Засилання найманих головорізів з Росії в Україну, поставка терористам зброї, боєприпасів, мін, танків, фінансування бойовиків, тотальне руйнування інфраструктури на Сході України весь час видається Москвою, як братня допомога українському народу.
Імперські амбіції Путіна настільки зашалюють, що Кремль вже абсолютно не хвилює, що Росія вже є напівмертвою економічно, не здатна утримувати на плаву анексований силою Крим і врешті-решт буде змушена покинути загарбані території.
Усе це просто питання часу. І чим вищим буде постійний тиск Заходу, тим більш пропорційно зменшуються шанси Путіна утримувати свою владу над Росією.
Путінська Росія нездатна витримати економічну війну з проукраїнською західною коаліцією, сукупний річний ВВП якої у 22 рази більший, ніж у Російської Федерації. І ці санкції будуть підтримуватися і навіть посилюватися доти, поки Росія не виведе свої війська з Криму і не залишить цю окуповану українську територію.
Цілком очевидно, що у Москви, якби вона не надувала щоки, немає жодних шансів перемогти у протистоянні з демократичною західною коаліцією, бо ніколи навіть найлютіший Чихуахуа не може виграти бій з німецькою вівчаркою.
Якщо розглядати протистояння України з імперською Росією в історичному контексті, то чи не вперше з часів визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, в української нації з’явився шанс самоствердитися. Українці показали всьому світові, що тепер здатні захистити себе. А Україна стала символом того, що тепер Росія більше не зможе вторгатися в інші країни, не зустрічаючи при цьому адекватного опору.
І на відміну від нападу Москви на Польщу в 1921 році та на Фінляндію в 1939 році, Росія не зможе зробити спробу переписати історію без фатальних наслідків для власної економіки, міжнародної репутації та, в кінцевому рахунку, і для її керівництва.
Це лише на перший погляд може здатися, що Росія нібито бере верх у цьому конфлікті, проте цей піровий успіх може виявитися недовгим. Бо Україні успішно вдається маневрувати, а Захід продовжує нарощувати свої економічні санкції.
Тому цілком можливо, що економічна криза, яка явно проглядається в Росії, підштовхне російські еліти переглянути той баланс сил і впливів, який був сформований в цій країні за останніх 15 років. Часу, коли президент Росії Борис Єльцин передав у спадок свою владу над Російською Федерацією кегебісту Путіну.
Виглядає на те, що Російська держава прямо котиться до ізоляціонізму, і цей напрямок руху, без сумніву, буде руйнівний для країни, яка до цього часу мала глибокі економічні зв’язки з Європою. Росія явно готується повторити долю СССР, а значне падіння світових цін на нафту здатне спровокувати падіння диктаторського режиму Путіна.
Якщо найближчим часом Путіна, у той чи інший спосіб, не буде усунено від влади, то Росія, в кінцевому підсумку, опиниться на смітнику історії. Але у цьому протистоянні з «кремлівським монстром» Україна набирає сили і вміння відстоювати себе, і у неї з’являються усі шанси стати демократичною і модерною західною державою.
http://viktorkaspruk.wordpress.com/2014/09/20/%d0%b2%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%88%d0%b5-%d0%b7-%d1%87%d0%b0%d1%81%d1%96%d0%b2-%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d1%85%d0%bc%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be/
