Як почала Україна втрачати всі свої економічні і геополітичні позиції ще через таких як Кравчук (небажання взяти під контроль ЧФ ВМФ СРСР одночасно разом з Київським, Прикарпатським і Одеським військовими округами, а така можливість була 100%-на в грудні 1991 року), тоді все як почалося ( з Криму й Севастополя)- то так далі по ланцюжку все й пішло, триває й посьогодні.
Далі був ставленик "червоних директорів" Кучма, який швидко став ставлеником російськомоного єврейського(і проросійського) олігархату, яка почав "роздержавлення", яке, звичайно ж було банальним дерибаном радянської промислово-інфраструктурної спадщини.
А далі був Ющенко, який спочатку здавався позитивним і прогресивним, який хоч трохи захистить інтереси і України як держави і "маленьких українців"(про що він багато говорив в 2004 році.). А виявився він не просто дурним, а фантастично дурним. Але крім того, що він пришелепкуватий, то ще й підлий, ледачий, феєрично-демагогічний і ні до якої управлінської роботи радикально не здатний ( але чого ж тоді в Президенти пхався?).
Ну про Януковича можна нічого й не говорити. Його обрання було проявом найогидніших генетичних рис українців( "Противсіхство", це було фактичне тримання "Дулі в кишені").
До чого це призвело країну - майже до втрати суверенітету.
Порошенко - це теж був прояв вкрай гидотних українських етнічно-ментальних рис характеру: забудькуватість, байдужість, принципове небажання думати головою хоча б на 1%.
І звичайно, ж політична діяльність всіх отих чільників супроводжувалась постійними дерибанами і виведенням грошей з країни взагалі і з кишень "маленьких українців зокрема (одне тільки знецінення гривні в 3 рази післі втечі Януковича чого варте).
25 років українці вперто демонструють світовій спільноті стабільну нездатність до власного державотворення.
І це стосується не тільки управлінсько-економічних питань, а й культурних і гуманітарних теж.
