Інформаційна епоха

[Декодер]

Зараз відбуваються тектонічні зміни в світі в зв'язку з тим що значно значно змінилася швидкість комунікації.

Дивно те, що багато хто (і особливо дивує, що багато хто з молоді) живе за старими правилами, звичками, традиціями.
Нерозуміння змін навіть призводить до особистих трагедій.
Деякі люди навіть знаходяться в стані постійного стресу і схильні до нервових зривів. І вони не розуміють що відбувається.

Як вважаєте, що саме найбільше змінилося і що вже ніколи не буде таким як раніше?

[Декодер]

Проста логіка - якщо в будь-якій системі (країні, суспільстві) уповільнена комунікація, це створює потребу певним чином розподіляти ресурси, повноваження, інформацію (будь що).
Коли інформація наприклад передається швидко, то не треба тримати у віддалених частинах "копію".
І  будь які зміни швидко росповсюджуються з одного місця.

Отже, - перша проблема:
Не зникла, але значно зменьшилася потреба в людях, які багато знають.
Більше того - старе правило "той хто багато знає - той розумний" ("знання - сила") вже не діє, тому що майже у кожного в кишені є Гугл.
Хоча це теж потребує певних вмінь, але то вже зовсім інші вміння.

І перша проблема - трагедія людей "ходячих енциклопедій".
Раніше вони відчували що потрібні суспільству, мали відповідний статус "розумників", а зараз вони страждають і багато хто з них вважає себе ображеним.
Дивує те що серед таких багато молоді - мабуть тому що звичкі і традиції виявилися дуже усталені в суспільстві і в родинах.

[Декодер]

Наступна проблема - брехня.

Тут все складно.
З одного боку брехню стало легше поширювати і вона може спричинити швидку вибухову реакцію (чого раніше не було), але з іншого боку - спростування і перевірка будь-якої брехні так само пришвидчилася.

Для старих суспільних систем (не тільки державних) які існували завдяки брехні (завдяки повільності комунікації) зараз з'являються великі проблеми.
Брехня все ще діє, але потребує постійної підтримки.
Відсутність зараз змоги поширювати брехню яку колись складно було швидко перевірити (і на цьому багато чого трималися століттями) може призвести до руйнації певних традицій, а може навіть цілих країн!
Отже незнання (або скажімо так "повільне" знання) перестало бути впливовим фактором на якому трималися ціли системи і держави.

Далі - фейки і "сміття"
Швидкість комунікації викликала збільшення її кількості і зменьшення якості.
Виникла цілком очевидна проблема фейків, фактчекінгу і проблема інформаційного сміття.
Фейки стають все більше досконалими, їх складно швидко вирахувати (але можливо, на відміну від того що було раніше).
Інформаційне сміття поднімає проблему відфільтрування корисного, по-справжньому вартого і потрібного.

Тісно пов'язана з попередніми наступна проблема - авторитети і стандарти.
Хто в темі, той знає - зі стандартами стало справді важко, іх все меньше дотримуються, і не слідкують за їх створенням в разі потреби.
Колись в Європі була створена дуже потужна система університетів. Там дуже багато чого цікавого було.
Університетська спільнота виконувала фактично поліцейські функції (і мала відповідні повноваження! - врешті решт система в цілому могла когось навіть спалити в багатті). Можливо навіть роль цієї університетської спільноти була не стільки в тому щоб щось досліджувати нове, скільки в тому щоб слідкувати за дотриманням стандартів. Закінчити університет - це було схоже на отримання війсковго звання - підтвердження того що ти став частиною системи (і відповідно будеш її захищати).
Слово "поліцейські" тут може видатися недоречним, але в університетах окрім навчання наукам було обов'язковим навчання вмінню захищати себе і захищати усталені стандарти. Там спеціально тренувалися змагатися і перемагати (тому саме "захист" дисертації) - отже випускник мав певні агресивні навички (і звички!).
Здається саме звідти тягнеться відома традиція серед вчених нещадно нищити і принижувати один одного, а також традиція дискутувати в формі конфлікту, і постійно змагатися хто більший дурень.
І всі ці виверти - заради дотримання стандартів, без яких нажаль рано чи пізно виникає повний хаос.
Зараз все це частково руйнується, частково змінюється, а у деяких хто ціх змін не відчув, викликає непорозуміння з новими вимогами суспільства.

[злата]

І перша проблема - трагедія людей "ходячих енциклопедій".

Я думаю, что люди-энциклопедисты всегда будут в цене.
Потому что они источники знаний.
Каких ?
Поисковых.
Для того, чтобы что-то найти в Интернете, надо знать, что искать.
То есть.
Если вы не знаете, что есть такая рыба - скумбрия, то вы не будете искать рецепт, как ее готовить. 
Чето я так думаю.

