Справжня українська правда
Основний форум => Загальні обговорення => Тема розпочата: Yuras Yuras від Жовтня 05, 2018, 09:52:02 21:52
-
Досить відверто,цікаво і по суті:
Байдужий військовий – це мертвий військовий
Назва статті промовляє сама за себе. Про необхідну небайдужість
поддержать проект
отсканируй
и помоги редакции
© PETRIMAZEPA.COM
MMMMMMMDXXII - MMMMMMMDXXVI.
Постарайтесь не грешить.
статьи + новости, только статьи и
только новости
покормите кота
Пссс.. Не хочешь немного кнопочек
для удобного доната?
*кушать хочется*
Виявлення проблеми – це вже її розв’язання наполовину. Щоб змінювати армію на краще, потрібно водночас і демонструвати досягнення, і показувати те, що необхідно вдосконалити.
Мені продовжують надходити повідомлення від чинних офіцерів, сержантів та солдатів, і я буду їх друкувати у своїх матеріалах. Тому що переважна більшість військовослужбовців небайдужі, і саме вони найбільше прагнуть позитивних змін навколо себе, середовища, у якому перебувають – армії.
Один мій друг, сержант армії США у відставці, який воював за національні інтереси своєї держави в Панамі, Іраку й Афганістані, завжди мені наголошує про те, що «байдужий солдат – це мертвий солдат». Найкращі офіцери, сержанти і солдати саме ті, які небайдужі до проблем і постійно прагнуть удосконалювати процеси, щоб досягати більш значущих результатів. Вони ніколи не замовчують проблеми і навіть можуть відкрито висловлювати своє невдоволення великим начальникам. Це найбільш цінні військові. Небайдужість допомагає їм виконувати бойове завдання і при цьому виживати.
Я із цим погоджуюсь на всі 100%. Поважаю його думку і ціную його бойовий досвід.
Товариство, до вашої уваги ще один небайдужий голос офіцера з військ, який прагне змін в армії на краще. Авторський стиль повідомлення збережено.
Я нещодавно був призначений заступником командира одного з батальйонів. Яких військ і де служу – не можу сказати з об’єктивних і суб’єктивних причин. Однак те, що розповім про повсякденну діяльність, типове і для інших підрозділів. Я не буду говорити про бойову діяльність. Порушені мною проблеми стосуються саме щоденної рутини, але вони сильно впливають на ведення бойових дій.
Відразу про позитив. Щоденно спілкуючись із солдатами свого батальйону, я зрозумів, що більшість із них готові й хочуть служити державі та народу.
Проте вони часто задають мені такі питання: «А чим ми займаємось? Яку користь приносимо державі?». Вони висловлюють свої думки щодо цих питань.
Що ж їх турбує?
Ми перебуваємо на другій лінії та більшість часу проводимо в нарядах, забезпеченні життєдіяльності самих себе. Беремо участь у різноманітних показових заходах і заняттях, які далекі від реальності. Виконуємо завдання, які нам ставить командування частини, а йому, звісно – вищий штаб. Так ось. Ми повертаємось до «намальованих вуст» і відвертої «показухи».
Це враження і переживання мої, моїх сержантів і солдатів. Я вважаю, що це найкращі українські воїни.
Щомісяця відвідую всілякі показові заняття в різних частинах ООС. Ніхто не буде вести бойових дій так, як нам це показують. Однак саме так, на думку командувача (-ів), їх будуть вести. У цьому основний прикол. Керівництво так думає, а більшість офіцерів, сержантів і солдат так не вважають.
Я брав участь у підготовці таких показових занять, і був змушений дуже довго переконувати моїх солдатів, які мають бойовий досвід, що в разі активізації дій противника події будуть розгортатися саме так, а не інакше. Переконати їх так і не вдалося. Бойова практика робила своє і їхнє нутро не сприймало вимог щодо майбутньої «показухи».
Тижні зо три я їх готував до показового заняття, щоб виконати наказ і… догодити вимогам і забаганкам начальства. А після занять знову продовжилася повсякденна рутина і наряди. І мої найліпші сержанти та небайдужі бійці впевнені, що так воювати, як було це організовано на «показових» заняттях, вони точно не будуть.
Досить часто мої солдати задають питання про техніку й озброєння, про які пафосно розповідають у «Народній армії»:
Де вона є?
Чому в нас немає такої?
Техніка, яка надходить до нас після капремонту, дуже далека до ідеальної. І штатні екіпажі починають на ній не займатись підготовкою або злагодженням, а щоденно приводити її до ладу і ремонтувати.
А скаржитися немає кому, тому що «ці ж БТРи вручав сам Президент!». Вони ж найліпші! Вони знають, що кращих їм іще довго не бачити.
Запчастини – це теж проблема командира роти, який замість того, щоб займатись бойовою підготовкою, більшість свого службового часу опікується планами на плани і тратить його на обслуговування старої техніки й озброєння!
А та кількість телеграм і розпоряджень, які надходять щоденно в частину – це окрема тема для розмови! Потік їх не припиняється. Щойно НГШ зверне увагу на збільшення документообігу у військах – цей паперовий вал на певний час стихає. Проходить декілька тижнів – і все повертається на «круги своя». Може, він цього не знає. Усе відбувається хвилеподібно, не системно і безвідповідально. Купа посадових осіб у вищих штабах творять цю паперову масу у військах. Я не знаю жодного покараного старшого начальника за збільшення паперообігу. Можливо, і є такі випадки, але я їх за свою службу не зустрічав. І мені про це ніхто не розповідав. Однак я чітко знаю, що буде офіцеру-виконавцю, який буде «свинячий вереск», коли не буде вчасно відпрацьовано нікому не потрібного паперу для вищого штабу
Отже, проблема не тільки в незнанні та невмінні молодших офіцерів працювати з людьми, а й у тому, що деякі старші начальники у ЗСУ нав’язують молодшим офіцерам стиль діяльності та керівництва, який більшістю з них абсолютно не сприймається. Цей стиль і підходи – це позавчорашній день. Буду об’єктивним, не всі старші начальники демонструють «совковий» стиль керівництва, але їх іще достатньо багато.
Тому ці молоді офіцери після першого контракту звільняються. Вони бачать і відчувають на своїй шкірі, як в армію повертається показушність, окозамилювання, кругова порука та проведення нікому не потрібних заходів. У молодших офіцерів надії й очікування змін на краще не справджуються. Перед очима яскраві зразки офіцерів-«совків». Виникає розчарування у службі.
Наступна проблема – це кадрові органи. Я особисто для себе давно зробив висновок, що здебільшого кадровики – це нікчеми, яким байдуже до проблем офіцерів, сержантів, простих солдатів. Наприклад, є такі начальники управлінь (відділів) персоналу, які не знають і не бажають знати людей, бояться зайти до командирів (командувачів), щоб підписати документи на призначення чи просування по службі військовослужбовців. Це прямий їхній обов’язок, але вони «кладуть» на нього.
