Справжня українська правда

Ну "сьогодні" воно-то стукало від самого початку, просто шо казали про це лише смішнявиє націоналісти, половина з котрих, з переляку, ще вирішила шукати прихистку у вірі в Юлю.
Виходить, що здатність бачити очевидне, та здатність не робити хрінь - це набагато більш важкі штуки, аніж здається 

Коли настають Презид. вибори, то треба за когось голосувати. В 2-му турі противсіхствувати - це безвідповідальність і плювати на свою країну.
Хоча я сам в 1999 році в другому турі противсіхствував. Але тоді в Крелі ще седів напівп'яний Єльцин і таких загроз як в 2010му тоді не проглядувалось. Якби тоді і обрали б Петю Симоненка, то його б весело зсадили б з табуретки ще швидше ніж в 2014 Януковича.
...Однак тоді після 1-го туру я був в не малому розпачі. ПМинулі 5 років були роками перетворення українців на жебраків, дерибан, олігархізція + по всіх фронтах русифікація, а народ довбойоб оскаженіло голосує з кучмо, прямо в 1-му турі !!!

А в 2010 році, в 2-му турі, щоб багато знову не говорити, то крім Юлі, для всіх нормальних українців, іншого прихистку і не існувало.

А Ви, Комашки, продовжуйте радіти, що в 2010-му обрали хоча б Янукавича, а не кляту Юльку, яка " продала б нас усіх блискавично" (да-да, ох як нам тодв повезло!).
І ще живіть тепер в Новегії довічно, обклеївши свою кімнату фотками рідного Донецька.

 

Цікаво, судді теж з бувших комуняк, як орлиця ? 

🧑‍⚖️ Сьогодні, 29 травня, Ірина Фаріон виграла суд у Львівської політехніки про поновлення на посаду професорки.

Крім того, суд зобов’язав політехніку сплатити Фаріон зарплату за період вимушеного прогулу розміром 123 тисячі 927 гривень.

Дивно, але суд таки виніс справедливе рішення. 

🍁 Портников і латиніни. Про що мовчить український фейсбук.

Портников - найбільш талановитий український журналіст, але, на жаль, більшість обговорення його дискусії з Латиніноі звелося до банального («ми їм показали», «імперці ідіоти» або «а що тут було сказано такого чого я не знав?» і «з росіянами нема сенсу розмовляти»).

Про що, з моєї точки зору, варто було б зараз говорити.

▪️Питання історії та історичної памʼяті. Ми протистоятимемо машині, яка продукує тисячі текстів, щодо десятка міфів (частина з них обговорювалася у вищеназваному інтервʼю). І тут у нас є дві великі проблеми.

Перша - менеджери, які працюватимуть над створенням нашоі наративноі та контрннаративноі машини. У нас є історики, але є глобальний брак менеджерів від історії.

Друга проблема - світоглядна. Нам протистоїть державна машина саме менеджерів, які зламали істориків і тепер наша історія має конкурувати з історичною пропагандою. Для того, щоб воювати в таких умовах потрібно побудувати міцну систему, яка воюватиме одночасно на полі історичної правди  і ідеологічної напівправди. Чи готові наші чистоплюі до такої війни - питання не риторичне. Обговорення розмови Портникова і Латиніноі буде квіточками, як тільки ми спробуємо відійти від примітивної глорифікаціі певних епізодів і вийдемо за межі нашого глобусу України.

▪️Ми досі не створили і не плануємо створювати наукові центри по вивченню Росії. З однієї сторони - це страшно. Університетам не потрібні ці «зайві непотрібні» теми, які можуть вивести їх із зони комфорту. На більш високому рівні  необхідності таких центрів також не бачать. Але проблеми не тільки і не стільки в Росії. У нас нема спеціалістів з питань Китаю, США і взагалі, всіх і всього. У нас катастрофічний брак гуманітарної експертизи - від соціології до філології. Чи можна це змінити? Безумовно так. Але це не змінять одинаки. Це змінить тільки система.

▪️Ця дискусія підняла ще одну тему - тему інформаційних воєн як таких. У нас всі про це говорять,але у нас нема реальних експертів з науковим апаратом щодо цих тем. Як би це комусь смішно не звучало, але вийти з нашого порочного кола хайпу буде легше, коли буде написано хоча б дві-три наукові роботи про цей самий хайп (в Росії, між іншим, є про це дисертації, правда, примітивні).

Я можу продовжувати цей список, але суть зрозуміла - нам всім дуже приємно обговорити інтервʼю і забути про все це завтра, як тільки нам дадуть іншу «іграшку» у вигляді нового скандалу.

©️ V. Denysenko