозволом руських князів, оселилася в басейні річок Росі та Росави (центр — місто Торчеськ) і на півдні Переяславщини.
Саме в Південній і Білій Русі 13 століття влаштувалися на правах все тих же прикордонників-конфедератів чорні клобуки, щоб через два с половиною століття, примножившись числом, стати новим неповторним етносом і отримати нове ім'я «козак».
Торки залишили по собі чимало слідів у топоніміці України: річки Торець і Торч, Торський шлях вздовж річки Тетліги; села — Торець, Торки, Торків, Торецьке, Торське, Торчин, Торчиця, Торчицький Степок.
Известный автор Самир Хотко:
«История Черкесии в средние века и новое время» «…один из черкесских князей — Тохтамыш Кайтуко — был лишен княжеского титула, а потом он с сыном своим Безруко поселились «близ реки, названной его именем — Тохтамыш, недалеко от Большого и Малого ЗеленЧУКов и кабардинской речки Деменюк…» (заметим, что ни у одного больше славянского народа не встречаются фамилии на — КО и — ЧУК).
Следующая перспективная в плане адыгской этимологии фамилия — Бута. Эта фамилия бытует в Украине и в виде Бутко, Бутейко, Бутенко. Полностью черкесским композитом является украинская фамилия ЧИЧКО, которая в том же виде употребляется и в Адыгее. Укр. фам. Ананка, Онышко, Опрышко, представляют собой абхазо-черкесский композит. Представляет интерес кабардинская фамилия ГОГОЛЕВ, фактически ГОГОЛЬ. Это слово представляет собой чисто адыгский композит где — ГОГО — имеет сразу несколько толкований.
“Казаки были черкесские эмигранты, - писал Эдуард Гиббон, - их первоначальная родина находилась среди западных областей Кавказа и называлась во времена Константина Порфирородного Касахией”
Черкесское поселение в районе Черкасс, вероятно, было основано в XI веке, если не раньше. В то время у князя Мстислава Черниговского и Тмутараканского была личная охрана из черкесов. Вероятно, новые черкесские поселенцы были приведены в этот район монгольским ханом Ногаем в конце XIII века...
“горских черкесов перешла в XIV столетии из Кавказских гор в Курск, а после на Днепр и построили город, по имени своем, Черкасы. Нынешние черкесы по наружному виду лица, одеянию и по всем ухваткам, по сей день весьма на малороссиян, в низовых местах Днепра живущих, и особливо на бывших запорожских казаков похожи, которые, и вообще все малороссияне, изстари от великороссиян черкесами называются”.
“Города Канев, Черкасы, Чигирин основаны и населены Касогами, и все сельское, хуторское, поселение по обоим берегам Днепра к югу от Киева состояло тогда из Касогов. Приднепровские Касоги зажили в мире с коренным населением, - с Славянами-Полянами. Защищая себя и их (Поляне были мирным, земледельческим племенем) от грозных врагов-монголов, все надвигавшихся с востока в последующие века, храбрые Касоги “полили своей кровью днепровские берега”;... и быть может, их храбрости и военной выдержке, которыя они, живучи между Полян, передали и им, обязан в значительной мере Запад тем, что поток монгольский не разлился далее берега Днепра. Общая опасность соединяет людей. Мало по малу Касоги-Черкесы слились с Полянами и образовали, вместе с ними, так называемое Малороссийское племя. От них теперешние Малороссияне получили те свои особенности, которыя отличают чистый малорусский тип от Великороссиян - темный цвет волос и глаз, тонкия черты лица. Черкесы передали Малоруссам свою любовь к свободе, ненависть к так называемому “холопству”... От них же заимствовали Малоруссы и общий характер одежды, домашней обстановки, прежнего своего вооружения... Если прислушаться к тому, как современные Кабардинцы поют свои героические песни-былины, сродство черкесского племени с малорусским выясняется особенно ярко: тот же размер и ритм стихов, то же рифмование и такия же повышения и понижения голоса, какия слышатся в малорусских народных “думах”.
На протяжении XIV-XV в.в. наблюдается несколько волн черкесской военной эмиграции на территорию Среднего Поднепровья и Левобережной Украины. Земли эти фактически входили в состав Черкесии. Черкесские поселенцы ассимилировались среди постоянно увеличивавшегося славянского населения, но территория и народ Украины назывались Черкасией вплоть до времен Екатерины II.
По мнению Л. Г. Лопатинского, украинское фамильное окончание “ко” происходит от адыгского “къо” (“къуэ”). По всей видимости, именно в период антерьера в украинский язык вошли такие адыгские слова, как нан (мать) - “нэньку”; тат (отец) - “тату”; хатэ (усадьба) - “хата”: уоркъ (всадник, дворянин) - “урка”; джэгун (играть во что-либо, играть с кем-то) - “джигун” (украинское слово, означающее повесу); ц1ык1у (маленький) - “чукать” (чукать с детьми, т.е. играть с ними, ритмично качать их по вертикали, наподобие движения всадника при верховой езде) и пр. Такая распространенная украинская фамилия как Шевченко также имеет адыгское происхождение. Она восходит к слову “шэуджэн”, которым адыги обозначали своих христианских священников. Под натиском ислама шеуджены эмигрировали к черкесам Левобережной Украины, которые по-прежнему исповедывали христианство. Их потомки естественно назывались “шэуджэныкъо”, “шэвджэнко”, “шевченко”. Другая весьма распространенная фамилия Шевчук восходит к адыгской фамилии Шевацук. Знаменитый гоголевский персонаж, Чичиков, также носит адыгскую фамилию (К1ык1ыкъо-Чичко). Часто встречающаяся фамилия Чумак происходит от украинского термина “чумак”, которым обозначали возницу повозки, запряженной быками или волами, на которой перевозили рыбу, соль и зерно. Этот украинский термин совершенно совпадает с адыгской фамилией Чамок (Цуамыкъу), которая также обозначает возницу повозки, запряженной волами. Целый ряд украинских фамилий адыгского происхождения приводит исследователь украинской ономастики Г. А. Борисенко: Абабий, Абаз, Бабий, Бабийчук, Богма, Бегма, Бех, Биба, Гужва, Дыга, Джеджелий, Дзижко, Жемела, Занько, Зигура, Зоз, Исип, Кесь, Кекух, Легеза, Лагута, Пашалп, Прихно, Чич, Шамрай, Шемет, Шахрай и др. К одной из этих фамилий принадлежал лидер антипольского восстания 1648-1656 г.г. полковник Игнянский Филон Джеджелий. Чич - до сих пор очень многочисленный клан среди адыгов-бжедугов. Кстати эта фамилия на Украине бытует еще и в виде Чичко. Еще одна известная адыгская фамилия Чуяко в виде Чуяка присутствует на Украине. Знаменитые в истории русской армии фамилии Кутузов, Гурко, Ушаков, Кайтуков - также черкесского происхождения. Знаменитый писатель Шолохов и не менее знаменитый гетман Мазепа носили черкесские фамилии. Одним из лидеров казачьего восстания 1703 г. против власти Польши на территории Правобережной Украины был полковник Абазын, чья фамилия не нуждается в комментарии. Его сподвижник полковник Палей имел фамилию Гурко.
Ряд украино-черкесских антропонимических соответствий могут продлить такие фамилии как Джигурда и Чучвага. Первая сопоставима с именем Джикур, зихского (джикского) наместника Грузии при Давиде V, которой в 1258-1260 г.г. был привлечен вместе с войском на службу к Хулагу-хану. Возможно, что Джигурда лишь производное от джьэгу (р) - “игра”, “свадьба”, джьэгун “играть”, “забавляться”. Джигурда сопоставима с абхазским топонимом Джгерда.
«Между малоруссами встречаються совершенно татарские типы…Есть между малорусами типы чистейших «восточных людей» - кавказских горцев. Это если можно так выразиться – следы исторических скрещиваний, во времена очень отдалённые, южнорусского народа с печенегами и хозарами, с торками, берендеями и чёрными клобуками, с горскими нагаями и татарами, которые то осаживались на южнорусской земле, то забирали в плен женщин «золотокосых» и «чернобровых» подоляночек и иных полонянок, которые рожали татарчат и сами басурманились»
Торки (гузы, узы) — одно из тюркских племен, кочевавших в южнорусских степях. В 985 году торки принимали участие в качестве наемников в походе св. Владимира на болгар. Часть торков ещё в XI веке заняла местности по реке Роси и подчинилась русским князьям. Центром этих полуоседлых торков был город Торческ. На левом берегу Днепра поселилась другая группа торков, признавших власть переяславского князя. По известиям XII века, эти торки занимали местность близ города Баруча.
Торки оставили немало следов в топонимике Украины: речки Торец и Торч, Торський шлях вдоль реки Тетліги; сёла — Торец, Торки, Торків, Торецьке, Торчин.
Позже в уже смешанное тюрско-славянское население вливается мощнейший адыго-черкеский композит (тоже во многом тюркский). Этот процесс связан с формированием козачества.
Украинские черкесы и пятигорские черкесы не одно и то же. «В ДНЕПРОВСКИХ ЧЕРКАСАХ, потомках торков, ясов, касогов, ПОЧТИ НЕ БЫЛО СЛАВЯНСКОЙ КРОВИ, но в течение четырех веков общались со славянами и переняли их язык. Уже при татарах иностранцы часто их называют русскими.
Чёрные клобуки играли значимую роль в Киевском княжестве, в связи, с чем Ипатьевская летопись в описаний событий 12 века не один раз употребляет словосочетание «вся Русская земля и Чёрные клобуки (где под русской землёй подразумевается Киевское княжество». «Чёрные клобуки», что в переводе обозначает «чёрные шапки» тюркское объединение в которое входили разные степные народы. К сожалению летописцы очень редко приводят данные о численности чёрных клобуков, Ипатьевская летопись сообщает, что в 1139 г. в походе киевского князя на Чернигов участвовало 30 000 берендеев. Для сравнения численность всего населения Киева, самого большого города Руси в 12 веке была максимум 50 000 человек.
Волынь.
Часть войска волынского князя Мстислава Изяславовича при походе в 1158.на Киев составляли берендеи. Это становиться поводом для развития мыслей об определённом присутствии тюркских конфедератов на территории Волыни.
В течении столетий великоруссы живут рядом с малороссами в общих природных и экономических условиях не смешиваясь с ними, в национальном обособлении..."
Пробачте, пане jia! Ви цікаво пишете. Але без доказів документальних. Це - Бебик. Професор і патріот, як, схоже, і Ви
Ряд украино-черкесских антропонимических соответствий могут продлить такие фамилии как Джигурда и Чучвага
цікава Ви дописувачка, пані jia! В цій гілці наведено безліч документів, але Ви обрали іншу, так би мовити, "парадигму". Для чого? Чи Ви маєте щось задокументоване? - покажіть.
пишіть в гуглі "тюрские корни украинцев", попадете в світ кацапського нацизму, але для розуміння кусочків нашої історії це корисно
Часть войска волынского князя Мстислава Изяславовича при походе в 1158.на Киев составляли берендеи
Подивіться звідки він це скопіював:
Подивіться звідки він це скопіював:
Яка різниця де це написано?
Тут вся гілка з сканів кацапських книжок
Цитати всього на всього підтвержують мої досліди, а вам треба нотаріально завірений оригінал?
Дана інфа для тих хто вміє спостерігати, аналізувати і це дасть харчів для роздумів...
ЗІ. Гарна реакція. Чому так не хочеться приймати нашу історію? Чи всіх карооких чи з епікантусом відразу записати в нестостойних гордого імені нащадків Русі?
Так це і треба пропоганді московії, вони вам для цього історію написали і в школах викладали, що б через 25 років незалежності ви все одно ставились до степняків як ворогів Києва, хоча степняків АНТРОПОЛОГІЧНО у нас кожний других
Чому так не приємно знати, що потомок НАЙТОЛКОВІШОГО ПОЛКОВОДЦЯ ІМПЕРІЇ ОРДИ, НЕЧИНГИЗИДА - символ козака та мученика захисника віри?
Куме...а не влаштувати б вам срач у спеціяльно створеній гілочці?
Куме...а не влаштувати б вам срач у спеціяльно створеній гілочці?
А чим ця не підходить? Чи це блог одної думки? Чи це не форму, що по дефолту місце срачу?
Чи не є моє пояснення мазанки символом того, що і приблизно з маскалями ми не один народ? Треба було найти скан копії дублікату, відсканованого в імені Леніна бібліотеці ЦК КПСС міністерства оборони РФ наказного листа, де оберлейтенанта Кацаповского відправили на посаду коменданта в Полтаву, а той здивовано помітив атлічіє от халопов-хахлов і нєпріменно написав це в листі матушкє?
І не до кінця зрозумів на тему АЛЬТЕРНАТИВНОЇ історії?
Тепер історія України, відмінна від маскальської - альтернативна?
Ось, Полтавчанка пропала
фото
(https://golos.ua/images/items/2018-09/13/sYWdPsasZ72MAsET/image/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%20%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0.jpg)
Цікавить питання, як така величезна кількість монголоїдів виявилась на ПОлтавщині і головне чому вони в селах розмовляють на мові і є українцями?
jia невідомо звідки взялося. лавина дописів за 5 хвилин. схоже, воно готувалось довго, і ось дали "добро" і гроші. Смерть ворогам! Слава Україні!!!
пане jia, будьте ласкаві, витріть свої пости з цієї гілки та перенесіть їх у створену для вас нову гілку. немає вам віри поки що :smilie2:
jia невідомо звідки взялося. лавина дописів за 5 хвилин. схоже, воно готувалось довго, і ось дали "добро" і гроші. Смерть ворогам! Слава Україні!!!
пане jia, будьте ласкаві, витріть свої пости з цієї гілки та перенесіть їх у створену для вас нову гілку. немає вам віри поки що :smilie2:
Критик Бєлінський писав про інший твір: Наськы украинськы казкы написано "чистым малороссийским языком", який "совершенно недоступен для нас, Москалей", тому нерозуміння цієї мови "лишает нас возможности оценить его по достоинству".
Ось тут він є, це твір Йосипа Бодянського:
https://archive.org/details/kazky_materynky/page/n3
(http://oi65.tinypic.com/e71idw.jpg)
Року 1834-го.
"Благодарю тебя за песни... Я теперь читаю твои толстые книги...
Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"
Скарби нації. Україна. Повернення своєї історії - Фільм третій
Приклади :
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России : собранные и изданные Археографическою комиссиею / ред. Г. Ф. Карпов. – 1653-1654, – СПб.: Изд. археографич. комиссии, 1878. (http://resource.history.org.ua/item/0005847)
С. 33-34.
....V. Государева грамота къ посланникамъ, чтобы они спѣшили поѣздкой къ гетману. 20 сентября.
Отъ царя и великого князя Алексѣя Михаиловича, всеа Русіи, столнику нашему Родіону Матвѣевичю Стрешневу да дьяку нашему Мартемьяиу Бредихину. По нашему указу, велѣно вамъ ѣхать къ гетману Богдану Хмелницкому и ко всему войску запорожскому...
... сами бъ есте дожидались нашего указу у гетмана, гдѣ онъ нынѣ. Писанъ на Москвѣ, лѣта 7162, сентебря въ 20 день.
Припись думного дьяка Ларіона Лопухина. Послана съ толмачемъ съ Федоромъ Кулушевымъ. Послана на заводныхъ подводахъ.
Щиро дякую, вельмишановний пане ruthene! Ваші дописи - як раптове зцілення ран, як щасливі спогади про минуле, як нагла радість, як несподіване світіння, що тягне до себе в темній ночі...
З книги Сильвестра Медведєва “Созерцание краткое лет 7190, 91 и 92 в них же что содеяся во гражданстве”
"Да того ж числа по их же, великих государей, указу сказан их, великих государей, указ боярским людем таков:
Люди боярские!
В. г. ц. и в. кн. Иоанн Алексеевич, Петр Алексеевич [титул] велели вам сказати…
Да вам же бы немцем, и черкасом, и иных народов иноземцем, и никаким людем никаких трубных, поносных слов не говорити и ничем их не дражнити. А буде кто из вас в том объявится и будет изымай — и тем быти в наказании по тому же бес пощады”.
Цей указ (від 25 жовтня 1682 р.), підігнаний за мовними нормами початку XIX сторіччя, опубліковано в “Полном собрании законов Российской империи”(ПСЗР) - Т. 2, с. 475. (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/180-t-2-1676-1688-1830#page/843/mode/inspect/zoom/7):
(http://i.imgur.com/LfU3rtI.jpg)
Отож бачимо, що в XVII сторіччі, коли від поділу культурного простору Київської Русі наших предків відділяло на три-чотири століття менше, московити-росіяни ставилися до українців як до іноземців, дорівняних німцям).
Відомий російський історик, доктор історичних наук, директор Центру з вивчення історії України СПбДУ Тетяна Таїрова-Яковлєва (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%97%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0):
"Следует отметить, что гетманы даже в начале XVIII в. писали в
Москву по-украински, и, соответственно, их письма переводили.
И наоборот, в Петровскую эпоху чиновники просили:
«Потребно быть переводчику языка малороссийского…»
Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Т. 3. - М., 1837. С. 296–297. (https://books.google.com.ua/books?id=GyhOAAAAcAAJ&pg=PA296#v=onepage&q&f=false)
(http://oi64.tinypic.com/254x2d2.jpg)
В результате мы имеем случаи неверных или неточных
переводов, сделанных с «белоруского писма», т. е. с украинских
текстов, в Посольском приказе (позднее – в Малороссийском).
(https://i.imgur.com/yqzVYm2.jpg)
Полное собраніе законовъ Россійской имперіи, съ 1649 года. Томъ VII. 1723-1727. - С. 289 (http://archive.is/qKAe0).
"Да вам же бы немцем, и черкасом, и иных народов иноземцем, и никаким людем никаких трубных, поносных слов не говорити и ничем их не дражнити. А буде кто из вас в том объявится и будет изымай — и тем быти в наказании по тому же бес пощады”.[/i]
Цей указ (від 25 жовтня 1682 р.), підігнаний за мовними нормами початку XIX сторіччя, опубліковано в “Полном собрании законов Российской империи”(ПСЗР) - Т. 2, с. 475. (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/180-t-2-1676-1688-1830#page/843/mode/inspect/zoom/7):
(http://i.imgur.com/LfU3rtI.jpg)
1866 рік.
Харківська губернія була розташована поруч з Московією, тому особливо цікаво - можливо саме там існував #адиннарод :smilie11:
Ось що писав Григорій Данилевський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), який в ті часи завідував народними школами Харківської губернії:
"язык украинский в харьковских школах составляет, при объяснении уроков истории, закона божия и чтения, язык господствующий, чем облегчается и теперь преподавание детям сразу двух незнакомых им языков: церковного и великорусского"
Г. П. Данилевский. Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования. 1866. - C. 363. (https://books.google.com.ua/books?id=NoIEAAAAYAAJ&pg=PA363&hl=uk#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/EKrYLtF.jpg)
Отже фіксуємо: великоросійська (російська) мова була не зрозуміла українським дітям.
Это нерасположение, и даже ненависть была исстари так сильна
Року 1850
Російський Генштаб:
с. 1 (https://archive.org/stream/viysko_stat/12_Harkovskaya_1850#page/n7/mode/2up)
"Харьковская губерния.
Губерния эта принадлежит к числу малороссийских... малороссийское наречие составляет господствующий язык общей массы народа."
1848 рік.
Військова статистика РІ. Київська губернія.
"Крестьяне.
Этотъ классъ составляетъ главную, основную часть народонаселенія губерніи. Крестьяне говорятъ по Малороссійски; этотъ языкъ есть народный языкъ южныхъ губерній Россіи. Языкомъ Малороссіи говорятъ жители отъ р. Кубани до Карпатъ и отъ Одессы и Крыма до Галиціи. На этомъ языкѣ сохранился особый родъ литературы: ихъ народныя пѣсни (https://archive.org/stream/ukrainskiianarod01maksuoft#page/n3/mode/2up) и баллады, передаются изъ поколѣнія въ поколѣніе."
(https://i.imgur.com/Yz2hUcv.jpg)
Военно-статистическое обозрение Российской империи. / изд. по Высочайшему повелению при 1 отд-нии Департамента Генерального штаба. - Санкт-Петербург : в Тип. Департамента Генеральнаго штаба, 1848-1858. - .Т. 10, ч. 1: Киевская губерния / [пo рекогносцировкам и материалам, собранным на месте, сост. Генеральнаго штаба капитан Меньков]. - 1848. - С. 81.
http://dlib.rsl.ru/viewer/01003862813#?page=88
Рученко. Чумацкие народные песни (1874)
рускоязичная чєлюсть
У московському перекладі книгі
В 1856 году по Украине пронесся слух, будто бы князь Константин отправился в Бисову-Арабію (Бессарабию), — другие говорили в Крым, — и что там он восседает под красным шатром, предлагая волю и землю всем добрым украинцам; но что крепостные должны явиться на его призыв непременно в этом году, по прошествии же этого срока будет уже поздно. И вот целые селения вдруг поднялись, не затем, чтобы восстать против помещиков, а чтобы удалится с миром. В некоторых местностях, особенно в Александровском уезде, крестьяне продали за несколько рублей все свое имущество евреям-ростовщикам, покинули свои родные пепелища и отправились в путь. Много благодарны вам за хлеб за соль, говорили они на прощании своим господам, но мы не желаем более быть панскими.
Відомий російський історик, доктор історичних наук, директор Центру з вивчення історії України СПбДУ Тетяна Таїрова-Яковлєва (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%97%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0), яка вже більше 30 років досліджує історію України - на Громадському телебаченні (https://ru.hromadske.ua/posts/liudy-ne-ochen-khotiat-znat-svoiu-nastoiashchuiu-ystoryiu):
"...Основная проблема заключается в том, что стороны не очень понимали друг друга. И в прямом, и в переносном смысле этого слова. Они разговаривали на разных языках, употребляли разные значения одних и тех же терминов. Например, «воеводы». Они представляли разные ментальные сообщества, и поэтому их договорённости были очень поверхностными. Что и проявилось в следующие годы."
Див. : з 1 мин. 41 с.
https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s (https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s)
ще :
Тетяна Таїрова-Яковлєва про гетьмана Мазепу :
"цитаты его выражений, они все конечно украиномовные, точно так же, как абсолютно все его письма и царю и Меньшикову, они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе и, кстати, даже присылались переводчики в действующую армию в 1708 году, чтобы срочно переводить переписку старшины, так что родной его язык разумеется был украинский, тот старый украинский, который в тот момент существовал."
див. з 29 мин. 5 с.
https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s (https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s)
"Следует отметить, что гетманы даже в начале XVIII в. писали в
Москву по-украински, и, соответственно, их письма переводили.
И наоборот, в Петровскую эпоху чиновники просили:
«Потребно быть переводчику языка малороссийского…»
Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Т. 3. - М., 1837. С. 296–297. (https://books.google.com.ua/books?id=GyhOAAAAcAAJ&pg=PA296#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/lVwgq9S.jpg)
В результате мы имеем случаи неверных или неточных
переводов, сделанных с «белоруского писма», т. е. с украинских
текстов, в Посольском приказе (позднее – в Малороссийском).
Обычно издатели документов печатали только один
текст – оригинал либо перевод. Но наша работа с изданием
описей Российского государственного архива древних актов
(Москва) позволила выявить несколько писем, сохранившихся
и в оригинале, на украинском языке, и в переводе на русский.
Непонимание, неточный перевод, а иногда и просто
грубое искажение содержания документов дают основание
предположить, что в ряде случаев русские и украинцы просто
говорили на разных языках, в прямом смысле этого слова. Ярким
примером служит эпизод, когда неверный перевод украинского
термина «пановання» привел к серьезному русскоукраинскому
конфликту в 1656 г. (об этом речь пойдет ниже).
Непонимание русской стороной украинского языка
отмечает ряд историков Московского государства XVII в.
Например, Игорь Андреев пишет, что в Украине использовалась
«проста мова», «тогда как в Московской Руси единственным
литературным языком оставался церковнославянский.
Для русских людей многие книги “литовской печати”
становились литературой на другом языке» 1.
1. Андреев И. Алексей Михайлович. С. 207. (https://www.litmir.me/br/?b=160452&p=59)"
Джерело:
Таирова-Яковлева Т. Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654-1658) / Науч. ред. о. Юрий Мыцык. ‒ К.: ООО "Издательство "КЛИО"", 2017. ‒ С. 38-39
http://vai.slavicworld.com.ua/sites/default/files/documents/book/Tairova_inkorporacija-1.pdf
Собрание отдела рукописей. Собрание единичных поступлений 1948 - 1945 гг. Фонд Научно-исследовательского отдела рукописей российской государственной библиотеки // Ф. 218. Отдел рукописей. Собрание Т. 1 №№ 7-119. Гр. учета. 8109 ед. хр. - Российская государственная библиотека (РГБ).
http://archive.fo/hMIld
https://i.imgur.com/O2b2qMr.jpg
С. 184 (http://archive.fo/nu6KI)
№ 74. Письма и доношения князю Александру Даниловичу Меншикову (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87).
https://i.imgur.com/W71aHYF.jpg
http://archive.fo/fHJRG
С. 186. (http://archive.fo/XF69o)
№ 74. 12.
Письма гетмана Украинского Мазепы, Ивана Степановича с сообщениями: о переговорах кухмистра коронного Тарла с Сераскер папою, по поводу вовлечения Турции в войну; о переписке с гетманом коронным Сенявским; о готовящемся востании Поспольства и шляхты; о походе хана Крымского против восставших черкес; о состоянии войска и его расквартирования; о невозможности выслать беглых калмыков без надлежащего караула и др.
1708 г. Батурин, Хвастов, из обоза. 7 писем на украинском языке. 15 лл. Скоропись с подписью-автографом. Приложение: 2 выписи из писем Мазепы Меншикову на русском языке, скоропись. 2 лл. Листы реставрированные, местами утрачен текст.
№ 74. 13.
Письма [Мазепы] Ивана Степановича по поводу доносов Кочубея (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%87%D1%83%D0%B1%D0%B5%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) и Искры (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) об его измене и указание на их действия среди украинского населения против него.
[1708] Скоропись, на украинском языке. 2 лл. Без начала и конца.
http://archive.fo/uB4DB
(https://i.imgur.com/8xjUfc3.jpg)
КЛЮЧ к материалам, выбывшим из фонда 218 (Собрание отдела рукописей) в другие фонды
http://archive.fo/gQLE3
http://archive.fo/EPYU0
усім русскім людям все ж добре відомо, що українців з їхньою мовою насправді вигадав австрійський генштаб.
Світлин багато вже викладено (http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1217297#msg1217297) дотично цієї теми.
Стародавні графіті на стінах СофіЇ Київської
Рутене, можливо Вас це зацікавить...
Те, про що пише вельми і вельми шановний пан ruthene мені і так відомо. Адже "Енеїду" нашого пана Котляревського я читав ще малим. Мовою, якою зі мною розмовляла бабуня, якою спілкувалися всі люди в селі. І це, зважаючи, що пан Котляревський написав "Енеїду" ще в ХVIII віці
Інтермедії Якуба Ґаватовича (http://www.history.org.ua/?termin=Gavatovych_Ja) 1619 року:
[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]
1)
с. 196. (https://archive.org/stream/auzr03#page/n361/mode/2up)
"Весь южно-русскій народъ, сберегшій древнее имя народа
русскаго (Русьский народъ) и отличавшій себя отъ великорусскаго населенія (Москалей), составлялъ военное братство, которое раздѣлялось на двѣ главныя части, — на днѣпровскую Украину, или Гетьманщину, и Запорожье. Первая была создана судьбами всего южно-русскаго края, вторая же — насиліями Ляховъ. «По доволномъ же времени — говоритъ лѣтопись Самовидца — Ляхи, владѣящіе Кіевомъ и Малою Россіей), усовѣтовали въ работѣ и подданствѣ людей малороссійскихъ и украинскихъ держать. Но которые не приобыклі невольничей службѣ, обрали себѣ мѣсто пустое около Днѣпра низже пороговъ Днѣпровскихъ на житло (Чт. 1846, 1, лѣт. 2).
Запорожье,—говоритъ Куминъ,—служило точкою опорѣ козацкой и силѣ, и случай, въ родѣ счастливой войны козаковъ съ турками, могъ бы превратить Січъ въ столицу украинской республики, а окружавшія ее пустыни населить вольными казацками слободами, и тогда шляхетное господство въ Украинѣ пало-бъ съ развитіемъ громадзкой юрисдикціи на счотъ юрисдикціи шляхетской.»
Прыжов И.Г. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) История кабаков в России в связи с историей русского народа. Санкт-Петербург - Москва: Издание книгопродавца-типографа М. О. Вольфа, 1868. - с. 149, 196.
Вибачте шановне товариство, - я тілько зара помітив, що помилково надав хибне посилання на інший твір (то я тоді дивився як московити :moskali: українців (українці ж *типу - так званий - "братній нарот" :smilie5:) "черкасами" називали).
Ось правильне посилання на стор. 196 із цим текстом:
https://archive.org/stream/auzr03#page/n203/mode/2up
Традиції, що мав #адиннарот у 18 ст., про які не кожен відає, геть не кожен
Українська мова точно існувала вже в 11 столітті (https://www.obozrevatel.com/ukr/society/ukrainska-mova-tochno-isnuvala-vzhe-v-11-stolitti.htm)
За часів Київської Русі в літературі використовувалася церковнослов‘янська мова Кирила і Мефодія, що є діалектом болгарської. Натомість, українська мова була присутня в законодавчих збірках, князівських грамотах та в побутових написах.
придурковатость московских попов не касалась территории Великого Княжества Литовского , где официальным языком и языком делопроизводства оставалась мова Руси , которая сегодня называется украинской мовой , а на Московии эту мову называют "древнерусский язык"
она же старорусский язык
на Московии эту мову называют "древнерусский язык"
Брус М. П. Історична граматика української мови: Хрестоматія. – Івано-Франківськ: ПП Голіней О. М., 2016. – С. 4.
https://archive.org/stream/stukr02#page/n3/mode/2up
"За початок відліку української мови взято ХІ ст., пов’язане з виникненням перших писемних творів у Київській Русі, що відображали риси української мови, і становленням основних рівнів української мови, а за кінець відліку – ХV ст., пов’язане з пізнім відтворенням найдавніших українських писемних пам’яток, первинною документацією окремих українських мовних явищ, започаткованих у української мови як окремої системи. В ХІ – ХІІІ ст. постають і поширюються півднем Русі фонетичні, граматичні, лексичні та інші новотвори, притаманні українській мові, а на період ХІV – ХV ст. припадає первинна або частіша фіксація українських мовних явищ, започаткованих у минулому."
Стародавні графіті на стінах СофіЇ Київської
https://youtu.be/NxGKwLyzo8s?t=1968
Твори, що зображують козака-бандуриста (або ж “Козака Мамая”) у характерній “східній” позі є прикметним явищем українського національного мистецтва. Подібного сюжету не знає мистецтво жодного із сусідніх з українцями слов’янських народів — росіян, білорусів, поляків.
Ще у ХІХ ст. ці картини мали надзвичайне поширення серед найрізноманітніших верств українського суспільства, причому їх можна було зустріти і в простих селянських хатах, і в розкішних дворянських садибах.
Були вони і в родових маєтках нащадків козацької старшини – Г.П.Галагана, В.В.Тарновського, М.П.Скоропадського, причому у кожній збірці було по кілька картин, а для останнього “мамаї”, поруч із портретами давніх гетьманів (серед яких був і Мазепа), виступали символами “славного рідного минулого” України [13, с.388]. На сьогоднішній день відомо біля ста подібних творів XVIII – першої половини XIX ст.
Акрта Європи 16 ст.
Поглябьте де Russia і Moskovia :laugh: :laugh:
Ще один Мамай 18 століття :
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Kozak-bandyryst_(18th_century).jpg
Козак Мамай, XVIII ст.
Походження невідоме. Полотно, олія, 72 х 85. Дніпровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького.
Напис під зображенням:
“Гей бандура моя золотая колыбъ дотебы дивчина молодая скакала бъ и плясала до лыха що ны одынъ вражій сынъ отцурався бъ солы миха. Якъ загряю то всякъ поскаче а наупосли ны одинъ вражій сынъ заплаче, козакъ душа правдывая сорочкы нымае колы ны пье такъ воши бье то во бандуру грае. хочъ дывысь ны дывысь табя нывгадаешъ виткиль а и якъ звалы ни чичиръ (http://sum.in.ua/s/nichychyrk) нызнаешъ."
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1a/Kozak-bandyryst_%2818th_century%29.jpg/567px-Kozak-bandyryst_%2818th_century%29.jpg)
Капранови про козака Мамая:Як на мене, версія Капранова надумана і не логічна.
Украина, о которой умалчивают российские СМИ. Продолжение
Почала дивитись і зупинилась. В мене ідісинкразія на табло х..ла. Бо кожне його слово - це брехня. А після агресії рашки проти України стало зрозумілим, що вся її політика і історія це суцільний блеф і фейк.
зрозуміло що не один
але навіжжених не переконаєш а інших і переконувати не треба
Чому ми кажемо "гаразд"?
Скажімо так, що праіндоєвропейське -рес збереглося і інших українських словах. "Вереск, верещати" у значенні "крик".
(http://images.vfl.ru/ii/1614451385/b7190f19/33497775_m.jpg) (http://vfl.ru/fotos/b7190f1933497775.html)
Російський князь І.М. Долгорукий у 1810 році, в Україні, писав:
"Здесь я уже почитал себя в чужих краях, по самой простой, но для меня достаточной причине: я перестал понимать язык народный; со мной обыватель говорил, отвечал на мой вопрос, но не совсем разумел меня, а я из пяти его слов требовал трем переводу.
Не станем входить в лабиринт подробных и тонких рассуждений; дадим волю простому понятию, и тогда многие, думаю, согласятся со мною, что где перестает нам быть вразумительно наречие народа, там и границы нашей родины, а по-моему, даже и отечества..."
Жінка з Москви, 1768 р.
https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b105503267.item
(https://i.imgur.com/ggVfp2C.jpg)
На запити московською
Чому конструкт т.зв. "братніх народів" був штучним навіть у 17 столітті:
з 16:07
https://youtu.be/Sd_2vHRt2a0?t=967
:hot:
А чим він молодець?
ОН ПОКАЗАЛ МИРУ РЕАЛЬНУЮ СУЩНОСТЬ РУССКИХ
Максим Горький. О русском крестьянстве. - Берлин: Изд-во И.П. Ладыжникова, 1922. - 45 с.
https://chtyvo.org.ua/authors/Gorki_Maksim/O_russkom_krestianstve_ros/
>:(
Путин написал статью об отношениях РФ с Украиной
ТЕКСТ: АЛЕКСАНДР ИВАНИЦКИЙ, 12 июля 2021, 17:17
Статья президента России под названием Об историческом единстве русских и украинцев опубликована на сайте Кремля.
