3 березня... Вже п'ять років у цей день до мене приходять спогади... Я не знаю як їх правильно класифікувати - не можу точно підібрати слова, як і в той день 03.03.2014 не могла опанувати те, що відбувається... Не знала, що робити, дивлячись репортаж з-під ОДА... А там біснувався натовп з мордорськими прапорами, ломилися до будівлі, вимагали "референдуму"... Їх багато, - тих місцевих та "гостей" Одеси, а ми - справжні Одесити - хто на роботі ( це ж понеділок), хто вдома... І що робити?
Починаю дзвонити сину, чоловіку, друзям... Що робити будемо? І як з'ясувалося не я одна у той час намагалася зв'язатися з однодумцями, вирішувала що треба діяти. Ми - Одесити, незалежно один від одного помчали до ОДА. Нас ставало все більше, і виявилося, що ватанів було вже не так багато - коли ви збилися у кутку біля входу ... На щастя і депутати проявили чи то здоровий глузд, чи то інстинкт самозбереження спрацював і ніяких постанов прийнято не було. Колю-тетріса турнули з голови ОДА... Триколорну ганчірку не дали причепити, а тії "борцуни" боялися навіть зрушити з місця. Тоді нам здавалося, що це кінець .. але то був тільки початок двох важких і страшних місяців в історії нашого міста, аж до 02.05.2014... хоча ні... Було ще третє і четверте травня...
Люди, я добре знаю, що я не блогер, не громадський діяч, що мене читає не так багато народу, але дуже прошу - згадайте через що ми пройшли, подумайте - невже ви хочете отримати знову колю-тетріса, який мутував у вову-термоса?
Спитайте себе і дайте собі чесну відповідь