Кадровики спеціально створюють ситуації зневаги з надуванням щоканів, усіляко демонструють своєю значущість. У простої людини відразу виникає бажання звільнитися, бо навколо такі гниди. Ніхто чомусь не пише про те, що саме кадровики, їхнє ставлення до людей – це один зі значних негативних факторів некомплекту у військах.
Приклад. Один із сотні. У мене в батальйоні є командир взводу у званні сержанта, який вийшов із Криму і пішов служити в армію. Пішов воювати за Україну. У нього спеціальне звання – майор внутрішньої служби. Так ось, його вже скільки років не можуть переатестувати і присвоїти звання капітана, бо кадровики бояться його документи занести командувачу або спеціально гублять їх. Це вмотивована людина. Він відмовляється від пропозицій служити у НГУ. Терпіння в нього закінчується, і він пошле таку армію куди подалі.
Кадрові органи всіх рівнів повинні працювати для людей і на людей, для підрозділів, а не навпаки!
Ще один приклад. Про навчальні центри. Для того, щоб призначити солдата на командира відділення, він повинен 4 місяці перебувати в навчальному центрі, де з ним 2–3 тижні проводять фахову підготовку, а потім він виконує завдання із забезпечення життєдіяльності НЦ або тупо дрихне в наметі (казармі) під час занять. Після такого «навчання» він повертається назад у підрозділ і розповідає це співслужбовцям, які потім роблять усе можливе для того, щоб не їхати на навчання. Бажання бути сержантом у них випаровується.
Люди йдуть в армію, щоб захищати державу і займатись військовою справою, а не готувати показові заняття, через добу-дві ходити в наряди, дрихнути в навчальних центрах тощо.
Додам іще таке. Молоді офіцері, які приходять із військових академій, узагалі не навчені спілкуватися з підлеглими сержантами і солдатами. Бояться їх. Над цим треба працювати керівництву ВВНЗ. Як можна так навчати, що офіцери-випускники бояться своїх підлеглих, уникають їх?
Однак ми рук не опускаємо і служимо далі! Адже відповідаємо передусім перед собою і своїми дітьми.
Усе так не буде! Віримо, що кращі зміни, які відбуваються в армії, все ж таки переможуть спротив старого. Ми бачимо поряд із собою зразкових офіцерів, на яких рівняємось і беремо з них приклад, учимося, набираємось досвіду. Вони є в кожному підрозділі. Побільше б таких офіцерів – і тоді обов’язково армія буде процвітати не тільки в газеті «Народна армія», а й насправді!
Ось такі думки в офіцера.
Зроблю і я декілька висновків по суті статті, але за допомогою цитат авторитетних військових лідерів різних країн.
Щодо показухи
Процитую бригадного генерала С. Маршалла (з книги «Офіцер збройних сил»): « Коли прагнення до показухи стає всеосяжним і солдати не бачать зв’язку між вимогами командирів і заходами, які сприяли б підвищенню боєздатності, слід засумніватися в тому, що прагнення до досконалості слугує будь-якій благій меті».
Показуха у ЗСУ дедалі більше здійснюється для формування приємної картинки і самопіару посадових осіб із вищих органів військового управління. Офіцери прес-служб перетворюються на літописців «житія полководця», війська і люди відходять на задній план. У центрі подання інформації має бути завжди «сонцесяйний», а не солдат чи офіцер. І горе тому представнику прес-служби, коли начальник відсутній на картинці. І це вже стає стійкою хворобливою тенденцією в деяких хлопців із високими званнями і відповідними позначками на погонах.
Їхнім гаслом усе частіше стають слова з пісні: «Ты сними, сними, сними меня, фотограф».
Потім вони намагаються загадити цими світлинами, наприклад, фотоальбом на офіційній сторінці військового організму у Facebook «себялюбимымителепузиками». А окремі офіцери прес-служб відразу пристосовуються до підлабузництва, і старанно лижуть у них одне місце.
Яскраві приклади самопіарників у погонах – на офіційних сторінках у соціальних мережах і на сайтах окремих військових частин, установ і організацій. Гляньте. Це вже якийсь дикий пі*дець. 150 000 поширень. Там усе видно, як на долоні – кого штучно піарять бототролі та хто сам піариться на показусі. Як там комуняки колись казали? «Говорим: партия – подразумеваем: Лєнин?» «Лєнінів» у погонах почало плодитися аж до нудоти.
Щодо бойової техніки
«Обслуговування транспортних засобів забезпечують за допомогою інструментів, мастила і брудних рук, а не за допомогою бланків і олівців», – генерал Леслі Дж. Макнейр.
Насправді це добре, що бійці читають газети і вони до них доходять. «Народну армію» завжди заносило пафосом, тому рядові солдати не сприймають зміст її статей. У даному випадку бравурні матеріали про нову техніку (або відремонтовану), яку отримують із рук Президента, тільки стають подразником і негативно впливають на психіку військових. Тому що капітальний ремонт старої техніки ніколи не буде ідеальний. Друкований орган МО таким чином себе дискредитує і викликає відразу. Це також показуха. Реалії у військах зовсім інші. Тим, хто створює контент «НА», треба прислухатись до сигналів, що надходять від бійців і офіцерів.
Щодо спілкування офіцерів із солдатами, вміння їх слухати і чути
Генерал Моше Даян із книжки «Історія мого життя» (1976 р.):
«Я можу задавати питання і вести детальну розмову із групою солдатів або навіть з окремим солдатом на спостережному посту, коли є взаємний інтерес до таких тем: 1) що відбувається на боці противника; 2) в чому наші недоліки і як їх можна виправити. Я також цікавлюся особистим життям солдат. Звідки вони родом? Як живуть їхні близькі? Відпочивають вони чи працюють, коли перебувають у відпустці? Чи підтримують вони своїх батьків?
Я щоразу переконуюсь у тому, що солдати відповідають вільно і не бояться критикувати керівництво або скаржитись на свої труднощі. Проте ці розмови були більше схожі на чергування питань і відповідей, ніж на нормальний діалог. Думаю, що в цьому відношенні між моєю розмовою з рядовим солдатом на Голанських висотах і дискусією з вищими чиновниками Міністерства оборони не було особливої різниці ».
Генерал армії Дуайт Д. Ейзенхауер:
«Простий “солдат із рушницею” на війні володіє величезним запасом винахідливості й ініціативи. Якби солдати могли без боязні розмовляти зі своїми офіцерами, армія могла би користуватися цими ресурсами ».
Тут і коментувати нічого. Навчати офіцерів спілкуватися з підлеглими солдатами необхідно ще в стінах військових академій, коли вони ще курсанти. А потім закріплювати ці вміння під час військових стажувань практикою і вдосконалювати професіоналізм під час служби у військах.