На сайте Кремля в понедельник, 12 июля, опубликована статья президента России Владимира Путина под названием Об историческом единстве русских и украинцев.
БЛЯ.....Українською мовою написав... :fp2
тут (http://kremlin.ru/events/president/news/66182?fbclid=IwAR0Wj7W_7QL2-IFInLwl4kI1FOQ5RxJAemrvCwe04r8TIAm03rcJrycMSYY)
>:(
Путин написал статью об отношениях РФ с Украиной
ТЕКСТ: АЛЕКСАНДР ИВАНИЦКИЙ, 12 июля 2021, 17:17
Статья президента России под названием Об историческом единстве русских и украинцев опубликована на сайте Кремля.
На сайте Кремля в понедельник, 12 июля, опубликована статья президента России Владимира Путина под названием Об историческом единстве русских и украинцев.
БЛЯ.....Українською мовою написав... :fp2
тут (http://kremlin.ru/events/president/news/66182?fbclid=IwAR0Wj7W_7QL2-IFInLwl4kI1FOQ5RxJAemrvCwe04r8TIAm03rcJrycMSYY)
І хєр він клав на ваші цікаві досліди
Москва бьется в истерике из-за парада на День Независимости Украины
Треба надіслати відповідь Толстому у вигляді картини Рєпіна "Запорожці пишуть листа..." з написом на Московських болотах жаби дуже голосно квакають. :shuffle:
… (къ милѧ)т[ѣ б]рать милѧто кыевѣ : бгъ : мьжи нама послоухо былъ :
фофоудьи былъ твоихъ :ѳ: рьклъ ѧ собѣ то ти на лоукахъ гривьнъ :ꙅ:
… ажь … [тво]риши : при[ш]ь соуж[ь]далоу роздаѧвъ : въ дълъгъ съ сѣ‐
…
«От Павъла из Ростова къ Братонижъкоу Аже то лодиа присълана кыянина обести у кънязоу дати не боуде присловъя ни тобъ ни Павълови» .Тоесть "лодия киянина (уже) прислана, то сообщи князю, чтобы не было прысловья (то есть плохой славы) ни тебе, ни Павлу.
"Вборзи ити ти ми Кыеву брат сотвори ж ми добро..."
+ ѿ сьмъка къ коулотъкѣ оже
то ѥси казале несъдѣ вѣверичь
тихъ дѣлѧ коли то еси
приходиле въ роус[ь] съ лазъ(в)къмъ
тъгъдъ възѧле оу
мене лазъвке переѧслав[ь]лѣ
"Научились только ассимилировать и уничтожать". Дробович объяснил, зачем РФ миф об "одном народе" с украинцами
Сегодня 17.31
Дробович: Империи не могут жить без сателлитов
Российская империя невозможна без украинских территорий, поэтому власть РФ заявляет, что украинцы и россияне – "один народ", заявил на Киевском форуме по безопасности "Запад – Восток, Север – Юг", который проходил 24 сентября во Львове, глава Украинского института национальной памяти (УИНП) Антон Дробович. Трансляцию вел YouTube-канал Open Ukraine.
"Империи не могут жить без сателлитов. [...] В силу разных обстоятельств мы являемся одной из ключевых наций для формирования Российской империи. Российская империя классическая, или Российская империя 2.0 под названием Советский Союз, – мы являемся составляющей. Нет украинского компонента – нет полноценной Российской империи, говорят специалисты", – сказал он.
По словам главы УИНП, этим объясняется угнетение Россией крымских татар, "уничтожают языки другие коренные".
"Они их просто уничтожают, классическая тактика ассимиляции. Запрещают партии, национальные организации. [...] Они имеют чисто имперские планы, а Украина, поскольку она имеет определенную историческую и культурную близость, Украину пытаются включить в проект "один народ", – объяснил Дробович.
Он считает "очень опасным" раствориться в народе, который не прошел путь, который прошли украинцы за столетия своей истории. По словам главы УИНП, россияне "научились только ассимилировать и уничтожать".
Больше читайте тут: https://gordonua.com/news/politics/nauchilis-tolko-assimilirovat-i-unichtozhat-drobovich-obyasnil-zachem-rf-mif-ob-odnom-narode-s-ukraincami-1573827.html
"Тепер ми знаємо": що відомо про план Путіна по Україні Відомий ведучий почав ток-шоу не з інформації про замах на одного Зеленського, а з планів президента РФ Этот материал также доступен на русском языке сьогодні,
17:02 Автор: Наталья Некрасова
На цьому тижні були оголошені результати виборів в Державну Думу Росії. Відомий ведучий Савік Шустер у своїй вступній промові на ток-шоу в ефірі телеканалу "Україна" розповів, чим його вразив новий склад парламентського органу РФ, а топтемою був замах на помічника президента України Володимира Зеленського Сергія Шефіра. Фото: скріншот відео з ефіру "Склад Державної Думи у порівнянні з 2016 роком, на перший погляд, зовсім не змінився, але є одна істотна відмінність. В цьому році вибирали в Державну Думу в момент, коли Володимир Путін опублікував свою стратегію стосовно України", — сказав Шустер. Ведучий в розгорнутій формі пояснив свою позицію. Савік Шустер зазначив, що п'ять років тому політика російського президента щодо України була зрозуміла не до кінця, попри анексію Криму і війну на Донбасі. "П'ять років тому ми цього не знали, зараз ми знаємо точно, що і як думає Володимир Путін.
Ця стратегія була опублікована 12 липня цього року на сайті Кремля і називається "Про історичну єдність росіян і українців", — зазначив Шустер. Зачистка політичного поля перед виборами в Державну Думу Росії шляхом погроз, тюремного ув'язнення, отруєнь та інших незаконних заходів була зроблена для того, щоб в російський парламент обрали тільки тих політиків, партії яких підтримують стратегію президента РФ Володимира Путіна, продовжив ведучий ток-шоу "Свобода слова Савіка Шустера". Він розповів, в чому полягає "путінське розуміння історії", зокрема Путін вважає, що "є велика російська нація, що складається з великоросів, малоросів і білорусів". "Це триєдиний народ, — так пише Володимир Путін. Російська імперія була міцною і грізної, коли Малоросія, Новоросія і Крим входили до її складу. Путін переконаний, що більшовики, що мріяли про свою імперію і про світову революцію, вони роздавали народам щедрі територіальні подарунки. Україна отримала від Леніна, вважає Путін, Донецьку та Криворізьку республіку, сьогоднішній південний схід України. Сталін подарував Галичину, західну Волинь, частину Бессарабії, північну Буковину, чорноморський острів Зміїний і Закарпаття", — аналізує путінську стратегію Шустер. За його словами, історія Закарпатської області — окрема тема з точки зору Путіна. "Місцеве православне населення прагнуло увійти в СРСР", але Сталін в 1945 році вирішив, що Закарпаття буде частиною України, а Хрущов "подарував Україні Крим", зазначив Шустер. "Хочете створити свою державу?" — Задає питання Володимир Путін Україні, я вважаю. "Будь ласка, але на яких умовах?" У 1991 році був анулюваний договір про створення Радянського Союзу. Таким чином всі колишні члени Союзу повинні повернутися в ті межі, в яких вони вступили до складу Радянського Союзу у 1922 році. Доля всіх придбаних територій після 1922 року має обговорюватися", — процитував стратегію Путіна Шустер. Він підсумував свій аналіз цитатою президента РФ з його стратегії: "Ідіть з тим, з чим прийшли".
Шустер додав, що в сьогоднішній Україні стратегію Путіна, на думку президента РФ, обговорювати "ні з ким", оскільки вся влада "відома Заходом і все обговорюють один проєкт" — "Антіроссія". Савік Шустер підсумував свій виступ цитатою Володимира Путіна і притчею Івана Тургенєва на тему політичної боротьби. Нагадаємо, в Москві проходить виставка, присвячена російсько-французьким культурним відносинам. Серед експонатів на виставці представлено Реймське Євангеліє, яке пов'язують з дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною. На виставці в столиці РФ дане твір мистецтва видається за російське без згадки України.
Источник: https://politics.comments.ua/ua/news/domestic-policy/teper-mi-znaemo-scho-vidomo-pro-plan-putina-po-ukraini-684876.html
© Comments.ua
:laugh:
«Шаровары носят русы широкие, сто локтей материи идет на каждые. Надевают такие шаровары, собирают они их вокруг колен».
ДРЕВНИЕ ЕВРЕИ ДОКАЗАЛИ, ЧТО РУСЬ ГОВОРИЛА НА УКРАИНСКОМ! Лекция историка Александра Палия
Завжди не розуміла нападки на наш національний одяг. І невідомо було, хто в кого цей одяг взяв - чи ми в тюрків, чи тюрки в нас. По-любому, не бачу приводу до сорому, і приводу для цькування.
Це історично наш одяг, до того ж дуже фунціональний і пристосований для важких похідних і бойових умов.
У Украины и Крымского Ханства была общая граница и перетекание одной культуры в другую это нормальное явление. И совершенно не важно в какую сторону границу пересекли шаровары.
"Таким чином, усією сукупністю своїх познак жива мова Півдня XI віку стоїть посеред східного слов'янства цілком уже відокремлена. Мова Надніпрянщини та Червоної Руси XI віку - це цілком рельєфна, певно означена, яскраво-індивідуальна лінгвістична одиниця; і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочасної малоруської мови, бо-ж вона має вже в собі величезну частину сьогочасних малоруських особливостей."Шахматов О. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Шахматов_Олексій_Олександрович), Кримський А. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримський_Агатангел_Юхимович)
"Панове, я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її сам на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і правдивості моєї розповіді... Отож, насолоджуйтесь на дозвіллі плодами моєї праці, споглядаючи зі своїх кабінетів цю гарну і рідкісну країну, найбільша частина якої була заселена за мого часу, міста і фортеці, плани яких я сам накреслив. З огляду на те, що вся карта охоплює лише два градуси широти, мені було зовсім нескладно зробити її на паралельних меридіанах, бо помилка, яка може при цьому виникнути, майже непомітна внаслідок незначного простору. Правда й те, що коли б її продовжити на південь або на північ, то довелось би робити меридіани променями, що ми й бачимо на звичайних картах".
Ґійом Ле Васеср де Боплан. Опис України, кйіькох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. - К., 1990. - С. 25, 239.
https://maps.vlasenko.net/historical/ukraine/beauplan.html
Інтерлюдії до драми Митрофана Довгалевського «Комическое дѣйствіе» 1736 року.
4-TUM INTERLUDIUM (четверта інтерлюдія)
http://litopys.org.ua/ukrinter/int08.htm#pod4
"Вииздить мужик з жидом на ярмарок, до которого виходять ксьонзи три — езуита, крижак да и барнадим. До всѣх их прійдеть москаль и запряжеть двох, а с третѣм сядеть и отидуть.
Мужик :Prapor2:
Гей, соб! Якій кат, воле, тобѣ тепер стався?!
Жид (https://i.imgur.com/8BHyo0r.gif)
Поганяй зе свиденко! В дорозѣ не гайся!
Ну, поспѣсайся скоро в ярмарок, Іванце!
Мужик :Prapor2:
Сиди ж бо, коли сѣдиш, остилій поганче!
Як покину, то озметь дяволова мати!
Жид (https://i.imgur.com/8BHyo0r.gif)
Як покинес, то не дам твоеи заплати.
Коли цѣло привезес, я платити буду.
Мужик :Prapor2:
Я из горла видеру, як року добуду!
От бачиш, як хватався на ярмарок дуже!
Жид (https://i.imgur.com/8BHyo0r.gif)
Сцоб наперед c тасою А розобратись, друже!
Мужик :Prapor2:
Уже ж бо тут роспинай, олендару, ташу,
А мы, вашець, бика поведем на пашу.
Жид (https://i.imgur.com/8BHyo0r.gif)
Скоро з вертайся c пасѣ, будес глядѣть ташѣ!
Мужик :Prapor2:
А там же хто будеть доваровать кашѣ?
От еще я тобѣ щось забув исказати,
Бо Одарка велѣла дещо куповаты.
Жид (https://i.imgur.com/8BHyo0r.gif)
Сцо ж такое казала? Дай же на паперу!
Мужик :Prapor2:
Отже, як там еси був, казала й бумберу
Купити, галку муштукову, и перцю,
Ладану, воску, калѣи, и курки да и ложечку черцю.
Жид (https://i.imgur.com/8BHyo0r.gif)
Кази з, сцо есце треба ик васему святу!
[Мужик] :Prapor2:
Го, люлку и чубук добрій купити моему свату.
Ксонз
Niech będzie Jesus Christus pochwalony! (https://i.imgur.com/XzmPciL.jpg)
Жид
Bądzcie już zdrowy, oycowie wielbiony!
Prose na wudecke, prose, zwolte pyty!
Ксонз (https://i.imgur.com/XzmPciL.jpg)
Day no, żysiu, sam! Na ci sżostak bity!
My nie taki lud, iak syzma przeklęta!
2[-й ксьондз] (https://i.imgur.com/XzmPciL.jpg)
Prosże, oycze, powied, zkąd ta wiara wzięta?
3[- й ксьондз] (https://i.imgur.com/XzmPciL.jpg)
A co tut będziesż o wiarże dyszkurować?!
Słyszę, ydzie moskal. Tu będzie szturmować!
Москаль :moskali:
Што здесь за шум? Што за крик? Да нет ли раздіоров?
1[-й] кcoн[з] (https://i.imgur.com/XzmPciL.jpg)
Cżekay no, waspan, my nie w twojm dworu!
Москаль :moskali:
Што болтаеш, скурвой син? Ти меня називаеш вором?
Да ище хвалисся здеся своим дваром?
Полно балтать! Мне нада дать скоро падводу!
Ксонз (https://i.imgur.com/XzmPciL.jpg)
My, mospanie, iestesmy nie takiego rodu."
Изборникъ Великаго князя Святослава Ярославича. 1073 г. Спб. 880 г. въ листъ
(https://i.postimg.cc/fLYr9Lx4/013.jpg)
Відомий російський історик, доктор історичних наук, директор Центру з вивчення історії України СПбДУ Тетяна Таїрова-Яковлєва (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%97%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0), яка вже більше 30 років досліджує історію України - на Громадському телебаченні (https://ru.hromadske.ua/posts/liudy-ne-ochen-khotiat-znat-svoiu-nastoiashchuiu-ystoryiu):
"Переяславская Рада — это начало российско-украинского взаимодействия, это начало объединения. Поэтому обращение к истокам, понимание того, о чём стороны договаривались, до чего договорились и почему эти договорённости не были реализованы, очень важно.
Удалось ли вам ознакомиться с копией этого документа?
Оригинала документа не существует. В своё время он был отправлен в Украину к Богдану Хмельницкому и погиб вместе со всем остальным его архивом. А те копии, которые хранятся в Московском архиве, — черновые, по ним мы можем судить о том, о чём договаривались стороны.
И понятно ли, о чём они договорились?
Это был компромисс с двух сторон. Основная проблема заключается в том, что стороны не очень понимали друг друга. И в прямом, и в переносном смысле этого слова. Они разговаривали на разных языках, употребляли разные значения одних и тех же терминов. Например, «воеводы». Они представляли разные ментальные сообщества, и поэтому их договорённости были очень поверхностными. Что и проявилось в следующие годы."
Див. : з 1 мин. 41 с.
https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s (https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s)
ще :
Тетяна Таїрова-Яковлєва про гетьмана Мазепу :
"цитаты его выражений, они все конечно украиномовные, точно так же, как абсолютно все его письма и царю и Меньшикову, они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе и, кстати, даже присылались переводчики в действующую армию в 1708 году, чтобы срочно переводить переписку старшины, так что родной его язык разумеется был украинский, тот старый украинский, который в тот момент существовал."
див. з 29 мин. 5 с.
https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s (https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s)
"Следует отметить, что гетманы даже в начале XVIII в. писали в
Москву по-украински, и, соответственно, их письма переводили.
И наоборот, в Петровскую эпоху чиновники просили:
«Потребно быть переводчику языка малороссийского…»
Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Т. 3. - М., 1837. С. 296–297. (https://books.google.com.ua/books?id=GyhOAAAAcAAJ&pg=PA296#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/lVwgq9S.jpg)
В результате мы имеем случаи неверных или неточных
переводов, сделанных с «белоруского писма», т. е. с украинских
текстов, в Посольском приказе (позднее – в Малороссийском).
Обычно издатели документов печатали только один
текст – оригинал либо перевод. Но наша работа с изданием
описей Российского государственного архива древних актов
(Москва) позволила выявить несколько писем, сохранившихся
и в оригинале, на украинском языке, и в переводе на русский.
Непонимание, неточный перевод, а иногда и просто
грубое искажение содержания документов дают основание
предположить, что в ряде случаев русские и украинцы просто
говорили на разных языках, в прямом смысле этого слова. Ярким
примером служит эпизод, когда неверный перевод украинского
термина «пановання» привел к серьезному русскоукраинскому
конфликту в 1656 г. (об этом речь пойдет ниже).
Непонимание русской стороной украинского языка
отмечает ряд историков Московского государства XVII в.
Например, Игорь Андреев пишет, что в Украине использовалась
«проста мова», «тогда как в Московской Руси единственным
литературным языком оставался церковнославянский.
Для русских людей многие книги “литовской печати”
становились литературой на другом языке» 1.
1. Андреев И. Алексей Михайлович. С. 207."
Джерело: Таирова-Яковлева Т. Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654-1658) / Науч. ред. о. Юрий Мыцык. ‒ К.: ООО "Издательство "КЛИО"", 2017. ‒ С. 38-39
http://vai.slavicworld.com.ua/sites/default/files/documents/book/Tairova_inkorporacija-1.pdf
Текст
Українські приказки, прислів'я про #адиннарот :
"МОСКАЛЬ казенна вещ.
Иде москаля так як трави.
Москалики, соколики, позаїдали ви наші волики; а як вернетесь здорови, то поісте и корови.
803. Від москаля поли вріж та тікай.
Од чорта одхристисся, а від москаля не одмолисся (!). A) не одибъєсся; не відхристисся; не відмолисся.
З салдатом — не з своім братом, не стягайся.
Москаль не свій брат — не помилує.
Москалеві годи як трясці, а все бісом дивицця.
Москаль з бісом порадились, та й на лихо понадились.
«Тату, лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль».
«Хто йде?» — «Чорт!» — «Добре,
доню, аби не москаль».
Тату, тату, лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль»
Мабуть москаль тоді красти перестане, як чорт молицьця Богу стане.
Коли чорт та москаль що вкрали, то поминай, як звали.
На вовка помовка, а москаль кобилу вкрав.
Не за те москаля бъють, що краде, а за те, щоб умів кінці ховати.
Ти, москалю, и добрий чоловік, та шенелія твоя злодій.
Москаль викрутнями перебуваецця (тім ж він скрізь погано лаєцця).
Коли москаль каже сухо, то піднімайся по ухо(*). — Не вірь, як скаже, що сухо,— то певно буде по вухо.— Як скаже москаль сухо, то піднімайсь по самі уха, то ще замочисся.
З Москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
З Москалем бувай, а камень в пазусі тримай.
Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся.
Москаль тоді правду скаже, як чорт молицьця стане.
Казав москаль право, та й збрехав браво.
Собака брехне — москаль віри пойме.
«Щоб ти зозулі не чув!» (каже баба).— Мне и удодъ закуёт!» (одріка москаль).
«А багато було людей в церкві?» — «Людей, мамо, небуло нікогісінько, тілько самі за себе москалі — так що й
голки не було б де встромити...»
Хоч убий москаля, то він зуби вискаля.
За москалем панство: коло ноги ременяки — и все господарство.
Москаль здавна вже панує, бо бач завше.
Московське панування, то... жартування.
Я б тому бісовому тарабану хліба б не дав» за те що аже: «порубать хохлів, порубать хохлів!»; а ту маленьку
сопілочку все б паляницями годував, за те що каже: «а за віщо іх, а за віщо іх»!
Москва сльозам не вірить.
Москаль на сльози не вдаря.
«Нехай що хочуть роблять: я знаю, коли робитиму ім добро, то
й вони колись охануцця».— «Еге! не вважайте! Сказано:
«Москаль на слёзи не вдаря», то так и вони».
Москаль як ворона, та хитріший чорта.
Московське пожалування.
Чорзнащо в лаптях, та й то москаль.
Москаль ликом чваницця й кожному під ніс з ним пхаєцця.
Москва на злиднях збудована, та й злиднями годована.
Хоч добрий чоловік, та москаль.
Москаль козака як раз огулить, а москаля й чорт не одурить.
Звичме, московська напасть.
Бов, бов по московські брехні!
Москаль ликом въязаний, у ликах ходе, та й всіх у ликах воде.
Москаль ликом въязаний, у ликах ходе, та й всіх у ликах воде.
Не впадає москаля дядьком звати, а все дядюшка.
Москаль зна (!), та ще питаєцця.
Невже б то москаль та дороги не знав? ума питає!
Московський підожди.
Московське потривати."
✔ Москаль як не збреше, то вкраде.
✔ Москалі набрешуть так, що й волами не звезеш.
✔ Москаль медом помаже та красно розкаже, тільки мед той гіркий і кривавий...
✔ Щоб москаль не збрехав треба аби влітку сніг впав.
✔ Казав Москаль ПРАВО, та й збрехав браво.
✔ Бреше, як москаль!
✔ Брехали москалі споконвіку й брехати будуть.
✔ Бреше кацап немов старий цап.
✔ Кацап збрехав раніше, ніж Бог слово сказав.
✔ Кацап коли спить — і тоді бреше.
✔ Кацапове слово не варте й полови.
Воскресенський літопис
6721 [1213]. Онъ же иде съ Москвы въ Русь :smilie7: :smiley16:
(https://i.postimg.cc/xTqgFW2F/1213.jpg)
https://archive.org/details/libgen_00147483/page/n130/mode/1up
ЩО ОЗНАЧАЄ НАЗВА МОСКВИ? Лекція історика Олександра Палія
...а основа моск- може мати з різних фіно-угорських мов значення ведмідь, або корова.
Чудова історія поглядів на українську мову видатного славіста Ізмаїла Срезневського (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D1%97%D0%BB_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). У 1870 роки професор Срезневський, який давно вже викладав у Петербурзі, категорично заперечував саме існування української мови.
Але в 1830-ті роки той же Срезневський не сумнівався, що «украинский язык есть язык, а не наречие русского или польского, как доказывают некоторые». Зі статті І. І. Срезневського «Взгляд на памятники украинской народной словесности» (1834):
"В настоящее время, кажется, уже не для кого, и не для чего доказывать, что язык Украинский (или как угодно называть другим : Малороссийский) есть язык, а не наречие Русского или Польского, как доказывали некоторые, и многие уверены, что этот язык есть один из богатейших языков Славянских, что он едва ли уступит Богемскому в обилии слов и выражений, Польскому в живописности, Сербскому в приятности, что это язык, который, будучи еще не обработан, может уже сравниваться с языками образованными по гибкости и богатству синтаксическому, – язык поэтический, музыкальный, живописный"
Срезневский И. Взгляд на памятники украинской народной словесности // Ученые записки Императорского Московского университета. Г. 2, ч. 6. М.: Унив. тип., 1834. - С. 134 (https://books.google.com.ua/books?id=knkJe5M6-kIC&hl=uk&pg=PA134#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/yILdbBC.jpg)
У такій зміні полюсів немає нічого дивного: Валуєвський циркуляр (https://uk.wikipedia.org/wiki/Валуєвський_циркуляр) вплинув на думку Срезневського, і той відразу ж став на сторону "лінії партії" (https://uk.wikipedia.org/wiki/Загальноросійська_ідея). Адже в 1830-х роках "український сепаратизм" (https://uk.wikipedia.org/wiki/Українське_національне_відродження) ще не вважався загрозою імперії, і ще можна було писати про те, що думаєш про українську мову.
"Язык, называемый обыкновенно малороссийским, которым говорят в юго-западных губерниях России и в Галицком Королевстве, не есть наречие языка русского, образовавшегося в последнее время; он существовал издавна и теперь существует, как наречие славянского корня, занимающее по своему грамматикальному и лексикальному усторйству средину между восточными и западными наречиями огромного славянского племени, наречие правильное, богатое, гармоническое и способное к развитию литературной образованности. Но едва ли доказательства на все это нужны в наше время, когда понятия о славянской филологии довольно ясны, чтоб избавить читателя от скуки слушать подтверждение известных истин, в которых просвещенный человек сомневаться не будет."(https://i.imgur.com/HLv2iH8.jpg)
Иеремия Галка. Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке // Молодик на 1844 год, украинский литературный сборник, издаваемый И. Бецким. Часть третья. – Харьков: В Унив. тип, 1843. – С. 157.
чому у тексті Повісті Нестора Літописця (https://uk.wikipedia.org/wiki/Повість_временних_літ) (мова твору церковнослов’янська) древня обитель іменується лише Печерською
В лЂто 6559. Постави Ярославъ Лариона митрополитомъ Руси святЂй Софьи, собравъ епископы. И се да скажемъ, чего ради прозвася Печерскый манастырь: боголюбивому князю Ярославу любяще Берестовое, и церковь сущую святыхъ апостолъ, и попы многы набдящю, и в нихже бЂ прозвутерь, именемъ Ларионъ, мужь благъ, и книженъ и постникъ; и хожаше с Берестового на ДьнЂпръ на холмъ, кде нынЂ ветхый манастырь Печерьскый, и ту молитвы творяше; бЂ бо лЂсъ ту великъ. Иськопа ту печеръку малу, 2 саженю, и приходя с Берестового, отпеваше часы и моляшеся ту Богу втайнЂ. Посемъ же возложи Богъ князю въ сердце, постави его митрополитомъ святЂй Софьи; а си печерка тако оста...
«благословенъ Богъ о всемь, и молитва святыя Богородица и сущихъ отець иже въ СвятЂй- ГорЂ да будеть с вами». И се рекъ, посла единого отъ братій къ Изяславу князю, река тако: «княже мой! се Богъ умножаеть братью, а мЂсце мало; да бы ны вдалъ гору ту, яже есть надъ печерою». Изяславъ же се слышавъ радъ бывъ, и мужи свои посла, и дасть имъ гору ту. Игуменъ же и братья заложи церковь велику, и манастырь оградиша столпъемь, и кЂлья постави многы, и церковь свЂршиша и украсиша ю иконами. И оттолЂ начаша звати манастырь Печерскый; имже бЂша жили черньцы преже в печерЂ, и отъ того прозвася Печерскый манастырь; есть же Печерьскы манастырь отъ благословения Святыя Горы пошелъ. Манастыреви же свершену, игуменьство же держащю Варламу, Изяславъ же постави манастырь святаго ДмитрЂя...
...И оттолЂ начаша звати манастырь Печерскый; имже бЂша жили черньцы преже в печерЂ, и отъ того прозвася Печерскый манастырь; есть же Печерьскы манастырь отъ благословения Святыя Горы пошелъ. Манастыреви же свершену, игуменьство же держащю Варламу, Изяславъ же постави манастырь святаго ДмитрЂя...
Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком)
http://litopys.org.ua/pvlyar/yar06.htm
А українською "пещера" все одно "печера" і ніяк по-іншому ніколи не називалась. :smilie8: Отже слово цьому більше 1000 років, і мова наша відповідно має не менше 1000 років.
А всім іншим "теоретикам" є гідна відповідь
русскій ... [Ру́сской, въ значеніи сущ. м., крещѳный, христіанинъ. Что ты, тварь, въ русскіе не окрестился. сиб. Опд.]
Толковый словарь. Том 3 (Даль 1907) (https://ru.wikisource.org/wiki/Страница:Толковый_словарь._Том_3_(Даль_1907).djvu/875)
ВОТ ОН - ИСКОННЫЙ ЯЗЫК РОССИЙСКИХ ПРОСТОРОВ!
Больше смотрите здесь: https://www.youtube.com/user/Syresj
И здесь: facebook (https://www.facebook.com/erzianjwal)
Могучий мерянский язык
По книге Ткаченко получалось так, что достаточно большое количество диалектизмов из мерянской речи сохранилось в Ярославской и Костромской областях. Скажем, в Ярославской области существовало такое диалектное слово для обозначения "тети" или "дяди" как "кока". Этих самых "кок" киевский исследователь выводит как раз из мерянского. Когда я рассказал об этом знакомому художнику, родившемуся в Ярославле, тот сначала решил, что его так разыгрывают, потому что и сам с детства называл свою единственную тетку "кокой". Впрочем, это еще что! Вот примерчик с "кокой" уже из современного марийского языка, родственного мерянскому: оказывается, словосочетание "кока кола" переводится на русский как "тетя околела"! Наш глагол "околеть" тоже заимствован из финно-угорских языков. А в некоторых языках этой группы, в том числе, предположительно, и в мерянском, исходное слово звучало как "коли"... И таких примеров насчитываются десятки, если не сотни.
Москва из конопли, или Тетя околела
http://www.merjamaa.ru/publ/toponimika/toponimika/moskva_iz_konopli_ili_tetja_okolela/11-1-0-18
1781-1782 рр.
Академік Петербурзької АН, натураліст і мандрівник Василь Федорович Зуєв (роки життя 1745-1794), мандруючи Україною писав про "малоросіян" (українців):
"народ как наречием, одеянием, так и поступками от русских совсем отменен, но сие, как уже известное, здесь оставляю"
В. Ф. Зуев "Путешественныя записки Василья Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году" (1787). - С. 185.
http://rarebook.onu.edu.ua:8081/handle/store/2306?locale=pl
кока:smilie7:
1. тётя, тётка; старшая сестра отца или матери
(«Марийско-русский словарь» (https://web.archive.org/web/20211114104004/https://translate.academic.ru/%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%B0/ru/xx/))
кока
Г.: куака
1. тётя, тётка; старшая сестра отца или матери
Сосновка ялыште кокам ила, шочмо авамын акаже. Н. Лекайн В деревне Сосновка живёт моя тётя, старшая сестра моей родной матери.
2. тётя; женщина старшего возраста
Маша кока очким чийыш, конвертым тӱслен-тӱслен угыч ончышт нале. П. Корнилов Тётя Маша надела очки и снова внимательно осмотрела конверт.
Большой марийско-русский словарь (https://web.archive.org/web/20211115033654/https://dict.fu-lab.ru/term?tid=47200)
ЧОМУ РОСІЯ ТАКА? Лекція історика Олександра Палія
Натомість на території сучасної Центральної Росії, де згодом сформувався російський етнос
Як стверджують деякі антропологи, поняття загальної правди не існує або воно вкрай слабке в первісних суспільствах, де умови існування особливо складні. Тут існують гостро непримиренні «правди» ворожих племен, схильних до конкуренції, а не до співпраці.
Це вони згодом усі стали "русскіми"
Ростислав Мартинюк розібрав росіян "на запчастини"
Опубліковано 16 бер. 2012 р.
Переяславська рада 1654 року (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0): московити-росіяни не сприймали українців ніяким "єдиним народом" і навіть "братнім" народом - вони прирівнювали українців до таких же іноземців як і німців, називали українців "черкасами".
У ті часи ще не була винайдена брехня про "один народ":
Звідси: https://ukrhist.wordpress.com/2017/03/07/фейк-русские-и-украинцы-одинрод/ (https://ukrhist.wordpress.com/2017/03/07/%D1%84%D0%B5%D0%B9%D0%BA-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5-%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%8B-%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%80%D0%BE%D0%B4/)
Відомий російський історик, доктор історичних наук, директор Центру з вивчення історії України СПбДУ Тетяна Таїрова-Яковлєва (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%97%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%94%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0), яка вже більше 30 років досліджує історію України - на Громадському телебаченні (https://ru.hromadske.ua/posts/liudy-ne-ochen-khotiat-znat-svoiu-nastoiashchuiu-ystoryiu):
"Переяславская Рада — это начало российско-украинского взаимодействия, это начало объединения. Поэтому обращение к истокам, понимание того, о чём стороны договаривались, до чего договорились и почему эти договорённости не были реализованы, очень важно.
Удалось ли вам ознакомиться с копией этого документа?
Оригинала документа не существует. В своё время он был отправлен в Украину к Богдану Хмельницкому и погиб вместе со всем остальным его архивом. А те копии, которые хранятся в Московском архиве, — черновые, по ним мы можем судить о том, о чём договаривались стороны.
И понятно ли, о чём они договорились?
Это был компромисс с двух сторон. Основная проблема заключается в том, что стороны не очень понимали друг друга. И в прямом, и в переносном смысле этого слова. Они разговаривали на разных языках, употребляли разные значения одних и тех же терминов. Например, «воеводы». Они представляли разные ментальные сообщества, и поэтому их договорённости были очень поверхностными. Что и проявилось в следующие годы."
Див. : з 1 мин. 41 с.
https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s (https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s)
ще :
Тетяна Таїрова-Яковлєва про гетьмана Мазепу :
"цитаты его выражений, они все конечно украиномовные, точно так же, как абсолютно все его письма и царю и Меньшикову, они все потом переводились в малороссийском приказе или в посольском приказе и, кстати, даже присылались переводчики в действующую армию в 1708 году, чтобы срочно переводить переписку старшины, так что родной его язык разумеется был украинский, тот старый украинский, который в тот момент существовал."
див. з 29 мин. 5 с.
https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s (https://youtu.be/UBkBmTOkrgE?t=29m5s)
"Следует отметить, что гетманы даже в начале XVIII в. писали в
Москву по-украински, и, соответственно, их письма переводили.
И наоборот, в Петровскую эпоху чиновники просили:
«Потребно быть переводчику языка малороссийского…»
Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Т. 3. - М., 1837. С. 296–297. (https://books.google.com.ua/books?id=GyhOAAAAcAAJ&pg=PA296#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/uzRFHgd.jpg)
В результате мы имеем случаи неверных или неточных
переводов, сделанных с «белоруского писма», т. е. с украинских
текстов, в Посольском приказе (позднее – в Малороссийском).
Обычно издатели документов печатали только один
текст – оригинал либо перевод. Но наша работа с изданием
описей Российского государственного архива древних актов
(Москва) позволила выявить несколько писем, сохранившихся
и в оригинале, на украинском языке, и в переводе на русский.
Непонимание, неточный перевод, а иногда и просто
грубое искажение содержания документов дают основание
предположить, что в ряде случаев русские и украинцы просто
говорили на разных языках, в прямом смысле этого слова. Ярким
примером служит эпизод, когда неверный перевод украинского
термина «пановання» привел к серьезному русскоукраинскому
конфликту в 1656 г. (об этом речь пойдет ниже).