[Декодер]

Я думаю, что люди-энциклопедисты всегда будут в цене.
Потому что они источники знаний.
Каких ?
Поисковых.
Для того, чтобы что-то найти в Интернете, надо знать, что искать.
То есть.
Если вы не знаете, что есть такая рыба - скумбрия, то вы не будете искать рецепт, как ее готовить. 
Чето я так думаю.

Ви маєте рацію.
Але лише частково.
От дивіться - колись в давні часи, ще до того як винайшли можливість зберігати тексти була потреба в людях, які запам'ятовували важливі речі.
Для полегшення цього запам'ятовування багато чого рифмувалося  і віршувалося.
Уявляєте як цінувалися люди які мали здібності запам'ятовувати великі обсяги інформації? Мені здається вони були на ціну золота.
А потім коли з'явилися книги - уявляєте яка трагедія була для цих людей, адаптуватися до нових потреб (точніше - відсутності потреб) суспільства?

[Feral Cat]

Хуйло продукує фейки.
Трамп поширює їх через твіттер. 

[злата]

Вообще, когда человечество выдумало автомобиль, и все стали им пользоваться - тогда и появились ''Правила дорожного движения''
Аналогично.
Появился Интернет стал вопрос о ''Правилах дорожного движения'' в Интернете.
Интересно .
Какими они будут ?

Так же будут правила работы с информацией и коммуникацией
Когда -нибудь.
Хорошо, что есть такие люди, как вы, пан Декодер, которые задумываются об этом.
Значит, прогресс в этой области наступит быстрее.

[злата]

Я думаю, что люди-энциклопедисты всегда будут в цене.
Потому что они источники знаний.
Каких ?
Поисковых.
Для того, чтобы что-то найти в Интернете, надо знать, что искать.
То есть.
Если вы не знаете, что есть такая рыба - скумбрия, то вы не будете искать рецепт, как ее готовить. 
Чето я так думаю.

Ви маєте рацію.
Але лише частково.
От дивіться - колись в давні часи, ще до того як винайшли можливість зберігати тексти була потреба в людях, які запам'ятовували важливі речі.
Для полегшення цього запам'ятовування багато чого рифмувалося  і віршувалося.
Уявляєте як цінувалися люди які мали здібності запам'ятовувати великі обсяги інформації? Мені здається вони були на ціну золота.
А потім коли з'явилися книги - уявляєте яка трагедія була для цих людей, адаптуватися до нових потреб (точніше - відсутності потреб) суспільства?

Конечно, представляю.
Одни профессии исчезают, другие появляются.
Но интеллект нужен всегда, в любую эпоху.
Поэтому люди энциклопедических знаний будут нужны всегда.

[Декодер]

Вообще, когда человечество выдумало автомобиль, и все стали им пользоваться - тогда и появились ''Правила дорожного движения''
Аналогично.
Появился Интернет стал вопрос о ''Правилах дорожного движения'' в Интернете.
Интересно .
Какими они будут ?

Так же будут правила работы с информацией и коммуникацией
Когда -нибудь.
Хорошо, что есть такие люди, как вы, пан Декодер, которые задумываются об этом.
Значит, прогресс в этой области наступит быстрее.

Над цим насправді багато замислюється, але чомусь одразу згадуються ті кого спалили в багаттях під гаслом дотримання цих "правил".
Найбільш важливі не ті хто замислюється, а ті хто буде це робити, впроваджувати.

Одни профессии исчезают, другие появляются.
Но интеллект нужен всегда, в любую эпоху.
Поэтому люди энциклопедических знаний будут нужны всегда.

Не знаю, чи правда це, чи ні, але є така байка - коли Ейнштейна запитали, чому він не взяв на роботу молодого фізика, адже той "стільки всього знає", Ейнштейн начебто відповів: "якщо мені треба буде щось дізнатися, я відкрию Гугл довідник і дізнаюся".

[Feral Cat]

В американських університетах та ж логіка - ніхто не вимагає від вас запам“ятати масу різноманітної інформації, про яку можна дізнатися з довідників. Отже - лише вузька спеціалізація.
Але такий підхід добрий для hard science. Коли ж мова заходить про humanities and social sciences, то тут виникають певні проблеми, позаяк література, мистецтво, політичні процеси, історичні події, конфлікти завжди є контекстуальними. І людям часто бракує універсальних знань, щоб бачити всі ці речі в правильному контексті.

[Декодер]

В американських університетах та ж логіка - ніхто не вимагає від вас запам“ятати масу різноманітної інформації, про яку можна дізнатися з довідників. Отже - лише вузька спеціалізація.

Це дуже цікава тема - різниця менталітету цього середовища (яке так чи інакше впливає на все суспільство) у різних країнах.