Щодо спротиву позитивним змінам усередині армії
Відомий у військово-теоретичних колах британський капітан Безіл Ліддл-Гарт у своїй книжці «Думки про війну» (1944 р.) написав таке:
«Армія – установа не просто консервативна, а й за своєю природою ворожа прогресу. Вона володіє високим рівнем спротиву реформам і має захисні механізми, що оберігають її від різноманітних нововведень. Однак значно більшу небезпеку, і про це є багато численних свідчень в історії, становить її сповзання назад.
Якщо військовий перестає штовхати вперед, подібно до людини, яка штовхає тяжко навантажену тачку вверх по схилу пагорба, армійська машина покотиться назад і розчавить його. Репутація революціонера в армії – це лише ознака енергійності, биття пульсу, який свідчить, що розум досі живий. Коли військовий перестає бути революціонером – це беззаперечна ознака того, що він перетворився на мумію».
Наша армія змінюється на краще, й об’єктивно ці зміни оцінять не скоро. Можливо, через десятки років. Однак усі перетворення в ній зараз здійснюють не «мумії», а «революціонери» в душі. І тішить те, що вони у ЗСУ присутні!
P.S. Шановні читачі-однодумці, чекаю від вас нової інформації на
-
І в тему от таке з ФУПа притягнув:
Chambaly
Опубликовано заключение расследования ВСП по последнему подрыву миномета Молот:
Коротко: Минометчики расчета никогда и никем не обучались работе с минометом, никогда не видели и не ознакомливались ни с технической документацией на миномет, ни с руководством по эксплуатации, ни с наставлением по работе с минометом.
Их непосредственный командир на время взятия под стражу был пьян.
Можете и дальше обсуждать недостатки, технические нюансы и состав металла, из которого сделаны стволы.
Документ по ссылке:
https://цензор/news/3087953/vzryv_molota_rassledovanie_vsp_pyat_v
Посилання на цензор нет непрацююче,не знайшов там такого
-
Шамбаля підарас, його висери сюди тягнути - себе не поважати :smiley23:
-
Шамбаля підарас, його висери сюди тягнути - себе не поважати :smiley23:
Мова не про його жопу.По мінометам він,як на мене,займа зважену і професійну позицію,от і кинув його коментар.На цензорі цю інфу не знайшов.
-
Шамбаля підарас, його висери сюди тягнути - себе не поважати :smiley23:
Мова не про його жопу.По мінометам він,як на мене,займа зважену і професійну позицію,от і кинув його коментар.На цензорі цю інфу не знайшов.
Все таки підтримаю РіГа. Шамбалай вдає з себе професіонала абсолютно усіх сфер життя, тому його думка - це думка брехуна та авантюриста.
-
Шамбаля підарас, його висери сюди тягнути - себе не поважати :smiley23:
Мова не про його жопу.По мінометам він,як на мене,займа зважену і професійну позицію,от і кинув його коментар.На цензорі цю інфу не знайшов.
Все таки підтримаю РіГа. Шамбалай вдає з себе професіонала абсолютно усіх сфер життя, тому його думка - це думка брехуна та авантюриста.
Добре .
-
Шамбалай - це той отмур, що збирав тут гроші на алкомайдан в 2014-му. :weep:
Потім збирав гроші на супутниковий інтернет для армії. :lol:
Ахуєнна сінекура, але без певних знань у цих галузях не прокормитися :smilie5:
-
збирав тут гроші на алкомайдан в 2014-му. :weep:
Потім збирав гроші на супутниковий інтернет для армії. :lol:
Я цих фактів не пам'ятав, проте вони лише підкріплюють тезу, що тут маємо справу з авантюристом.
-
Шамбалай - це той отмур, що збирав тут гроші на алкомайдан в 2014-му. :weep:
Потім збирав гроші на супутниковий інтернет для армії. :lol:
Ахуєнна сінекура, але без певних знань у цих галузях не прокормитися :smilie5:
За алкомайдан рвав дупу посилено, було таке. Про інтернет не в курсі.
Удмуртці лиже інтенсивно, аж чвакає :smilie5:
-
Досить відверто,цікаво і по суті:
Байдужий військовий – це мертвий військовий
Назва статті промовляє сама за себе. Про необхідну небайдужість
поддержать проект
отсканируй
и помоги редакции
© PETRIMAZEPA.COM
MMMMMMMDXXII - MMMMMMMDXXVI.
Постарайтесь не грешить.
статьи + новости, только статьи и
только новости
покормите кота
Пссс.. Не хочешь немного кнопочек
для удобного доната?
*кушать хочется*
Виявлення проблеми – це вже її розв’язання наполовину. Щоб змінювати армію на краще, потрібно водночас і демонструвати досягнення, і показувати те, що необхідно вдосконалити.
Мені продовжують надходити повідомлення від чинних офіцерів, сержантів та солдатів, і я буду їх друкувати у своїх матеріалах. Тому що переважна більшість військовослужбовців небайдужі, і саме вони найбільше прагнуть позитивних змін навколо себе, середовища, у якому перебувають – армії.
Один мій друг, сержант армії США у відставці, який воював за національні інтереси своєї держави в Панамі, Іраку й Афганістані, завжди мені наголошує про те, що «байдужий солдат – це мертвий солдат». Найкращі офіцери, сержанти і солдати саме ті, які небайдужі до проблем і постійно прагнуть удосконалювати процеси, щоб досягати більш значущих результатів. Вони ніколи не замовчують проблеми і навіть можуть відкрито висловлювати своє невдоволення великим начальникам. Це найбільш цінні військові. Небайдужість допомагає їм виконувати бойове завдання і при цьому виживати.
Я із цим погоджуюсь на всі 100%. Поважаю його думку і ціную його бойовий досвід.
Товариство, до вашої уваги ще один небайдужий голос офіцера з військ, який прагне змін в армії на краще. Авторський стиль повідомлення збережено.
Я нещодавно був призначений заступником командира одного з батальйонів. Яких військ і де служу – не можу сказати з об’єктивних і суб’єктивних причин. Однак те, що розповім про повсякденну діяльність, типове і для інших підрозділів. Я не буду говорити про бойову діяльність. Порушені мною проблеми стосуються саме щоденної рутини, але вони сильно впливають на ведення бойових дій.
Відразу про позитив. Щоденно спілкуючись із солдатами свого батальйону, я зрозумів, що більшість із них готові й хочуть служити державі та народу.
Проте вони часто задають мені такі питання: «А чим ми займаємось? Яку користь приносимо державі?». Вони висловлюють свої думки щодо цих питань.
Що ж їх турбує?