Непонимание русской стороной украинского языка
отмечает ряд историков Московского государства XVII в.
Например, Игорь Андреев пишет, что в Украине использовалась
«проста мова», «тогда как в Московской Руси единственным
литературным языком оставался церковнославянский.
Для русских людей многие книги “литовской печати”
становились литературой на другом языке» 1.
1. Андреев И. Алексей Михайлович. С. 207."
Джерело:
Таирова-Яковлева Т. Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654-1658) / Науч. ред. о. Юрий Мыцык. ‒ К.: ООО "Издательство "КЛИО"", 2017. ‒ С. 38-39
https://chtyvo.org.ua/authors/Tairova-Yakovleva_Tetiana/Ynkorporatsyia_Rossyia_y_Ukrayna_posle_Pereiaslavskoi_rad_1654-1658_ros.djvu
"Потребно быть быть переводчику языка Малороссійскаго и Польскаго для корреспонденции въ Польшу тако жъ прилучатся какія перенятыя письма дабы во время оныя разумѣть.Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Т. 3. - М., 1837. С. 296–297. (https://books.google.com.ua/books?id=GyhOAAAAcAAJ&pg=PA296#v=onepage&q&f=false)
- Дать одного изъ Посольской Канцеляріи."
Року 1658.
С. 313 (https://archive.org/details/auzr05/page/n324). або моск. - 313. (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/3660-t-5-1659-1665-spb-1867#mode/inspect/page/323/zoom/7)
"144. — 1658 июля 15—23. Две отписки к царю боярина и воеводы Василия Шереметьева о действиях и намерениях гетмана Выговского, навлекающих на него подозрения в измене.
1. Государю царю и великому князю Алексею Михайловичу, всея Великие и Малые и Белые России самодержцу, холопы твои Васька Шереметьев с товарищами челом бьют...
С. 315. (https://archive.org/details/auzr05/page/n325) або моск. 315. (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/3660-t-5-1659-1665-spb-1867#mode/inspect/page/325/zoom/7)
...А каков лист писал гетман Иван Выговский ко мне холопу твоему Васке, и к гетману Ивану Выговскому каков лист писал Воложский владетель, и с тех листов списки послали к тебе великому князю Алексею Махайловичу, всея Великие и Малые и Белые России самодержцу, мы холопы твои с сею отпискою с Стародуцом с Безсоном Тонким июля в 3 день, а отписку и списки с листов велели мы холопы твои подать в Приказе твоих государевых Тайных Дел. А списки велели списать мы холопы твои Беларуским писмом, для того что Руское писмо против их Беларуского и речей не сойдется, :weep: а переводчика у нас холопей твоих нет, перевести некому. :weep:
Подлинник на шести листках. На обороте первого листка пометы: 166, июля в 15 день, подал Стародубец Безсонов Тонкой. — У Тайных Дел."
(https://i.imgur.com/NRaftdP.jpg)
(https://i.imgur.com/e4dE4Cg.png)
Джерело:
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Том пятый. 1659—1665. — Санктпетербург: в типографии Эдуарда Праца, — 1867. — С. 313—315.
#адиннарот
"Следует отметить, что гетманы даже в начале XVIII в. писали в
Москву по-украински, и, соответственно, их письма переводили.
И наоборот, в Петровскую эпоху чиновники просили:
Цитувати«Потребно быть переводчику языка Малороссийскаго и Польскаго для корреспонденции въ Польшу тако жъ прилучатся какія перенятыя письма дабы во время оныя разумѣть...»
- Дать одного изъ Посольской Канцеляріи."
Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Т. 3. - М., 1837. С. 296–297. (https://books.google.com.ua/books?id=GyhOAAAAcAAJ&pg=PA296#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/uzRFHgd.jpg)
В результате мы имеем случаи неверных или неточных
переводов, сделанных с «белоруского писма», т. е. с украинских
текстов, в Посольском приказе (позднее – в Малороссийском).
Таирова-Яковлева Т. Инкорпорация: Россия и Украина после Переяславской рады (1654-1658) / Науч. ред. о. Юрий Мыцык. ‒ К.: ООО "Издательство "КЛИО"", 2017. ‒ С. 38-39
https://chtyvo.org.ua/authors/Tairova-Yakovleva_Tetiana/Ynkorporatsyia_Rossyia_y_Ukrayna_posle_Pereiaslavskoi_rad_1654-1658_ros.djvu
А списки велели списать мы холопы твои Беларуским писмом, для того что Руское писмо против их Беларуского и речей не сойдется, :weep: а переводчика у нас холопей твоих нет, перевести некому :weep:
Цитувати"Идите от Москвы на Юг и вы увидите, что, постепенно находя изменения за Десной и Семью вы перешли к народу, совершенно отличному от нас, чистых руссов. Язык, одежда, облик лица, быт, жилища, мнения, поверья - совершенно не наши! Скажем более: на нас смотрят там до сих пор неприязненно. Имя: Москвитянин (Москаль) показывает отчуждение наше от туземцев. Имя: Казак, которым гордится туземец, говорит вам, что он не считает вас своим земляком. Это - Малороссия."
Н. П. Полевой «Малороссия; её обитатели и история» (Московский телеграф. Ч. 35. — 1830. — № 17. — С. 76—77.)
https://archive.org/stream/telegr1830#page/n81/mode/2upЦитувати"Мы обрусили их аристократов, помаленьку устранили местные права, ввели свои законы, поверья … но за всем тем обрусить туземцев не успели, так же как Татар, Бурятов и Самоедов".Н. П. Полевой «Малороссия; её обитатели и история» (Московский телеграф. — 1830. — № 17. — С. 86).
https://archive.org/stream/telegr1830#page/n91/mode/2upЦитувати"В сей народности [мы] видим только два основных элемента древней Руси: веру и язык, но и те были изменены временем. Все остальное не наше: физиогномия, нравы, жилища, быт, поэзия, одежда".
Н. П. Полевой «Малороссия; её обитатели и история» (Московский телеграф. — 1830. — № 18. — С. 224-225).
https://archive.org/stream/telegr1830#page/n253/mode/2up
Ps:
(https://i.imgur.com/WYayrjr.png)
Н. П. Полевой «Малороссия; её обитатели и история» (Московский телеграф. — 1830. — № 18. — С. 256).
https://archive.org/stream/telegr1830#page/n285/mode/2up
"Зане въ 1325 лѣто Іоаннъ Калиmа Князь, сынъ Данила, престолъ свой во градъ Москву пренеслъ ; и отъ того времени по рѣкѣ Москвѣ и градѣ Москалями именоватися стали. Но понеже имя тое есmь частное, не цѣлому народу, но единому точію Княженію приданное, того ради отъ временъ Петра Великаго изобычилося; и которыхъ за долго не прикладно Москалями звали, нынѣ по достоинству Руссами именуемъ."
Комплекс с ослаблением европеоидных черт распространен среди финно-угорских групп Восточной Европы — летописных мери, муромы, мещеры, чуди, веси, известных по могильникам северо-западной части Восточной Европы, Волго-Окского междуречья и Поволжья. Это население, подвергавшееся славянской колонизации, передало свои черты словенам новгородским, вятичам и кривичам, впоследствии ставшим основой русских.Алексеева Т. И. К происхождению антропологического облика русских // Русские / отв. ред. В. А. Александров; РАН, Институт этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. — М.: Наука, 1997. — С. 73—74. (https://www.booksite.ru/fulltext/rus/sian/4.htm#15)
Что касается финно-угорского субстрата в восточных славянах, та в средневековье он проявляется у вятичей и северо-восточных кривичей — племен, принимавших участие в сложении русского народа.ОСНОВНЫЕ ИТОГИ ИССЛЕДОВАНИЯ // Алексеева Т. И. Этногенез восточных славян по данным антропологии. — М.: Издательство МГУ, 1973. — C. 272—273. (https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/etnogenes_vost_slavyan/09.php)
Закономерная географическая приуроченность этих комплексов и разное процентное соотношение их позволило мне сделать заключение о преобладании в крайних восточных группах восточных славян (вятичи, кривичи ярославские, костромские и владимирские) антропологических черт, присущих финно-угорскому, по-видимому, древнемордовскому населению Волго-Окского бассейна (Цнинские могильники [Дебец, 1948]; могильники Сють-Сирми [Акимова, 19.55]; Муранский могильник [Алексеева, 1959]).Глава I. Т.И. Алексеева. История изучения антропологического состава восточных славян
Современные русские в целом по выраженности европеоидных черт в строении лица, по пигментации, будучи связанными с жителями более западных областей, отражают в своем антропологическом облике влияние физических черт финно-угорского населения, вошедшего в состав восточных славян в средние века. В контактных зонах возможно и более позднее влияние инородных групп.Глава VII. Антропологический состав населения Восточной Европы по данным соматологии и место восточных славян на современной антропологической карте // Алексеева Т. И. Этногенез восточных славян по данным антропологии. — М.: Издательство МГУ, 1973. — C. 241—242. (https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/etnogenes_vost_slavyan/07.php)
V Украинцы, как уже отмечалось, представляют собой иной антропологический комплекс, нежели русские и белорусы (табл. 65, 66)...
...Весь антропологический облик украинского народа и его предшественников свидетельствует о южных связях, и, видимо, нет основания искать ему аналогии среди групп, включающихся в круг северных европеоидов.
Антропологический состав украинцев свидетельствует о генетических связях со средневековым населением в Днепро-Днестровском бассейне [уличи, тиверцы] и влиянии на их физический облик романоязычного населения.ОСНОВНЫЕ ИТОГИ ИССЛЕДОВАНИЯ // Алексеева Т. И. Этногенез восточных славян по данным антропологии. — М.: Издательство МГУ, 1973. (https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/etnogenes_vost_slavyan/09.php)
На юге европейской части СССР [Украина] намечается определенная линия антропологической преемственности: племена степной полосы эпохи бронзы (исключая трипольцев) — скифы лесной полосы — население Черняховской культуры — поляне.
Учитывая антропологическое сходство украинцев со славянскими племенами Днепро-Днестровского междуречья, с одной стороны, и с полянами — с другой, можно сделать заключение о том, что в сложении физического облика украинского народа принимали участие наряду со славянскими элементами элементы дославянского, возможно, ираноязычного субстрата.
Итак, можно без преувеличения сказать, что в антропологическом облике восточных славян отразилась вся сложность и многогранность этнической истории славян и их этногенеза. Это и формирование их в зоне контакта северных и южных европеоидов, и древнейшие генетические связи с балтами, и включение в свой состав ираноязычного и финноязычного населения при продвижении на восток и, что самое существенное, общность этнической истории всех восточно-славянских народов, а также глубокие взаимопроникающие связи с соседними неславяноязычными народами. :laugh:ОСНОВНЫЕ ИТОГИ ИССЛЕДОВАНИЯ // Алексеева Т. И. Этногенез восточных славян по данным антропологии
Звідки походить ця нав'язлива московитська пропаганда про #адиннарот яка поширилася в українському сегменті Інтернету (не кажучи вже про Московію)?
Московія вже кілька років поспіль просуває цю маячню. - Чому? - Тому що це вже кількаразово "царь" заявляв:
Путін - Бушу: "Україна - це не держава"
ПОНЕДІЛОК, 7 КВІТНЯ 2008
https://www.pravda.com.ua/news/2008/04/7/3410762/
Президент Росії Володимир Путін пригрозив, що у випадку вступу в НАТО Україна може припинити своє існування як єдина держава.
Про таку заяву Путіна на закритому засіданні ради Росія-НАТО повідомляє російська газета Комерсант із посиланням на джерело в делегації однієї з країн НАТО.
"Коли ж мова зайшла про Україну, Путін розлютився. Звертаючись до Буша, він сказав: "Ти ж розумієш, Джордж, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!" І тут він дуже прозоро натякнув, що якщо Україну все-таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування", - розповів співрозмовник видання.
"Тобто фактично він пригрозив, що Росія може почати відторгнення Криму і Східної України", - пояснив співрозмовник.
Тим часом вже в суботу низка довколакремлівських політологів і експертів в ефірі російських телеканалів заговорили про те, що вступ України в НАТО може призвести до розвалу країни і що, мовляв, саме тому Україна ніколи не вступить у НАТО.
"Таким чином, бухарестський натяк президента Путіна пішов у маси", - пише газета.
І взагалі, коли я дивилась ту аргументацію, на основі якої приймалось рішення взяти Україну “під високу руку”, то вся аргументація була виключно релігійна, що у Малій Росії, в Україні, українських землях, церкви православні, грецької віри, вони піддавались різноманітним утискам з боку католицької церкви і власне захист церкви, захист православних позиціонували єдиною природною причиною, чому треба прийняти Україну “під високу руку”. Таким чином для царя Олексія Михайловича і Никона це була релігійна війна.
Розглянемо ще кілька російських джерел того часу - звертаючи увагу на те, які саме були підстави, причини, мотиви для приєднання України до Московії, що в них згадувалися.
1. У царському указі від 22 березня 1652 року про перемовини з Іваном Іскрою, вісником гетьмана Хмельницького і всього Війська Запорозького, висувається ідея переселення українців ("черкасів") у російські землі, на береги Дону і Ведмедиці та в інші місця. Як підставу для підпорядкування козаків саме Росії, а не Криму і не Польщі, чотири рази згадується "єдина (православна) християнська віра", але немає і жодного натяку на приналежність до "єдиного народу" і навіть на "спільне минуле". (ПСЗР, Т. 1, с. 263–265) (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/179-t-1-s-1649-po-1675-ot-no-1-do-618-1830#page/297/mode/inspect/zoom/6)
2. У похвальної грамоті Богдану Хмельницькому від 06.09. 1653 не згадується ніяких мотивів, окрім того, що "Військо Запорізьке домагається царської "милості" (Собрание государственных грамот и договоров (СГГиД), ч. 3, с. 480–481) (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/8536-ch-3-gramoty-v-gosudarstvovanie-tsarya-mihaila-feodorovicha-1613-1644-1822#page/508/mode/inspect/zoom/7)
3. У постанові Земського собору (1 жовтня 1653 р.) про прийняття Війська Запорозького під владу Московії, серед підстав такого кроку знову-таки на першому місці єдина з українцями ( "запорізькими черкасами") "православна християнська віра грецького закону" - згадана 17 раз - і необхідність її захисту від польських утисків, з посиланням на умови присяги Яна Казимира при його вступі на трон.
Часто згадуються порушення Смоленського миру з польської сторони: неодноразове применшення царського титулу (цьому питанню приділено стільки ж місця, 14 разів, включаючи стислі зауваження про збитки для "царської честі"), видання книг з наклепом на царя, його батька і діда, приватні вилазки шляхтичів на прикордонні землі і відмова польської сторони карати винних (одноразові або дворазові згадки).
І знову-таки - немає жодного слова про "єдиний народ", "спільних предків" або "Київ - мати міст русских"[/i][/u] тощо (ПСЗР, Т. 1, с. 293–301) (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/179-t-1-s-1649-po-1675-ot-no-1-do-618-1830#page/327/mode/inspect/zoom/7)
4. Наказ кінця осені 1653 року про оголошення війни Речі Посполитої. Спотворення повного царського титулу і хула на царя та його предків згадано два рази (включаючи небажання Яна Казимира виправити становище), спрямовані проти Московії зносини Польщі з іншими державами, прикордонні конфлікти, православна віра - по разу. Спільність московитів-росіян та українців не згадується (ПСЗР, т. 1., с. 306-308) (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/179-t-1-s-1649-po-1675-ot-no-1-do-618-1830#page/340/mode/inspect/zoom/7)
5. Лист царю від Хмельницького 28.12.1653 - жодних мотивів (СГГиД, ч. 3, с. 493) (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/8536-ch-3-gramoty-v-gosudarstvovanie-tsarya-mihaila-feodorovicha-1613-1644-1822#page/521/mode/inspect/zoom/7).
Московський цар Петро перший перейменував (http://countrystudies.us/russia/4.htm) "Московское государство" ("Московію") в "Російську імперію".
16 грудня 1702 р. Петро I видав указ:
«...по ведомостям (http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/19977/) о военных и всяких делах, которыя надлежат для объявления Московскаго и окрестных Государств людям, печатать куранты, а для печати тех курантов ведомости, в которых приказах, о чем ныне какие есть и впредь будут, присылать из тех приказов в Монастырский приказ без мотчания, а из Монастырскаго приказа те ведомости отсылать на Печатный двор. И о том во все приказы послать из Монастырскаго приказа памяти».(ПСЗРИ, т. IV, № 1921 (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/182-t-4-1700-1712-1830#page/205/mode/inspect/zoom/6))
(https://i.imgur.com/OefyX8q.jpg)
«Ведомости о военных и иных делах, достойных знания и памяти, случившихся в Московском государстве и иных окрестных странах» - така повна назва перших "російських" відомостей, тобто першої "російської" газети.
Газету почали випускати у Москві з 2 січня 1703 р.
(https://i.imgur.com/tQapTg8.jpg)
Петро перший просить інші держави більше не називати його державу "Московською", а називати - "Російською":
"VI. Подручный царя Петра I Меньшиков послал к послу Вас. Лукичу Долгорукому в Копенгаген (1713 года) директиву: «Во всех курантах печатают государство наше Московским, а не Российским, и того ради извольте у себя сие простеречь, чтоб печатали Российским, о чем и к прочим ко всем дворам писано»."
(https://i.imgur.com/ohTdpDA.jpg)
Соловьев С. М. История России с древнейших времен.— СПб., 1851-1879.— Т. XVI - XX.— С. 638 (Приложения. VI.) (http://www.runivers.ru/bookreader/book54666/#page/328/mode/1up)
До Петра першого в офіційних документах цієї держави ("Соборное уложение 1649 года: Законодательство царя Алексея Михайловича" (http://old.stsl.ru/manuscripts/staropechatnye-knigi/134?fnum=42)) Московію також називали "Московское государство":
(https://i.imgur.com/812XaFQ.jpg)
(https://i.imgur.com/IOH1a4Y.jpg)
(https://i.imgur.com/S37oBOM.jpg)
(https://i.imgur.com/PuBXnWx.jpg)
Примечание редактора (М.Т. Каченовского):
«Господин Бандтке предполагает в Малороссийском языке, по-видимому, богатую литературу; между тем как он никогда не был подведен под грамматические правила...
Уривок з відео:
"...По-перше, варто відзначити цікавий факт, який за радянських часів можна було визнавати науковцям, але було заборонено науково осмислювати. Річ у тім, що кам’яна доба на території Центральної Росії — в осередку формування російського етносу — закінчилася на кілька тисяч років пізніше, ніж у більшості країн Європи. Так, приміром, на території України кам’яна доба тривала в різних регіонах до 5–3 тисячоліття до нашої ери.
Натомість на території сучасної Центральної Росії, де згодом сформувався російський етнос, кам’яна доба тривала до кінця І тис. до н.е., а подекуди й до І–ІІ тис. н.е. Перші власні вироби з металу з’явилися на території Залісся — осердя формування російського народу — лише на початку–в середині І тис. н.е.
У той час, як у степах України було розсіяно безліч скіфських бронзових наконечників для стріл, на території Центральної Росії (або Залісся) їх робили з кості, хай і схожі за формою. Звичайно, це не стосується регіонів Північного Кавказу і Південного Уралу, де своя металургія з’явилася теж досить рано.
кока
1. тётя, тётка; старшая сестра отца или матери
(«Марийско-русский словарь» (https://web.archive.org/web/20211114104004/https://translate.academic.ru/%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%B0/ru/xx/))
Финноугорское происхождение русских фамилий:
...
Кокин (Кока - тетя)
Коли фіноугрів хрестили, то вони також мали свої давні слова. :smilie7:
Це вони згодом усі стали "русскіми" та перейшли на церковнослов'янський суржик.
Мене завжди цікавило, чи є якийсь маркер щодо фіноугорських теренів ("ісконнорусских") та інших, що були охрещені в "русскіх":
Є таке слово у "русскіх" - ко́ка, то на мою думку, це слово і є той самий маркер:
(https://i.imgur.com/jw0VWmc.jpg)
7. Ко́ка, -и, м. и ж. Крестный отец, крестная мать. Нижегор., 1870. Горьк., Яросл., Твер., Влад., Урал., Перм. Наша-то кока любит свою крестницу. Она мене кокой доводится. Кока гостинцу принес. Кока — это полегче слово, крестна — грубее. Свердл. Уфим., Иркут. || Ж. Крестная мать. Костром., 1852. Иван., Новг., Волог., Арх., Новосиб., Нерч. Забайк. || М. Крестный отец. Сегодня кока к нам приехал. Тунк. Бурят. АССР, 1968.
(PDF : «Словарь русских народных говоров. Выпуск 14. Кобзарик-Корточки / АН СССР, Институт русского языка. Словарный сектор. Ленинград: Наука, 1978. - с. 86)» (https://web.archive.org/web/20190119174426/https://iling.spb.ru/dictionaries/srng/14.pdf))
Ось цікаве посилання (на мою думку, це ще один маркер): https://ru.wikipedia.org/w/index.php?search=Черемис* (https://ru.wikipedia.org/w/index.php?search=Черемис*&title=Служебная%3AПоиск&go=Перейти&ns0=1)
Сторінка з російського шкільного підручника:
..."прежде всего междуречье Волги и Оки, ядро формирования русского народа. Именно отсюда русские расселялись по огромной территории России на север, восток и юг".
Междуречье Волги и Оки - нерусское сердце России
https://mysliwiec.livejournal.com/2978742.html
Можливо, хтось думатиме, що термін "Руское писмо", це - "русскій язьік"?
- Ніт :smiley25:, московити в ті часи так називали церковнослов'янську:
(https://i.imgur.com/9Z1owEx.jpg)
Мойсієнко, В. М. Кого називали "людьми руськими" на Русі та на поструських геополітичних утвореннях? // Мовознавство. 2016, № 4. – с. 30. (http://chtyvo.org.ua/authors/Moisiienko_Viktor/Koho_nazyvaly_liudmy_ruskymy_na_Rusi_ta_na_postruskykh_heopolitychnykh_utvorenniakh.pdf)
(https://i.imgur.com/7eCoyJu.jpg)
Успенский Б. А. Краткий очерк истории русского литературного языка (XI-XIX вв.). – М.: «Гнозис», 1994. – с. 65. (https://bookree.org/reader?file=1251407&pg=66)
Хіба пан Котляревський був першим, хто почав писати мовою, близькою до народньої?
українські написи на стінах Софіїського собору:
Див. з 8 хвилини (https://youtu.be/rDErIyEQFGM?t=481)
З 9 хв. 30 с. :
https://youtu.be/rDErIyEQFGM?t=570
Ось цей запис текстом (у Хрестоматії з історії української мови X-XIII ст.):
https://archive.org/stream/hrestomatija2015#page/n155/mode/2up
(https://i.imgur.com/PAkFLWT.png)
Року 1815
Єжи Самуель Бандтке:
...[...]... он не мог надивится тому, что к концу упомянутой Енеиды приложен был довольно пространный реестр слов Малороссийских, которые много несходны с Великороссийскими; он не мог себе представить, чтобы наречие до такой степени было отличным от своего языка. Г. Рецензент никак не стал бы тому удивляться, если б припомнил себе, что в одной и той же губернии, на примере Курской, в одной и той же деревне живут Малороссияне и Великороссияне, с давних времен несходствующие между собою в языке, в образе мыслей и в обычаях.»
Року 1858
"Малороссийские казаки, из которых набиралась Запорожская Сечь, во все время ее существования ‒ кровные родичи черноморцам; а потому приселения их, как ни были они значительны, не внесли никакой разноплеменности в население коренное, и в настоящее время весь войсковой состав черноморского народонаселения носит одну физиономию, запечатлен одной народностью ‒ малороссийской. Самые инородцы (черкесы и татары), числительность которых не простирается далее одной тысячи мужеского пола душ, исчезая в массе господствующего населения, уже достаточно оказачились. Немало удивляет захожего русского человека, когда черкес заговорит с ним языком Пырятинского уезда. «Что за диво! ‒ думает русский человек. ‒ Нельзя сказать, чтоб был хохол, а говорит ‒ из рук вон».
Черноморцы говорят малороссийским языком (http://ukrpravda.net/index.php?topic=47151.msg1216136#msg1216136), хорошо сохранившимся. Настолько же сохранились, под их военной кавказской оболочкой, черты малороссийской народности в нравах, обычаях, поверьях, в быту домашнем и общественном. Напев на клиросе, веснянка на улице, щедрованье под окном, жениханье на вечерницах и выбеленный угол хаты, и гребля с зелеными вербами, и вол в ярме, и конь под седлом ‒ все напоминает вам на этой далекой кавказской Украине гетманскую Украину Наливайка и Хмельницкого."
Попко И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту.
- Санкт-Петербург. тип. П.А. Кулиша. 1858. – С. 45-46.
https://i.imgur.com/0Wa8t0i.jpg
https://i.imgur.com/Xxg4FIA.jpg
https://i.imgur.com/6DO68Qs.jpg
________
Попко Іван Діомидович (*1819 — †1893) (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%94%D1%96%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) — український історик ліберального напряму, етнограф. Народився в сім'ї священика, який походив з українських козаків, нащадка козаків Запорізької Січі, переселених з України на Кубань у 90-х роках XVIII століття.
"Первоначально число казаков, поселившихся в Черномории, - не превышало 25,000. Они заняли край - поселениями полу-гражданского, полу-военного характера, сохранив внутренние распорядки в духе украинского казачества. Первоначально было основано 40 отдельных «куренных селений», носивших те же самые названия, как и известные 38 куреней Запорожской Сечи (Кисляковский, Каневеский, Васюринский, Незамаевский, Титаревский, Шкуринеский и др.). Позже - эти «куренные селения» переименованы в станицы. Борьба с черкесскими племенами -вскоре потребовала увеличения населения Черномории, усиления кордонной линии, оберегавшей границы области - от вторжения хищников. Естественный прирост населения и приток беглыхь злементов - не удовлетворял в достаточной степени нароставшей потребности в колонизации и защите края. С этой целью в 1808, 1820 и 1848 годах было переселено в Черноморский округ более 100,000 душ обоего пола из малороссийских губерний (Полтавской, Черниговской и Харьковской). Кроме того в 1808 году разрвшено было возвратиться в пределы России 500 запорожцам, ушедшим в Турцию при разорении Запорожской Сечи.
Таким образом, Черноморское Казачье Войско быстро росло, умножалось и пополнялось на счет - все того же украинского населения, из представителей коего оно и само почти исключительно состояло."
С. 118. - "Что же касается интересующей нас группы украинцев - Кубанских казаков - мы видим, что и по цвету волос (как и по цвету кожных покровов) они ближе всего подходят к галицким русинам."
С. 242-243. - "Итогируя все вышесказанное в немногих выводах, мы находим, что:
1) Антропологический тип кубанских казаков аналогичен физическому типу малоросса других местностей, представляя лишь небольшие особенности в виде цвета кожи, волос, глаз, размеров переносья и проч.
2) Антропологический тип украинцев Кубанской области, а равно и всех других местностей имеет весьма ясные следы примеси инородческой крови,
преимущественноно тюркских племен, на что уже давно указывали другие историки.
Я далек от мысли считать сделанные мною сопоставления и указания исчерпывающими вопрос о физическом типе малоросса вообще и кубанского казака, в частности. Напротив, я полагаю.‚ что настоящей работой и сделанными выводами лишь намечаются следующие вопросы, для решения которых потребуется еще много труда и времени.
Украинцам свойственны:
1) высокий рост и брахоцефалия.
2) Малые абсолютные и относительные величины всех размеров черепа.
3) Небольшие величины верхней и средней трети лица.
4) Значительных размеров нижняя треть лица.
5) Значительныхъ размеров мсжглазничное пространство.
6) Значительная длина ног и в особенности бедра.
Москва. Ходынский лагерь.
Июль, 1893 года.
Н. Гильченко."
Гильченко Н. В. Материалы для антропологии Кавказа. 2 : Кубанские казаки: (антропологический очерк). - Известия имп. О-ва любителей естествознания, антрополог. и этнограф. ; Т.90, вып.2. Труды антрополог. отд.; Т.18, вып.2. - СПб., 1895. - С. 110, 118, 242, 243.
https://archive.vn/HZeJC
https://archive.ph/JRvnC
https://archive.ph/wip/qx1wt
https://archive.ph/wip/AFUy3
українські написи на стінах Софіїського собору
Цитувати1.) Малороссияне. Украинцы, населяющие Херсонскую губернию, принадлежат к выходцам всех губерний империи, населенных этим племенем..."
https://books.google.com.ua/books?id=M45EAQAAMAAJ&hl=uk&pg=PA487Цитувати"Из всех славянских народов, заняв лучшие земли, доставляющие на самом тесном пространстве все необходимое для привольной жизни, украинец сделался беспечным, тяжелым на подъем. Его желания ограничены, он желает только иметь "ставок, млынок да вишневенькій садок", т.е. чтобы все необходимое было под рукою. "Як бы мини хлиб, та одежа, то и ив бы лежа"
https://books.google.com.ua/books?id=M45EAQAAMAAJ&hl=uk&pg=PA488
Исследование жителей в физическом, нравственном и гражданском отношениях: Малороссияне // Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. том 15. вып. 1. - СПб. 1863. с. 487-488.
КАРЛ МАРКС: МОСКОВИЯ - НЕ РУСЬ! Лекция историка Александра Палия
Чи дійсно українська мова відрізняється від російської, Історія обману
Кремлівські посіпаки донині підживлюють нестійкі уми маразмом про те що, мовляв, української мови немає – є лише наріччя "великої й могутньої російської". Справді, навіщо вчити мову держави, у якій вона живе, якщо еволюція до щелепи не дісталася
Взагалі незрозуміло, чому наші мовознавці ввели термін "праіндоєвропейська мова". Ця мова добре відома, і не є ніякою таємницею. Про це добре знають у світі, і ніхто не заперечує, що цією мовою є санскрит.
Знову пан Бебік? :smilie7:
А це хто? Те, про що я написала - це просто історія, як її бачать ті ж індуси. Та й у світі ніхто не заперечує. Як і існування санскриту.
...
(http://i.postimg.cc/7hNxpVCY/263123614-4737332422983995-3063106198714281663-n.jpg)
Путін постійно говорить про Україну через відсутність у Росії власної історії, - історик Тімоті Снайдер
... І ця історія, що жахливо для Росії, тотально негативна.
Історія така: "Ми - люди, яких не розуміє решта світу. Ми люди, яких не розуміють, коли ми кажемо, що ми та українці один народ. Ми - люди, яких не розуміють українці, коли ми кажемо їм, що ми один народ."
Тож Путін формує для Росії міфологічну ідентифікацію, зосереджену на минулому, повністтю негативну, яка повністю залежить від інших, хто відкидає те, що Росія говорить про себе та решту світу.
І ось тут, на моє переконання, проблема сягає найглибшої глибини. Це негативне ототожнення Росії підміняє реальну зовнішню політику.
Вже забули, що писали раніше і знову пишете про гіпотези, як про факти... Я Вам уже писав про слово факт (http://ukrpravda.net/index.php?topic=47435.msg1223161#msg1223161)... і про Бебика писав (http://ukrpravda.net/index.php?topic=47435.msg1222485#msg1222485) але Ви знову по колу та вже вкотре.
Шановний, мене не цікавить ніякий Бебик, тому я не звертаю на це жодної уваги. І в спорі походження індоарійців з півостострова Індостан чи зі степів Причорномор"я(курганна теорія) істина донині не встановлена. Для європейців.
При чому на користь курганної теорії говорить той факт, що індійці практично декілька тисяч років вважали, що арії - прибулі племена. І це було не вторгнення, як деякі вважають, а переселення й витіснення корінного населення, яке не визнавало кастової системи, на південь Індії. Бо арійці зайняли навіть не весь півострів, а приблизно 2/3 півострова. З натяжкою це можна назвати і вторгненням, хоча деякі вважають, що вторгнення - це обов"язково військова операція.
І лишень в останні 200 років до Індії заявились європейці, які чомусь скаламутили воду, й вирішили, що все відбувалося рівно навпаки. Хоча німці прийняли точку зору індійців, але все споганив Адольф Алоїзич з його хворим бажанням побудувати якусь супер державу.
Ну, а санскрит - це найдревніша індоєвропейська мова, тут і питань ні в кого немає.
Шановна пані Lina.
Мене забанили на сайті "Лікбез. Історичний фронт",
коли я почав наводити в коментах інші думки українських науковців,
забанили, коли відповів на цей комент :
(https://i.imgur.com/fE1OeGW.jpg)
Свою відповідь йому, нажаль не встиг зафіксувати,
коменти видалили...
це з архіву :
https://archive.md/Q2zHO
Так само мене забанив автор каналу ютуба "История Руси",
через те, що писав йому
- пиши з якого джерела взяв картинку,
бо кожного разу витрачаю час на пошуки першоджерела.
До чого це? А до того,
що мене завжди цікавить джерело інформації,
мене цікавлять факти.
Вигадки, альтернативні історії,
все це - чудово, але мені все це не цікаве.
Ви довіряєте лишень матеріальним свідченням й письмовим джерелам?
Взагалі незрозуміло, чому наші мовознавці ввели термін "праіндоєвропейська мова". Ця мова добре відома, і не є ніякою таємницею. Про це добре знають у світі, і ніхто не заперечує, що цією мовою є санскрит
МОСКОВИЯ - НЕ РУСЬ, РОССИЯ - НЕ СЛАВЯНЕ. Лекция историка Александра Палия
Се бо токмо СловЂнескъ языкъ въ Русі: Поляне, Деревляне, Новъгородьци, Полочане, Дьрьговичи, СЂверо, Бужане, зань сЂдять по Бугу, послЂ же Волыняне.
ЧТО ТАКОЕ НОВГОРОД ДЛЯ РУСИ И ДЛЯ РОССИИ? Лекция украинского историка Александра Палия
Саме Ви стверджували це :
...
en.wikipedia :
"Санскрит належить до індоєвропейської сім'ї мов. Це одна з трьох найдавніших задокументованих мов, які виникли із спільнокореневої мови, яку зараз називають праіндоєвропейською мовою"
https://en.wikipedia.org/wiki/Sanskrit#History
Автор статті в Вікі
Хоча історія про праіндоєвропейську мову скромно мовчить. :smilie8: Де вона, що вона, ніхто не бачив і не чув
термін "праіндоєвропейська мова". Ця мова добре відома, і не є ніякою таємницею. Про це добре знають у світі, і ніхто не заперечує, що цією мовою є санскрит
Не автор, а автори. 3 джерела - вказано. І науковці пишуть, що санскрит виник з праіндоєвропейської мови.
І тут постає питання - хто автор терміну про праєвропейську мову і коли виникла ця химера, яку ніхто не бачив і не чув?.
