Кортоше кажучи, керівники просто не вміють займатися своєю справою - ефективно керувати.
В 80... спробував критикувати керiвника пiдроздiла, що люди крадуть, бо зарплата мала.
А мала зарплата, бо виручки з клiента нема.
А клiнт не йде, бо фiрма не цiкава тощо.
Тодi горе-начальник образився.
Якжеж - його поставив Головний Довойоб (Призвище Довбня), аби раби працювали як треба.
А раби... почали критикувати владу фiрми.
Все кiнчiлося тим, що фiрму спершу пограбували, а потiм... вона здохла. наче й не було 40 рокiв "тяжкоi працi".
Радянські керівники - це взагалі велика тема.
Адже саме завдяки їх профнепридатності розвалився СРСР
В Радянському Союзі це був точно окремий культ, керівники були вищою кастою.
До речі в їх середовищі теж було дуже росповсюджене ниття про бидло-народ (як це не дивно!).
Праця була сакралізована, "трудові колективи" мали право влазити навіть в особисте життя - розбирати сімейні стосунки чоловіка і жінки.
Керівники були саме в ролі вихователів-жерців.
І трималися вони не на вмінні керувати а завдяки репресивній системі (тобто - страху), яку вони обслуговували в першу чергу (а потім вже товари, гроші і все інше).
І коли все обвалилося, то одним з найбільше шокуючих відкриттів була професійна непридатність "жерців".
Вони дуже вдало пудрили простому люду мізки через схему "людей енциклопедичних знань", а виявилося что у них в голові просто купа інформаційного сміття, яке допомагало їм бути провідниками "скрєп", але не давало хисту зробити свою пряму працю - поставити підлеглим задачу.
Це був справді шок - коли всі побачили хто вони насправді є.