"Люди были грузные, отечные, с плохой кожей, чудовищными зубами и жидкими волосишками. В 50 женщины смотрелись старухами".
Це правда. Та навіть в 30-35 вони вже виглядали на всі 50: шампунь був такий гидотний, що волосся не промивалося, і його доводилося ополіскувати оцтом. Від цього волосся ставало тонким, ламким, з посіченими кінчиками. "Пєрхоть" була у всіх поголовно, навіть у дітей в дитсадочках і школі. Щоб боротися з цією бідою, бабусі радили дівчатам мити голову... "хозяйствєнним" милом, тобто, тим самим, чим трактористи і шофери відмивали руки від солідолу і мастила (уявляєте хімічний склад цього "засобу гігієни", якщо воно розчиняло навіть загусле машинне мастило???)
Косметика була з кольоровиї крейди, туш для вій - взагалі не знаю, з чого, вона стікала по щокам навіть від легенької сльозивості очей (наприклад, у вітряний день). Губна помада огидно смерділа собачим жиром, і так само розповзалася по обличчю, варто було лиш ворухнути губами щоб щось сказати. Нею можна було реально отруїтися. Ситцеві та шерстяні плаття "сідали" на один-два розміри після першого ж прання і страшенно линяли. Дико линяли також чоловічі труси (про це навіть анекдот був), шкарпетки, дитячі колготки... Через це дівчата носили виключно білу білизну, а мами тримали для дітей на свята кілька пар новісіньких колготок з етикетками, ще не вилинялих....
Я дивлюся на мамині дівочі фото - і мені їх жаль, тих нещасних дівчат 50-60-х років. Але ж це її ровесниці сьогодні з відьмачою впертістю тягнуть нас назад, у це бридке пекло радянщини...( Олена Мокренчук).