Лицар з мушкетом - наш давній ГЕРБ
Ви ж писали, що "праіндоєвропейська мова". Ця мова добре відома". І що "ніхто не заперечує, що цією мовою є санскрит"
Ще науковці пишуть, що існувала "праслов'янська мова".
Цю мову так само "ніхто не бачив і не чув" :smilie7:
РУССКИЕ — ЭТО "ИВАНЫ, НЕ ПОМНЯЩИЕ ФИННСКОГО РОДСТВА"? Лекция историка Александра Палия
Не ображайтесь, але це Ваші трабли.
Я так розумію, що Ви довіряєте лишень матеріальним свідченням й письмовим джерелам?
Керносівський ідол (боган) – статуя арійського божества, першолюдини чи вождя племені – знайдений випадково в селі Керносівка Новомосковського району. Зараз він знаходиться у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. Яворницького. Працівники музею неодноразово свідчили, що індуси, які бачили статую, падали на коліна, плакали, раділи і молилися до нього. Перекладачі пояснювали, цей ідол – давньоарійське божество і воно ще раз підтверджує думку, ніби арії прийшли в Індію з території України.
https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/project&prj_id=888
КЕРНОСIВСЬКИЙ ІДОЛ – назва знайденої 1973 біля с. Керносiвка Новомоск. р-ну Дніпроп. обл. стели доби раннього бронзового віку (виготовлена з пісковику; довжина 120 см, ширина 36 см, товщина 24 см). Пам'ятка кемі-обинської культури. На стелі є виразне зображення літнього бородатого чоловіка, підперезаного пасом, озброєного луком зі стрілою, булавою, кам'яною сокирою-молотом, списом, двома металевими сокирами. Позаду нього – дві ступні, а нижче – вовчий хвіст. Боки чоловіка – в орнаментах (можливо, татуюваннях), на спині – дерево життя, на лопатках – символи Сонця та Місяця. Серед ін. розбірливих зображень – сцени полювання з двома собаками та коїтусу (сакральної iєрогамiї), фігурки бика, коня та кобили. На думку дослідників, образний ряд стели відображає поліфункціональність верховної влади того часу й може тлумачитись як антропоморфiзована модель сусп. устрою iндоарiїв (див. Арії).
http://www.history.org.ua/?termin=Kernosivsky_idol
(https://i.imgur.com/oaaQ6Rj.jpg)
Перерване російське весілля.
Тут практично всі персонажі в тюрбанах...
(https://i.imgur.com/yPt0cVt.jpg)
Це не є "трабли". Це трабли у Вашому розумінні.
Довіра дуже потрібна в релігії.
А мене цікавлять факти.
Ось, наприклад:
Але незважаючи на цей факт, я не вигадуватиму,
що нібито "українці - нащадки арiїв".
Чому?
А тому, що це треба спочатку довести. :smilie7:
Генетичні дослідження підходять? :smilie8:
Про походження слов"янських мов або хто вигадав спільну слов"янську мову.
:smilie7:
:smiley16:
Але незважаючи на цей факт, я не вигадуватиму,
що нібито "українці - нащадки арiїв".
Чому?
А тому, що це треба спочатку довести. :smilie7:
Якщо, наприклад, гаплогрупа R1a має вік ~ 20 тис. років, то що вона розповість про слов'ян, яким ~ 1500 років або індоєвропейців, яким ~ 5-6 тис. років? :smilie7:
Антропологія - точніша.
Українці на мапі Боплана 1648 року
https://io.ua/28468643p
(https://i.imgur.com/foVopjV.jpg)(https://i.imgur.com/cdliq7L.jpg)
(https://i.imgur.com/em5FIUz.jpg)(https://i.imgur.com/nC5hJSB.jpg)
(https://i.imgur.com/RsZFFz4.jpg)
http://oi58.tinypic.com/fenu5z.jpg
А чому Ви вирішили, що слов"янам 1500 років? Це назві племен 1500 років, а саме народи живуть набагато довше.
Енциклопедія історії України: Т. 9 :
Історики звертають увагу як чи не на найважливішу ознаку етносу на самосвідомість, що фіксується насамперед у самоназві. Самоназва "слов’яни" (у видозміненій відповідно до фонетичних норм грец. мови формі "склавини") вперше згадується Прокопієм Кесарійським (серед. 6 ст.) в оповіді про події 512. Оскільки в істор. джерелах 6 ст. слов’яни виступають як достатньо консолідована спільнота зі значним військ. потенціалом, припускають, що вона склалася напередодні появи слов’ян на пн. кордонах Візантії впродовж 5 ст., але навряд чи помітно раніше, адже слов’яни не згадуються жодним синхронним джерелом серед народів, які брали участь у бурхливих подіях гунського часу (кінець 4 — 1-ша пол. 5 ст.) у Сх. та Центр. Європі.
http://www.history.org.ua/?termin=pokhodzhennja_ta_rannja_istorija_slov’jan
жителі болот вирішили 200 років тому називати себе росіянами, то виходить що народам рашки 200 років?
Енциклопедія історії України: Т. 9 :
Самоназва росіян, яка спирається на слово "Русь", почала використовуватися у владних та церк. колах у процесі зміцнення та експансії Моск. д-ви (15–17 ст.) з її претензіями на об'єднання всієї давньорус. спадщини в боротьбі з ВКЛ та Річчю Посполитою.
http://www.history.org.ua/?termin=Rosiiany_Ukraini
Точно як і аріям, що жили 5-6 тис. років тому. Вони ж не виникли на рівному місці.
І що розповість антропологія?
http://oi58.tinypic.com/2zxqjvo.jpg
Малюнки українців 1786 року російського генерала Олександра Рігельмана (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) :
https://i.imgur.com/pjVOy1c.jpg
Енциклопедія історії України: Т. 9 :
Самоназва росіян, яка спирається на слово "Русь", почала використовуватися у владних та церк. колах у процесі зміцнення та експансії Моск. д-ви (15–17 ст.) з її претензіями на об'єднання всієї давньорус. спадщини в боротьбі з ВКЛ та Річчю Посполитою.
http://www.history.org.ua/?termin=Rosiiany_Ukraini
Іновірці протиставляються "русскому".
Це ще одно наочне підтвердження того що в ті часи назва "русский" на Московії була не назвою етносу, а мала значення приналежності росіянина - до Християнської православної Віри.
(http://i.imgur.com/KlpPcpP.jpg)
Взагалі не існувало такого народу "русские" у значенні етносу: (https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=802346.msg19669889#msg19669889)
Фадей Булгарін:
(https://i.imgur.com/zmSAy7u.jpg)
Фаддей Булгарин. Россия в историческом, статистическом, географическом и литературном отношениях,
Часть 1, Том 4. 1837 год. - стр. 126, 287 (https://books.google.ru/books?id=6yY7AQAAIAAJ)
***
Іркутський єпископ Веніамін:
(https://i.imgur.com/kqnsc5v.jpg)
(https://i.imgur.com/Ckd86XG.jpg)
***
Володимир Даль:
Русификаторъ м., —-аторша ж., обруситель. Русификація ж., обрушеніе. Русифици́ровать, русить, обрушатъ, —ся, русѣть.
Ру́сской, въ значеніи сущ. м., крещѳный, христіанинъ. Что ты, тварь, въ русскіе не окрестился.
(https://i.imgur.com/bqqFGCe.jpg)
Толковый словарь живаго великорускаго языка Владимiра Даля. Том 3 (Владимир Даль, 1907) (https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0:%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C._%D0%A2%D0%BE%D0%BC_3_(%D0%94%D0%B0%D0%BB%D1%8C_1907).djvu/875)
(https://i.imgur.com/VFsecuH.jpg)
Толковый словарь живаго великорускаго языка Владимiра Даля. Томъ второй. И — О. СПб.-М. 1905
- С. 1589 (http://www.runivers.ru/bookreader/book483202/#page/798/mode/1up)
(https://i.imgur.com/jJLR8yF.jpg)
Толковый словарь живого великорусского языка / [Соч.] В.И. Даля. Ч. 1-4. - Москва. 4 т.; И. - О. - 1865. - С. 1050 (http://dlib.rsl.ru/viewer/01003833541#?page=424)
Здавна знали :
https://archive.org/stream/shacmatov1922/1922#page/n182/mode/1up
("Із рукописних уваг священика з Полтавщини бл. 1669 р. на полях друкованої Гізелевої книги "Миръ человека съ Богомъ") :smiley24:
Так само звідти: https://books.google.com.ua/books?id=sn9WAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA189#v=onepage&q&f=false
Пісня "Ой кряче, кряче да чорненький ворон"
Чому "чужина".
Це слово мало значення "за межами" (мається на увазі - на чужині) - це дуже, дуже давнє значення. Пояснення від проф К. М. Тищенка: https://youtu.be/4Bqdvm4AYAw?t=957
І українці нащадки аріїв, і європейці, і індійці, і перси і народи Середньої Азії. І навіть киргизи вважають себе нащадками аріїв, хоча їх зовнішність ну ніяк не підходить під старовинні описи аріїв.
РОССИЯНЕ - НЕ СЛАВЯНЕ! УКРАИНЦЫ - ТОЖЕ?! РОДИНА БАНДЕРЫ - РОДИНА СЛАВЯН? Лекция историка А. Палия
"Этническая история россиян и белорусов стоит в стороне от миграционных процессов в славянском мире V-VI веков, поскольку славяне попали на земли России и Беларуси значительно позже.
Летопись еще и в начале 12 века не фиксирует славян на территории России (за исключением новгородцев, почти поголовно убитых московитами в 15-16 веках), а также двух родов Вятка и Радима, прибывших "от ляхов":
"Потому что это только славянский народ на Руси: поляны, деревяне, новгородцы, полочане, дреговичи, сиверяне, бужане, потому что сидят они по реке Бугу, а потом же волыняне. А это другие народы, которые дань дают Руси: чудь, весь, меря, мурома, черемысы, мордва, перм, мещера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, либь. У них свой язык (происходят) от колена Иафетова, потому что живут в северных краях".
Хіба це я "вирішив"?
Енциклопедія історії України:
Енциклопедія історії України:
Аріїв Ви до чого/до кого тут намагаєтесь притулити?
Наприклад, ось це :
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1480585#msg1480585
Взагалі-то про аріїв знову згадала не я. :smilie8: Але ж назва чи самоназва - це чиста умовність. Хоч горщиком назвіть - все одно суть від того не міняється - народи жили й до того. І спільне у них за відсутністю матеріальних доказів(а їх у випадку з древніми народами на наших територіях дуже мало) - так, спільний(схожий) побут, мова, релігія(відголоски якої обов"язково зберігаються в народних легендах).
Якщо, наприклад, гаплогрупа R1a має вік ~ 20 тис. років, то що вона розповість про слов'ян, яким ~ 1500 років або індоєвропейців, яким ~ 5-6 тис. років? :smilie7:
Антропологія - точніша.
https://web.archive.org/web/20160924054813/https://artmuseum.kh.ua/news/eksponat-mi.html
«Хоч…на мене …и як звати ни… незнаєш коли траплялось кому в степах бувати той может призвище моє угадати бо у мене имя неодно а десять …а лях милостливим добродием називае а ти как хочь назови на все позволяю абись мене неназви крамарем…як був богат то називали и наш брат а тепер як ничого не маю то нихто мене не знае…»
Дата, написана під текстом вказує на 5 травня 1642 року.
Тобто, оригінал картини був майже ровесником Харкова.
«…на сьогоднішній день Mалоросійські Козаки в Україні або малої Росії, які поділяються на Громадян та Козаків, фактично використовують назви Українці та Козаки, але ходячи поодинці можуть називатися Козаками».
"милая отчизна наша Украина"
"Неправильно Русскіе въ томъ числѣ Карамзинъ (Ист ІІІ, 82) и издатели Ипатіевск. Лѣтописи въ словѣ Украина надъ буквою и ставятъ краткій знакъ, въ слѣдствіе чего буква а стоящая передъ и получаетъ удареніе. Напротивъ всѣ коренные жители Малороссіи и Западные Славяне произносятъ въ этомъ словѣ букву и съ удареніемъ. И такъ не Украйна но Украи́на. Кому же въ этомъ случаѣ должно слѣдовать?"
М. В. Закревський. Старосвѣтскій бандуриста. Кн. 3. Словарь Малороссійскихъ идіомовъ. — М., 1861. - С. 247. (https://books.google.com.ua/books?id=PEhdAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA249#v=onepage&q&f=false)
"...такожъ и на розорвание отчизны своей Украины чинить: понеже и так видите ежедневно по истине оплаканную и силу свою теряющу..."(https://i.imgur.com/Kk3b2uh.jpg)
"...за особым Божиим остерегателством, мы уведомились и узрели, что москали с нами хитро поступают, а с ляхами помирясь, с обоих рук, се есть свое московское и ляцкое, нас Войско Запорожское и весь народ християнский украинский выгубляти, и Украину, отчизну нашу, с основание разоряти постановили..."
"...всему единоутробному братству моему посполитому Украинскому, по сем и по том боку Днепра обретаемому христианскому народу"(https://i.imgur.com/xeWhDU3.jpg)
"...матко милая отчизна, бедная Украина... любезным сыном моей единоутробной братии, всему православному народу, в Украине живущим..."
II. "...но къ тебѣ пишу, предлагаючи явѣ всякому хитрость Дорошенкову, который умыслилъ Украину, отчину нашу, въ турское иго отдать..."(https://i.imgur.com/epbMvg8.jpg)
III. "...Дорошенко, умыслилъ отчину милую Украину за едино санджаки выправленные на вѣчное себѣ гетманство турскому царю..."(https://i.imgur.com/ZJMrZ8X.jpg)
Письмо къ(https://i.imgur.com/7bTBPFs.jpg)
царю архіепископа черниговскаго
Лазаря Барановича, съ просьбою оказать
Украинѣ помощь ратными людьми противъ Татаръ:
"...князю Григорью Григорьевичю Ромодановскому
съ ратными силами къ гетману къ Демьян Игнатовичю на помощь отчины своей Украины поспѣшати..."
"...не о чем ином только, чтоб отчину нашу Украину до остатка спустошили и в конец разорили, в чем им Боже не допоможи"(https://i.imgur.com/pM8NKfw.jpg)
"...снести бедную Украину постановили, от чего, яко милую свою, в ней же родихся, отчизну и вас всих единого плота будучи, и от сицевой пагубы остерегаю и отвожу..."(https://i.imgur.com/GCnthll.jpg)
"Также и Хмельницкого, которого только словами да подарками и обещаниями по своей обычной московской хитрости манили, чтобы он с Войском Запорожским на войнах вперед на неприятелей и други защищал, потаемно с ляхами о изводе Войска Запорожского и пагубе всей Украины договариваючи бывало..."(https://i.imgur.com/2a1wC40.jpg)
"Также и Гоголь... нанял коменданта в Могилев у Собежского и отнимает рубеж Украины, отчины нашей..."(https://i.postimg.cc/3JVq6kDx/001.jpg)
"...за смелостью славных жителей отчизны нашей Украины, под свою область нас Украинцев не подгорнули..."(https://i.postimg.cc/0NnRL8sX/001.jpg)
Львівська обласна рада скерувала звернення до Президента України, Верховної Ради України щодо відновлення історичної справедливості та перейменування Російської Федерації на Московію ...:Sho_za:
"отчизны нашей Украины..."
Року 1677,
29 червня.
З листа кошового отамана Івана Сірка до гетьмана Івана Самойловича:
(https://i.imgur.com/yUW24Fg.jpg)
АЮЗР, Т. 13. С. 167-168. (https://archive.org/details/auzr13/page/n94/mode/1up?view=theater)
Тарас Чухліб
September 16, 2019 ·
https://archive.is/S4RFf
Оригінал Бучацького договору 1672 року (переклад з османської мови на польську) публікується вперше.
ІСТОРИЧНА СЕНСАЦІЯ! У 1672 РОЦІ МИ МАЛИ СВОЮ ДЕРЖАВУ, ЯКА ТАК І НАЗИВАЛАСЯ - "УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА"!
У щойно віднайденому в польських архівах перекладі турецького оригіналу Бучацького договору на польську мову у пункті 4 -му стверджується "УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ З ДАВНІМИ КОРДОНАМИ КОЗАКАМ ВІДДАТИ..."
20 жовтня 1672 року між Османською імперією і Річчю Посполитою у м. Бучач на Тернопільщині було укладено мирний договір...
(https://i.imgur.com/rtx7Udx.jpg)
Поликарпов Ф. П. Лексикон треязычный, сиречь речений славянских, эллино-греческих и латинских сокровищ. — Москва, Тип. царская, 1704.
(https://i.imgur.com/lgE3aoM.jpg)
1825 року в «Украинском журнале» І. Кулжинський, викладач Ніжинської гімназії вищих наук, публікує статтю «Некоторые замечания касательно истории и характера малороссийской поэзии», в якій між іншим пише: «... с довольною достоверностию можно заключить, что язык малороссийский есть древнее особенное наречие языка славянского, принадлежавшее полянам, северянам и, может быть, другим еще соседним поколениям. «...Малороссийский язык, помня свое почтенное происхождение, и до сих пор сохраняет ненарушимо свои прекрасные качества»".
________
згодом Кулжинський перейшов на українофобські позиції, заперечуючи необхідність розвитку української мови і літератури
Цитувати"ханъ Крымской со всѣми своими ордами и съ Нагайскими готовится идти на Русь или на Украину... и чтобъ на Украинѣ по деревнямъ жилелкімъ людямъ вѣдомость дать, чтобъ оберегались"
(https://i.imgur.com/v5vhcRa.jpg)
ЧТО ШОКИРУЕТ ИНОСТРАНЦЕВ В РОССИИ? Лекция историка Александра Палия. Часть 3.
✔ Москаль як не збреше, то вкраде.
✔ Москалі набрешуть так, що й волами не звезеш.
✔ Москаль медом помаже та красно розкаже, тільки мед той гіркий і кривавий...
✔ Щоб москаль не збрехав треба аби влітку сніг впав.
✔ Казав Москаль ПРАВО, та й збрехав браво.
✔ Бреше, як москаль!
✔ Брехали москалі споконвіку й брехати будуть.
✔ Бреше кацап немов старий цап.
✔ Кацап збрехав раніше, ніж Бог слово сказав.
✔ Кацап коли спить — і тоді бреше.
✔ Кацапове слово не варте й полови.
- українські приказки про брехливість #адинарот-а:
Хто там про якусь Рассєю балакав ? Московщина, пляць :moskali:
format=jpg&name=small[/img]
ЕВРОПА ВСЕГДА ЗНАЛА: МОСКОВИЯ - НЕ РУСЬ! Лекция историка Александра Палия
О происхождении слова «кацап»
(Киевская старина. 1901. Декабрь.— с. 472—477.)
В № 301 (1 ноября 1901 г.) газеты „Русское Слово“ напечатана замѣтка Д.И. Эварницкаго: «Что значитъ слово „кацапъ“?».
Указавъ на неудачныя, по его мнѣнію, объясненія Н. И. Костомарова (кацапъ=цапъ, т. е. козелъ) и А. И. Бородая (кацапъ=катъ-цапъ, т. е. палачъ- козелъ), г. Эварницкій пишетъ далѣе:
„Занимаясь въ Архивѣ министерства юстиціи въ Москвѣ, я нашелъ нѣсколько малороссійскихъ документовъ половины ХVIII вѣка, въ которыхъ слово „кацапъ" писалось не съ буквою ц а съ буквою с, т. е. не „кацапъ“, а „касапъ“. Обратившись затѣмъ отъ архивныхъ документовъ къ языку туземцевъ Средней Азіи, я узналъ, что у сартовъ есть слово „касабъ“ или „касапъ“, что въ буквальномъ смыслѣ значитъ „мясникъ“ и въ переносномъ — „живодеръ“. Отсюда я и вывожу заключеніе, что теперешнее словъ „кацапъ“ вовсе не русскаго, а восточнаго, правдоподобно — татарскаго происхожденія, какъ слова: деньга́ (по-татарски „тенга́“), хомутъ („хамутъ“) сундукъ („сандукъ“) и другія, которыя, однако, считаются у насъ за давностью чисто русскими. Идя далѣе, я допускаю, что первоначально кличкою „касапъ" обзывали русскіе татаръ въ смыслѣ „насильниковъ", „притѣснителей“, „живодеровъ“; потомъ это слово настолько акклиматизировалось на Руси, что стало считаться чисто мѣстнымъ
хотів би почути його думку відносно таких дослідників історії (сучасних), як артур орнатовський і даніель бовуа.
Моя думка, щодо пана А. Орнатовського?
Судячи зі статті на сайті Орнатовського "розмова з Бовуа",
А. Орнатовський - звичайнісенький поляк, що має "звичайну польську думку про історію України".
Даніель Бовуа, корисний українським історикам, особливо тим, хто НЕ пише англійською,
а треба писати,
бо переважна більшість "західних" істориків - досі читають радянських "істориків",
переважна більшість цих істориків
і не лише "західних",
а й російських - геть не відають про історію України.
Вони крутяться біля своєї національної історії та не відають,
що існує щось інше,
що не вписується в рамки їхньої національної історії,
та історії "великих країн".
Повторюю, - вони геть не відають про історію України.
п.с.
я бачив, що ви це вже прочитали, можливо трохи заскладне питання, але наважуся дати одне посилання :
орнатовський (https://ornatowski.com/spoleczenstwo/czytelnia/demokracji-szlacheckiej-nie-bylo/)
але це однобоко кожного разу, якщо на них поставити крапку.
те саме стосується і грушевського
Моя думка, щодо панаА. Орнатовського?
Судячи зі статті на сайтіОрнатовського"розмова з Бовуа",А. Орнатовський- звичайнісенький поляк, що має "звичайну польську думку про історію України".
ЦитуватиРазом із цим після смерті Б. Хмельницького Москва вдалася до порушення принципів “Березневих статей” (ще одна риса політичної культури Московської держави — недотримання міждержавних угод) та до порушення зобов’язання непорушно дотримуватися козацьких прав та вольностей.
Не маючи можливості точної ідентифікації, віднайденої нами у його рукописах, цитати щодо історичної події українсько-російських відносин, яка, на наше глибоке переконання, слугує гарною ілюстрацією ситуації в україно-московських відносинах XVII ст., так, до певної міри і на сучасному етапі.
Так, в одному із своїх рукописів-чернеток він писав:Цитувати“Они [московити. — І. К.] люди дикие, необузданные, не имеющие страха Божьего, и на верность их нельзя расчитывать… Нравы и обычаи — зверские 7”.
Коляда І. А. Українці та росіяни — порівняльний аналіз ментальності та політичної культури: рефлексії Пантелеймона Куліша / І. А. Коляда // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.. - 2019. - Вип. 29 (https://chtyvo.org.ua/authors/Koliada_Ihor/Ukraintsi_ta_rosiiany__porivnialnyi_analiz_mentalnosti_ta_politychnoi_kultury_refleksii_Panteleimona/)
Про Пантелеймона Куліша:
...Оце ж ми живемо під одним Царем із московським народом уже більш двохсот літ..."
Історична пісня:
А вже років двісті, як козак в неволі.
Лука (Київська область).
https://www.polyphonyproject.com/uk/song/BMI_UK17050168
А вже років двісті, як козак в неволі,
Понад Дніпром ходить, викликає долю.
Гей, гей, вийди, доле, із води,
/ Визволь моє серденько із біди. / 2
Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Сам ти добре, що й сама в неволі.
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
/ Під московським караулом у тюрмі. / 2
Богдане, Богдане, нерозумний сине,
Занапастив Польщу, продав Україну,
Гей, гей, занапасти, запродав,
/ Бо в голові розуму мало мав. / 2
Герб Московії
з німецької «Великої книги гербів, що містить герби німецьких імператорів, європейських королівських і князівських дворів…», 1583—1700 роки
ОСТАТОЧНИЙ НОКАУТ НОРМАНІЗМУ! Лекіця історика Олександра Палія
Лекція історика Олександра Палія:
"...Перських історик Бал-амі, пишучи про події 644 року
на Каспійському морі, дає цитату місцевого володаря Дербенту
Шахріяра правителю арабів, які тоді захопили Персію. Замість
данини Дербент був готовий платити військовою службою
- стежити, щоб з півночі Не вдиралися хозари і… руси …
Ще раз нагадаю, це 643-44 роки,
коли ніяких варягів чи норманів ніде в природі
за межами Скандинавського півострова не існувало,
а чи існували вони хоча б у Скандинавії,
теж ніхто нічого достеменно не знає,
просто за браком даних,
принаймні про них ніхто не знав ніде
на планеті Земля (перші згадки
про норманів - це дані про набіг
на Англію в 790-роках нашої ери).
І от що пише правитель Дербенту в 644 році:
«Я перебуваю між двома ворогами: один - хозари,
а Інший - руси, які суть вороги цілому світу,
особливо ж арабам, а воювати з ними, крім тутешніх
людей, ніхто не вміє. Замість того щоб плаити данину,
будемо воювати з русами самі й, власною зброєю,
й будемо утримувати їх,
щоб вони не Вийшли зі своєї країни».
Таких згадок про русів у 6-7 столітті в арабів і персів відомо загалом Три:
крім Бал-амі ще одне у історика початку XI ст. ас Са'алібі
і друге у прикаспійського хроніста Захір ад-діна.
Це компетентні історики,
вони пишуть про власний регіон,
базуючись на стародавніх хроніках.
Але що цікаво - в першій великій арабській історії автора ат-Табарі
на цьому ж місці згадані хазари і алани, а не хазари і руси.
Що це означає?
Вочевидь, лише те, що алани були настільки близькі до русів,
що їх можна було легко плутати. Якщо руси - роксолани,
то яка різниця персам чи арабам, хто їх атакує з півночі - роксолани чи алани?
Ніякої.
Араби пишуть що це алани, перси,
які живуть ближче, уточнюють, що це руси...
Взагалі, давні східні повідомлення про Русь,
не лише ці, а їх десятки - це фінальний нокаут норманізму,
тобто спробам вивести Русь від варягів,
шведів чи якихось міфічних фінських веслярів.
Після всіх цих даних арабів, про русів,
які п’ють кумис, тобто кобиляче молоко,
носять шаровари, носять шапки зі шликами,
мають ватажків з сарматськими назвами жупани,
мають вождів-каганів, тощо мені жаль прихильнків
норманської чи фінської версії русі.
Це люди, які вчепилися за чужу брехню,
тільки тому що вона давня і освячена фальшивими авторитетами.
А ще ж є історія про Острів Русів, записана у арабів.
Я про неї вже розповідав. У арабів ідеться про три князівства русів
- Куявію, Славію і Артанію.
І от Славію московити запихували аж у Новгород,
а Аратнію ледь не в Ерзю.
Русь початкова і Артанія - на Острові Русів,
за 120 км на південь від Києва, там де Ірдинь і місто Родень.
Все як писали давні араби - болота,
острів 3 переходи (90 км) довжиною між руслами Дніпра,
на традиційному водяному шляху,
пагорби з фортецями,
розташовано за 4 переходи (120 км) від Києва,
між Хозарією і Дунайською Болгарією, причому,
як писали араби,
Київ ближче за цю Артанію
до Волзької Булгарії (Татарстану).
А російські і радянські "вчені"
у своїх брехнях запихали цю Артанію аж в Ерзянію...
На початку цього Острова Русів, до речі,
не лише ріка Рось, ріка Ірдинь і місто Родень
(які явно перекликаються з Руссю і Артанією
з середньовічних східних джерел, названих так,
імовірно, за іменами племен роксоланів і аорсів).
Тут же, на цьому вірогідному Острові Русів,
досі є село Руська Поляна,
урочища Урсалове і ПрусИ.
Як це все можна було не бачити радянській науці
в локалізації ранньо Русі і Артанії?
Дуже просто, якщо заплющити очі..."
Ще трохи про т.зв. "один народ":
... як не збреше, то вкраде
ЩО ДАЛІ? ЯК ВОЮЮТЬ МОСКОВИТИ?
Словникові - 426 років
Найперший слов'яно-український словник 1596 р.
Лаврина Зизанія Тустановського
"руотси"...
Чому історик Вадим Арістов ігнорує відомі джерела?
Ось що пише, ще у 1870 році, Каленик Шейковський :
"Не тількы подібнісьть характера доказує нам, шчо то булы наші предкы, але й саме назвыско, бо мы й тепер называемся русынамы, чого ні іден народ не додержав.
Як бы Русы булы Нордманы, то чомуж не ма ніякіх сьлідів вплыву нордманшчыны ні на звычаі, ні на быт, ні на віру, ні на праводавство, ні навіть на язык, шчо безпремінно повынно бы буты, як бы чужолодный народ осiв межы намы?
Грекы не переходылы въ нашу землю загалом, а тілько мы від ных прыняты св. віру, але дух грецькый (візантіізм) не тілько слыхом слыхаты, але й выдом выдаты въ нaські історії аж гет до Петра Велыкого і пісьля ёго, тілько вже менше. А тоб то нордманьського духу шчоб не було?! А ёго то й не ма, ані гыч!"
Читати далі:
Шчо таке Ібн-Дастова Русь (Каленик Шейковський, 1870):
https://books.google.com.ua/books?id=JEX46KmIi_YC&hl=uk&pg=PA2#v=onepage&q&f=false
кстаті да
в Англії і досі збереглася історична місцевість Данло
тобто Данське Право
у нас же тільки остготи лишили якісь лінгвосліди
але знов ніяких культурних
Словникові - 395 років
Церковнослов'янсько-український словник
Один з найдавніших словників української мови — «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє» Памва Беринди 1627 року
https://archive.org/details/Pamva_Berynda_1653/Pamva_Berynda_1627/mode/1up?view=theater
БЕРИНДА Памво [світське ім’ я — Павло; між 1555 — 1560, Самбірщина, ймовірно с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львів. обл. — 13(23).VII 1632, Київ; похов. у Києво-Печерській лаврі] — укр. мовознавець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог.
http://litopys.org.ua/ukrmova/um06.htm
Тарас Шевченко об московском языке. 18+. Часть 1.
https://tipa-bandera.livejournal.com/36925.html (+ архів (https://web.archive.org/web/20180723133003/https://tipa-bandera.livejournal.com/36925.html))
"... народъ Украинскій уже вольный и сильный..."
А потом главстерх :smilie7: открытым текстом стал говорить, что Украина - не государство, а территория, а Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН...
"подтвердил" мнение лучшего друга всех филологов, употребив вместо правила стереотипное заклинание про "результат исторического развития языка на протяжении долгого времени"...
Словникові - 426 років
Найперший слов'яно-український словник 1596 р.
Лаврина Зизанія Тустановського.
https://archive.org/details/gramat0slovenska/page/n196/mode/1up?view=theater
Ліворуч - книжні церковнослов'янські слова, праворуч - живі руські (українські)Найперший слов'яно-український словник 1596 р.
Лаврина Зизанія Тустановського.
https://archive.org/details/gramat0slovenska/page/n196/mode/1up?view=theater
Ліворуч - книжні церковнослов'янські слова, праворуч - живі руські (українські)
....тільки но зараз побачив.
Це на Вас можна "поставити крапку", якщо пан М. Грушевський писав "однобоко кожного разу".
Ви спочатку прочитайте хоча б третину того, що пан М. Грушевський написав про історію України. :smilie7:
Дякую за відгук. Було НЕ цікаво.
якась маячня з підміною смислу
У вас.чому у мене?, поясніть, будьте ласкаві.
чому у мене?, поясніть, будьте ласкаві.
про твердження "..прочитайте хоча б третину" теж не забудьте. хочеться зрозуміти мотиви впевненості.
то особисто мені просто треба ставити на вас - крапку
..можна, звичайно, зупинитися на версіях суліми-камінського (він у нас видавався десь у двотисячному), можна
зазирнути в історію бандтке і т.п. а можна й сєнкевичем обійтися. але це однобоко кожного разу, якщо на них поставити крапку.
те саме стосується і грушевського з субтельним.
я - читач...
я маю свою оцінку...
Повторюю,пхх.. ну, тоді - навзаєм. хоча я й намагався дійти згоди. дарма.
Ви мені не цікаві.
я й намагався дійти згоди
зазирнути в історію бандтке і т.п. а можна й сєнкевичем обійтися. але це однобоко кожного разу, якщо на них поставити крапку.
те саме стосується і грушевського з субтельним
"думки" - читача :smilie7:я ж не цікавий? ігноруйте.
грушевський переховувався деякий час, а потім віїхав з київа і повернувся назад лише за радянської влади
я ж не цікавий? ігноруйте.
чи ні?
бо на відміну від простирадла з памви беринди, наприклад, я, як читач, зауважив би...
:fp2
Біографія. Михайло Сергійович Грушевський
Світлана Панькова
https://www.m-hrushevsky.name/uk/Bio.html
:smilie7:
ці "банальності" набагато інформативніші, бо в них є моє відношення до подій і фактів, яких не видно за цитатами на пів екрану, з яких форумчани винесуть лише їх розмір
пропагадистом
розкажіть
чому вас то хвилює. це набагато цікавіше
уважніше читай-те:мета автора - "вправити мізки" не стільки тим, хто вже асоціює себе з українством, а тим, хто перебуває в транзитному стані - від радянської людини відійшов, а до українця, в сенсі - громадянина України - ще не пристав
Новгородський фальсифікат
Олександр Алфьоров /Oleksandr Alf'orov
Це відео про одну з фальсифікацій,
яка могла змінити хід історії. :moskali:
Що це за фальсифікат
та чи спрацював він? Про це у відео!
Українська державність: витоки та етапи становлення
15 травня 2018
http://www.golos.com.ua/article/302908
Русь до варягів - усі свідчення.
Лекція історика Олександра Палія
«Москали, сербы, волохи и иные чужеземцы»
Таємничі манускрипти. Україна. Повернення своєї історії – Фільм четвертий
"Вселенський Патріарх має висвячувати митрополита Київського але через труднощі комунікації передав це право Патріарху Московському..."
але зазначено...
"коли ситуація з комунікацією покращиться, потрібно повернутися до старої практики" ...
"Митрополит Києвский має бути обранний місцевими священниками, не Московським Патріархатом"
"У 16 столітті вихідців з України чи Бєларусі, або ж «Литовських людей» православних, у Москві перехрещували. Оскільки вона перебувала у розколі з канонічною православною церквою. Згідно реляцій європейських дипломатів та посланників, був потрібен перекладач з «руської» мови на «московську»."