Ми перебуваємо на другій лінії та більшість часу проводимо в нарядах, забезпеченні життєдіяльності самих себе. Беремо участь у різноманітних показових заходах і заняттях, які далекі від реальності. Виконуємо завдання, які нам ставить командування частини, а йому, звісно – вищий штаб. Так ось. Ми повертаємось до «намальованих вуст» і відвертої «показухи».
Це враження і переживання мої, моїх сержантів і солдатів. Я вважаю, що це найкращі українські воїни.
Щомісяця відвідую всілякі показові заняття в різних частинах ООС. Ніхто не буде вести бойових дій так, як нам це показують. Однак саме так, на думку командувача (-ів), їх будуть вести. У цьому основний прикол. Керівництво так думає, а більшість офіцерів, сержантів і солдат так не вважають.
Я брав участь у підготовці таких показових занять, і був змушений дуже довго переконувати моїх солдатів, які мають бойовий досвід, що в разі активізації дій противника події будуть розгортатися саме так, а не інакше. Переконати їх так і не вдалося. Бойова практика робила своє і їхнє нутро не сприймало вимог щодо майбутньої «показухи».
Тижні зо три я їх готував до показового заняття, щоб виконати наказ і… догодити вимогам і забаганкам начальства. А після занять знову продовжилася повсякденна рутина і наряди. І мої найліпші сержанти та небайдужі бійці впевнені, що так воювати, як було це організовано на «показових» заняттях, вони точно не будуть.
Досить часто мої солдати задають питання про техніку й озброєння, про які пафосно розповідають у «Народній армії»:
Де вона є?
Чому в нас немає такої?
Техніка, яка надходить до нас після капремонту, дуже далека до ідеальної. І штатні екіпажі починають на ній не займатись підготовкою або злагодженням, а щоденно приводити її до ладу і ремонтувати.
А скаржитися немає кому, тому що «ці ж БТРи вручав сам Президент!». Вони ж найліпші! Вони знають, що кращих їм іще довго не бачити.
Запчастини – це теж проблема командира роти, який замість того, щоб займатись бойовою підготовкою, більшість свого службового часу опікується планами на плани і тратить його на обслуговування старої техніки й озброєння!
А та кількість телеграм і розпоряджень, які надходять щоденно в частину – це окрема тема для розмови! Потік їх не припиняється. Щойно НГШ зверне увагу на збільшення документообігу у військах – цей паперовий вал на певний час стихає. Проходить декілька тижнів – і все повертається на «круги своя». Може, він цього не знає. Усе відбувається хвилеподібно, не системно і безвідповідально. Купа посадових осіб у вищих штабах творять цю паперову масу у військах. Я не знаю жодного покараного старшого начальника за збільшення паперообігу. Можливо, і є такі випадки, але я їх за свою службу не зустрічав. І мені про це ніхто не розповідав. Однак я чітко знаю, що буде офіцеру-виконавцю, який буде «свинячий вереск», коли не буде вчасно відпрацьовано нікому не потрібного паперу для вищого штабу
Отже, проблема не тільки в незнанні та невмінні молодших офіцерів працювати з людьми, а й у тому, що деякі старші начальники у ЗСУ нав’язують молодшим офіцерам стиль діяльності та керівництва, який більшістю з них абсолютно не сприймається. Цей стиль і підходи – це позавчорашній день. Буду об’єктивним, не всі старші начальники демонструють «совковий» стиль керівництва, але їх іще достатньо багато.
Тому ці молоді офіцери після першого контракту звільняються. Вони бачать і відчувають на своїй шкірі, як в армію повертається показушність, окозамилювання, кругова порука та проведення нікому не потрібних заходів. У молодших офіцерів надії й очікування змін на краще не справджуються. Перед очима яскраві зразки офіцерів-«совків». Виникає розчарування у службі.
Наступна проблема – це кадрові органи. Я особисто для себе давно зробив висновок, що здебільшого кадровики – це нікчеми, яким байдуже до проблем офіцерів, сержантів, простих солдатів. Наприклад, є такі начальники управлінь (відділів) персоналу, які не знають і не бажають знати людей, бояться зайти до командирів (командувачів), щоб підписати документи на призначення чи просування по службі військовослужбовців. Це прямий їхній обов’язок, але вони «кладуть» на нього.
Кадровики спеціально створюють ситуації зневаги з надуванням щоканів, усіляко демонструють своєю значущість. У простої людини відразу виникає бажання звільнитися, бо навколо такі гниди. Ніхто чомусь не пише про те, що саме кадровики, їхнє ставлення до людей – це один зі значних негативних факторів некомплекту у військах.
Приклад. Один із сотні. У мене в батальйоні є командир взводу у званні сержанта, який вийшов із Криму і пішов служити в армію. Пішов воювати за Україну. У нього спеціальне звання – майор внутрішньої служби. Так ось, його вже скільки років не можуть переатестувати і присвоїти звання капітана, бо кадровики бояться його документи занести командувачу або спеціально гублять їх. Це вмотивована людина. Він відмовляється від пропозицій служити у НГУ. Терпіння в нього закінчується, і він пошле таку армію куди подалі.
Кадрові органи всіх рівнів повинні працювати для людей і на людей, для підрозділів, а не навпаки!
Ще один приклад. Про навчальні центри. Для того, щоб призначити солдата на командира відділення, він повинен 4 місяці перебувати в навчальному центрі, де з ним 2–3 тижні проводять фахову підготовку, а потім він виконує завдання із забезпечення життєдіяльності НЦ або тупо дрихне в наметі (казармі) під час занять. Після такого «навчання» він повертається назад у підрозділ і розповідає це співслужбовцям, які потім роблять усе можливе для того, щоб не їхати на навчання. Бажання бути сержантом у них випаровується.
Люди йдуть в армію, щоб захищати державу і займатись військовою справою, а не готувати показові заняття, через добу-дві ходити в наряди, дрихнути в навчальних центрах тощо.
Додам іще таке. Молоді офіцері, які приходять із військових академій, узагалі не навчені спілкуватися з підлеглими сержантами і солдатами. Бояться їх. Над цим треба працювати керівництву ВВНЗ. Як можна так навчати, що офіцери-випускники бояться своїх підлеглих, уникають їх?
Однак ми рук не опускаємо і служимо далі! Адже відповідаємо передусім перед собою і своїми дітьми.
Усе так не буде! Віримо, що кращі зміни, які відбуваються в армії, все ж таки переможуть спротив старого. Ми бачимо поряд із собою зразкових офіцерів, на яких рівняємось і беремо з них приклад, учимося, набираємось досвіду. Вони є в кожному підрозділі. Побільше б таких офіцерів – і тоді обов’язково армія буде процвітати не тільки в газеті «Народна армія», а й насправді!
Ось такі думки в офіцера.
Зроблю і я декілька висновків по суті статті, але за допомогою цитат авторитетних військових лідерів різних країн.
