А кто Вам сказал, что Бирюков не знает украинского языка?
докажите что знает...
ни одного интервью...нет...
Почему Я должна что-то доказывать? )) Вы что-то утверждаете - Вам и доказывать. А я плохо себе представляю вменяемого человека, живущего в Украине, тем более - патриота, не знающего украинского.
Рябчук пояснює це так
"Я послуговуюсь термінами «аборигени» й «креоли» почасти для того, щоб підкреслити зв’язок із постколоніальними студіями, вписати Україну у світовий контекст «поселенського колоніалізму» («settler colonialism»), у якому докорінне винищення «тубільців» (Голодомор – характерний приклад) доповнюється масовим переселенням «колоністів» і завершується ґеттоїзацією «аборигенів» у резерваціях, на плантаціях чи у совєтських колгоспах, та їхньою селективною асиміляцією до панівної культури й більш чи менш масовою кооптацією до домінантної групи.
Проте ще важливішим для мене було підкреслити ідеологічний характер наявного поділу. Колонізація України тривала понад два століття, і тому називати сьогоднішню домінантну групу «напливовим населенням» було б надто неточно й несправедливо. Безумовно, серед них є «кочівники» на кшталт якого-небудь Костусєва чи Саламатіна, які відзначаються особливою ненавистю до «тубільців». Проте більшість членів цієї українофобської групи – це люди, народжені в Україні, досить часто із певним, а деколи й виключним українським корінням. Тому треба визнати, що йдеться не лише про нащадків переселенців, перемішаних у різних пропорціях з асимільованими «тубільцями», але й про самих «тубільців», які перейняли переселенську зневагу до своїх колишніх одноплемінників і їхню ж таки ненависть до неасимільованих «щирых», – усі оті незліченні симоненки-вітренки-швеці-левченки-чаленки і несть їм числа.
Тобто поняття «креольства», як і «українства» в Україні, є для мене поняттям насамперед політичним, незалежним від походження, етнічності чи навіть мови повсякденного спілкування. Мені язик би не повернувся зараховувати до «креолів», скажімо, Олега Медвєдєва, чи Юрія Макарова, чи Мойсея Фішбейна, – тому що вони є, на мій погляд, взірцевими політичними українцями. І навпаки, я не вважаю політичними українцями якого-небудь Швеця, Симоненка чи Левченка, тому що це – типові політичні «креоли».
Ідеологічний поділ тут досить чіткий і, як на мене, визначальний: одні реалізують проект української політичної нації приблизно так, як він реалізується нині в усіх західних демократіях. Другі – реалізують проект «креольської» нації приблизно так, як він реалізувався в минулих століттях в обох Америках, Австралії, а донедавна і в Південній Африці. В Україні обидві ці нації називають себе приблизно однаково – «українською» і «укрАинской», тільки що одній ідеться насамперед про постколоніальне визволення й відродження, другій – про збереження колоніального домінування й недопущення ніякого відродження, яке може те домінування похитнути."