Кирило Галушко. Відгук українських істориків на статтю В.Путіна «Про історичну єдність росіян та українців»
04.09.2021
https://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-vidguk-ukrayinskih-istorikiv-na-stattyu-v-putina-pro-istorichnu-yednist-rosiyan-ta-ukrayintsiv.html
:smilie7:
Кацапка кацапам залила сала з шкіру:
https://www.svoboda.org/a/pyotr-i-mazepa-pochemu-pr-klyatyy-getman-ne-byl-izmennikom/31677611.html (https://www.svoboda.org/a/pyotr-i-mazepa-pochemu-pr-klyatyy-getman-ne-byl-izmennikom/31677611.html)
Існує хибна думка (яку поширювали московити), що нібито всі козаки з України перемістилися на Кубань,
але їхня ж військова статистика 19-го сторіччя спростовує цю маячню:
візьмемо, наприклад, лише дві українські губернії - Чернігівську та Полтавську.
У Чернігівській губернії в 1851 році козаків = 419 668
(https://i.imgur.com/kBMUImN.jpg)
Военно-статистическое обозрение Российской империи Т. 12 : Малороссийские губернии : Ч. 1-3. - 1848-1851. Ч. 2 : Черниговская губерния. - 1851. - С. 70 (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/86-ch-2-chernigovskaya-guberniya-1851#page/78/mode/inspect/zoom/5)
У Полтавській губернії 1848 р. козаків = 695 055
(https://i.imgur.com/dHjBNmw.jpg)
Военно-статистическое обозрение Российской империи Т. 12 : Малороссийские губернии : Ч. 1-3. - 1848-1851. Ч. 3 : Полтавская губерния. - 1848. - С. 35. (http://elib.shpl.ru/ru/nodes/87-ch-3-poltavskaya-guberniya-1848#mode/inspect/page/43/zoom/5)
Теперечки подивимося, а скільки ж козаків було у ті часи на Кубані.
"С. 48 (https://books.google.com.ua/books?id=bOtBAQAAMAAJ&hl=uk&pg=PA48#v=onepage&q&f=false). – Всех жителей в пределах Черноморья обоего пола:
С. 49 (https://books.google.com.ua/books?id=bOtBAQAAMAAJ&hl=uk&pg=PA49#v=onepage&q&f=false). – Козачьего сословия – 165,000,
Городовых сословий портового города Ейска – 20,000,
Немецких колонистов – 220
Итого: 185,220 душ"
Попко И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту.
Санкт-Петербург. тип. П.А. Кулиша. 1858
Треба всіх, хто каже, що українська мова штучна, носом товкти в графіті в Софіївському соборі! Там наша мова ще тисячолітньої давності!
Як українцям збагнути Росію? Історія становлення московської імперії
#адиннарот ? :smilie5:
московити = меря
1760 р.
Пісні надруковані, се бажані знадібки до історії нашої старої лірики перед Котляревським і Шашкевичем
О, привіт. Я тут ролик Палія ще в іншу гілку вставлю - про диких кацапів. Нарешті, він дійшов до правильного висновку про походження народів, а отже і мов.
Приємно знати, що ви живі-здорові :)
:smiley15: :Razom:
"Врешті ж західні європейці фіксували той факт, що "руська" і "московська" мови відрізняються.https://prnt.sc/O7N9AwUZDZBq
Так, австрійський посол у Москві Я.Генкель фон Доннесмарк вказував, що мова України – "руська", а польський дипломат Ганс Гритина "дуже добре був ознайомлений з
руською і московською мовами".
Кирило Галушко. УКРАЇНА НА КАРТІ ЄВРОПИ: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття : науково-популярне видання / К. Галушко. – К., 2013. – с. 46-47.
http://resource.history.org.ua/item/10664
сифілітик Петр I
Цитувати"Съ Петра I начинаются особенно поразительные и особенно близкіе и понятные намъ ужасы русской исторіи.
Бѣснующійся, пьяный, сгнившій отъ сифилиса звѣрь 1/4 столѣтія губитъ людей, казнитъ, жжетъ, закапываетъ живыхъ въ землю, заточаетъ жену, распутничаетъ, мужеложствуетъ, пьянствуетъ, самъ забавляясь рубитъ головы, кощунствуетъ, ѣздитъ съ подобіемъ креста изъ чубуковъ въ видѣ дѣтородныхъ членовъ и подобіями Евангелій — ящикомъ съ водкой славить Христа, т. е. ругаться надъ вѣрою, коронуетъ блядь свою и своего любовника, раззоряетъ Россію и казнитъ сына и умираетъ отъ сифилиса, и не только не поминаютъ его злодѣйствъ, но до сихъ поръ не перестаютъ восхваленія доблестей этаго чудовища, и нѣтъ конца всякаго рода памятниковъ ему.
Послѣ него начинается рядъ ужасовъ и безобразій подобныхъ его царствованію, одна блудница за другой безчинствуютъ на престолѣ мучаетъ и губитъ народъ и заставляетъ однихъ мучать другихъ и воцаряется безъ всякихъ правъ на престолъ, мужеубійца, ужасающая своимъ развратомъ блудница, дающая полный просторъ звѣрства своимъ перемѣняющимся любовникамъ, и всѣ ужасы — казни, убійство мужа, мученія и убійство законнаго наслѣдника, закрѣпощеніе половины Россіи, войны, развращеніе и раззореніе народа, все забывается и до сихъ поръ восхваляется какое то величіе мудрость, чуть не нравственная высота этой мерзкой бляди. Мало того, что восхваляютъ ее, возхваляютъ ея звѣрей любовниковъ. То же съ отцеубійцей Александромъ. То же съ Палкинымъ. Все забыто. И выдуманы несуществующія доблести и заслуги для отечества."
- Лев Толстой. Полное собрание сочинений Льва Толстого, том 26, стр. 568 (Москва, 1936 г.)
Хоча це думка Арестовича але він каже про московитів правду, - не зважаючи ні на що, ця інформація того варта, щоб її дізнався кожен українець:+++
https://youtu.be/ROv0xjKk8HM?t=1953
:smiley24:
Арестовича в баню.За#бала Люся - головний радник Преза...
Звичайний маніпулятор, який ловить настрої в суспільстві й на цьому грає.
Прослухав уважно історика Вадима Арістова
"Наша Русь: коли прийшли варяги, хто був першим князем, чому Володимиру вдалося"
https://youtu.be/pLl-qyOZwQ4
"руотси"...
Чому історик Вадим Арістов ігнорує відомі джерела?
От на кого ця гілка розрахована? :smilie11: :smilie10:
От на кого ця гілка розрахована? :smilie11: :smilie10:
Все це дуже добре і давно відомо.
Дивним лише є те, що для абсолютної більшості людей в Україні ці речі невідомі і незрозумілі
Для кого ця гілка?
Будь ласка, уважніше читайте:обзор вполне известных специалистам и, в основном, очевидных фактов, малоизвестных большинству обычных русскоязычных (и не только) граждан Украины (и бывшего СССР), поскольку эти факты "забыты", "непопулярны", "неприятны", "неполиткорректны" или "невыгодны".
Отже, мета автора - "вправити мізки" не стільки тим, хто вже асоціює себе з українством, а тим, хто перебуває в транзитному стані - від радянської людини відійшов, а до українця, в сенсі - громадянина України - ще не пристав. http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/08/2/48473/ (http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/08/2/48473/))
Шановний пане ruthene, ось цікавий ролик для Вас. Думаю, що панові Олександру Палію, що шукає прамову, також буде цікаво. :smilie1:
Російський лінгвіст-класик в своїй праці дає відповідь на всі питання про походження росіян.
ГЛАВНАЯ ТАЙНА РОССИИ в работе Алексея Шахматова
История Руси - 16.07.2022
Шахматов А.А. Введение в курс истории русского языка. - Петербуг. 1916. - Ч. 1: Исторический процесс образования русских племен и наречий. - с. 4, 7, 8, 10, 11, 13
:smilie7:
1866 рік.
...
Отже фіксуємо: великоросійська (російська) мова була не зрозуміла українським дітям.
ГЛАВНАЯ ТАЙНА РОССИИ в работе Алексея Шахматова
История Руси - 16.07.2022
Шахматов А.А. Введение в курс истории русского языка. - Петербуг. 1916. - Ч. 1: Исторический процесс образования русских племен и наречий. - с. 4, 7, 8, 10, 11, 13
Українська мова XI в. вже різко одрізняється од великоруської
(https://i.imgur.com/yeBVe9I.jpg)
"Таким чином, усією сукупністю своїх познак жива мова Півдня XI віку стоїть посеред східного слов'янства цілком уже відокремлена. Мова Надніпрянщини та Червоної Руси XI віку - це цілком рельєфна, певно означена, яскраво-індивідуальна лінгвістична одиниця; і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочасної малоруської мови, бо-ж вона має вже в собі величезну частину сьогочасних малоруських особливостей."
Шахматов О. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Шахматов_Олексій_Олександрович), Кримський А. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримський_Агатангел_Юхимович)
- Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської старо-українщини XI-XVIII в.в. (https://archive.org/details/shacmatov1922/1922/page/n108/mode/1up?view=theater) - 1922. - стор. 107.
"На современных денежных знаках Владимира и Ярослава вначале изображали с усами, без бороды. А на купюрах, введенных в обращение в последние годы, - с бородами. Правильно были оформлены первые варианты купюр, авторы которых ориентировались на изображения на древнекиевских монетах. Дело в том, что князья придерживались традиций своих предков варягов, которые бород не носили, но отпускали усы."
Надежда Никитенко (https://uk.wikipedia.org/wiki/Нікітенко_Надія_Миколаївна).
15. 01. 2010
Ярослав Мудрый не строил Софию и не должен был наследовать князю Владимиру
https://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/3135-yaroslav-mudryj-ne-stroil-sofiyu-i-ne-dolzhen-byl.html
(https://i.postimg.cc/v8kz59Qp/020.jpg)
ИСТОРИЯ УКРАИНЫ, НЕЗНАНИЕ КОТОРОЙ ПРИВЕЛО РОССИЮ К КРАХУ. Лекция историка Александра Палия. Часть 7
КОГДА ВОЗНИКЛА УКРАИНСКАЯ ПИСЬМЕННОСТЬ?
https://youtu.be/4xIO2Jph7eQ
Населення Київської держави розмовляло староукраїнською мовою – історик
01 березня 2020
https://www.radiosvoboda.org/a/30462192.html
Заступник директора Національного заповідника «Софія Київська», дослідник графіті В'ячеслав Корнієнко (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
У Київській державі, в Україні-Русі, окрім писемної церковнослов’янської мови, існувала розмовна мова, наближена до сучасної української мови. До того ж, уже тоді використовували українську «побудову» слів, і князь Володимир ніколи не був «князєм Владіміром». Про особливості української мови княжих часів Радіо Свобода розповів доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко, який досліджує графіті (написи) Софійського собору (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%82%D1%96_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%97_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97) в Києві.
– Ту мову ми називаємо староукраїнською. Зокрема, наш філолог Віктор Мойсеєнко, дослідник Реймського Євангелія (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%84%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%94), виявив: автор Євангелія переписав наявний текст, відтворивши особливості церковнослов’янської мови в українській редакції. Деякі уривки він писав так, як чув, – деякі виправляв, якщо бачив, що неправильну літеру написав, виправляючи її згідно канону церковнослов’янської мови.
Зазначу, що у мовних особливостях Реймського Євангелія – найближчі аналогії з найдавнішими графіті Софійського собору в Києві
– А щодо написів (графіті) у Софійському соборі?
– Чимала кількість українізмів фіксується в XI-XII столітті: ми проводили підготовку до друку написів на хорах Софійського собору і, наприклад, там є напис XII століття «соромно бути», також є згадки про князя Володимира – і, до речі, на наших графіті він ніколи не був «князєм Владіміром». А кримінальні справи та торгові суперечки розглядали на суді, а не «на судє».
У написі про похорон князя Ярослава написано:
«У 6562-ге (1054 році) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень мученика Феодора». Тобто, успіння, а не «успєніє».
– То який висновок можна зробити?
– На підставі сукупності результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати: у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською, як її філологи називають.
Взагалі, на сьогоднішній день на стінах Софійського собору ми зафіксували понад 7 тисяч графіті, виконаних такими мовами: церковнослов’янською української редакції, причому як кирилицею, так і глаголицею, грецькою, латинською, польською, вірменською, німецькою, чеською та англійською.
– Українська мова є соковитою, серед іншого, має чимало лайливих слів. Як ви думаєте, чи українці тоді лаялись?
– Звичайно, люди таку специфічну лексику знали. Ми на стінах Софійського храму деякі лайливі написи знаходимо, деякі з них дуже близькі до сучасної нецензурної лайки. Тим не менше, написів небагато – думаю, люди розуміли, що перебувають у храмі і то не місце «виявляти стосунки».
– Повернімось до церковнослов’янської мови: чому вона була такою популярною?
– Церковнослов’янська писемна мова була універсальною, її розуміли слов’янські народи: мова сформувалась на основі моравської й болгарської мов. Церковнослов’янська мова поступово втягувала у себе елементи розмовної мови, і на XIV століття розчинилась у розмовній українській мові.
Не знала, що існує писемність у скіфів на артефактах. І де знаходяться ці артефакти?
Дзигун - це,мабуть, пісня "Ой джигуне, джигуне"
Натрапив на цю пісню ("Ой джигуне, джигуне") - у збірнику українських пісень Миколи Лисенко (1868 року):
Збірник українських пісень. Зібрав і у ноти завів М. Лисенко. Перший Випуск. Третє видання. — Київ : У Болеслава Корейво, 1868. - С. 80. (https://archive.org/details/lisenko1868/page/n85/mode/1up?view=theater)
ТРИ РУССКИХ ТАЛАНТА. ДАННЫЕ ИСТОРИЧЕСКОЙ НАУКИ
РАЗОБЛАЧЕНИЕ ЛЖИ О СЛАВЯНСТВЕ РОССИИ: СВИДЕТЕЛЬСТВА РОССИЙСКИХ ИСТОРИКОВ. Лекция историка А. Палияце одну мітолоґію замінити іншою
це одну мітолоґію замінити іншою
"Русский учёный Михаил Покровский считал (http://pokrovsky.newgod.su/books/istoricheskaya-nauka-i-borba-klassov-1/vozniknovenie-moskovskogo-gosudarstva-i-velikorusskaia-narodnost/), что «в жилах великороссов течёт 80% финской крови». С ним солидаризировался (http://www.merjamaa.ru/news/bol_e_poloviny_zemljakov_nashikh_obrus_vshaja_chud/2011-03-24-206) и выдающийся филолог Владимир Даль: «Что не говорите, а намного больше половины земляков наших — обруселая чудь».
Член-корреспондент Российской академии наук, профессор МГУ, директор Института общей генетики им. Н.И Вавилова РАН Николай Янковский : (http://www.merjamaa.ru/news/mnenie_ran_ob_finno_ugorskikh_kornjakh_velikorossov_jankovskij_n_k/2015-07-15-1024) «Сейчас мы говорим на языке славянской группы, но означает ли это, что у нас большая часть славянских генов? Не означает! Генетику не изменишь, а язык может меняться. И какая часть генов у нас финская — большая или небольшая — это зависит от того, в каком месте проживают те люди, которые называют себя россиянами. Они все говорят на русском языке, но в некоторых регионах часть финских генов, несомненно, больше, чем часть генов славянских... Расстояние от россиян до эстонцев меньше, чем от россиян до хорватов». От переписи до переписи доля финно-угорских народов в России уменьшается. Едва ли не большинство сегодняшних россиян — это россияне в первом, втором и т.д. поколениях. Причем «процесс обращения» в россияне не завершен и доныне. Тех, кто помнит свое происхождение из «нероссиян», в России большинство».
"Сложилась парадоксальная ситуация. В антропологии русского населения улавливаются ГЛАВНЫМ ОБРАЗОМ черты самых разных субстратных групп ДОСЛАВЯНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ...
Говорить о некой исконной чистоте русского антропологического типа и исходной однородности русского генофонда - как, впрочем, и генофонда любого другого народа - не приходится. Заметим, что этот вывод был сделан (и с тех пор многократно подтверждён) еще в 80-х годах XIX века профессором Московского университета Н. Ю. Зографом. Именно Н. Ю. Зограф первым показал, что «классические великороссы» во Владимирской, Ярославской, Костромской губерниях несут в своем физическом облике отчётливые черты финно-угорского происхождения. Но вот загадка. Идя таким путем, антропология может выделить в составе русского населения и финно-угорский, и балтский, и иные субстратные пласты. Однако, увы, антропология НЕ МОЖЕТ ОБНАРУЖИТЬ сам «суперстрат» - тот собственно славянский антропологический тип, который включил в себя все дославянские субстраты. Даже в бесспорно славянских курганных могильниках, исследованных археологами на тех территориях, где летописи помещают средневековые племена вятичей, кривичей, радимичей, северян, новгородских словен и других летописных славян, антропологическими методами ВЫЯВЛЯЮТСЯ ЛИШЬ ДОСЛАВЯНСКИЕ черты древнего населения.
Антропология как бы тоньше улавливает субстратные структуры, чем этнография и археология... Существует... РАЗЛАД МЕЖДУ АРХЕОЛОГИЕЙ И АНТРОПОЛОГИЕЙ русского народа».
https://historylib.org/historybooks/E-V--Balanovskaya--O-P--Balanovskiy_Russkiy-genofond-na-Russkoy-ravnine/12 (https://historylib.org/historybooks/E-V--Balanovskaya--O-P--Balanovskiy_Russkiy-genofond-na-Russkoy-ravnine/12)
"славяне со своей небольшой прародины расселились по половине Европы. Там физически не могло быть столько людей, чтобы заселить половину Европы, и потом что бы они тогда делали с людьми, которые там жили до этого? Полное замещение представить невозможно. Была ассимиляция. То есть распространилась какая-то небольшая группа славян, говоривших на славянских языках, и они сделали славянами всех остальных, которые жили на этих территориях раньше...
Неожиданностью была толщина вот этого дославянского слоя в генофонде практически всех современных славян. То есть он оказался преобладающим."
фіно-угорські групи (меря, мурома, мещера, чудь, весь) передали свої риси в'ятичам, а також словенам новгородським та кривичам, які згодом стали основою росіян
"В'ятичі і східні кривичі за антропологічними особливостями є ослов'янені східні фіни Східно-Європейської рівнини"
«В'ятичі і східні кривичі, являли собою не стільки слов'ян, скільки асимільоване слов'янами фінське населення», «В'ятичі і північно-східні кривичі в антропологічному відношенні можуть розглядатися як ослов'янене вузьколице східнофінське населення Волго-Окського межиріччя»
"что касается восточно-славянских племен, двигавшихся на север, юг и восток из центральной Европы, то они смешались с местным населением - финно-уграми и балтами. Я проанализировала каждую восточно-славянскую группу по ряду очень важных расово-диагностических признаков. Выяснилось, что антропологический тип меняется при движении с запада на восток: по мере продвижения на восток в славянском населении проявляется все больше черт, присущих финно-угорскому населению, и все меньше - западно-европейскому. Когда я впервые увидела краниологические серии, то есть коллекции черепов вятичей, мне сразу бросилось в глаза, что они в сущности не отличаются от финно-угорского населения, скажем, из древнемордовских могильников. По антропологическим признакам - это одно и то же население"
а правда була такою:
"Русский учёный Михаил Покровский считал (https://archive.is/bSFwn), что «в жилах великороссов течёт 80% финской крови». С ним солидаризировался (https://archive.is/9Tq0e) и выдающийся филолог Владимир Даль: «Что не говорите, а намного больше половины земляков наших — обруселая чудь»
Академик РАН Тетяна Алексєєва:
"Когда я впервые увидела краниологические серии, то есть коллекции черепов вятичей, мне сразу бросилось в глаза, что они в сущности не отличаются от финно-угорского населения, скажем, из древнемордовских могильников. По антропологическим признакам - это одно и то же население"
АНТРОПОЛОГ ТАТЬЯНА АЛЕКСЕЕВА: "У ДРЕВНЕГО НАCЕЛЕНИЯ МОСКВЫ БЫЛА ПРИМЕСЬ НЕГРОИДНОЙ КРОВИ"
https://archive.is/n3PcA
Антропологически они очень похожи на мордву-эрзю, относящуюся к финно-угорской группе народов, в которую входят также венгры, финны, эстонцы, марийцы, удмурты
Член-корреспондент Российской академии наук, профессор МГУ, директор Института общей генетики им. Н.И Вавилова РАН Николай Янковский : «Сейчас мы говорим на языке славянской группы, но означает ли это, что у нас большая часть славянских генов? Не означает! Генетику не изменишь, а язык может меняться. И какая часть генов у нас финская — большая или небольшая — это зависит от того, в каком месте проживают те люди, которые называют себя россиянами. Они все говорят на русском языке, но в некоторых регионах часть финских генов, несомненно, больше, чем часть генов славянских... Расстояние от россиян до эстонцев меньше, чем от россиян до хорватов». От переписи до переписи доля финно-угорских народов в России уменьшается. Едва ли не большинство сегодняшних россиян — это россияне в первом, втором и т.д. поколениях. Причем «процесс обращения» в россияне не завершен и доныне. Тех, кто помнит свое происхождение из «нероссиян», в России большинство».
Балановская Е. В., Балановский О. П. Русский генофонд на русской равнине. – М.: Луч, 2007. - с. 43-44.
"Вся совокупность летописных и исследовательских данных указывает на то, что в позднем средневековье (https://uk.wikipedia.org/wiki/Пізнє_середньовіччя) происходил процесс славянской колонизации обширной Восточно-Европейской равнины. В то время она не была заселена славяноязычными племенами: финская, балтская, возможно, иранская и тюркская речь звучала на этих пространствах. Антропология со своей стороны подтверждает это тем, что и в современном русском населении отчётливы черты так называемых «субстратных» антропологических типов. Основным из них является «финно-угорский субстратный пласт», то есть антропологический тип дославянского населения, говорившего на финно-угорских языках."
«БРАТНІ НАРОДИ»- СМЕРТЕЛЬНИЙ МІФ ІМПЕРІЇ. Пояснення українського історика
Олександр Алфьоров
Про споконвічну брехливість московитів:
17 століття
...
Владлен Мараєв: «Російські та українські народи братні» - це міф російської пропаганди
14 трав. 2022 р.
«Російські та українські народи братні» - це міф російської пропаганди. Він створений наприкінці XVII, у XVIII столітті в рамках Московського царства, потім і Російської імперії, з метою асиміляції українського та білоруського народів. У ті часи Московія-Росія активно розширювала свої кордони, захоплювала українські землі. Їй потрібно було якось імперськи «переварити» ці території, перетворити їх на цілком лояльну для себе територію із лояльним населенням. Тому концепція часів імперського режиму полягала в тому, що є єдиний російський народ, який складається з трьох гілок великоросів, малоросів і білоросів. У 1917 році Російська імперія розпалася. Ця концепція абсолютно себе не виправдала. Асиміляція не спрацювала. Натомість в Радянському союзі реанімували цю теорію».
Владлен Ростиславович Мараєв — український історик, краєзнавець. Кандидат історичних наук. Член Національної спілки краєзнавців України, співавтор каналу "Історія Без Міфів"
Автор каналу "История Руси у відео "РУСЬ ДО ОЛЕГА или РАФФЕЛЬШТЕТТЕНСКИЙ ТАМОЖЕННЫЙ УСТАВ" на 2 хвилині відео (1:17) стверджує, що нібито саме М. Погодін вигадав термін "Київська Русь": https://youtu.be/RnBUNQSEHCE?t=77
Населення Київської держави розмовляло староукраїнською мовою – історик
01 березня 2020
Воскресенський літопис
6721 [1213]. Онъ же иде съ Москвы въ Русь :smilie7: :smiley16:
(https://i.postimg.cc/xTqgFW2F/1213.jpg)
https://archive.org/details/libgen_00147483/page/n130/mode/1up?view=theater
6721 [1213]. Онъ же иде съ Москвы въ Русь
Назви на позначення території України, українців, української мови в європейських джерелах XIII–XVIII ст.
https://slowo.pp.ua/istoriia/685/
З кацапо форуму сьогодні:
(https://i.postimg.cc/J7TcrtwR/screenshot-87.png)
І такого лайна там купи.
Впевнений, що дуже мало Українців які напишуть таку хуйню.
1799 р.
"Российский язык есть исправленное Славенское наречие, употребляемое и поднесь с Славенскими буквами в церковном служении."
(https://i.postimg.cc/VN1WyQ7s/0812.jpg)
- И.Г. Георги. Описание всех в российском государстве обитающих народов. Ч. 4. — СПб: Императорская Академия Наук, 1799. - с. 83. (https://archive.org/details/libgen_00147512/page/n116/mode/1up?view=theater)
ЯК ВИНИКЛА РОСІЙСЬКА МОВА? ФАКТИ БЕЗ МІФІВ
Олександр ПАЛІЙ
1799 р.
"Российский язык есть исправленное Славенское наречие, употребляемое и поднесь с Славенскими буквами в церковном служении."
(https://i.postimg.cc/VN1WyQ7s/0812.jpg)
- И.Г. Георги. Описание всех в российском государстве обитающих народов. Ч. 4. — СПб: Императорская Академия Наук, 1799. - с. 83. (https://archive.org/details/libgen_00147512/page/n116/mode/1up?view=theater)
Серед графіті – перша відома нам купча ХІІ ст., що засвідчує купівлю “княгинею Всеволодовою” Боянової землі
Казимир Делямар (Théodore-Casimir Delamarre) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Казимир_Делямар) на карті 1868 року показав, що "руССкие" це - суміш тюрок та фіно-угрів
Linguistic and political map of Eastern Europe, Casimir Delamarre, 1868
Про автора останніх малюнків:
У 1758 році Жан Батист Лепренс відправився в Московію, де взяв участь у розписі плафонів Зимового Палацу, в Санкт-Петербурзі. Він прожив у Московії п'ять років,подорожував до Фінляндії, Литви, Сибіру. Лепренес повернувся в Париж у грудні 1763 року з великою колекцією малюнків, які він використовував у якості основи для ряду картин і гравюр.
Кому цікаво, малюнки цього автора з московитами є ще ось тут :
Тюрбани і лапті. Московщина другої половини XVIII століття очима французького художника (https://garmatny.blogspot.com/2018/05/xviii.html?spref=fb)
Див. з 9:38
https://youtu.be/QYDRAA6BP3Q?t=578
Першим був Михайло Максимович
Моя улюблена гілка! Зауважте: коли той нащадок негра Пушкін ще не народився (а він був основоположником російської мови), тоді ще за рік до негра, з'явилася "Енеїда" вельмишановного пана Котляревського, яку ми читаємо і розуміємо сучасною мовою!!!!! Моя бабуня не вміла говорити по-рускому. Тільки нашою мовою! І так говорили до неї багато поколінь!!! І так будуть говорити мої онуки, бо діти - кацапомовні - вже розмовляють із малечею українською. Перемагаємо понад усе!
Українська писемність і мова. Перші україномовні видання з’явилися задовго до поеми «Енеїда»
09 листопада 2020, 23:58
Петро Кралюк
https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-literatura-den-ukrayinskoyi-pysemnosti-i-movy/30936828.html
:smilie7:
Наприклад, твори українською мовою до Івана Котляревського:
1619 р. - інтермедії Якуба Ґаватовича
[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1338349#msg1338349
1736 р. - інтерлюдії до драми Митрофана Довгалевського
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1477392#msg1477392
1790 р. - збірка "малоросійських" пісней:
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1484688#msg1484688
Ps-1:
Хто ще не знає але має бажання дізнатися,
що до Івана Котляревського
писали твори українською народною мовою,
т. зв. - "низьким стилем"
то читайте :
https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=991566
Ps-2:
Цікавий факт:
Відомо з документів, що вітчизною - Україну в 17 столітті називала козацька старшина
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1485405#msg1485405
1799 р.
"Российский язык есть исправленное Славенское наречие, употребляемое и поднесь с Славенскими буквами в церковном служении."
(https://i.postimg.cc/VN1WyQ7s/0812.jpg)
- И.Г. Георги. Описание всех в российском государстве обитающих народов. Ч. 4. — СПб: Императорская Академия Наук, 1799. - с. 83. (https://archive.org/details/libgen_00147512/page/n116/mode/1up?view=theater)
Йоганн Готліб Гео́ргі, також в Росії відомий як Іван Іванович Георгі (нім. Johann Gottlieb Georgi; 31 грудня 1729, поселення Ваххольцхаген в Померанії — 27 жовтня (8 листопада) 1802, Санкт-Петербург) — німецький медик, хімік, натуралист, етнограф, мандрівник, професор минералогії й академік.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоганн_Готліб_Георгі (https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоганн_Готліб_Георгі)
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6b/Georgi_Johann_Gottlied_1729%E2%80%931802.jpg/299px-Georgi_Johann_Gottlied_1729%E2%80%931802.jpg)
Переклад з німецької на "російську"
1864 рік.
Українські приказки, прислів'я про "один народ":
Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. В. Марковича і других. Спорудив М. Номис. - СПб. 1864. - С. 18-19. (https://archive.org/details/nomis1864/page/n31/mode/1up?view=theater)
1677 рік.
П'єр Дюваль - французький королівський географ та картограф:
(https://i.imgur.com/HvihfhQ.jpg)
Року 1793
С. 48 (https://books.google.com.ua/books?id=i21mAAAAcAAJ&hl=ru&pg=PA48#v=onepage&q&f=false)
... off. Malva rotundifolia (https://r2u.org.ua/s?w=Malva+rotundifolia&scope=all&dicts=1&highlight=on)... Просвирки (https://r2u.org.ua/s?w=просвирки&scope=all&dicts=1&highlight=on), по-Украински калачики (https://r2u.org.ua/s?w=%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B8&scope=all&dicts=1&highlight=on)
(https://i.imgur.com/9MegpZK.jpg)
Калачики або Мальва (Malva) (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B8)
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/dc/Malva_neglecta01.jpg/360px-Malva_neglecta01.jpg)
С. 62 (https://books.google.com.ua/books?id=i21mAAAAcAAJ&hl=ru&pg=PA62#v=onepage&q&f=false)
... off. Acorus calamus (https://r2u.org.ua/s?w=Acorus+calamus&scope=all&dicts=1&highlight=on)... Ировый (https://r2u.org.ua/s?w=%D0%98%D1%80&scope=all&dicts=1&highlight=on), по-Украински лепешниковый (https://r2u.org.ua/s?w=%D0%BB%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%85%D0%B0&scope=all&dicts=1&highlight=on) корень
(https://i.imgur.com/1Y8Mq2N.jpg)
Аїр тростиновий - Лепеха (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%97%D1%80_%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9)
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/37/Acorus_calamus1.jpg/387px-Acorus_calamus1.jpg)
Джерело:
Франциск Антон Шлерет. Аптека, или Наука составлять разные как внутрь, так и снаружи употребляемые лекарства...
Адолфинскаго университета публичный ординарный профессор из города Фульды штатс-физик Франциск Антон Шлерет; а на российской перевел при Императорском Московском университете медицины студент Фома Барсук-Моисеев. — Москва, типография М. Пономарева. 1793
https://books.google.com.ua/books?id=i21mAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PP5#v=onepage&q&f=false
Во имя Отца і Сина і С[вя]того Духа Аминь. Я рабъ Б[о]жий Василей Волочай с товариством надаем сию книгу рекомую Охтаи до Храму С[вя]того Покров Прена[йсв]ятейшой дѣви Б[огоро]д[и]ци вызволебную от огню от Москалей. А хто би мѣл ее от Храму сего отдалити а на свой пожитокъ обѣрнути таковий з нами розсудится пред нелицемерным судиею настоят[ель] ієрея Григория Андреев[ича] Свято Покровського Кочоровского рука власная
Року б[о]жія 1738 м[і}сяця іюля дня 17 москалѣ були на Білочи. / Року 1739 м[і)сяця августа дня 17 узяли Хотѣнь тиижъ москалѣ того жъ часу и повернулися назадъ на столицю московъскую ... Того ж року була зима велика ..."
Московити кажуть, що "малороссийский язык", це "те саме", що й "русский язык",
але тільки один словник 1897 року
геть спростовує ці тези московитів:
Тимченко Е.К. Русско-Малороссійскій словарь. Т. 1 (А - О). Київ, 1897
https://archive.org/details/1.1897/tymt%C5%A1enko/page/n1/mode/1up?view=theater
(https://i.imgur.com/W3RSl6R.jpg)
:smiley25:
Цікаво, чому українці, поляки та білоруси розуміють слова цієї пісні, а чухонці-московити :moskali: не розуміють?
"У 16 столітті вихідців з України чи Бєларусі, або ж «Литовських людей» православних, у Москві перехрещували. Оскільки вона перебувала у розколі з канонічною православною церквою. Згідно реляцій європейських дипломатів та посланників, був потрібен перекладач з «руської» мови на «московську»."
Кирило Галушко. Відгук українських істориків на статтю В.Путіна «Про історичну єдність росіян та українців»
04.09.2021
https://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-vidguk-ukrayinskih-istorikiv-na-stattyu-v-putina-pro-istorichnu-yednist-rosiyan-ta-ukrayintsiv.html
:smilie7:
"Я читав джерела XVIII століття, згідно з якими, дипломати в Москві звертались за допомогою до перекладачів, бо не розуміли цю східнослов'янську мову, якою тоді говорили на території сучасної України"
дипломати в Москві звертались за допомогою до перекладачів, бо не розуміли цю східнослов'янську мову, якою тоді говорили на території сучасної України
XVI століття
Перше кольорове зображення послів Московії, якого соромляться у Кремлі
Після посольства Московії 1576 року до Габсбургів німцями були зроблені перші детальні кольорові ілюстрації зображення московитів.
Історики вказують на їх неймовірну точність у передачі деталей. Однак, в офіційній пропаганді Кремль не любить згадувати про це джерело, адже посли Московії виглядали як китайські чи монгольські дикуни, що резонує із їх заявками про "самость Московской Русі".
На гравюрі зображено посольство царя Івана Грозного, відправлене 1576 року до Відня до імператора Священної Римської імперії Максиміліана II, прийняте ним на імперському сеймі у Регенсбурзі.
(https://i.imgur.com/kxpPHGa.jpg)
Московські посли у Відні.
Перші дві фігури зліва - глава посольства князь Сугорскій і його перекладач дяк Арцибашев. У другій парі - Третьяк Дмітрієвіч Зубатий старший і Мамлєй Іванович Ілім. Шоста фігура праворуч зображує падаючого на ім'я Афанасій Михайлович Монастирьов, несе царську грамоту, загорнуту у шовкову тканину, поверх якої, у ковчежці, лежить прикріплена до грамоти печатка. В руках усіх послів - дари імператорові: соболині шкурки, пов'язані "сороками".