Щодо показухи
Процитую бригадного генерала С. Маршалла (з книги «Офіцер збройних сил»): « Коли прагнення до показухи стає всеосяжним і солдати не бачать зв’язку між вимогами командирів і заходами, які сприяли б підвищенню боєздатності, слід засумніватися в тому, що прагнення до досконалості слугує будь-якій благій меті».
Показуха у ЗСУ дедалі більше здійснюється для формування приємної картинки і самопіару посадових осіб із вищих органів військового управління. Офіцери прес-служб перетворюються на літописців «житія полководця», війська і люди відходять на задній план. У центрі подання інформації має бути завжди «сонцесяйний», а не солдат чи офіцер. І горе тому представнику прес-служби, коли начальник відсутній на картинці. І це вже стає стійкою хворобливою тенденцією в деяких хлопців із високими званнями і відповідними позначками на погонах.
Їхнім гаслом усе частіше стають слова з пісні: «Ты сними, сними, сними меня, фотограф».
Потім вони намагаються загадити цими світлинами, наприклад, фотоальбом на офіційній сторінці військового організму у Facebook «себялюбимымителепузиками». А окремі офіцери прес-служб відразу пристосовуються до підлабузництва, і старанно лижуть у них одне місце.
Яскраві приклади самопіарників у погонах – на офіційних сторінках у соціальних мережах і на сайтах окремих військових частин, установ і організацій. Гляньте. Це вже якийсь дикий пі*дець. 150 000 поширень. Там усе видно, як на долоні – кого штучно піарять бототролі та хто сам піариться на показусі. Як там комуняки колись казали? «Говорим: партия – подразумеваем: Лєнин?» «Лєнінів» у погонах почало плодитися аж до нудоти.
Щодо бойової техніки
«Обслуговування транспортних засобів забезпечують за допомогою інструментів, мастила і брудних рук, а не за допомогою бланків і олівців», – генерал Леслі Дж. Макнейр.
Насправді це добре, що бійці читають газети і вони до них доходять. «Народну армію» завжди заносило пафосом, тому рядові солдати не сприймають зміст її статей. У даному випадку бравурні матеріали про нову техніку (або відремонтовану), яку отримують із рук Президента, тільки стають подразником і негативно впливають на психіку військових. Тому що капітальний ремонт старої техніки ніколи не буде ідеальний. Друкований орган МО таким чином себе дискредитує і викликає відразу. Це також показуха. Реалії у військах зовсім інші. Тим, хто створює контент «НА», треба прислухатись до сигналів, що надходять від бійців і офіцерів.
Щодо спілкування офіцерів із солдатами, вміння їх слухати і чути
Генерал Моше Даян із книжки «Історія мого життя» (1976 р.):
«Я можу задавати питання і вести детальну розмову із групою солдатів або навіть з окремим солдатом на спостережному посту, коли є взаємний інтерес до таких тем: 1) що відбувається на боці противника; 2) в чому наші недоліки і як їх можна виправити. Я також цікавлюся особистим життям солдат. Звідки вони родом? Як живуть їхні близькі? Відпочивають вони чи працюють, коли перебувають у відпустці? Чи підтримують вони своїх батьків?
Я щоразу переконуюсь у тому, що солдати відповідають вільно і не бояться критикувати керівництво або скаржитись на свої труднощі. Проте ці розмови були більше схожі на чергування питань і відповідей, ніж на нормальний діалог. Думаю, що в цьому відношенні між моєю розмовою з рядовим солдатом на Голанських висотах і дискусією з вищими чиновниками Міністерства оборони не було особливої різниці ».
Генерал армії Дуайт Д. Ейзенхауер:
«Простий “солдат із рушницею” на війні володіє величезним запасом винахідливості й ініціативи. Якби солдати могли без боязні розмовляти зі своїми офіцерами, армія могла би користуватися цими ресурсами ».
Тут і коментувати нічого. Навчати офіцерів спілкуватися з підлеглими солдатами необхідно ще в стінах військових академій, коли вони ще курсанти. А потім закріплювати ці вміння під час військових стажувань практикою і вдосконалювати професіоналізм під час служби у військах.
Щодо спротиву позитивним змінам усередині армії
Відомий у військово-теоретичних колах британський капітан Безіл Ліддл-Гарт у своїй книжці «Думки про війну» (1944 р.) написав таке:
«Армія – установа не просто консервативна, а й за своєю природою ворожа прогресу. Вона володіє високим рівнем спротиву реформам і має захисні механізми, що оберігають її від різноманітних нововведень. Однак значно більшу небезпеку, і про це є багато численних свідчень в історії, становить її сповзання назад.
Якщо військовий перестає штовхати вперед, подібно до людини, яка штовхає тяжко навантажену тачку вверх по схилу пагорба, армійська машина покотиться назад і розчавить його. Репутація революціонера в армії – це лише ознака енергійності, биття пульсу, який свідчить, що розум досі живий. Коли військовий перестає бути революціонером – це беззаперечна ознака того, що він перетворився на мумію».
Наша армія змінюється на краще, й об’єктивно ці зміни оцінять не скоро. Можливо, через десятки років. Однак усі перетворення в ній зараз здійснюють не «мумії», а «революціонери» в душі. І тішить те, що вони у ЗСУ присутні!
P.S. Шановні читачі-однодумці, чекаю від вас нової інформації на
Шо это за слезы, сопли и вытье?
Я сам прошел ПЯТЬ полигонов со своими бойцами, перед тем, как нас кинули в самую жопу! И нам эти полигоны ОЧЕНЬ пригодились потом в боях. А на полигонах тоже было и аватарство, и "хуемгрушиоколачивание" и совковые наступления побатальонно с боевой стрельбой и держанием километрровой линии "носами в линеечку" между бронемашинами.
И тем не менее...ПОДАВЛЯЮЩЕЕ большинство тренировок пригодилось подавляющему большинству адекватных бойцов. А дебильство и тупость, как дебилы и тупари есть везде. Надо меньше выть и стонать. А ГОТОВИТЬСЯ к тому, что не все тебе принесут на тарелочке. Придется и с дурью бороться. Это армия. Это война. Кто думает, что там, как в американских фильмах про "Рембо"...НЕХЕР ИДТИ В ЗСУ.
"кружите меня, кружите" (с)...Мотивируйте меня, мотивируйте...Тьфу. Бабы, которых надо обеспечить оргазмом или бойцы, которые живут в говне и грызут землю? БОЙЦЫ. Так не треба скиглити.
-
Це все зрозуміло але БІЙЦІВ буде меншість і вони теж люди,все не потягнуть,кращі будуть тікати,бо знайдуть собі відповідніше застосування.Питання, аби залучити до армії якомога більше людей, і які б після витрачених на них зусиль і грошей не тікали.Ще піднімаються питання не відповідності реаліям військової освіти і налагодження комунікації між різними щаблями армії.
