в то врємя как полчіща рускєпатріотов отдают жізні в борьбє с хунтой і каратєлямі, у ніх под боком затаілась целоє нєдоразумєніє- с отсутствієм чілавєчєского язика, вмєсто которого іспользуют какоє-то мичаніє, видуманноє чуть лі нє австрійскім гєнштабом
Протягом сторіч письмовою мовою Норвегії була данська.
Як установлено законодавством і урядовою політикою, тепер у країні є дві офіційні формі норвезької мови — букмол (bokmål, букв. «книжкова мова») й нюношк (nynorsk, букв. «нова норвезька»).
аж до 1814 року данська мова домінувала в царині політичній, культурно-освітній, економічній. Функціональність норвезької мови зведено до мінімуму. Читаючи данське письмо на норвезький манір, норвежці виробили своєрідний варіант дано-норвезької, який став асоціюватися з мовою норвезьких аристократичних освічених кіл, передусім столичних, хоч і був нічим іншим, як перекрученою чужою мовою. А в той час, як соціальні низи, периферія, спілкувалися сотнями діалектів, подекуди малозрозумілих центральним регіонам країни в силу географічної роздробленості Норвегії.
По здобутті часткової незалежності 1814 року Норвегія успадкувала цілком хаотичну мовну ситуацію: в столиці панувала дано-норвезька мова, освічена периферія вживала поряд з дано-норвезькою мовою чимало діалектизмів, тоді як простий норвезький селянин узагалі не вмів писати й читати своєю мовою.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