Швейцарський історик, почесним професором історії Східної Європи у Віденському університеті
Андреас Каппелер:Цитувати"Я читав джерела XVIII століття, згідно з якими, дипломати в Москві звертались за допомогою до перекладачів, бо не розуміли цю східнослов'янську мову, якою тоді говорили на території сучасної України"
https://www.dw.com/uk/chym-stattia-putina-pro-ukrainu-zachepyla-avstriiskoho-istoryka/a-58268224
Відео:
Про Мазепу, не братні народи і українців-засновників Російської імперії \ Тетяна Таїрова \ БЕЗ БРОМУ (05 лютого 2020 р.)
16:00 – Тоді ще козацька старшина за своїм укладом життя і ідеологією була набагато ближча до шляхти. І в цьому контексті згадується, що Ви в одній зі своїх книг писали, що конструкт “братніх” народів є абсолютно штучним для 17 століття, не говорячи вже про раннє чи класичне Середньовіччя. Чому штучний? (https://youtu.be/Sd_2vHRt2a0?t=959)Цитувати– Тому що у 17 столітті, у середині 17 століття, коли Хмельницький погоджувався на приєднання до Московської держави, коли здійснювались ті домовленості, які відбувались у Переяславі, тоді обидві сторони насправді не розуміли одна одної, от у прямому розумінні слова, не у переносному. Вони говорили різними мовами, і переклади документів свідчать, що у Посольському приказі не завжди правильно розуміли і перекладали українські грамоти, українські універсали, українські листи. Перекладачі краще знали польську мову, ніж українську канцелярську і робили помилки, які інколи приводили до серйозних наслідків.https://localhistory.org.ua/videos/bez-bromu/bez-bromu-tetiana-tayirova-iakovlieva/
Русский язык это Церковнославянский язык
1677 рік.
П'єр Дюваль - французький королівський географ та картограф:
(https://i.imgur.com/HvihfhQ.jpg)
http://books.google.com/books?id=i1FeAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA16
(https://i.imgur.com/mS2ONty.jpg)
Ф. М. Достоевский, вяликаярусскаяулусская "культура" :moskali:
"Нетерпимость в споре еще более выказалась у Достоевского, когда речь как-то нечаянно коснулась национальностей: он находит, что серб, малоросс и т. д., сочувствующий родному языку, родной литературе, положительно зловредный член общества, и тормозит работу всеобщего просвещения, всеобщей великорусской литературы, в которых все спасение, вся надежда. Он тормозит ход цивилизации, созданной одним великорусским народом, сумевшим создать величайшее из государств. Один великоросс великодушно и честно [ :laugh: ] смотрит на все национальности, без всякой злобы и преднамеренности [ :laugh: ], тогда как малоросс, например, вечно держит камень за пазухой и не может отнестись к великороссу иначе, как с враждой."
Воспоминания и исследования о творчестве Ф. М. Достоевского
За Александров М. А., Авсеенко В. Г., Алчевская Х. Д., Айхенвальд Ю. И., Анненков П. 2015. - стр. 166, 28 мая 1876 г.
https://books.google.com.ua/books?id=jc05CwAAQBAJ&lpg=PA1&hl=uk&pg=PA166#v=onepage&q&f=false
#адиннарот
АвстрийскийРоссийский Генштаб о жителях Воронежской губернии (1850): "Малороссияне почти во всём отличаются от Русских"
"Северные уезды населены преимущественно Русскими и малой частью Малороссиянами... С 14 и 15 веков жители Великороссийских губерний, руководимые желанием обогащения, переселялись сюда более и более, как в страну привольную и изобилующую разыми произведениями; притом, кроме добровольных переселений, многие были сделаны по распоряжению правительства.
В 16 и 17 веках, Малороссияне также стали поселяться в этой губернии, а в 1717 году был здесь сформирован Острогожский Казацкий полк. - Так постепенно образовывалась населенность этой губернии.
Северные уезды, как пограничные Великороссийским губерниям, наполнились Русскими, южные же, по соседству с Малороссиею, Малороссиянами.
В самом начале, эти два народа, резко отличались и языком и нравами и обычаями, но между ними была могущественная и прочная связь - единство религии, которая постепенно сближала их; впрочем эти различия заметны до сих пор.
Что же касается Русских, то хотя они составились из переселенцев разных губерний, принесших с собой первоначально обычаи своих родин, но время постепенно сглаживало и уничтожало все резкие отличия, и теперь все, что составляет существенный быт жителей т.е. их жилища, пища, одежда, язык, понятия, занятия и даже увеселения совершенно одинаковы. Если же и есть какие либо местные отличия, исполняемые при свадьбах или других случаях, то для узнавания их потребны годы наблюдений. Жилища крестьян - избы, большей частью деревянные; но есть и меловые и каменные; они отапливаются дровами, соломой и в южных уездах приготовляют кирпичи из навоза; освещаются маслом и лучиною; одежда - суконная домашнего изделия; обувь на более богатых - сапоги; пища ржаной хлеб, щи, гречневая каша, молоко и т.п. Занятия: летом полевые работы, зимой извозы, а у женщин - домашнее хозяйство, пряжа, а также работы в поле; увеселения: в праздничные дни молодые парни и девки составляют хороводы, а пожилые собираются в кружок и ведут беседу нередко оканчивающуюся уже слишком оживленным спором.
Малороссияне почти во всём отличаются от Русских: наречие их совершенно особое, платье также отличается покроем, женщины носят плахты, повязки особого рода, любят украшаться разными привесками и цветами, на шее много носят бисера и тому подобных ожерельев; любимые цвета, на платках и платьях, яркие и пестрые; зимнее же платье общее: серый халат и овчинный тулуп; избы их вообще все белые, мажутся внутри и снаружи мелом с частью красной глины. Места, где ставятся образа, разрисовываются разными пестрыми полосами; полы больше земляные, но всегда сухие; вообще опрятность в избах у них соблюдается во всем; приготовление пищи делается по утру и вечером и не редко, приехавшему после обеда, уже нечего поесть, кроме хлеба; хлеб предпочтительно любят пшеничный, или смешанный с ячменной мукой и одна нужда заставляет есть ржаной; свиное сало есть уже лакомый кусок; бани решительно исключены из их жизни.
Русские, в домашнем быту, редко соблюдают чистоту и даже часто живут вместе с животными, от чего смрад и отвратительный запах всегда существует в их жилищах, в особенности когда начинается холод; посуды вообще бывает в хозяйстве мало и та всегда запачканная."
Джерела:
1. Российский Генштаб о жителях Воронежской губернии (1850)
https://web.archive.org/web/20210301195324/https://dralexandra.livejournal.com/236022.html
2. Жители // Воронежская губерния / Военно-статистическое обозрение Российской империи, издаваемое по высочайшему повелению, при 1-м отделении департамента генерального штаба. Том 13. Часть 2. - СПб.: в типографии департамента генерального штаба, 1850. - с. 33-34.
https://archive.org/details/viysko_stat/13_Voronezhskaya_1850/page/n39/mode/1up?view=theater
Один великоросс великодушно и честно [ :laugh: ] смотрит на все национальности, без всякой злобы и преднамеренности [ :laugh: ],
Цитувати"…українці взагалі одягаються дуже пристойно; дбають дуже про чистоту і здоров'я свого тіла — цілком протилежність москвинам.
Огида українців до москвинів, їхніх гнобителів, є така велика, що її можна назвати ненавистю. Ця ненависть радше збільшується, а не зменшується. З другого боку, українці після того, як скинули польське панування, ставляться до поляків не зле. Найгірше, що скажуть про поляка, — це „дурний поляк“, але про москвина завжди „проклятий москаль“
Українці є надзвичайно кепські російські патріоти. Любов і обожання царя, такі питомі москвинам, є цілком чужі і незрозумілі українцям. Українці коряться цареві, бо примушені силою, але його владу вони мають за чужу, силою їм накинену. Якщо ви не хочете образити українця, то не згадуйте йому про завоювання України Московщиною, бо українець є свідомий того, що Україна підписала вільний договір з Московщиною і що Московщина їх обдурила…
Нема найменшого сумніву, що одного дня величезна Московська імперія розвалиться, а Україна стане знову вільною і незалежною державою.
Цей час наближається повільно, але несхитно. Українці є нацією зі своєю багатою, мелодійною мовою, зі своєю власною дуже старою християнською культурою і з славними, героїчними традиціями. Нині Україна поділена поміж сусідами, але матеріял для будови української держави є готовий. Якщо не сьогодні, то завтра з'явиться будівничий, який збудує велику і незалежну Українську Державу"
Року 1669
Михайло Ханенко (Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні) (http://www.history.org.ua/?termin=Khanenko_M) в листі до Дем'янв Многогрішного та до переяславського полковника Родіона Дмитрашко-Райча:
с. 44 (https://archive.org/stream/auzr09#page/n35/mode/1up) (https://i.imgur.com/epbMvg8.jpg)
с. 46 (https://archive.org/stream/auzr09#page/n36/mode/1up) (https://i.imgur.com/ZJMrZ8X.jpg)
с. 68 (https://archive.org/stream/auzr09#page/n47/mode/1up)(https://i.imgur.com/7bTBPFs.jpg)
АЮЗР. Т. 9 : 1668-1672. - СПб. : Тип. М. Эттингера, 1877.
#одиннарот
Року 1711
Німецький лінгвіст (та історик) Йоган Георг фон Екхарт (нім. Johann Georg von Eckhart) у Ганновері публікує книгу в 1711 році, в якій в описі різних книг - пише про московитську мову [Lingua Moscoviticæ], русинську (українську) [ruthenicæ], польську, богемську [чеську], хорватську тощо
Вчений хорват Адам Богорич у своїй словіньскій граматицї (Arcticae horulae (https://books.google.com.ua/books?id=hEfTjoZpHcMC)), виданій 1584 р. в Віттенберґії, вважає мову руску окремою від московскої, вичисляючи ось-які славяньскі язики (linguae): moshоvitica, rutenісa, polonica, boemica et lusatica, dalmatica et croatica.
https://books.google.com.ua/books?id=hEfTjoZpHcMC&hl=uk&pg=PP3#v=onepage&q&f=false (https://books.google.com.ua/books?id=hEfTjoZpHcMC&hl=uk&pg=PP3#v=onepage&q&f=false)
(http://i.imgur.com/N7WW4gN.jpg)
"До Півночі і поблизу Півночі знаходиться Мосхи або Московити і Русини, і всі, кого Птолемей називає арктичними венедами, що заселяють ці краї"
https://books.google.com.ua/books?id=hEfTjoZpHcMC&pg=PP16&hl=#v=onepage&q&f=false (https://books.google.com.ua/books?id=hEfTjoZpHcMC&pg=PP16&hl=#v=onepage&q&f=false)
(http://i.imgur.com/3mD5v0f.jpg)
вони ж іскониє "русские" а не якісь там - московити :laugh:
1677 рік.
П'єр Дюваль - французький королівський географ та картограф:
(https://i.imgur.com/HvihfhQ.jpg)
http://books.google.com/books?id=i1FeAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA16
(https://i.imgur.com/mS2ONty.jpg)
1651 р. гравюра Вільгельма Гондіуса,
Портрет підписано латинською мовою: «Bohdan Chmielnicki Exercitus Zaporovieñ. Præfectus, Belli Servilis Autor Rebelliumq. Cosaccorum et Plebis Ukrayneñ Dux» («Богдан Хмельницький. Війська Запорізького Головнокомандувач, Війни Хлопської Зачинатель, Повсталого Козацтва і Народу Українського Князь»
Козацька мова, 1741 р.
"Козацька мова вживається в деяких кантонах Польщі і в Малій Тартарії".
УКРАИНЦЫ ИЗДАВНА ЗНАЛИ ВСЕ?! ОБРАЗ МОСКОВИТА В НАРОДНОМ ФОЛЬКЛОРЕ. Лекция историка Александра Палия
«Як і всі українці, вважають росіян своїми гнобителями, утискувачами, ворогами їхньої свободи… Українці мають зовсім інший контакт з життям та природою, як росіяни — нащадки кривичів…
Хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій фруктовий садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями. Наочний доказ, що ці села в більшості належать вільним людям. Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, в яких всі хати села стоять в один ряд по одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти.
У крою та способі шиття свого одягу українці значно більше зближаються до західних слов'ян, ніж великоросів… Великорос кладе багато ваги на те, щоб бути пишно та коштовно одягненим — але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець у кожному разі тримається чисто, а одяг його зате скромний та невибагливий. Обличчя українців гладко поголене і тільки чорні вуса мають право залишитися непорушними…
В Україні звучать кожної неділі і у відпочинкових годинах з кожного вікна, з кожної світлиці смичкові або духові інструменти і жодне публічне свято не відбувається без спільної музики… Цю здібність мають українці для кожного уміння та мистецтва, до яких потрібно дещо самостійності, тільки що вони свої таланти нерадо використовують для загального добра. Майже у всіх духовних прикметах і здібностях українець просто протилежність до московита.»
«Українці є протилежність росіян. Українець є вдумливий, запальний, радо згадує минуле свого народу і кохається у спогадах про героїчні вчинки своїх предків. Коли його спитати: хто він, то відповість з радістю і гордістю:
-- Я козак!
Українці - це поетичний, багатий уявою народ, тому легко собі уявити, яка сила народних пісень і переказів у них збереглась. Вони мають великий хист до мистецтва, а до співу створений у них дзвінкий голос, чутке вухо й пам'ять...
Незрівнянно більше, ніж у росіян, розвинене в українців і естетичне почуття. Вони мають теж талант до рисунків і малярства. В цілій низці менших рис характеру помічається, що українці мають куди більше розуміння краси, ніж росіяни.»
«Я люблю малоросійські села. Яка це принада - білі хати в тіні зелених, пишних дерев, розсипаних по схилах гори. Видно з першого погляду, що мешканець їх приятелює з природою, що він любить свій дім-стріху і не кидає його без потреби. Зовсім не так у Великоросії; часто рослинку не побачите біля «ізби» і рідко коли сидить вдома клопітливий господар; він поспішає з промислу на промисел. В нього хата лише для переспання.»
« ... Українці - чесніші, пильніші, гостинніші та загалом поводяться ліпше від москалів, що їм приписується усі можливі злочинства та нечесності...
Відраза українців до росіян, їхніх гнобителів, є така велика, що це можна назвати ненавистю. Ця ненависть швидше зростає, ніж слабшає. Зате українці ніколи більше не симпатизували полякам, як від часу, коли визволилися з-під їхнього панування. Найгіршим словом, яким плямує українець поляка, є «безтолковий поляк», тоді як москаль в уяві українця завжди «проклятий»...
Українці мають прислів'я:
-- Він людина собі нічого, але москаль.
-- З москалями дружи, але камінь за пазухою держи.
Українці дуже погані російські патріоти. Властиві москалям любов і обожнення царя є для українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою і накиненою...
Коли ви не хочете образити українця, то не смієте говорити йому про завоювання України Московщиною, бо українець свідомий того, що його батьківщина уклала союз з Московщиною, яка зі свого боку обманула Україну...
Нема найменшого сумніву, що колись велетенське тіло Російської імперії розпадеться й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці Є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Тимчасово Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для побудови української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську Державу!»
Портрет 1689 року
Johannes III D.G. Rex Poloniarum, Magnus Dux Lithuaniae, Ukrainae etc.
Ян III Собеський (1629 — 1696) — король Польщі, великий князь Литви, України тощо
"Русинський народ щодо мови відмінний як від росіян, так і поляків, вже за давніх віків...
На південь русинський народ простягається аж до Угорщини, ціла Східна Галичина є русинська, звідти простягаються русини по Поділля, Волинь, Україну аж за Дніпро до Полтави, також у південній Русі до річки Кубань...
Козаки всі властиво русини, а не росіяни...
Мушу констатувати... що русини не «винайдений» народ. Є цілком самостійним народом."
Взаємна любов створює в їх домашньому господарстві кращу гармонію і порядок, ніж влада і послух у нас...
Дівчата мають вільну поведінку, кожна з них є гарна, проворна і приваблива. Вони стрункі і зграбні як на селянок...
Усі села і хутори їх розташовані у чудових місцевостях. Кожна хата чиста і біла, в оточенні квітучих садків.
У родинному житті московитів панує деспотизм, моральна розхитаність, неестетичність росіянок - не дбають за зовнішній вигляд хат, навколо хат нема рослинності, вбрання негарне.
Українці люблять свою батьківщину і її славу, бо... слава ця завжди була тісно пов'язана з обов'язком патріотизму.
Українці - це нащадки Київської Русі. Селяни в країні ощадніші, ніж московські: вони не пустошать у Хижацький спосіб своїх лісів. Будинки українських селян гарні і міцні, ніхто з них не носить личаків, як на Московщині. Вони кремезніше збудовані й освіченіші, ніж селяни, наприклад, Литви...
Українці вельми інтелігентні, вільнолюбний дух почувається в їхньому зверхньому вигляді.
Українці - славетна раса, від якої тремтіли мури Константинополя, Білгорода та Трапезонта (сучасні Стамбул, Білгород-Дністровський Одеської обл. і Трабзон у Туреччині. - Упор.) а в новіші часи московський уряд накинув кріпацтво цій славетній расі, що мала такого генія, як Хмельницький.
Українці більш великодушні, більш відверті, більші ввічливі, більш гостинні і мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони - українці - являють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі.
Павловський О. П. Грамматика малороссийского наречия (1818):
https://archive.org/details/hrammatyka_1818/page/n95/mode/1up?view=theater
1798 рік
Українсько-російський словник Івана Котляревського («Словарь малороссійскихъ словъ, содержащихся в Энеиде, с русским переводом» // Виргилиева Энеида, на малороссійский языкъ переложенная И. Котляревскимъ):
https://archive.org/details/eneyida1798/page/n156/mode/1up?view=theater
1892 рік, Євген Тимченко :
Російсько-український словник ("Русско-украинский словарь", Київ):
https://archive.org/details/slov9/page/n4/mode/1up?view=theater
Україна стане колись новою Грецією: прекрасне підсоння (клімат. Упор.) цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля колись прокинуться: тільки з малих племен, якими також були колись греки, постане велика, культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген у далекий світ.
Про гайдамаків
Ми кожний день бачили, як виводили їх по кілька осіб, карали їх батогами, видирали їм ніздрі - за звичаєм московитів, і потім відправляли на довічне заслання.
Про Ніжин
Ніжин - місто упорядковане і багатолюдне, добре розбудоване; будинки переважно дерев'яні, але є і кілька мурованих; мешканці займаються головним чином торгівлею, а серед них є багато купців почасти греків, почасти українців. Мешканці, виявилося, були дуже людяні; не тільки господарі приділених нам мешкань поводилися з нами ласкаво і чемно, а й інші мешканці, коли ми виїздили, переганяли нас на санках, кидали нам хліб житній і пшеничний та гроші. Ми були глибоко зворушені людяністю цього народу.
Про населення росії
Ми зустріли зовсім нове для нас населення, що різко відрізнялося від українців своїми звичаями... Коли ми в'їздили до села, майже усі мешканці збігались дивитися на нас, як на видовище; вони насміхалися над нами, кидали в нас снігом і грудками нечистот поводилися з нами по-ворожому; не хотіли нам нічого продати, а якщо і погоджувалися, то вимагали неймовірні ціни.
Ваша величносте, мушу сказати Вам, що я добре бачу, як Ви без будь-яких підстав, а лише через лихі намови добродія Меншикова хочете погубити мою Батьківщину. Посилаючись на фальшиві принципи, Ви поставили себе над законами, бажаючи знищити привілеї, які Ваші попередники й Ви самі, Ваша величносте, урочисто підтвердили. Ви намагаєтеся накласти свавільні податки на народ, чию свободу Ви самі визнали. Ви не вагаєтеся використовувати на найтяжчих і найбільш принизливих роботах козаків, силуючи їх, ніби вони є Ваші раби, копати канал, який Ви наказали зробити у Вашій країні.
А найприкріше для нас те, що Ви хочете позбавити нас найдорогоціннішого нашого права, а саме - вільно самим обирати наших гетьманів та проводирів. І замість того, щоб залишити суддям нашого народу можливість чинити правосуддя над їхніми співвітчизниками, Ви ставите над нами суддями підданих Великоросів, які не знають або не бажають знати наші права та привілеї, безперестанку порушують їх за будь-якої можливості, пригнічуючи нас. Невже, відмовляючи нам у правосудді, Ваша величність зможе засвідчити Богові вдячність за всі успіхи, які він дарував?
Вас засліплює лише блиск величі та могутності, якими Ви тішитеся з Його ласки, а про Його Суд і гадки не маєте. Хай же мені буде дозволено, Ваша велич носте, заявити востаннє, що Ви не матимете ніякого зиску від загибелі всього нашого народу і що незмірно менша слава для Вас буде керувати за допомогою сили та покарань підлими рабами, аніж бути проводирем і батьком усього народу, що, вдячний за Вашу доброту, буде завжди готовий до самопожертви й до того, щоб пролити свою кров за Ваші інтереси і для Вашої слави.
Я знаю, що на мене чекають кайдани і що мене, за російським звичаєм, кинуть у жахливу темницю, щоб я там помер з голоду. Але мене це не турбує, бо я говорю від імені моєї Батьківщини.
І хай краще я помру найлютішою смертю, аніж побачу страшне видовище повної загибелі мого народу. Подумайте над цим, самодержцю, і будьте певні, що коли-небудь Ви дасте звіт Панові над усіма царями про всі несправедливості, що їх чинили над народом, який Ви взяли під свій захист.
Що б не казали, а над історією Карла ХІІ я багато працював... Треба мати на увазі, що я був перший, хто писав про це. Наприклад, про Україну. У нас знали тільки книжку Боплана, але ж цю книжку написано людиною, прихильною до поляків. За цей час Україна була за гетьмана Хмельницького майже незалежною державою, потім в союзі з московитами... Я в свій час багато збирав матеріалів про Мазепу... (з листа до Шуазеля 16.12.1767 р.)
Про МосковіюДжерело:
Навіть у турків нема такого пониження і такого огидного раболюбства перед скіпетром своїх Османів... У московитів нема ніякого сорому перед брехнею, ніякого збентеження перед відкриттям обману. З цієї країни до такої міри викинене зерно дійсного добродійства, що самий злочин має славу добродійства.
Дня 27 жовтня 1698 р. цар наказав своїм вельможам і полковникам, що кожний з них мусить власноручно відрубати кілька голів стрільцям... Сам цар, сидячи у кріслі, дивився сухими очима на всю цю таку жахливу трагедію і забиття стількох людей, обурюючись лише тим, що багато з бояр приступали до цих незвичних обов'язків з тремтячими руками...
4 лютого 1699 р., оглянувши різні в'язниці з ув'язненими, рушили вони туди, де найбільші зойки свідчили на найбільш жахливі муки. Тремтячи від жаху, обійшли вони три в'язниці, але зловісні зойки 1 нечувано жахливий стогін змусили їх подивитися на жорстокості, які діялися у четвертій будові. Як лише увійшли туди, миттю хотіли покинути це приміщення, бо зі здивуванням побачили там царя і бояр...Цар і бояри були дуже невдоволені, що чужинці застукали їх при такому занятті...
Про українське військо
Важливим скріпленням для царських сил є козаки. Московити схиляють їх на свій бік щорічними подарунками і стараються втримати їх вірність найщедрішими обіцянками, щоб вони не задумували перейти до поляків, бо разом зі своїм переходом вони можуть забрати з собою цілий нерв московського війська; цей народ сильний і перевищує московитів і військовим умінням, і хоробрістю.
Серед московитів завжди і скрізь можна знайти фальшивих свідків, бо до тої міри здеморалізовані в них поняття, що штука обманювати рахується майже ознакою високого розуму...
У жовнірів Московії є у звичці жорстоко і зовсім самовільно, без поваги до осіб або обставин, бити затриманих кулаком, рушницею і палицями, запхавши їх у найгірший кут, всякими способами катувати. Особливо поводяться вони так з багатими, котрим без сорому заявляють, що кінця їх биття не буде раніш, ніж ті виплатять певну суму грошей; б'ють кожного, чи йде він під багнетами добровільно чи насильно.
Військо і народ московський все виконує не через свідомість, а лише зі страху перед царськими карами...
Не мають почуття гідності, неосвічені, мають млявий і тупий розум...
У проханні до царя московити підписуються зменшеними іменами, наприклад, замість Яків - «Якушка», конче додаючи при цьому «холоп» і «найпідліший і найпрезренніший раб». :moskali:
...З Московщини я поїхав в Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем володаря Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На кордоні України мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною допровадила до міста Батурин, де в замку резидує володар Мазепа...
Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами... Мова його загалом добірна й чепурна... При його дворі два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їх мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мовою...
Він дуже поважаний у козацькій країні, де народ, загалом свободолюбивий і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою й розкішними прийомами в своїй резиденції для козацької старшини...
Розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, на противагу московитам, слідкує й знає, що діється в чужоземних країнах...
Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все ж гадаю, що ледве чи любить московського царя, бо ані слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя...
Про кордони Української козацької держави
(Козаки добивалися на переговорах, щоб шведський король визнав. - Упор.) права на всю стару Україну, або Роксолянію, де була грецька віра, і мова (українська. - Упор.) ще існує - до Вісли.
Про українських жінок
Їх одежею взимку був довгий кожух без жодного покриття. Окрім того, вони мають навколо нижньої частини тіла червону запаску, виткану з вовни й перетикану білими нитками. Нею вони дуже обтягаються, так що сильно виступають форми тіла. Проте спереду підв'язують фартух, носять чоботи, а зверху голови білу хустку з бавовни та ходять здебільшого у шнурованих (очевидно, вишитих. - Упор.) сорочках без блюзи. Вони добре танцюють, підлаштовуючись звичайно до ходи й кроку чоловіка, а, проте, в танці поводяться легковажно і з серцем. Козацькі жінки теж такі відважні, підпивають доброго хмелю, заглядають до чарки, а працювати кажуть чоловікові.
Московський посол сперечався про те, як це без відома царя зложено союз зі Шведами і семигородським князем, і чому гетьман ніколи не приїде персонально порозумітися з царем, а посилає послами простих козаків. Виговський на це говорив, що як цар у своїй землі цар, так і гетьман у своїм краю князь або король, він свій край шаблею здобув і з ярма визволив. Коли хочете, заховуйте приязнь і живіть з нами по-доброму, коли ні - будемо боротися і наведемо на вас татар, шведів, угрів.
"... Упродовж цих двох років перебування нашого в Московії замок висів на наших серцях, а розум було до крайнощів пригнічено й скуто. То в цій країні ніхто не може відчувати себе хоча б трохи вільним і задоволеним, опріч хіба що корінних обивателів, але усяк, як от ми, хоч би він став володарем цієї країни, ніколи не перестане ніяковіти духом і тривожитися серцем. Навпаки, країна козаків була для нас немовби нашою, рідною землею, а її мешканці стали для нас добрими приятелями та людьми, як от ми самі."
"З вигляду і за манерами козаки видаються простими, але вони не дурні й не позбавлені меткого розуму. Про це можна судити з їхньої бесіди та способу врядування. Бо обмірковування політичних справ є ареною, де пізнаєш людей, які вони на громадських зборах, але в самому врядуванні виявляється і їхня грубість...
З цієї юрби неосвіченого народу складається суворий сенат, у якому бере участь гетьман. У сенаті козаки обмірковують справи, обстоюють свою думку без чванства та з метою сприяння загальному добробуту. Якщо визнають кращою думку інших, то не соромляться цього, без упертості відмовляються від власного погляду і пристають до правильнішого.
Тому я сказав би, що цю республіку можна уподібнити до Спартанської..., проте вони можуть змагатися зі спартанцями щодо суворості свого виховання."
Параша - ДНО.
"Но, главным образом, они любят водку, которую они пьют много и в которую, не смотря на ее крепость, они примешивают еще перцу, чтобы она не потеряла своего качества. Те же, которые имеют возможность ее пить, не садятся обыкновенно за стол, не выпивши; они ее пьют во время обеда и после него, чтобы способствовать пищеварению. Что касается простого народа, то он готов ее пить всегда, будет ли он пьян или трезв; он так ей предан, что обходиться без нее может только вследствие необходимости ."
- Адам Олеарий. Описание путешествия в Московию. 1633-1639
ОСТАТОЧНИЙ НОКАУТ НОРМАНІЗМУ! Лекіця історика Олександра Палія
Лекція історика Олександра Палія:
"...Перських історик Бал-амі, пишучи про події 644 року на Каспійському морі, дає цитату місцевого володаря Дербенту Шахріяра правителю арабів, які тоді захопили Персію. Замість данини Дербент був готовий платити військовою службою - стежити, щоб з півночі Не вдиралися хозари і… руси … Ще раз нагадаю, це 643-44 роки, коли ніяких варягів чи норманів ніде в природі за межами Скандинавського півострова не існувало, а чи існували вони хоча б у Скандинавії, теж ніхто нічого достеменно не знає, просто за браком даних, принаймні про них ніхто не знав ніде на плагнеті Земля (перші згадки про норманів - це дані про набіг на Англію в 790-роках нашої ери). І от що пише правитель Дербенту в 644 році: «Я перебуваю між двома ворогами: один - хозари, а Інший - руси, які суть вороги цілому світу, особливо ж арабам, а воювати з ними, крім тутешніх людей, ніхто не вміє. Замість того щоб плаити данину, будемо воювати з русами самі й, власною зброєю, й будемо утримувати їх, щоб вони не Вийшли зі своєї країни».
Таких згадок про русів у 6-7 столітті в арабів і персів відомо загалом Три: крім Бал-амі ще одне у історика початку XI ст. ас Са'алібі і друге у прикаспійського хроніста Захір ад-діна. Це компетентні історики, вони пишуть про власний регіон, базуючись на стародавніх хроніках.
Але що цікаво - в першій великій арабській історії автора ат-Табарі на цьому ж місці згадані хазари і алани, а не хазари і руси.
Що це означає? Вочевидь, лише те, що алани були настільки близькі до русів, що їх можна було легко плутати. Якщо руси - роксолани, то яка різниця персам чи арабам, хто їх атакує з півночі - роксолани чи алани? Ніякої. Араби пишуть що це алани, перси, які живуть ближче, уточнюють, що це руси...
Взагалі, давні східні повідомлення про Русь, не лише ці, а їх десятки - це фінальний нокаут норманізму, тобто спробам вивести Русь від варягів, шведів чи якихось міфічних фінських веслярів.
Після всіх цих даних арабів, про русів, які п’ють кумис, тобто кобиляче молоко, носять шаровари, носять шапки зі шликами, мають ватажків з сарматськими назвами жупани, мають вождів-каганів, тощо мені жаль прихильнків норманської чи фінської версії русі. Це люди, які вчепилися за чужу брехню, тільки тому що вона давня і освячена фальшивими авторитетами.
А ще ж є історія про Острів Русів, записана у арабів. Я про неї вже розповідав. У арабів ідеться про три князівства русів - Куявію, Славію і Артанію. І от Славію московити запихували аж у Новгород, а Аратнію ледь не в Ерзю.
Русь початкова і Артанія - на Острові Русів, за 120 км на південь від Києва, там де Ірдинь і місто Родень.
Все як писали давні араби - болота, острів 3 переходи (90 км) довжиною між руслами Дніпра, на традиційному водяному шляху, пагорби з фортецями, розташовано за 4 переходи (120 км) від Києва, між Хозарією і Дунайською Болгарією, причому, як писали араби, Київ ближче за цю Артанію до Волзької Булгарії (Татарстану).
А російські і радянські "вчені" у своїх брехнях запихали цю Артанію аж в Ерзянію...
На початку цього Острова Русів, до речі, не лише ріка Рось, ріка Ірдинь і місто Родень (які явно перекликаються з Руссю і Артанією з середньовічних східних джерел, названих так, імовірно, за іменами племен роксоланів і аосів).
Тут же, на цьому вірогідному Острові Русів, досі є село Руська Поляна, урочища Урсалове і ПрусИ.
Як це все можна було не бачити радянській науці в локалізації ранньо Русі і Артанії?
Дуже просто, якщо заплющити очі..."
З книги Івана Долгорукого «Щоденник подорожі в Київ у 1817 р.» Про відмінність України і росії
Інша мова, інші звичаї...
Дороги тут обсаджені деревами, чого нема на Московщині...
Український обряд відрізняється від великоросійського, відмінний спів і архітектура...
Недалеко Ніжина зустрілися нам гуляки, я почув російські пісні, серце моє схвилювалося. Я по пас вихилився з карети і закричав:
-- Наші русскіє!..
Я їм зрадів, як приятелям: от що значить батьківщина! І після цього чи можна мене переконати, що я в своїй Вітчизні, коли буваю в Україні, Курляндії чи В'ятці?
Уважайте, що в тутешній країні по селах і містах багато церков побудовано Мазепою. З одних уст і моляться про спасіння його душі і проголошують його анатему (прокляття. - Упор.)
За Глуховом кордон Малоросії...
Прощаючись з Україною, я кінчу моє оповідання про неї останнім зауваженням: «Оскільки я помітив, придивляючись і прислуховуючись, Україна не почувається щасливою, не дивлячись на всі благодаті природи. Політичне сонце її не так гріє, як небесне світло. Вона змучена, терпить різні тягарі і почуває цілковито - втрачену свободу колишніх віків. Нарікання глухе, але майже загальне».
№ 150. Копия.
"Расположение в Украине :smilie10: в будущую компанию.
Гарнизоны в Малороссійских городах укрепитъ людьми кроме полков полевой армии из Украинцов, также хлебом и прочим удовольствовать народ и больше...
"Для охранения Украины велено бытъ Губернатору Казанскому а с ним полкам Азовской губернии всемъ оставя только гарнизоны..."
"Один полк конной с Украины послатъ в Петербург...
Рационы на Украине даватъ по расположению здешнему как в Ингрии положено, чему при сем ведение прилагается..".
Петр.
В Санктпепербурге 21 день Генваря 1712
Петро I (1672 — 1725) - агент австрійського генштабу :smilie5:
№ 150. Копия.
"Расположение в Украине :smilie10: в будущую компанию.
Гарнизоны в Малороссійских городах укрепитъ людьми кроме полков полевой армии из Украинцов, также хлебом и прочим удовольствовать народ и больше...
Року 1816
Льовшин Олексій Іраклійович (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%86%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) - російський державний діяч, історик, географ, етнограф та публіцист:
с. 45
"Я видел большую часть Малороссии, видел всю Полтавскую Губернию..."
с. 47.
"К сожалению я должен заключить описание нравственности Малороссиян неприятной чертою; к сожалению я должен наконец тебе сказать о ненависти их к Великороссиянам. Ты легко можешь здесь в этом удостовериться; ибо часто услышишь их говорящих : "Добрый чоловик, да Москаль."
Но этого еще мало : они переливают чувство сие в самых малюток и пугают их Москалями. При сем имени устрашенное дитя перестает кричать.