-
Це все зрозуміло але БІЙЦІВ буде меншість і вони теж люди,все не потягнуть,кращі будуть тікати,бо знайдуть собі відповідніше застосування.Питання, аби залучити до армії якомога більше людей, і які б після витрачених на них зусиль і грошей не тікали.Ще піднімаються питання не відповідності реаліям військової освіти і налагодження комунікації між різними щаблями армії.
1. Армія - це не пансіон для "благородних дєвіц" і не 5-зірковий отель "олл інклюзів", де МОЖНА КАЧАТИ ПРАВА за неякісні послуги, бо "бабло уплочєно".
2. Хай краще тікають з полігонів, ніж з передової.
3. Рівень техніки, обладнання, забезпечення...в тому числі ГРОШОВОГО в порівнянні з 2014 роком - НЕБО І ЗЕМЛЯ.
4. Держава і надалі на 6%!!! ВВП буде забезпечувати ЗСУ.
5. Україна не США і не Німеччина. Україна доволі бідна країна. АЛЕ Україна СТАРАЄТЬСЯ, робить ЩО МОЖЕ і навіть більше.
....
6. Нєхєр скиглити.
-
А про "кружитє мєня, кружитє"...мотивуйте мене, завлєкайтє...зацікавте мене, о*уєнного такого...так ось у нас і за три штукаря баксів на тиждень в армію не піде ЖОДЕН ХІПСТЕР! ЖОДЕН!
Бо вони ЗАТОЧЕНІ на "модниє стартапи", барбєшопи, інвайти, смузі, фудкорти і хайлайти. ІМ УКРАЇНА ПОХУЙ ВЗАГАЛІ.
-
Це все зрозуміло але БІЙЦІВ буде меншість і вони теж люди,все не потягнуть,кращі будуть тікати,бо знайдуть собі відповідніше застосування.Питання, аби залучити до армії якомога більше людей, і які б після витрачених на них зусиль і грошей не тікали.Ще піднімаються питання не відповідності реаліям військової освіти і налагодження комунікації між різними щаблями армії.
1. Армія - це не пансіон для "благородних дєвіц" і не 5-зірковий отель "олл інклюзів", де МОЖНА КАЧАТИ ПРАВА за неякісні послуги, бо "бабло уплочєно".
2. Хай краще тікають з полігонів, ніж з передової.
3. Рівень техніки, обладнання, забезпечення...в тому числі ГРОШОВОГО в порівнянні з 2014 роком - НЕБО І ЗЕМЛЯ.
4. Держава і надалі на 6%!!! ВВП буде забезпечувати ЗСУ.
5. Україна не США і не Німеччина. Україна доволі бідна країна. АЛЕ Україна СТАРАЄТЬСЯ, робить ЩО МОЖЕ і навіть більше.
....
6. Нєхєр скиглити.
Все це зрозуміло але мова про залучення і не відлякуванння якомога більшої кількості більш-менш нормальних людей, удосконалення аби армія не стала жертвою негативної селекції,що має місце взагалі у державі.органах.Я сам казав по своїй роботі так як ви але розумів хиби такого підходу і бачив його негативні наслідки.Глибоко сумніваюся,що вам ці наслідки б сподобалися.
-
А про "кружитє мєня, кружитє"...мотивуйте мене, завлєкайтє...зацікавте мене, о*уєнного такого...так ось у нас і за три штукаря баксів на тиждень в армію не піде ЖОДЕН ХІПСТЕР! ЖОДЕН!
Бо вони ЗАТОЧЕНІ на "модниє стартапи", барбєшопи, інвайти, смузі, фудкорти і хайлайти. ІМ УКРАЇНА ПОХУЙ ВЗАГАЛІ.
Мова не про хіпстерів.
-
А про "кружитє мєня, кружитє"...мотивуйте мене, завлєкайтє...зацікавте мене, о*уєнного такого...так ось у нас і за три штукаря баксів на тиждень в армію не піде ЖОДЕН ХІПСТЕР! ЖОДЕН!
Бо вони ЗАТОЧЕНІ на "модниє стартапи", барбєшопи, інвайти, смузі, фудкорти і хайлайти. ІМ УКРАЇНА ПОХУЙ ВЗАГАЛІ.
Мова не про хіпстерів.
Мова про молодих людей, а не старих пердунів. А молоді люди у нас РІЗНІ. Є такі, що просто беруть і ЙДУТЬ просто так. А є такі, що НІКОЛИ НЕ ПІДУТЬ і за мільйон.
Розумієте? В Штатах теж завжди частина воювала, а частина шмалила "шмаль", обкурена трахалась в бусіках-"Фольксвагенах", вплетала віночки з квітів у волосся і малювала на футболках пацифістську емблему. Вони - пацифісти? Ні. Вони просто ЗАСРАНЦІ.
Такі були, є і завжди будуть в кожній країні. На них розраховувати взагалі не треба. Нічим ти їх не зацікавиш йти в армію. Це просто піздюки.
-
Не на той "кнопарь" натиснув...вибач. Замість "цитувати" на "редагування".
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
-
А про "кружитє мєня, кружитє"...мотивуйте мене, завлєкайтє...зацікавте мене, о*уєнного такого...так ось у нас і за три штукаря баксів на тиждень в армію не піде ЖОДЕН ХІПСТЕР! ЖОДЕН!
Бо вони ЗАТОЧЕНІ на "модниє стартапи", барбєшопи, інвайти, смузі, фудкорти і хайлайти. ІМ УКРАЇНА ПОХУЙ ВЗАГАЛІ.
Мова не про хіпстерів.
Мова про молодих людей, а не старих пердунів. А молоді люди у нас РІЗНІ. Є такі, що просто беруть і ЙДУТЬ просто так. А є такі, що НІКОЛИ НЕ ПІДУТЬ і за мільйон.
Розумієте? В Штатах теж завжди частина воювала, а частина шмалила "шмаль", обкурена трахалась в бусіках-"Фольксвагенах", вплетала віночки з квітів у волосся і малювала на футболках пацифістську емблему. Вони - пацифісти? Ні. Вони просто ЗАСРАНЦІ.
Такі були, є і завжди будуть в кожній країні. На них розраховувати взагалі не треба. Нічим ти їх не зацікавиш йти в армію. Це просто піздюки.
Абсолютно згоден,піздюки в наявності але питання аби йшли в армію і звідти не тікали непіздюки.Їх цілком достатньо.
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
Яка розлога маячня.
Однозначно, що сучасна Українська Армія набагато людяніша і краща за совєцьку.
Сухпай, форма, ставлення до солдат все краще.
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
Яка розлога маячня.
Однозначно, що сучасна Українська Армія набагато людяніша і краща за совєцьку.
Сухпай, форма, ставлення до солдат все краще.
Швидше писанина ніж маячня.
Питання не в цьому,а про недоліки нашої армії і що з цим робити.