Наприклад, - мене завжди дивувало, чому у совку (і постсовку) поширена поведінкова модель дискусії у формі конфлікту?
Є дослідники які спеціалізуються на цій темі (продуктивності різних форм дискусії). Вони стверджують що дискусія, обмін знаннями в формі конфлікту - це лише одна з багатьох і не завжди ефективна форма. Існують інші. Але у нас дуже поширена поведінкова модель саме "конфліктної" форми спілкування.
Так само поширена поведінкова модель, націлена на перевагу саме запам'ятовування інформації ("надо не думать, а знать" (с))
В цьому відчувається не випадковість, а традиція, або може вже просто ритуал.
І надалі це стає все більше недоречним, відчутно гальмує всі процеси.

Але такий підхід добрий для hard science. Коли ж мова заходить про humanities and social sciences, то тут виникають певні проблеми, позаяк література, мистецтво, політичні процеси, історичні події, конфлікти завжди є контекстуальними. І людям часто бракує універсальних знань, щоб бачити всі ці речі в правильному контексті.

Проблема контекстуальності існувала завжди і буде існувати - це зворотній бік будь-якої спеціалізації (звуження зору).

[Декодер]

Ну і останнє, моє найулюбленіше (але далеко не останнє в цій проблемі):
Вождизм і сакралізація влади.

Це, як не дивно має теж пряме відношення до проблеми швидкості комунікації.
А ще це частково пов'язано з попередніми згаданими проблемами, і особливо з проблемою авторитетів.

Колись вожді були дісно потрібні - люди не мали змогу отримувати швидкі пояснення, не мали часу на з'ясовування всіх причин, і тому вимушені були покладатися на авторитет вождя. Він концентрував в собі всі повноваження, бачення ситуації в цілому, до нього йшла вся оперативна інформація звідусіль, і поширювати серед всіх інших ці причини, пояснення і оперативну інформацію просто не було можливостей (повільна комунікація). Тому люди просто вимушені були покладатися на довіру вождям - спочатку. А потім, врешті-решт ця залежність від довіри мабуть і народила сакралізацію влади. Ті суспільства, які цього не робили - банально програвали іншим.

Отже створилася система (цілком виправдана), коли сумніви в тому, що йде від вождів - лише шкодили, а потреба в причинах просто фізично не могла бути задовольнена, і взагалі в тих умовах уповільненної комунікації не мала сенсу - задовльняти її просто фізично не вистачало б часу.

Але зараз - все інакше.

А вожді, за інерцією - залишаються.
Залишаеться вождистська спрямованість, традиції і ритуали, "прихильність до персоналій" (с).
І зараз ці вожді вже досить відчутно заважають суспільству адаптуватись до нових умов, швидко і вчасно вдосконалюватись.
Вождистська спрямованість суспільства гальмує переваги швидкої комунікації.

Взагалі вождизм - продукує конфлікти.
Ці конфлікти закладені у саму сутність вождизму.
Причина проста. Вождь - це верхівка ієрархії тваринного типу. А їерархія (тваринна) будується тільки через конфлікти (іноді дуже криваві).
Досить поширений зараз "перехід на особистості" - це "нейлегкіша" складова цих конфліктів.

І цей неминучий "перехід на особистості", закладений у вождизмі - це ж відхід від реальності.
Він відбувається за рахунок нехтування суттю, поточною інформацією, причинами і наслідками.
Раніше це не мало вирішального значення, адже "поточна інформація" була повільна і могла почекати.
Зараз все надто швидко, і всі ці відволікаючі обов'язкові "переходи на особистості", які неодмінно супроводжують вождизм можуть занадто дорого коштувати всім.

[Feral Cat]

Людина є істотою насамперед біологічною. І серед людей як і серед тварин є Альфа і Бета типи.
До речі, якщо придилятися до людського обличчя, то можна помітити схожість із різними тваринами. 

[bоrderlander]

Наступна проблема - брехня.

Тут все складно.
З одного боку брехню стало легше поширювати і вона може спричинити швидку вибухову реакцію (чого раніше не було), але з іншого боку - спростування і перевірка будь-якої брехні так само пришвидчилася.

Для старих суспільних систем (не тільки державних) які існували завдяки брехні (завдяки повільності комунікації) зараз з'являються великі проблеми.
Брехня все ще діє, але потребує постійної підтримки.
Відсутність зараз змоги поширювати брехню яку колись складно було швидко перевірити (і на цьому багато чого трималися століттями) може призвести до руйнації певних традицій, а може навіть цілих країн!
Отже незнання (або скажімо так "повільне" знання) перестало бути впливовим фактором на якому трималися ціли системи і держави.