Еще повторю тебе: пробеги бытоописание Малороссии; ты, может быть, найдешь в них источник сего ужасного и пагубного чувства."
Джерело:
Письма из Малороссии, писанные Алексеем Левшиным. Харьков, 1816. Отличительные свойства Малороссиян. Письмо 23-е / Украинский вестник на 1816 год. Книжка десятая. Месяц октябрь. - С. 45, 47.
http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/3132
"Воинственный духъ древнихъ Козаковъ Малороссійскихъ не погасъ въ потомкахъ ихъ...
Терпѣніе жителей здѣшнихъ достойно удивленія; но бойся вывести ихъ изъ онаго, бойся раздражись ихъ!
Къ сожалѣнію я долженъ заключить описаніе нравственности Малороссіянъ неприятною чертою; къ сожалѣнію я долженъ наконецъ тебѣ сказать о ненависти ихъ къ Великоросиянамъ. Ты легко можешь здѣсь въ томъ удостовѣриться ибо часто услышишъ ихь говорящихъ
Добрый чоловикъ, да Москаль.
Но етаго еще мало, они переливаютъ чувство сіе въ самыхъ малютокъ и пугаютъ ихъ Москалями.
При семъ имяни устрашенное дитя перестаетъ кричать..."
1780 рік
Дивимось у 4 томі на стор. 522,
стаття "Die Malorussen" : books.google.com.ua (https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=5HkQAAAAIAAJ&q=Ukrainer#v=snippet&q=Ukrainer&f=false)
"Die Malorussen Kleinrussen oder Ukrainer (https://de.wikipedia.org/wiki/Ukrainer)..."
(https://i.imgur.com/aIx6WG1.png)
Отже, про яке "перейменування" - "малоросів в українців" торочать московити,
якщо українців так називали в Рос. імперії у 18-му столітті, що підтверджено на академічному рівні.
Тому ніякого "перейменування" не було - у назві українців було відкинуто зайву назву "малороси". :smilie7:
До слова, не лише цей російський академік писав про назву "Українці" у 18 столітті, - ось наприклад, що писав 1730 року Філіп Йоган фон Страленберг (https://uk.wikipedia.org/wiki/Філіп_Йоган_фон_Страленберг)
(https://i.imgur.com/YfAqUdv.png)Цитувати«…на сьогоднішній день Mалоросійські Козаки в Україні або малої Росії, які поділяються на Посполитих та Козаків, фактично користуються назвами Українці та Козаки, але ходячи поодинці можуть називатися Козаками».
(https://i.imgur.com/J4BqLzo.png)
Philipp Johann von Strahlenberg, Das Nord-und Ostliche Theil von Europa und Asia, 1730 рік, стор. 42
https://vkr.medium.com/про-назву-українці-в-18-сторіччі (https://vkr.medium.com/про-назву-українці-в-18-сторіччі-62e2dc17d99)
«Русини, москалі, болгари, поляки..», 1733 р.
Ігнатій Кульчинський (1694 – 1747) – руський теолог, історик, автор першої історії української церкви. У своїй праці «Ідеал Руської церкви» (1733) помістив список «архієпископів Київських і митрополитів Руських», зазначивши їхнє походження. Можемо бачити русинів, греків, москалів, литовців, болгар і поляків.
Джерело: Ignatium Kulczynski, «Specimen ecclesiæ ruthenicæ», 1733, – с. 143-144.
https://books.google.by/books?id=gaphAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA143#v=onepage&q&f=false
1918 рік, Віктор Дубровський :
Російсько-український словник ("Словник московсько-український"):
https://archive.org/details/dubrovskiy1918/1918/mode/1up?view=theater
"Русский... - что ты, тварь, в русские не окрестился"
В. Даль (1801 — 1872):
Толковый словарь живого великорусскаго языка / [соч.] Владимира Даля. Т 3: П - Р. - 1907. - с. 1745
"Русский... - что ты, тварь, в русские не окрестился"
Московський цар Петро перший перейменував (https://countrystudies.us/russia/4.htm) "Московское государство" ("Московію") в "Російську імперію".
16 грудня 1702 р. Петро I видав указ:
«...по ведомостям (https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%92%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8) о военных и всяких делах, которыя надлежат для объявления Московскаго и окрестных Государств людям, печатать куранты, а для печати тех курантов ведомости, в которых приказах, о чем ныне какие есть и впредь будут, присылать из тех приказов в Монастырский приказ без мотчания, а из Монастырскаго приказа те ведомости отсылать на Печатный двор. И о том во все приказы послать из Монастырскаго приказа памяти».(ПСЗРИ, т. IV, № 1921 (https://archive.ph/wip/ssCq2))
(https://i.imgur.com/dsoRCYX.jpg)
Іновірці протиставляються "русскому".
Це ще одно наочне підтвердження того, що в ті часи назва "русский" на Московії була не назвою етносу, а мала значення - приналежності росіянина - до Християнської православної Віри (Московської церкви).
(http://i.imgur.com/KlpPcpP.jpg)
«Ведомости о военных и иных делах, достойных знания и памяти, случившихся в Московском государстве и иных окрестных странах» - така повна назва перших "російських" відомостей, тобто першої "російської" газети.
Газету почали випускати у Москві з 2 січня 1703 р.
(https://i.imgur.com/jgwHbhs.jpg)
УКРАЇНСЬКА МУДРІСТЬ. Лекція історика Олександра Палія
https://youtu.be/U4OOHN501E0?si=s4HbJY4rFQbTVQH4
Павловський О. П. Грамматика малороссийского наречия (1818):
https://archive.org/details/hrammatyka_1818/page/n95/mode/1up?view=theater
(https://i.imgur.com/4FSxAdy.png)
1893 рік, М.Уманець, А.Спілка :
Російсько-український словник ("Словарь росийсько-український"):
https://archive.org/details/slovnikI/page/n12/mode/1up?view=theater
Російські словники 18 сторіччя свідчать що назви деяких рослин теж записували українською ("по-украински") :
1911 року, московити пишуть,
що українці те саме, що "малороссы"
Це з орігіналу 1780 р.:
(https://i.imgur.com/vrxn6uz.jpg)
Grenzländer (Ukraine) - прикордонна країна (Україна)
Malorussen, Kleinrussen oder Ukrainer (https://de.wikipedia.org/wiki/Ukrainer) - Малоруси, Малороси або Українці
Beschreibung aller Nationen des Russischen Reichs, ihrer Lebensart, Religion, Gebräuche, Wohnungen, Kleidung und übrigen Merkwürdigkeiten. - St.Petersburg, 1780. - p. 522
https://archive.org/details/beschreibungall01georgoog/page/n127/mode/1up?view=theater
1911 року, московити пишуть,
що українці те саме, що "малороссы" але заголовок написали: Украинцы
25 млн українців розмовляють "чомусь" - "на украинском языке" :smilie10: :laugh: тощо https://imgur.com/a/YU73JBE
Книги, що є у вільному доступі в мережі:
Украинский вестник (Харьков, 1816—1819) (http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/2903/browse?type=dateissued&submit_browse=%D0%97%D0%B0+%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%8E+%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0),
Украинский журнал (Харьков, 1824—1825) (https://archive.org/details/ukrmag/1824.1/mode/1up?view=theater),
Украинские народные песни / М. О. Максимович (Москва, 1834) (https://archive.org/details/maksymovych1834/page/n4/mode/1up?view=theater),
Украинская летопись / И. Срезневский (Харьков, 1835) (https://archive.org/details/srezn1835/page/n8/mode/1up?view=theater),
Украинские были / И.И. Срезневский (Харьков, 1838) (https://archive.org/details/ukrainski0byli/page/n2/mode/1up?view=theater),
Повесть об украинском народе / П. А. Кулиш (СПб, 1846) (https://archive.org/details/kulish1846/mode/1up?view=theater),
Украинские народные предания / П. А. Кулиш (Москва, 1847) (https://archive.org/details/kulish1847/kulish_1847/page/n2/mode/1up?view=theater),
Сборник украинских песен / М. О. Максимович (Киев, 1849) (https://archive.org/details/sbornikukrainskihpesen/page/n7/mode/1up?view=theater),
Українська абетка / Микола Гатцук (Москва, 1860) (https://archive.org/details/ukrainskaabetka00hatsuoft/page/n4/mode/1up?view=theater),
Українська Граматка / Илья Деркач (Москва, 1861) (https://archive.org/details/1861derk/page/n4/mode/1up?view=theater),
Українські пісні, видані коштом О.С. Баліної (СПб, 1863) (https://archive.org/details/ukrainsky1863/mode/1up?view=theater),
Українські приказки, прислів'я і таке інше / Матвій Номис (С. Петербург, 1864) (https://archive.org/details/nomis1864/page/n4/mode/1up?view=theater),
Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования / Г. П. Данилевский (Харьков, 1866) (https://archive.org/details/ukraynstar/page/n5/mode/1up?view=theater),
Словниця Украінськоі (або Юговоі-Руськоі) мови / Фортунат Піскунов (Одеса, 1873) (https://archive.org/details/slovnik1873/slovnyk1873/page/n1/mode/1up?view=theater),
Опыт русско-украинского словаря / Левченко М.М. (Киев, 1874) (https://archive.org/details/levchenko1874/page/n6/mode/1up?view=theater),
Очерки истории украинской литературы XIX столетия / Н. И. Петров (Харьков, 1884) (https://archive.org/details/1884narysy/page/n4/mode/1up?view=theater),
Местные названия в украинской народной словесности / Сумцов М. Ф. (Киев, 1886) (https://archive.org/details/sumtsov14/page/n5/mode/1up?view=theater),
Антропоморфические представления в верованиях украинского народа / Сумцов М. Ф. (Москва, 1890) (https://archive.org/details/sumtsov31/page/n6/mode/1up?view=theater),
Русско-украинскій словарь / Тимченко Євген (Киев, 1892) (https://archive.org/details/slov9/mode/1up?view=theater),
Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка (Львів, 1893) (https://archive.org/search?query=creator%3A%22Komarov%2C+Mykhalo%2C+1844-1913%22),
Литература украинского фольклора. 1777 - 1900 / Борис Грінченко (Чернигов, 1901) (https://archive.org/details/litukr1901/page/n6/mode/1up?view=theater),
Из украинской старины / Н. Ф. Сумцов (Харьков, 1905) (https://archive.org/details/sumtsov2/mode/1up?view=theater),
Украинская грамматика. Том 1, выпуск 1-й / Кримський Агатангел (Москва, 1907) (https://archive.org/details/krymsk8/page/n5/mode/1up?view=theater),
Словар української мови / Борис Грінченко (Київ, 1909) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Словарь_української_мови#Видання),
Старі зразки української народної словесності / Н. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumts1910/mode/1up?view=theater),
Малюнки з життя українського народного слова / М. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumtsov0malyunki/mode/1up?view=theater),
Діячі украінського фольклору / М. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumtsov22/page/n2/mode/1up?view=theater)
Граматика української мови / Нечуй-Левицький І.С. (Київ, 1914) (https://archive.org/details/nelev/ch-2/page/n1/mode/1up?view=theater),
Українські співці й байкарі / М. Ф. Сумцов (Черкаси, 1917) (https://archive.org/details/sumtsov/page/n2/mode/1up?view=theater),
Словник московсько-український / Віктор Дубровський (Київ, 1918) (https://archive.org/details/dubrovskiy1918/1918/page/n1/mode/1up),
Московсько-український словник для військових / Євтимович В. (Київ, 1918) (https://archive.org/details/slov15_201802/mode/1up?view=theater)
Ще трохи книжок:
Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы. (Москва, 1835) (https://archive.org/details/kazky_materynky/page/n5/mode/1up?view=theater),
Народні Українські пісні з голосом (50 пісень і 5 додатків) / Гулак-Артемовський О. Л. (Київ, 1868) (https://books.google.com.ua/books?id=7XlBAAAAYAAJ&hl=uk&pg=PA1#v=onepage&q&f=false),
Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст.. Ч. I. / Драгоманов М. (Женева, 1883) (https://archive.org/details/politychnipisni00drahgoog/page/n7/mode/1up?view=theater)
Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы. (Москва, 1835) (https://archive.org/details/kazky_materynky/page/n5/mode/1up?view=theater)
(https://i.imgur.com/lD3M3Mx.png)
Українська абетка / Микола Гатцук (Москва, 1860) (https://archive.org/details/ukrainskaabetka00hatsuoft/page/n4/mode/1up?view=theater)
Цікаво, що в московитів була своя граматика в 1648 році але мабуть вони її приховали (бо їхня ідеологія каже, що вони ж іскониє "русские" а не якісь там - московити :laugh: )
Grammatica Moscovitica. Moscuæ, 1648.
(https://i.imgur.com/RzoTTnA.png)
Джерело:
Frederik Rostgaard. Bibliotheca Rostgardiana, in duas partes divisa... 1726. - сторінка 166.
https://books.google.com.ua//books?id=u9Xe8MlCoZ0C&hl=uk&pg=PA166#v=onepage&q&f=false
Довідка про автора опису книг в бібліотеці:
Фредерік Ростґаард (1671 — 1745) — данський архівіст , суддя верховного суду, перекладач, лінгвіст
https://no.wikipedia.org/wiki/Frederik_Rostgaard
Ця книга є також у московитів на ресурсі "державна публічна історична бібліотека росії":
Посилання на архіви сторінки: archive.is (https://archive.is/nK1Q8) або web.archive.org (https://web.archive.org/web/20231119160135/http://elib.shpl.ru/ru/nodes/80248-t-4-rossiya-obschiy-ocherk-velikorossy-ukraintsy-belorussy-polyaki-litovtsy-i-latyshi-evrei-finskie-narodnosti-tyurkskie-narodnosti-naselenie-russkogo-turkestana-narody-kavkaza-1911#mode/inspect/page/49/zoom/8)
Згідно імперських наративів, вони звісно тут розповідають в їхній імперії, що нібито українці "ветвь русских славян", проте вони самі тут пишуть у 1911 році (ще до "ленина, який, як відомо усім русским людям" - "придумав Україну з українцями" :smilie5:), що українці дуже відрізняються від "великоросів", 25 млн українців розмовляють "чомусь" - "на украинском языке" :smilie10: :laugh: тощо https://imgur.com/a/YU73JBE
Український співаник. 100 пісень з нотами / Улаштував Б. Арсень [А. Я. Баккалінський] (Одеса, 1904) (https://archive.org/details/spivanyk100pisen/mode/1up?view=theater)
1880 рік.
Правда — український літературно-науковий журнал. Виходив у Львові з 1867 до 1898 роки.
Виписка:
"Великоруська народня література не підніме вище українського народа, а чого доброго принизить его, так як принизила б ёго яка нибудь турецька або китайська література, котра 6 описувала якусь низчу жизнь и вбивала ёму в голову якісь типи та идеали дуже низької проби. Ми вже не говоримо про язик великоруських народнiх творів, іх без словаря трудно читати навіть письменним Українцям. Як же то зрозуміє цю китайську грамоту украiнський народ?"
Джерело: Сёгочасне літературне прямування // Правда. Літературний збірник. - В доповненє XIII рочника часописи "Правда". Львів, 1880. - С. 224
https://books.google.de/books?id=mH1j1tg9HaMC&hl=uk&pg=PA224#v=onepage&q&f=false
Современник, 1861. Январь. - СПб., в тип. Карла Вульфа. - С. 67-71. (https://books.google.com.ua/books?id=2ikYAAAAYAAJ&hl=uk&pg=PA368-IA70#v=onepage&q&f=false)
або
Полное собрание сочинений Н. Г. Чернышевского. Том VIII. Современник, 1861. С-Петербург. 1906. - С. 49-51. (https://archive.ph/wip/is1oe)
1861 р., Микола Чернишевський (https://uk.wikipedia.org/wiki/Чернишевський_Микола_Гаврилович) (російський публіцист і письменник, ідеолог революційно налаштованої інтелігенції).
Текст московською:
"... Имея теперь такого поэта как Шевченко, малорусская литература также не нуждается ни в чьей благосклонности. Да и кроме Шевченка пишут теперь на малорусском языке люди, которые были бы не последними писателями в литературе и побогаче великорусской.
Не только они сами сознают, даже мы, великороссы признаем, что они не великоруссы, а малороссы, что они имеют много важных особенностей от нас и дорожат этими особенностями. Могут ли иметь они потребность в книгах, писанных языком, различным от великорусского, об этом каждый из нас может судить по себе, - стоит ему развернуть малорусскую книгу: если он не имел случая познакомится с малорусским языком, он поймет в этой книге немногим больше, чем в польской и едва ли больше, чем в сербской. Легко ли, приятно ли читать книги на чужом языке? Оно и легко и приятно бывает, когда вы научились чужому языку, - но и то лишь в том случае, если на своем родном языке вы начитались книг досыта. ...
Великорусская книга - родная и архангельцу, и енисейцу, и астраханцу, но не родная она малороссу. Ему нужно теперь, не так как нам, не только учиться тому, чему он хочет учится, - ему нужно еще учиться великорусскому языку, чтобы можно стало учиться чему нибудь, прямо нужному для его развития.
1866 рік.
Ось що писав Григорій Данилевський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), який в ті часи завідував народними школами Харківської губернії:
"язык украинский в харьковских школах составляет, при объяснении уроков истории, закона божия и чтения, язык господствующий, чем облегчается и теперь преподавание детям сразу двух незнакомых им языков: церковного и великорусского"
Г. П. Данилевский. Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования. 1866. - C. 363. (https://books.google.com.ua/books?id=NoIEAAAAYAAJ&pg=PA363&hl=uk#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/EKrYLtF.jpg)
Отже фіксуємо: великоросійська (російська) мова була не зрозуміла українським дітям.
Відомий російський історик, доктор історичних наук, директор Центру з вивчення історії України СПбДУ Тетяна Таїрова-Яковлєва (https://uk.wikipedia.org/wiki/Таїрова-Яковлева_Тетяна_Геннадіївна), яка вже більше 30 років досліджує історію України - на Громадському телебаченні (https://ru.hromadske.ua/posts/liudy-ne-ochen-khotiat-znat-svoiu-nastoiashchuiu-ystoryiu):
.. Основная проблема заключается в том, что стороны не очень понимали друг друга. И в прямом, и в переносном смысле этого слова. Они разговаривали на разных языках, употребляли разные значения одних и тех же терминов. Например, «воеводы». Они представляли разные ментальные сообщества, и поэтому их договорённости были очень поверхностными. Что и проявилось в следующие годы."
Див. : з 1 мин. 41 с.
https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s (https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m41s)
Л.С. Клейн (рос. професор, доктор історичних наук (https://uk.wikipedia.org/wiki/Клейн_Лев_Самуїлович)).
Украинское освоение триполья: энциклопедия – справочник или памятник? – Stratum plus, 2005 – 2009, 2. - С. 599-600 (http://www.academia.edu/5257302/Украинское_освоение_триполья_энциклопедия_справочник_или_памятник_593)
Народні Українські пісні з голосом (50 пісень і 5 додатків) / Гулак-Артемовський О. Л. (Київ, 1868) (https://books.google.com.ua/books?id=7XlBAAAAYAAJ&hl=uk&pg=PA1#v=onepage&q&f=false)
Повесть об украинском народе / П. А. Кулиш (СПб, 1846) (https://archive.org/details/kulish1846/mode/1up?view=theater)
Українська Граматка / Илья Деркач (Москва, 1861) (https://archive.org/details/1861derk/page/n4/mode/1up?view=theater)
Словниця Украінськоі (або Юговоі-Руськоі) мови / Фортунат Піскунов (Одеса, 1873) (https://archive.org/details/slovnik1873/slovnyk1873/page/n1/mode/1up?view=theater)
Князі часів України-Русі були бородаті чи вусаті?
02 березня 2021
https://www.radiosvoboda.org/a/kniazi-ukrayiny-rusi-borodati-chy-vusati/31126834.html
Срібники князя Володимира
Vladimir srebrenik 980-1016 AD
(https://i.postimg.cc/XNGvT04R/001.jpg)
http://s155239215.onlinehome.us/turkic/btn_Coins/Russian_Monetary_systemEn.htm
Украинские народные песни / М. О. Максимович (Москва, 1834) (https://archive.org/details/maksymovych1834/page/n4/mode/1up?view=theater&ui=embed&wrapper=false)
Киевские князья носили КОЗАЦКИЕ усы?
Лекция историка Александра Палия
https://youtu.be/XEWl5CCFjrM?si=G0G3KuPpI5kQigWq
"...восстановить Мерю. Этот народец, который причисляется учеными к общирному Чудскому, или Финскому племени, заселявшему с давних пор северо-восток Европы, - обитал в верховьях Волги. Путем колонизации Славян среди Мери мало по малу стала образовываться та ячейка, которая с течением времени выросла в племя Великорусское."
Корсаков Д.А. Меря и Ростовское княжество: Очерки из Истории Ростовско-Суздальской земли. Ученые записки Казанского государственного университета. - Казань : В Унив. тип., 1872. - C. II. (https://books.google.com.ua/books?id=JUQOAAAAQAAJ&hl=uk&pg=PR2#v=onepage&q&f=false)
Довідка:
Корсаков, Дмитро Олександрович – російський історик, доктор російської історії, професор.
Член-кореспондент російської Академії наук.
Учебник русской истории. Состав. К. Елпатьевский, 1906. - С. - 5, 6
"Бедная природой страна великоруссов, происшедших из слияния славянской и финской народностей, покрыта лесами и болотами... Северовосточные князья, во всем схожие со своим народом ...
...они объединили под своей властью все племена В[осточной] Европы, и создали сильное московское государство."
У російській імперії назви "украинский" і "малоросийский" були синонімами :
1834 року
"В настоящее время, кажется, уже не для кого, и не для чего доказывать, что язык Украинский (или как угодно называть другим : Малороссийский) есть язык, а не наречие Русского или Польского, как доказывали некоторые, и многие уверены, что этот язык есть один из богатейших языков Славянских, что он едва ли уступит Богемскому в обилии слов и выражений, Польскому в живописности, Сербскому в приятности, что это язык, который, будучи еще не обработан, может уже сравниваться с языками образованными по гибкости и богатству синтаксическому, – язык поэтический, музыкальный, живописный"
Срезневский И. Взгляд на памятники украинской народной словесности // Ученые записки Императорского Московского университета. Г. 2, ч. 6. М.: Унив. тип., 1834. - С. 134 (https://books.google.com.ua/books?id=knkJe5M6-kIC&hl=uk&pg=PA134#v=onepage&q&f=false)
(https://i.imgur.com/VRVSKNM.jpg)
Року 1834
Михайло Максимович (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
"В Украинском языке любимый гласный звук есть І.
Твердого Великорусского Ы в Украинском языке совсем нет"
Михаил Максимович. Украинские народные песни. - Москва. В Университетской типографии. 1834. - С. 11 (https://archive.org/stream/ukrainskiianarod01maksuoft#page/n11/mode/1up)
(http://i.imgur.com/HMbs9pL.jpg)
Російські словники 18 сторіччя свідчать що назви деяких рослин теж записували українською ("по-украински") :
https://medium.com/@vkr/як-називався-українською-коріандр-в-україні-у-18-cторіччі-2ea73de3d110 (https://medium.com/@vkr/%D1%8F%D0%BA-%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8F-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D1%83-18-c%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%96-2ea73de3d110)
1784 рік
"шампиньоны (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D0%BC%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%BD) или по-украински печерицы (http://sum.in.ua/s/pecherycja)"
(https://i.imgur.com/CVFyatd.png)
Продолжение трудов Вольного экономического общества, к поощрению в России Земледелия и Домостроительства. Часть V. - Санктпетербург : Типография И. К. Шнора. 1784 года. - С. 13.
https://books.google.com.ua/books?id=I_ZkAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA13#v=onepage&q&f=false (https://books.google.com.ua/books?id=I_ZkAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA13#v=onepage&q&f=false)
Словниця Украінськоі (або Юговоі-Руськоі) мови / Фортунат Піскунов (Одеса, 1873) (https://archive.org/details/slovnik1873/slovnyk1873/page/n1/mode/1up?view=theater)
(https://i.imgur.com/VrQUXEG.jpg)
Ф.М. Достоевский. Дневник писателя. 1873 год. XV. НЕЧТО О ВРАНЬЕ
"Деликатная взаимность вранья есть почти первое условiе русскаго общества — всѣхъ русскихъ собранiй, вечеровъ, клубовъ, ученыхъ обществъ и проч."
https://archive.ph/TcZOr#selection-19069.0-19069.28
"Въ Россiи истина почти всегда имѣетъ характеръ вполнѣ фантастическiй."
https://archive.ph/TcZOr#selection-19241.0-19249.1
Пращури українців добре знали про брехливість московитів :moskali::
✔ Кацап коли спить — і тоді бреше.
✔ Кацапове слово не варте й полови.
✔ Щоб москаль не збрехав треба аби влітку сніг впав.
✔ Москаль тоді правду скаже, як чорт молицьця стане.
✔ Кацап збрехав раніше, ніж Бог слово сказав.
✔ Бреше, як москаль!
✔ Бреше кацап немов старий цап.
✔ Брехали москалі споконвіку й брехати будуть.
✔ Москаль як не збреше, то вкраде.
✔ Москалі набрешуть так, що й волами не звезеш.
✔ Казав Москаль ПРАВО, та й збрехав браво.
✔ Москаль як ворона, та хитріший чорта.
✔ Москаль козака як раз огулить, а москаля й чорт не одурить.
✔ Коли москаль каже сухо, то піднімайся по ухо(*). — Не вірь, як скаже, що сухо,— то певно буде по вухо.— Як скаже москаль сухо, то піднімайсь по самі уха, то ще замочисся.
✔ Бов, бов по московські брехні!
Янковский, Н. К. - профессор, доктор биологических наук, член-корреспондент РАН. Заведующий Лабораторией анализа генома Института общей генетики им. Н. И. Вавилова. С 2016 - академик РАН.
Лев Толстой :
«Формы злодѣйствъ измѣняются, но сущность, ужасная сущность дѣла, то, что кроткіе христіане русскіе люди мучаютъ и убиваютъ другихъ и считаютъ себя въ этомъ неповинными, остается то же...
ОН ПОКАЗАЛ МИРУ РЕАЛЬНУЮ СУЩНОСТЬ РУССКИХ
Максим Горький. О русском крестьянстве. - Берлин: Изд-во И.П. Ладыжникова, 1922. - 45 с.
https://chtyvo.org.ua/authors/Gorki_Maksim/O_russkom_krestianstve_ros/
"...старо-киевский говор, есть прямой предок нынешней малорусской речи северной и средней Киевщины и Черниговщины, с прилегающими частями Полесья."
"С точки же зрения истории украинского народа, мы должны отвергнуть самым решительным образом мысль о том, что Киевщина была в древности населена не предками современных малорусов, а предками современных представителей иных русских народностей. Искать в X - XI веке у Днепра великорусов представляется совершенно бесполезным, ибо великорусская народность происхождения нового :moskali:; она сложилась в историческое время в бассейне Оки из сожительства двух древних русских племенъ—севернорусского и восточнорусскаго; но искать в южномъ Приднепровье времен Владимира и Ярослава новгородских славян или смоленскихъ кривичей или восточных вятичей не придетъ никому в голову.
Следовательно, Киевщина и Переяславщина могли быть в начале нашей истории заселены только южнорусским, иначе малорусским племенем, которое сидело вообще по всему Поднепровью, по обоим берегам Днепра.
В силу всего сказанного я, вслед за многими исследователями, утверждаю, что А. И. Соболевскому удалось определить группу не галицковолынских, а просто малорусских памятников, при чем прямым выводом из его наблюдений является возможность возводить историю малорусскрго языка далеко за XII век.
Если в XII веке падение глухих вызывает в малорусских говорах такие явления, которые чужды другим русским говорам, ясно, что уже в XI веке малорусская группа жила отдельною от прочих русских групп жизнью. Впрочем, мы и без того знаем, что, например, севернорусская группа резко отличалась в XI веке от группы южнорусской."
но искать в южном Приднепровье времен Владимира и Ярослава новгородских славян или смоленскихъ кривичей или восточных вятичей не придетъ никому в голову
Вятичи и восточные кривичи по антропологическим особенностям представляют собой ославяненных восточных финнов Восточно-Европейской равнины. Ближайшие, аналогии им мы находим в населении, оставившем древнемордовские Цнинские, Муранский и Селиксенский могильники.
Комплекс с ослаблением европеоидных черт распространен среди финно-угорских групп Восточной Европы — летописных мери, муромы, мещеры, чуди, веси, известных по могильникам северо-западной части Восточной Европы, Волго-Окского междуречья и Поволжья. Это население, подвергавшееся славянской колонизации, передало свои черты словенам новгородским, вятичам и кривичам, впоследствии ставшим основой русских
«В отношении Ярославской, Костромской, Московской и Рязанской губерний дело решается сравнительно просто. Основу вятичей и поволжских кривичей составляют финно-угорские племена. Славянский элемент в физическом облике средневекового населения очень невелик. В современную эпоху соотношение финно-угорского и славянского компонента меняется в пользу славянского. Однако характер изменения в антропологическом облике свидетельствует лишь о приливе населения из более западных и северо-западных областей обитания русских, а не о смене его. … в средневековье основу населения Волго-Окского треугольника составляли ославяненные финно- угорские племена»
Брати Капранови про південні краї
З Катерининського собору у Херсоні вивезли рештки тіла російського генерала Григорія Потьомкіна. Про це заявив керівник російських окупаційних структур у Херсоні Сальдо.
Тіло померлого у 1791 році фаворита та коханця російської імператриці Катерини ІІ Григорія Потьомкіна було поховано у Катерининському соборі в Херсоні. Спочатку свинцева труна перебувала у спеціальній ніші під підлогою з правого боку від амвону. Поруч з труною була ікона та запалена лампадка. До труни вели підйомні двері. Пізніше труну засипали землею і доступу до неї не було.
Куди росіяни поділи труп Потьомкіна наразі невідомо.
Потьомкіна
Дякую leonpod! Радий що мої розвідки комусь цікаві.
___
Отже про цю пісню, яка має назву: "На бережку, у ставка (https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BC_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%8F%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%82%D1%96%D1%85%D1%83!/%D0%9D%D0%B0_%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%BA%D1%83_%D1%83_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0)".
"Превосходно пел этот хор любимую Малороссийскую песню Светлейшего Князя Потемкина (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), бывшую в моде по всей России, пока жил и властвовал Потемкин: «На бережку, у ставка»..."
Булгарин Ф.В. Воспоминания. Отрывки из виденного, слышанного и испытанного в жизни. Ч. II. СПб. 1846. - С. 50–51 (https://books.google.com.ua/books?id=IT9dAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA50#v=onepage&q&f=false) або тут (https://dlib.rsl.ru/viewer/01005407214#?page=416)
(https://i.imgur.com/8n397g9.jpg)
Фадей Венедиктович (Ян Тадеуш) Булгарін (1789 — 1859) — російський і польський письменник, критик, видавець, журналіст.
"Людей в этих областях и во всей стране вышеназванного Князя продают, как куриц и других животных, на рынке, их продают и о них заключают договоры. Отцы и матери приводят на ярмарки и рынки детей и продают их для удобства покупателей за ничтожную цену. Скажу больше, в Московии некоторые из наших купили нескольких молоденьких девиц от пятнадцати до восемнадцати лет, поистине прекрасных, для своего употребления и удовольствия, всего за один дукат или унгар, и так обычно их покупают за большую или мелкую цену, и дети, которые родятся, остаются во власти купивших, которые могут их для своего удовольствия продавать и менять, хотя и не могут вывозить из страны, но могут только держать для всяческого употребления,— то что запрещается нашими законами божественными и человеческими; но сия нация и в худший порок весьма погружена."
«Прежде москвитяне находились в таком рабстве у заволжских татар, что, кроме других признаков покорности, князь их должен был выходить за город навстречу каждому посланнику хана и сборщику податей, ежегодно приезжавшему в Москву, и, пеший, провожал его во дворец, держа в руках повод его лошади. Посол садился на княжеский стол, а князь, преклонив колена, выслушивал посольство. Поэтому ханы заволжские и происшедшие от них перекопские поныне называют московского князя своим холопом»
Превращение финно-угров в безродных Иванов: ДОКУМЕНТАЛЬНЫЕ СВИДЕТЕЛЬСТВА. Лекция историка А. Палия
"Начнем с того, что мы прожили не тысячу лет, а гораздо меньше. Раскроем первую нашу летопись [19], которая писана, во всяком случае, не позже XI в. Составитель ее знает малороссиян (https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=49476&page=1561) и перечисляет разные отрасли этой ветви русского племени (https://uk.wikipedia.org/wiki/Загальноросійська_ідея); называет северо-восточные отрасли того же племени: кривичей (белорусов) и славян; упоминает еще радимичей и вятичей, происшедших от ляхов; но замечательно, что великорусов он вовсе не знает. На восток от западных русских племен, где теперь живут великорусы, обитают, по летописи, финские племена, частью существующие и теперь, частью уже исчезнувшие.
Где же были тогда великорусы? О них в перечислении племен, живших в теперешней России, не упоминается ни слова. Если бы они существовали в то время, когда составитель летописи писал свои этнографические заметки, то, наверное, он знал бы эту отрасль русского народа и упомянул бы о ней. Из его совершенного молчания следует заключить, что в то время этой, теперь самой многочисленной и по исторической роли самой значительной ветви русского племени еще не существовало. С другой стороны, мы знаем, что колонизация финского востока [20] началась с XII в. Таким образом, мы имеем все основание предполагать, что великорусы образовались в особую ветвь не ранее XI в. [21]. С того времени они успели сложиться в сильное государство, занять и обрусить огромную территорию...
Спрашивается: что же такое великорусы? Откуда взялись они, когда до XI или XII в. они не существовали? Откуда взялся у них этот удивительный смысл к государству — удивительный тем более, что его в этой степени не оказалось ни у одного из прочих славянских народов?
Эти вопросы — основные, первые не только в русской истории, но и в истории всего славянского племени. К сожалению, они-то именно и разработаны всего слабее...
Восточная отрасль русского племени образовалась частью из переселенцев из Малороссии и северо-западного края на финской земле, частью из обруселых финнов. Русские переселенцы под влиянием новых условий на новой почве получили иной характер, отличный от первоначального корня, от которого отделились; с другой стороны, обрусевшие финские племена внесли новую кровь, новые физиологические элементы в младшую ветвь русского племени..
С тех пор она только окрепла, политически объединялась, расселялась далее и далее и поглощала финские племена, что безостановочно продолжается и до сих пор...
В образовании великорусской ветви, ее расселении и обрусении финнов состоит интимная, внутренняя история русского народа, оставшаяся доселе как-то в тени, почти забытая, а между тем в ней-то именно и лежит ключ ко всему ходу русской истории."