-
Яка розлога маячня.
Однозначно, що сучасна Українська Армія набагато людяніша і краща за совєцьку.
Сухпай, форма, ставлення до солдат все краще.
+ Психологiя, вiдчуття справжнього патрiотизму, реальний, а не примарний ворог, повага до iсторii та сучаснi вимоги, перевiрка знань на полiгонах, а не в учбових кабiнетах на тренажерах...
Багато що змiнилося пiсля Майдану, лозунг совкiв Народ i Армiя единi... став реальним, а не пропагандою на кшталт Флотам дружiть...
:smilie7:
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
А знаєте, ось цю всю Вашу тираду можна до будь-якої сфери нашого життя прикласти, не лише армії. До освіти, медицини чи поліції. І все буде з одного боку правильно, а з іншого - безсенсовно. Тому що кардинально одним махом все одно ситуацію змінити не можна.
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
Яка розлога маячня.
Однозначно, що сучасна Українська Армія набагато людяніша і краща за совєцьку.
Сухпай, форма, ставлення до солдат все краще.
Швидше писанина ніж маячня.
Питання не в цьому,а про недоліки нашої армії і що з цим робити.
А що пропонуєте? Тільки давайте так, щоб не було як в тому анекдоті, коли мудра сова порадила мишам стати їжачками.
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
А знаєте, ось цю всю Вашу тираду можна до будь-якої сфери нашого життя прикласти, не лише армії. До освіти, медицини чи поліції. І все буде з одного боку правильно, а з іншого - безсенсовно. Тому що кардинально одним махом все одно ситуацію змінити не можна.
Абсолютно правильно ,я пишу зі свого досвіду в іншій сфері.Ну,як безсенсово,от ви визначили проблему,думаєте що з нею робити,починаєте якось вирішувати,помиляєтесь,коректуєте вирішення ,знову щось робите.А є такі,кого влаштовує .
Про один мах ніхто і не каже-неможливо .
-
"Кто хочет - ищет повод. Кто не хочет - ищет причину" (с)
Скільки ви служили?
З 1985 по 1991 (7 років) і 2015-2016 ЗСУ (1 рік і 5 місяців, з них 10 місяців незмінно на "нулі")
От дивіться:ви служили 25 років назад;погодтеся,що ваші вчителі були фахівцями і багато могли розповісти з практики;вас реально вчили і ганяли;армія була в приорітеті у держави ,а армія взагалі і офіцери були у пошані, сприймалися як гарна кар‘єра;тоді був махровий совок хоч і перебудова і люди відповідні.Тепер зараз:погодтеся,що ті армійські часи (25 років назад)ви сприймаєте як еталон(в усякому разі я таку думку в блогосфері зустрічав) ,особливо у порівнянні з дном нашої армії;нинішні викладачі вузів,хай і не всі,протеже своїх батьків,чиїсь коханки чи просто купили посаду(хоча наукові ступені купили усі,старт з 2~3 тисяч вічнозелених ,які ще повернути треба,заробити на хліб ,масло,квартиру і наступне наукове звання/військове звання/посаду) без відповідної практики,ну,і з іншими відповідностями;наша армія ніколи не була в пошані у держави,там працювали фанати,просто нормальні люди і гавнюки,на керівних посадах останні переважали і з кожною зміною керівництва деградували,тобто повний пиздець;люди,навіть сформовані за совка,зараз інші,а суспільство і поготів.
Цим довгим постом я хотів донести,що часи,люди,держава,суспільство за 25 років кардинально змінилися і зараз люди потребують інших умов служби,яка ніколи легкою не була, і те,що було раніше і зараз здається ідеалом,для сьогоднішнього Васі таким здаватися ніяк не буде,і він утомиться боротися з долбо@обами,і альтернатива краща~хоч би на заробітки.А кращих ви взагалі не утримаєте,вони досить швидко втічуть.А залишаться...Скажімо так,нашу деградовану армію ви бачили,от туди знову і попрямуємо.
Яка розлога маячня.
Однозначно, що сучасна Українська Армія набагато людяніша і краща за совєцьку.
Сухпай, форма, ставлення до солдат все краще.
Швидше писанина ніж маячня.
Питання не в цьому,а про недоліки нашої армії і що з цим робити.
А що пропонуєте? Тільки давайте так, щоб не було як в тому анекдоті, коли мудра сова порадила мишам стати їжачками.
Я не є суперфахівцем чи просто бараном у якого є відповіді на всі питання ,тому тільки по тих темах по яких є що сказати .Наприклад ,в статті згадується паперова тягомотина.Батько її~це колективна відповідальність ,коли всюду прописана,в усякому разі в цивільних і воєнізованих структурах,індивідуальна.Тобто,за скоєння чогось особою М відповіда ,крім власне М, чомусь ціла АБВГДейка керівників.З‘ясовуєтьмя,що вони не проконтролювали(не перевірили о 8~00,12~00,16~00,22~00,3~00 і о 5годині 31 хвилині-це одна і та ж особа кожен день )не додивились(“а ви бачили,що у нього очі сумні?“),о/с не так зрозумів(взагалі весела річ),не довели(о/с теоретично повинен напам'ять знати усі закони,інструкції,події,з якої сталі ПМ,болонку високого начальника і за доведення цих знань розписуватися неодноразово аби кадри могли надати папірець-а ми доводили) ,не усунули(ремонт будівлі при відсутності фінансування) ,ну,і т.д.,Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.Як вам ситуейшн,коли по інструкції потрібно ,наприклад ,16 водіїв,а штат затверджений на 4,ще вісім значаться...ким тільки і де не значаться.От,наприклад ,оце тре не просто прибрати,а цілком змінити підход.Просто виконуючи закон.
Знову народив маячню)))Не спиться.
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
А что когда они существовали то детей не травили и здания не горели?
Все это и так было и сейчас не чаще, зуб даю. Та система которая существовала совершенно не эффективна и служила исключительно для сбора бабла.
Почитай теже правила пожарной безопасности и санитарии для строек - масса положений которые тянут максимум на рекомендационный статус, а то и просто нуждаются в отмене.
От например кто в курсе что противопожарный отступ от любого соседнего строения (даже сортира) при стройке должен быть 6-15 метров?
А теперь выйдите и посмотрите на застройку в частном секторе
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
А чим пожежні інспектри і СЕС би зарадили?
Хіба не правда ,що вони оббирали бізнес?
Недавно ,по моєму Кептан Кабс,згадував,як він у 90~і вів бізнес ,тільки він чи з міліцією мав справи.Хай розповість подробиці .
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
А что когда они существовали то детей не травили и здания не горели?
Все это и так было и сейчас не чаще, зуб даю. Та система которая существовала совершенно не эффективна и служила исключительно для сбора бабла.