Нажаль проблема брехні в нових реаліях стає домінуючою.
Просто важко повірити з якою легкістю тотальна брехня перемогла правду в такій чималенькій країні, як Росія.
Україну поки що рятує різнонапраленність різноманітних потоків брехні, але є багато прикладів локадьних перемог брехні. Наприклад, вся країна знає, що Тимошенко постійно бреше, але народ знов і знов за неї голосує.

[Бувалий]

Нажаль проблема брехні в нових реаліях стає домінуючою.
Просто важко повірити з якою легкістю тотальна брехня перемогла правду в такій чималенькій країні, як Росія.
Україну поки що рятує різнонапраленність різноманітних потоків брехні, але є багато прикладів локадьних перемог брехні. Наприклад, вся країна знає, що Тимошенко постійно бреше, але народ знов і знов за неї голосує.

Брехня Па-Раши побудована таким чином, що у неi е автори сценарiя (Янукович, АзIров тощо), е продюсер - Хуйло, е купа телеканалiв та сайтiв в Мережi, не кажучi про Хвабрику Тролiв та побрехеньки рiзноманiтних Медiя в Росii та поза межами.
В Украiнi такого й близько нема.
Бо Па-Раша може витрчати cкiльки завгодно грошей для пiдримки iмiджу Iмперii.
Нормальним краiнам... цього не треба.
Щодо Юляши... вона або актриса або аферистка - можливо, поеднуе приемне з корисним.
Тому за неi й голосують.
Вона вмiе ОБIЦЯТИ будь шо, а виконувати обiцянки не треба.
За це Карний Кодекс не вiдповiдае.
 

[bоrderlander]

Нажаль проблема брехні в нових реаліях стає домінуючою.
Просто важко повірити з якою легкістю тотальна брехня перемогла правду в такій чималенькій країні, як Росія.
Україну поки що рятує різнонапраленність різноманітних потоків брехні, але є багато прикладів локадьних перемог брехні. Наприклад, вся країна знає, що Тимошенко постійно бреше, але народ знов і знов за неї голосує.

Брехня Па-Раши побудована таким чином, що у неi е автори сценарiя (Янукович, АзIров тощо), е продюсер - Хуйло, е купа телеканалiв та сайтiв в Мережi, не кажучi про Хвабрику Тролiв та побрехеньки рiзноманiтних Медiя в Росii та поза межами.
В Украiнi такого й близько нема.
Бо Па-Раша може витрчати cкiльки завгодно грошей для пiдримки iмiджу Iмперii.
Нормальним краiнам... цього не треба.
Щодо Юляши... вона або актриса або аферистка - можливо, поеднуе приемне з корисним.
Тому за неi й голосують.
Вона вмiе ОБIЦЯТИ будь шо, а виконувати обiцянки не треба.
За це Карний Кодекс не вiдповiдае.
 

Декодер розглядав проблему брехні в філософському контесті та ІМХО був занадто оптимістичний в тій частині, де писав, що брехню стало легше викрити. Але біда в тому, що пересічний громадянин швидко втомлюється від тягаря правд і воліє обирати брехню, яка йому зручніша та вигідніша.
Наш виборець нічим не кращий за російського (приклад Тимошенко та Януковича це доводить). І це нам може дорого коштувати.

[Декодер]

Людина є істотою насамперед біологічною. І серед людей як і серед тварин є Альфа і Бета типи.
До речі, якщо придилятися до людського обличчя, то можна помітити схожість із різними тваринами. 

Насамперед?

Нажаль проблема брехні в нових реаліях стає домінуючою.
Просто важко повірити з якою легкістю тотальна брехня перемогла правду в такій чималенькій країні, як Росія.

Це дуже цікавий феномен.
Якби не настання інформаційної епохи, то ми б ще довго не бачили цього так наочно як маємо змогу бачити прямо зараз.

До речі згадав ще одну цікаву річ - в радянських фільмах поширювався такий поведінковий шаблон, коли хтось співав якусь пісню, то хтось інший неодмінно цікавився хто автор.
Раніше не звертав на це уваги, а потім згодом помітив, що зустрічається багато людей які в подібних ситуаціях не чулють нічого якщо автор невідомий (це повертаючись до авторитетів). Керована глухота.
Так само існує керована сліпота, керована втрата пам'яті, нерозуміння простої логіки, причин, фактів і т.і.
Це все дуже точно описав Орвелл.
Я особисто впевнений що це питання віри. Вона первинна, все інше вторинне, похідне.

Саме тому існують такі феномени як наприклад енциклопедичні дурні.
Або виникають постійно ситуації, коли розумна людина робить абсурдні і неразумні вчинки.
Всім керує віра, а не розум. Одна віра дає розум, інша віра віднімає - в незалежності від потужності мозку чи IQ.