"Русский учёный Михаил Покровский считал (https://archive.is/bSFwn), что «в жилах великороссов течёт 80% финской крови». С ним солидаризировался (https://archive.is/9Tq0e#selection-141.0-141.3) и выдающийся филолог Владимир Даль: «Что не говорите, а намного больше половины земляков наших — обруселая чудь».
Член-корреспондент Российской академии наук, профессор МГУ, директор Института общей генетики им. Н.И Вавилова РАН Николай Янковский : (http://www.merjamaa.ru/news/mnenie_ran_ob_finno_ugorskikh_kornjakh_velikorossov_jankovskij_n_k/2015-07-15-1024)
«Сейчас мы говорим на языке славянской группы, но означает ли это, что у нас большая часть славянских генов? Не означает! Генетику не изменишь, а язык может меняться. И какая часть генов у нас финская — большая или небольшая — это зависит от того, в каком месте проживают те люди, которые называют себя россиянами. Они все говорят на русском языке, но в некоторых регионах часть финских генов, несомненно, больше, чем часть генов славянских... Расстояние от россиян до эстонцев меньше, чем от россиян до хорватов». От переписи до переписи доля финно-угорских народов в России уменьшается. Едва ли не большинство сегодняшних россиян — это россияне в первом, втором и т.д. поколениях. Причем «процесс обращения» в россияне не завершен и доныне. Тех, кто помнит свое происхождение из «нероссиян», в России большинство».
"Сложилась парадоксальная ситуация. В антропологии русского населения улавливаются ГЛАВНЫМ ОБРАЗОМ черты самых разных субстратных групп ДОСЛАВЯНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ...
Говорить о некой исконной чистоте русского антропологического типа и исходной однородности русского генофонда - как, впрочем, и генофонда любого другого народа - не приходится. Заметим, что этот вывод был сделан (и с тех пор многократно подтверждён) еще в 80-х годах XIX века профессором Московского университета Н. Ю. Зографом. Именно Н. Ю. Зограф первым показал, что «классические великороссы» во Владимирской, Ярославской, Костромской губерниях несут в своем физическом облике отчётливые черты финно-угорского происхождения. Но вот загадка. Идя таким путем, антропология может выделить в составе русского населения и финно-угорский, и балтский, и иные субстратные пласты. Однако, увы, антропология НЕ МОЖЕТ ОБНАРУЖИТЬ сам «суперстрат» - тот собственно славянский антропологический тип, который включил в себя все дославянские субстраты. Даже в бесспорно славянских курганных могильниках, исследованных археологами на тех территориях, где летописи помещают средневековые племена вятичей, кривичей, радимичей, северян, новгородских словен и других летописных славян, антропологическими методами ВЫЯВЛЯЮТСЯ ЛИШЬ ДОСЛАВЯНСКИЕ черты древнего населения.
Антропология как бы тоньше улавливает субстратные структуры, чем этнография и археология. Но это её отличие и привело к представлениям об ограниченности возможностей антропологии в реконструкции истории средневековых славян... Существует... РАЗЛАД МЕЖДУ АРХЕОЛОГИЕЙ И АНТРОПОЛОГИЕЙ русского народа».
https://archive.is/PCqDd
Книги, що є у вільному доступі в мережі:
Украинский вестник (Харьков, 1816—1819) (http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/2903/browse?type=dateissued&submit_browse=%D0%97%D0%B0+%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%8E+%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0),
Украинский журнал (Харьков, 1824—1825) (https://archive.org/details/ukrmag/1824.1/mode/1up?view=theater),
Украинские народные песни / М. О. Максимович (Москва, 1834) (https://archive.org/details/maksymovych1834/page/n4/mode/1up?view=theater),
Украинская летопись / И. Срезневский (Харьков, 1835) (https://archive.org/details/srezn1835/page/n8/mode/1up?view=theater),
Украинские были / И.И. Срезневский (Харьков, 1838) (https://archive.org/details/ukrainski0byli/page/n2/mode/1up?view=theater),
Повесть об украинском народе / П. А. Кулиш (СПб, 1846) (https://archive.org/details/kulish1846/mode/1up?view=theater),
Украинские народные предания / П. А. Кулиш (Москва, 1847) (https://archive.org/details/kulish1847/kulish_1847/page/n2/mode/1up?view=theater),
Сборник украинских песен / М. О. Максимович (Киев, 1849) (https://archive.org/details/sbornikukrainskihpesen/page/n7/mode/1up?view=theater),
Українська абетка / Микола Гатцук (Москва, 1860) (https://archive.org/details/ukrainskaabetka00hatsuoft/page/n4/mode/1up?view=theater),
Українська Граматка / Илья Деркач (Москва, 1861) (https://archive.org/details/1861derk/page/n4/mode/1up?view=theater),
Українські пісні, видані коштом О.С. Баліної (СПб, 1863) (https://archive.org/details/ukrainsky1863/mode/1up?view=theater),
Українські приказки, прислів'я і таке інше / Матвій Номис (С. Петербург, 1864) (https://archive.org/details/nomis1864/page/n4/mode/1up?view=theater),
Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования / Г. П. Данилевский (Харьков, 1866) (https://archive.org/details/ukraynstar/page/n5/mode/1up?view=theater),
Словниця Украінськоі (або Юговоі-Руськоі) мови / Фортунат Піскунов (Одеса, 1873) (https://archive.org/details/slovnik1873/slovnyk1873/page/n1/mode/1up?view=theater),
Опыт русско-украинского словаря / Левченко М.М. (Киев, 1874) (https://archive.org/details/levchenko1874/page/n6/mode/1up?view=theater),
Очерки истории украинской литературы XIX столетия / Н. И. Петров (Харьков, 1884) (https://archive.org/details/1884narysy/page/n4/mode/1up?view=theater),
Местные названия в украинской народной словесности / Сумцов М. Ф. (Киев, 1886) (https://archive.org/details/sumtsov14/page/n5/mode/1up?view=theater),
Антропоморфические представления в верованиях украинского народа / Сумцов М. Ф. (Москва, 1890) (https://archive.org/details/sumtsov31/page/n6/mode/1up?view=theater),
Русско-украинскій словарь / Тимченко Євген (Киев, 1892) (https://archive.org/details/slov9/mode/1up?view=theater),
Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка (Львів, 1893) (https://archive.org/search?query=creator%3A%22Komarov%2C+Mykhalo%2C+1844-1913%22),
Литература украинского фольклора. 1777 - 1900 / Борис Грінченко (Чернигов, 1901) (https://archive.org/details/litukr1901/page/n6/mode/1up?view=theater),
Из украинской старины / Н. Ф. Сумцов (Харьков, 1905) (https://archive.org/details/sumtsov2/mode/1up?view=theater),
Украинская грамматика. Том 1, выпуск 1-й / Кримський Агатангел (Москва, 1907) (https://archive.org/details/krymsk8/page/n5/mode/1up?view=theater),
Словар української мови / Борис Грінченко (Київ, 1909) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Словарь_української_мови#Видання),
Старі зразки української народної словесності / Н. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumts1910/mode/1up?view=theater),
Малюнки з життя українського народного слова / М. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumtsov0malyunki/mode/1up?view=theater),
Діячі украінського фольклору / М. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumtsov22/page/n2/mode/1up?view=theater)
Граматика української мови / Нечуй-Левицький І.С. (Київ, 1914) (https://archive.org/details/nelev/ch-2/page/n1/mode/1up?view=theater),
Українські співці й байкарі / М. Ф. Сумцов (Черкаси, 1917) (https://archive.org/details/sumtsov/page/n2/mode/1up?view=theater),
Словник московсько-український / Віктор Дубровський (Київ, 1918) (https://archive.org/details/dubrovskiy1918/1918/page/n1/mode/1up),
Московсько-український словник для військових / Євтимович В. (Київ, 1918) (https://archive.org/details/slov15_201802/mode/1up?view=theater)
Традиції, що мав #адиннарот у 18 ст., про які не кожен відає, геть не кожен :
Козак Мамай, XVIII ст.
Полтавська обл. Полотно, олія, 87,7 x 67,1 Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара"
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Cossack_Mamai,_18th_century.png
або ось тут:
https://archive.org/stream/kozak_mamai#page/n147/mode/2up
Напис під зображенням:
“Хоть Дивисъ ни Девисъ Даба Нивгадаешь, виткиль Я а якъ завуть Ничиркъ. Называй Якъ хочъ, завсе Позволяю, А якъ Крамаремъ Назавешъ зате полаю. Ято на Свити всякому хочиця Мое Прызвище знати Данима того Свити, хто могъ вигадати. Тилко Одна Дивчина вигадала що Доброго Лошака Подавала. Геи бандура моя зотая Колибъ Дотебе Дивчина Молодая"
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f4/Cossack_Mamai%2C_18th_century.png/760px-Cossack_Mamai%2C_18th_century.png)
Книги, що є у вільному доступі в мережі:
Украинский вестник (Харьков, 1816—1819) (http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/2903/browse?type=dateissued&submit_browse=%D0%97%D0%B0+%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%8E+%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0),
Украинский журнал (Харьков, 1824—1825) (https://archive.org/details/ukrmag/1824.1/mode/1up?view=theater),
Украинские народные песни / М. О. Максимович (Москва, 1834) (https://archive.org/details/maksymovych1834/page/n4/mode/1up?view=theater),
Украинская летопись / И. Срезневский (Харьков, 1835) (https://archive.org/details/srezn1835/page/n8/mode/1up?view=theater),
Украинские были / И.И. Срезневский (Харьков, 1838) (https://archive.org/details/ukrainski0byli/page/n2/mode/1up?view=theater),
Повесть об украинском народе / П. А. Кулиш (СПб, 1846) (https://archive.org/details/kulish1846/mode/1up?view=theater),
Украинские народные предания / П. А. Кулиш (Москва, 1847) (https://archive.org/details/kulish1847/kulish_1847/page/n2/mode/1up?view=theater),
Сборник украинских песен / М. О. Максимович (Киев, 1849) (https://archive.org/details/sbornikukrainskihpesen/page/n7/mode/1up?view=theater),
Українська абетка / Микола Гатцук (Москва, 1860) (https://archive.org/details/ukrainskaabetka00hatsuoft/page/n4/mode/1up?view=theater),
Українська Граматка / Илья Деркач (Москва, 1861) (https://archive.org/details/1861derk/page/n4/mode/1up?view=theater),
Українські пісні, видані коштом О.С. Баліної (СПб, 1863) (https://archive.org/details/ukrainsky1863/mode/1up?view=theater),
Українські приказки, прислів'я і таке інше / Матвій Номис (С. Петербург, 1864) (https://archive.org/details/nomis1864/page/n4/mode/1up?view=theater),
Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования / Г. П. Данилевский (Харьков, 1866) (https://archive.org/details/ukraynstar/page/n5/mode/1up?view=theater),
Словниця Украінськоі (або Юговоі-Руськоі) мови / Фортунат Піскунов (Одеса, 1873) (https://archive.org/details/slovnik1873/slovnyk1873/page/n1/mode/1up?view=theater),
Опыт русско-украинского словаря / Левченко М.М. (Киев, 1874) (https://archive.org/details/levchenko1874/page/n6/mode/1up?view=theater),
Очерки истории украинской литературы XIX столетия / Н. И. Петров (Харьков, 1884) (https://archive.org/details/1884narysy/page/n4/mode/1up?view=theater),
Местные названия в украинской народной словесности / Сумцов М. Ф. (Киев, 1886) (https://archive.org/details/sumtsov14/page/n5/mode/1up?view=theater),
Антропоморфические представления в верованиях украинского народа / Сумцов М. Ф. (Москва, 1890) (https://archive.org/details/sumtsov31/page/n6/mode/1up?view=theater),
Русско-украинскій словарь / Тимченко Євген (Киев, 1892) (https://archive.org/details/slov9/mode/1up?view=theater),
Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка (Львів, 1893) (https://archive.org/search?query=creator%3A%22Komarov%2C+Mykhalo%2C+1844-1913%22),
Литература украинского фольклора. 1777 - 1900 / Борис Грінченко (Чернигов, 1901) (https://archive.org/details/litukr1901/page/n6/mode/1up?view=theater),
Из украинской старины / Н. Ф. Сумцов (Харьков, 1905) (https://archive.org/details/sumtsov2/mode/1up?view=theater),
Украинская грамматика. Том 1, выпуск 1-й / Кримський Агатангел (Москва, 1907) (https://archive.org/details/krymsk8/page/n5/mode/1up?view=theater),
Словар української мови / Борис Грінченко (Київ, 1909) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Словарь_української_мови#Видання),
Старі зразки української народної словесності / Н. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumts1910/mode/1up?view=theater),
Малюнки з життя українського народного слова / М. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumtsov0malyunki/mode/1up?view=theater),
Діячі украінського фольклору / М. Ф. Сумцов (Харьків, 1910) (https://archive.org/details/sumtsov22/page/n2/mode/1up?view=theater)
Граматика української мови / Нечуй-Левицький І.С. (Київ, 1914) (https://archive.org/details/nelev/ch-2/page/n1/mode/1up?view=theater),
Українські співці й байкарі / М. Ф. Сумцов (Черкаси, 1917) (https://archive.org/details/sumtsov/page/n2/mode/1up?view=theater),
Словник московсько-український / Віктор Дубровський (Київ, 1918) (https://archive.org/details/dubrovskiy1918/1918/page/n1/mode/1up),
Московсько-український словник для військових / Євтимович В. (Київ, 1918) (https://archive.org/details/slov15_201802/mode/1up?view=theater)
Європейські діпломати, мандрівники та інш. - про брехливість московитів:
Я вже писав у цій гілці/темі, що Іван Котляревський не перший, хто писав народною українською мовою (Енеїда 1798 року (https://uk.wikipedia.org/wiki/Енеїда_(Котляревський))).
1831 рік, Микола Гоголь
Українсько-російський словничок ("Вечера на хуторе близ Диканьки"):
https://archive.org/details/gogol1832/kn-002/page/n11/mode/1up?view=theater
(https://i.imgur.com/xrHPGvt.png)
Пісня: "Зелененький барвиночку":
https://archive.org/details/gogol1832/kn-001/page/n94/mode/1up?view=theater
(https://i.imgur.com/rj6d0Ox.png)
"Що Боже, ти мiй Господе! чого нема на тiй ярмарці! колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремень, цибуля, крамарі всякі… так, що хоть би в кишені було рублів із тридцять, то і тогді б не закупив усiєї ярмарки..."
(https://i.imgur.com/txlSc59.png)
Микола Гоголь (світлина 1845 року)
(https://i.imgur.com/hS4OF83.jpg)
Русские - узнаете свои La Danse Russe под двуструнную русскую Balalay-ку ?
https://mysliwiec.livejournal.com/3012705.html
Жан-Батист Лепренс,
Titre : La Danse Russe
Auteur : Le Prince, Jean-Baptiste (1734-1781). Graveur
Date d'édition : 1769
https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10550356g/f1.item.zoom
(https://i.imgur.com/Ju4lwW3.jpg)
Чому я написав, що Котляревський був не перший?
А тому, що навіть поважні люди... що підручники пишуть... зі знаннями та освітою.. але абсолютні ділетанти в цьому питанні ("чули дзвін але не знають де він")
Див. з 14:56
https://youtu.be/P4S1DH0QFh8?si=lI7FJyhbo8r-BT8e&t=896
Vox veritatis Голос правди:
"первое произведение на украинском языке, это - 1798 год, Котляревский"
:fp2
Микола Гоголь (світлина 1845 року)
(https://i.imgur.com/hS4OF83.jpg)
Року 1912
Австроугорський штаб та чЛенін в імперському словнику :ai :consul:
Малороссия - см. Украина.
Малороссы (малоруссы, украинцы)
:smilie7:
Петро I (1672 — 1725) - агент австрійського генштабу :smilie5:
Письма Петра Великого, писанные к генерал-фельдмаршалу, графу Б. П. Шереметьеву». - Москва, 1774. - С. 106-107 :
https://books.google.com.ua/books?id=1LSeSsjSBuUC&hl=uk&pg=PP190#v=onepage&q&f=false
(https://i.imgur.com/nDTXQjW.png)
https://books.google.com.ua/books?id=1LSeSsjSBuUC&hl=uk&pg=PP191#v=onepage&q&f=true
(https://i.imgur.com/7Qkli1o.png)
:smiley16:
Портрет 1688 року
(https://i.imgur.com/CnxhBsQ.jpg)
:smilie8:
1677 рік.
П'єр Дюваль - французький королівський географ та картограф:
(https://i.imgur.com/HvihfhQ.jpg)
http://books.google.com/books?id=i1FeAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA16
(https://i.imgur.com/mS2ONty.jpg)
Українська держава, 1658 р.
Лист волоського господаря Костянтина Щербана (пом. † 1682) до гетьмана України Івана Виговського, в якому той згадує «панства (пол. państwo – держава) Украинскіе и Польскіе», або ж просто Українську державу.
https://www.ukr-archive.org/post/українська-держава-1658-р (https://www.ukr-archive.org/post/українська-держава-1658-р)
(https://i.imgur.com/ErWgumf.jpeg)
(https://i.imgur.com/yPHqbdU.jpeg)
Джерело: АЮЗР. Т. 7. Санкт-Петербург, 1872. С. 250.
https://archive.org/details/auzr.07/page/n261/mode/1up
Зі статті І. І. Срезневського «Взгляд на памятники украинской народной словесности» (1834):
"В настоящее время, кажется, уже не для кого, и не для чего доказывать, что язык Украинский (или как угодно называть другим : Малороссийский) есть язык, а не наречие Русского или Польского, как доказывали некоторые, и многие уверены, что этот язык есть один из богатейших языков Славянских, что он едва ли уступит Богемскому в обилии слов и выражений, Польскому в живописности, Сербскому в приятности, что это язык, который, будучи еще не обработан, может уже сравниваться с языками образованными по гибкости и богатству синтаксическому, – язык поэтический, музыкальный, живописный"
Срезневский И. Взгляд на памятники украинской народной словесности // Ученые записки Императорского Московского университета. Г. 2, ч. 6. М.: Унив. тип., 1834. - С. 134 (https://books.google.com.ua/books?id=knkJe5M6-kIC&hl=uk&pg=PA134#v=onepage&q&f=false)
1838 рік
О. Бодянський. Поле, Поляни — синоніми назв: Україна, Українці (https://medium.com/@vkr/%D0%BE-%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8-%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B8-%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96-d0b0bd1edd1c)
Журнал Министерства народнаго просвѣщения, Часть восемнадцатая, Май, 1838.
Осип Максимович Бодянський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D1%81%D0%B8%D0%BF_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
С. 392 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA392#v=onepage&q&f=false) - "Донесение г. Министру народного просвещения
Магистра Московского Университета Иосифа Бодянского, из Праги,
от 25 марта 1838 года.
С. 393 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA393#v=onepage&q&f=false) - 394 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA394#v=onepage&q&f=false) - "Это Евангелие (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%84%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%94) важно, во-первых, как единственный памятник перевода на Южно-Русский (Малороссийский, Украинский, Русинский) язык. До сих пор мы не знали, что Малороссияне (в обширном смысле), имея вместе с прочими Славянами Греческого Исповедания Св. Писание на древне-Славянском, Церковно-книжном языке, давно уже пытались перевести его, для большего уразумения и понятия, на свой живой, разговорный, общенародный язык."
1677 рік.
П'єр Дюваль - французький королівський географ та картограф:
(https://i.imgur.com/HvihfhQ.jpg)
http://books.google.com/books?id=i1FeAAAAcAAJ&hl=uk&pg=PA16
(https://i.imgur.com/mS2ONty.jpg)
Алексеев М.П. Сибирь в известиях западно-европейских т.1. ч.1. 13-18 вв. Иркутск: КРАЙГИЗ, 1932. - С. 65-66.
"Kmielniski est sait Prince d'Ukraine par le G. Seigneur"
"Хмельницький відомий князь України В[еликий]. Лорд"
Року 1677,
29 червня.
З листа кошового отамана Івана Сірка до гетьмана Івана Самойловича:
в интермедиях к драмам Якуба Гаватовича: «Продав кота в мішку» [Інтермедія про Климка і Стецька (http://litopys.org.ua/ukrinter/int03.htm#pod1)] и «Найкращий сон» [Інтермедія про Максима, Рицька і Дениса (http://litopys.org.ua/ukrinter/int03.htm#pod2)] в 1619 году.
Ранние произведения, тексты которых сохранились, это прежде всего, 2 упомянутые интермедии к драмам Якуба Гаватовича;
«Пісня про козака і Кулину» [Пісня козака Плахти (https://uk.wikipedia.org/wiki/Пісня_козака_Плахти), 1612 г.];
дума гетьмана Ивана Мазепы (https://uk.wikisource.org/wiki/Автор:Іван_Мазепа) «Всі покою щиро прагнуть» (1698 г.);
– То який висновок можна зробити?
– На підставі сукупності результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати: у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською, як її філологи називають.
Універсал Богдана Хмельницького Низовому Запорозькому
Війську з підтвердженням грамоти Стефана Баторія
на Терехтемирів
Богданъ Хмелницкій, гетманъ обоихъ сторонъ Днѣпра и Войскъ Запорожскихъ.
Панамъ, панамъ енералной старшинѣ, полковникамь, полковой старшинѣ, сотникамъ, атаманнѣ и чернѣ всего Войска Украинского и всякой кондиціи людемъ, такъже кому б о семъ теперь и в потомніе часы вѣдать надлежало, обявляемъ симъ нашимъ універсаломъ, ижъ отаманъ кошовый Войска Запорожского, панъ Демянъ Барабашъ, вообщи зъ старшиною войсковою и атаманамы курѣнними положили перед нами грамоту найяснѣйшаго короля полского Стефана Баторыя в року 1577 месяца августа 20 на прошеніе антецесора нашего гетмана Якова Богдана и кошового Низового Запорожскаго Войска Павлыка данную, в якой королевской грамотѣ написано, ижь его королевская мосцъ выдячи козаковъ запорожскихъ до его королевского маєстату зычливую прихилность и рицерскіе отважніе службы, которыми завжди великіе бѣсурманскіе погромляючи силы, горъдое ихъ прагнене на кровъ христіанскую до конца затлумили и пащоку ихъ на Корону Полскую и на народъ благочестывий украинскій рикающую замкнули и вход в Польщу и Украину заступили, всѣ их неищетніі сили и нагліе на народъ християнскій небѣги грудми своими съперли, якіе их служби нагорожаючы, а дабы имъ Войска Запорожскаго козакамъ для зѣмовихъ станцѣй, гдѣ було прихилность мѣти, такъ же от неприятеля раненныхъ своихъ заховувати и лѣчити, в другихъ долѣгаючихъ нуждахъ отьпочивокь мати и всякой пожитокъ ку волѣ своей забирати, а чтоб такъже и напередъ заохоченни были зичливо в войску служити и противъ неприятелей отчизны своей охочо и неомилно отъпор чинитыи, надаетъ его кролевская моцъ козакамъ низовим запорожскимъ вейчисте городъ Терехтемировъ з монастирем н перевозомь, опрочь складового старынного ихъ запрожскаго города Чигиринаи от того города Терехтемирова на Низъ понад Днепромъ рѣкою до самого Чигрина и запорожскихъ степов ку землямъ чигринскимъ подойшлихъ, всѣ землѣ со всѣми на тихъ земляхъ насаженными мѣстечками, селами и футорами, рыбними по тому берегу в Днѣпрѣ ловлямы и иннимы угодыи, а вширъ от Днѣпра на степъ, якъ тихъ мѣстечокъ, селъ и футоровъ землѣ здавна находилы и теперь так си тое въ ихъ завѣданью мает, заховати; городокъ старинный же запорожскій Самаръ с перевозомъ и землями в гору Днѣпра по рѣчку Орелъ, а в низу до самихъ степовъ нагайских и кримскихъ, а
черезъ Днѣпръ и лимани днѣпровыи и боговыи, якъ из вѣковъ бувало, по очаковские
влуси, и въ гору рѣчки Богу по рѣчку Сынюху, от самарскихъ же земель чрезъ степь
до самой рѣки Дону, гдѣ еще за гетмана козацкого Прецлава Ланцъкорунскаго козаки запорожскіе свои зимовники мѣвали, и жеби тое непорушно во вѣки при козакахь запорожскихь найдовалось, его королевская мосць тоею грамотою своєю козакамъ запорожскимъ укрѣпилъ и утвердилъ; и просилъ онъ панъ кошовый запорожскій Барабашъ со всѣмъ Войскомъ Запорожским и нашего на тое гетманского універсалу, прикладаючи жалобу, же чрезъ многіе перешедшіе годы оть войни с татарамы, турками, волохами, а наостаток из ляхамы Войско Запорожское въ нѣвецъ зъруйновалось и въ таких утисках всѣ оные ихъ городки и землѣ з рук у ихъ вилупленни, що не тулко коней своихъ, на якихъ в войску служать, але и себе чимъ прокормыть с чого не мають.
Мы теди Богданъ Хмелницкій, гетманъ, хотяй удалились от такого Войска Запорожского прозбы, вѣдаючи ихъ и самихъ от старадавных королей полскихъ привылегіями умоцненнихъ и особливіе клейноти и армату войсковую маючихъ, но же мы отъ всего Войска Запорожского и украинского на оборону отьчизны нашой назначенные зьвѣрхностью знайдуемся и згполную от Бога и от всего Войска и народа украинского по обоимъ сторонамъ Днепра далеко расшираючогось намъ врученную мосць и владцу як в войску, такъ и во всѣхъ городахъ и всѣмъ украинскимь народом дириговать маючи, такъ по той зверхной владзы нашой на тую прозбу пана кошового и всего Войска Запорожскаго прихиляючись, тими всѣми городами, мѣстечками, селами и футорами из ихъ всякими угодіи, якъ от найяснѣйшого короля полского Батория Войску Запорожскому надано, владѣть и пожитковатись с того дозволяемъ и чтоб тое все непорушно въ ихъ владзы во вѣки было, сымъ нашимь унѣверсаломъ стверждаемъ.
В року 1655 ануарія 15 в Бѣлой Церкви.
Свидѣтельствовалъ Войска Запорожского Низового войсковой писаръ, Иванъ Глоба.
«Крестьяне. Этот класс составляет главную, основную часть народонаселения губернии. Крестьяне говорят по Малороссийски; этот язык есть народный языкъ южныхъ губерний России. Языком Малороссии говорятъ жители отъ р. Кубани до Карпат и отъ Одессы и Крыма до Галиции. На этом языке сохранился особый род литературы: их народные песни (https://archive.org/details/maksymovych1834/page/n80/mode/1up?view=theater) и баллады (https://archive.org/details/maksymovych1834/page/n16/mode/1up?view=theater), передаются из поколения в поколение»
Так само:
Словник 1708 року - "Dictionarium Quadrilingue latino-ungarico-graeco-germanicum" перекладається як "Словник чотирьох мов: латинська, угорська, грецька, німецька"
Корисні посилання:
Гетьманщина - держава
https://www.ukr-archive.org/blog/categories/гетьманщина-держава (https://www.ukr-archive.org/blog/categories/гетьманщина-держава)
Згадки України (16-18 ст)
https://www.ukr-archive.org/blog/categories/згадки-україни-16-18-ст (https://www.ukr-archive.org/blog/categories/згадки-україни-16-18-ст)
Самоназа українців
https://www.ukr-archive.org/blog/categories/самоназва-українців (https://www.ukr-archive.org/blog/categories/самоназва-українців)
1838 рік
О. Бодянський. Поле, Поляни — синоніми назв: Україна, Українці (https://medium.com/@vkr/%D0%BE-%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8-%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B8-%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96-d0b0bd1edd1c)
Журнал Министерства народнаго просвѣщения, Часть восемнадцатая, Май, 1838.
Осип Максимович Бодянський (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D1%81%D0%B8%D0%BF_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
С. 392 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA392#v=onepage&q&f=false) - "Донесение г. Министру народного просвещения
Магистра Московского Университета Иосифа Бодянского, из Праги,
от 25 марта 1838 года.
С. 393 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA393#v=onepage&q&f=false) - 394 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA394#v=onepage&q&f=false) - "Это Евангелие (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%84%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%94) важно, во-первых, как единственный памятник перевода на Южно-Русский (Малороссийский, Украинский, Русинский) язык. До сих пор мы не знали, что Малороссияне (в обширном смысле), имея вместе с прочими Славянами Греческого Исповедания Св. Писание на древне-Славянском, Церковно-книжном языке, давно уже пытались перевести его, для большего уразумения и понятия, на свой живой, разговорный, общенародный язык."
(http://i.imgur.com/ZMdA9wv.jpg)
С. 400 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA400#v=onepage&q&f=false) - "В этом Евангелии встречаем множество слов из Церковно-книжного языка и других древних, употребленных Переводчиком в тексте и отчасти тут же в скобках объясненных, например 10 драгм= 10 гривен, або 10 гроша; а она връгла два пѣнезѣ = або дво бѣлыи; на Украину вместо поле (*) и т.п.
_______________
(*) Отсюда видно, что прозвание нынешней Малороссии Украиною, Вкраиною, Украйной (У=В и наоборот, как в Хорватском, Словенском и др.), есть весьма древнее, соответствующее слову Поляне, его синониму. Потомки Киевских Полян заметили доставшееся им от своих предков имя Поляне подобозначащим словом Украина, Украинцы, может быть и потому уже, чтобы таким образом отличить себя от Полян-Ляхов, Поляков, за которыми оно осталось навсегда, вытеснив прежнее родовое название Лях, Ляхи (Лех, Лехи, употребляемое Южными Руссами о Поляках только в бранном худом смысле. Герасий (1211 г. Gervasii Descript. tot. orb. in Leibnitz. Ser. rer. Brunsv. II, 763) и Гаск (1541) говорят: “Inter Alpes Huniae rt Oceanunt est Polonia sic dicta corum idiomate, quase Campania.” Следовательно Campania=Polonia, Campani=Poloni, и наоборот. История, а ещё более Языковедение, много представляет примеров такого рода затмений старинного названия какого-то
С. 401 (https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA401#v=onepage&q&f=false) - народа другим новейшим, подобозначащим словом. Действительно, как Поляне-Ляхи, так и Киевские Поляне жили в равнинах, полях, всегда славившихся своим плодородием и земледелием своих обитателей, именно первые, как употребляет это название Нестор (Нестор, изд. Тимковск. 3; Софийск. Врем. I, 3), в тесном смысле на Запад от Вислы, в окрестностях реки Варты, от Верхней Нотеци по Ордер и от Нижней Нотеци по город Серадз, а последние — в нынешней Киевской и, без сомнения, части Полтавской Губернии, т.е. по обоим сторонам Днепра. После Ляхи-Поляне назвались Велико-Полянами и Мало-Полянами, а потом это название сделалось общенарицательным родовым для всех Ляшеских ветвей, а Киевские Поляне взяли себе синоним этого имени Украинцы, Украина, которое встречаем уже по 1187 г. “О нем же (Владимире Глебовиче) Украина много постана” (Киевск. Летопись). Здесь под Украиной, разумеется вся Киевская Область, а со временем это название перешло и на всю Малороссию."
(http://i.imgur.com/eSLmeHM.jpg)
(http://i.imgur.com/HtXJs2R.jpg)
Коли з’явилась українська мова, як говорили на Русі, мовні каліки з СРСР | Павло Гриценко
6 лип. 2021 р.
Коли з’явилась українська мова, як говорили і писали на Русі, чому у російських билинах багато українських слів?
Інтерв’ю із мовознавцем, очільником Інституту української мови Павлом Гриценком.
ГЛАВНАЯ ПРИЧИНА КАТАКЛИЗМОВ В РОССИИ! Ремарка историка Александра Палия
ЧТО ШОКИРУЕТ В РОСCИИ? ЛОЖЬ
ЧАСТЬ 2. ЧТО ШОКИРУЕТ ИНОСТРАНЦЕВ В РОСИИ?
Петро I (1672 — 1725) - агент австрійського генштабу :smilie5:
Письма Петра Великого, писанные к генерал-фельдмаршалу, графу Б. П. Шереметьеву». - Москва, 1774. - С. 106-107 :
https://books.google.com.ua/books?id=1LSeSsjSBuUC&hl=uk&pg=PP190#v=onepage&q&f=false
https://imgur.com/a/1kMKzD7
(https://i.imgur.com/9SjEwch.png)
Письмо Гольца Августу II от 30 мая:
"...но вдруг хан татарский в присудствии министров турских предложил им, что естли мирное подтверждение желают, то потребно, чтоб они позволили:
1-е чтоб ежегодно платить сумму денег татаром, какову предки его от Москвы получали;
2-е чтоб уступили в Украине землею, которая обретается между реками Самарою и Орлом для поселения татар, которые поддались под протекцию Порты, о сем спорено довольно крепкими рациями, но хан из упорности своей не выступает..."
(Над текстом: «Копия письма господина Голца из Андрианополя мая в 30 день 1713 году». РГАДА, Сношения с Польшей, оп. 1 1713, № 16, л. 152—159. Копия.)
Паралелі
Поляки - это испорченные иезуитами русские, не иначе. 1809 г.
https://tipa-bandera.livejournal.com/164377.html
Вы не удивяйтесь той дичи, которую прочитаете ниже. Это отрывки из книги Степана Русова "Волынские записки". Он был чиновником из РИ в этом крае, прокурором Волынской губернии. Министр юстиции показал его сочинение государю императору и тому так понравилось, что дал указание напечатать за счет государства. Понравилось не зря, ибо написанное служило "укреплению единства империи". В то время как раз шла русификация поляков, а тут как бы очевидец рассказывает, что польский язык это испорченный русский, а поляки почти русские и должны быть в едином государстве.
Итак, вредные иезуиты исказили польский язык, который по сути русский:
(https://i.imgur.com/rsVnZhp.png)
Само собой нет никакого польского языка, это всего лишь диалект, наречие русского. Да еще и более понятное русским, чем другие (какие не указывается (может эти (https://tipa-bandera.livejournal.com/86556.html) :smilie7:). Посему, БИНГО, - поляки должны быть в русском государстве, все прошлое - козни зловредных иезуитов:
(https://i.imgur.com/Y09obCi.png)
(https://i.imgur.com/lMdh9Bs.png)
(https://i.imgur.com/TgIMdwL.png)
Источник: Русов Степан. Волынские записки. – Спб., 1809. – С.110-114.
http://resource.history.org.ua/item/0010182
Наш перший король Русі, це не король Данило Романович (1201 — 1264), а король - Ярополк Ізяславич (помер у 1087 році):
https://youtube.com/shorts/I4HAEUGCPzM?si=CGvvcZERxxx2TPPQ
Викладання історія Русі починає "попахивать гнильцой" (студенти-історики МГУ)