Почитай теже правила пожарной безопасности и санитарии для строек - масса положений которые тянут максимум на рекомендационный статус, а то и просто нуждаются в отмене.
От например кто в курсе что противопожарный отступ от любого соседнего строения (даже сортира) при стройке должен быть 6-15 метров?
А теперь выйдите и посмотрите на застройку в частном секторе
Я хочу лише сказати, що простих рішень нема. Навіть якщо санітарний контроль ніколи не зможе запобігти усім ексцесам, це не означає, що він в принципі не потрібен. В кінці кінців до ідеї такого контролю приходять завжди й усюди, ще починаючи з казок про мудрого халіфа Гаруна Аль Рашида :gigi:
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
А что когда они существовали то детей не травили и здания не горели?
Все это и так было и сейчас не чаще, зуб даю. Та система которая существовала совершенно не эффективна и служила исключительно для сбора бабла.
Почитай теже правила пожарной безопасности и санитарии для строек - масса положений которые тянут максимум на рекомендационный статус, а то и просто нуждаются в отмене.
От например кто в курсе что противопожарный отступ от любого соседнего строения (даже сортира) при стройке должен быть 6-15 метров?
А теперь выйдите и посмотрите на застройку в частном секторе
У нас,до речі,традиційно подвір‘я закрите будинком,сараями,погребом,високим парканом~ніяк не дотримати.І це практично,бо кругом лисиці,колись і вовки вдень селами гуляли Правда ,віж тхорів і куниць це не рятує.
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
А что когда они существовали то детей не травили и здания не горели?
Все это и так было и сейчас не чаще, зуб даю. Та система которая существовала совершенно не эффективна и служила исключительно для сбора бабла.
Почитай теже правила пожарной безопасности и санитарии для строек - масса положений которые тянут максимум на рекомендационный статус, а то и просто нуждаются в отмене.
От например кто в курсе что противопожарный отступ от любого соседнего строения (даже сортира) при стройке должен быть 6-15 метров?
А теперь выйдите и посмотрите на застройку в частном секторе
Я хочу лише сказати, що простих рішень нема. Навіть якщо санітарний контроль ніколи не зможе запобігти усім ексцесам, це не означає, що він в принципі не потрібен. В кінці кінців до ідеї такого контролю приходять завжди й усюди, ще починаючи з казок про мудрого халіфа Гаруна Аль Рашида :gigi:
У нас подібні структури тре створювати заново і дуже оборежно.Щось по типу патрульки,тільки не так тупо.
-
Мама~намагання понаставити контролерів,які все повинні контролювати,які власне і народжують ту паперову гору.Коли реально з цими підарасами зустрічаєшся,так окуєть можна-їх реально дох@їща,які цілими днями в танчики шпіляться.От нахріна вони потрібні і в такій кількості,якщо нічого не роблять і нічим не допоможуть ?І реально нічого не знають .Вони тільки прикривають чиюсь попу і все.Аби вони існували ,в інших підрозділах скорочують потрібні і передбачені інструкціями посади.
Відразу пригадалось, скільки воплів було з того приводу, що санепідемстанції та пожежні інспектори не потрібні, вони мовляв лише хабарі смокчуть, тому треба їх розігнати нафіг.
Розігнали, а тепер верещать, що дітей в таборах труять і ніхто то не контролює. Або й спалюють живцем дітей в тих же таборах і теж крайнього знайти не можуть.
А чим пожежні інспектри і СЕС би зарадили?
Хіба не правда ,що вони оббирали бізнес?
Недавно ,по моєму Кептан Кабс,згадував,як він у 90~і вів бізнес ,тільки він чи з міліцією мав справи.Хай розповість подробиці .
Я люблю згадувати в таких випадках передачу з Ізраілю про кошерних інспекторів, які в тій країні лютують :laugh:
Ходять по ресторанах та кафешках і перевіряють, падли, на дотримання кошерних правил :lol: .
А правила там такі, що у Львові жодна кафешка би не пройшла перевірку.
-
У нас подібні структури тре створювати заново і дуже оборежно.Щось по типу патрульки,тільки не так тупо.
Во-во
Я люблю згадувати в таких випадках передачу з Ізраілю про кошерних інспекторів, які в тій країні лютують :laugh:
Ходять по ресторанах та кафешках і перевіряють, падли, на дотримання кошерних правил :lol: .
А правила там такі, що у Львові жодна кафешка би не пройшла перевірку.
Так и речь про что. Там лютують, а тут собирают деньги. Тоесть у нас они тупо не выполняют свою работу и поэтому все прописаные нормы тупо до задницы как от та норма про отступ в строительстве. Про что нормы зачастую тупые то отдельный разговор.
А если люди не выполняют свою работу то нахрена им платить зарплату? Да и если контроль на осуществляется по факту то что измениться если его просто отменить? - Ничего.
Сплошной профит и экономия средствов
-
Коментарі з одного форуму:
Ми дивимось на це з різних дзвіниць. Я пішов на військову службу у 1988 року, а на пенсію в 2010-му і скажу, що за цей час в процесі інтелектуального розвитку військовослужбовців, особливого вищого офіцерського складу мало що змінилось. Гасло - "чим більше в армії дубів тим міцніша наша оборона" актуальне і зараз. Зазвичай, такий стан речей, змінює війна, але судячи з того, що я зараз чую від своїх колишніх підлеглих, які продовжують службу, це станеться, нажаль, не скоро.
Війна нічого не змінила в цьому відношенні. Просто полководці сиділи десь тихо-тихо, а зарулювали реально польові командири. І війна робилася, сєпари вживалися, завдання вирішувалися.
А потім настав 15 рік. І оте чмошне військо полізло зі всіх шпарин. Тож воно і не могло змінитися - бо змогло пережити свою повну непридатність. І тепер люто мстить тим, хто тоді реально воював..
-
АВТОРІТЕТНО:
"Українською армією мають керувати військові, які воювали на Донбасі, а не радянські генерали"- впливовий аналітик зі США Глен Говард – президент Джеймстаунського фонду:
https://24tv.ua/ukrayinskoyu_armiyeyu_mayut_keruvati_viyskovi_yaki_voyuvali_na_donbasi_a_ne_radyanski_generali_n1044813
-
АВТОРІТЕТНО:
"Українською армією мають керувати військові, які воювали на Донбасі, а не радянські генерали"- впливовий аналітик зі США Глен Говард – президент Джеймстаунського фонду:
https://24tv.ua/ukrayinskoyu_armiyeyu_mayut_keruvati_viyskovi_yaki_voyuvali_na_donbasi_a_ne_radyanski_generali_n1044813
Муженко й Полторак між іншим й реально воювали на Донбасі.
Проте тезу Глена Говарда я би ще підсилив. Українською державою мають керувати люди, які захищали цю державу зі зброєю в руках. Такі як Гео, Кабс та Марчееба зі Старгунером.