Справжня українська правда

Основний форум => Загальні обговорення => Тема розпочата: толстолобик від Квітня 19, 2014, 10:28:56 10:28

Назва: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 10:28:56 10:28
Доброго дня друзі.
Так – це я. Сьогоднішні хроніки - україномовні. Це моя шана Вам – мої україномовні друзі. Саме Вам. Бо українська мова не потребує мого захисту. Її Бог береже.
Вона потребує любові.
Любіть її друзі. Я дуже Вас прошу. Бо вона того варта. Ви мабуть і самі не розумієте – як вона того варта. Бо ви народилися з нею – а я її здобув. Тому - вірте мені...
Я бачив наступ на Крим „зелених чоловічків” – саме в Чорному морі. Ще багато років тому . Я бачив з чого це починалося. Та я бачив – чим це скінчилося.
Вони появилися зненацька. Кажуть – що їх завезли суднами Чорноморського Флоту з баластними водами. Можливо й так. Як і всяка подорож в море – їхня подорож почалася практично з берега. Виглядали вони чудово. А називали їх дивним тоді словом – молюск рапана. Всі хотіли обов’язково з ними сфотографуватися. Їх розбирали на сувеніри. Їх ніхто не боявся. Як виявилося – дарма...
В Криму живе свій молюск - чорноморська мідія. На відміну від рапани – він не хижак. Немає в світі нічого більш мирного та смачного. Вірте мені друзі. А ще – мідія вміє розмовляти. Так. Щоб почути це – треба зранку – коли чудові блідно рожеві лучи сонця підкрашують воду в чудовий блакитно – рожевий колір – треба тихенько зануритись з головою у воду рядом з їх колонією – та уважно прислухатися. Ви будете вражені .
Першими зникли вони – саме ці прибережні колонії мідії. Але рапана на цьому не зупинився. А чого йому було зупинятися? В Середземному морі він ніколи не почував себе так вільно – та при найменшої спробі такого зухвалого нападу на мідію він завжди зустрічався зі своїм заклятим „другом” – морською зіркою. Тою самою – що так нагадує усім на зовнішній вигляд зірку НАТО. Саме ця зірка зберегла колонії мідії у південних берегів Чорного моря.
І саме її не оказалося тут – біля кримських берегів.
І рапана пішов далі – залишая поза собою ковдру з останків самої чудової в світі раковини мідії – лазурної. Такої схожої на серце - але тепер зовсім покинутої та мертвої. Далі вода становиться все холоднішою, а донні скали все більш загрозливими. Але рапану це не зупиняло – бо їх становилося все більше з кожним роком, та їхня раковина служила їм добрим захистом. Вони знахабніли вже до того – що стали нападати на грозу усіх місцевих донних жителів – морських крабів - павуків. Тут, біля берегу ці краби зазвичай ще дуже маленькі та майже беззахисні. Особливо навесні – коли вони тільки змінюють свою „броню” – та сидять прикопані прибережним піском в холодній кристально чистій воді. От тут навесні и можна побачити цю картину – як купа рапана обступає зі всіх боків павука – та горе йому – якщо він не може себе захистити. Він ще деякий час пробує позбавитись цих непрошених гостей. Але якщо він не буде захищатися, або йому просто не вистачить сил – він приречений.
Але прибережні скали закінчуються – і далі починається вже зовсім інша підводна країна. Мідія тут вже вміє захищатися. Друзі – ви навіть не уявляєте собі – як вона це робить. На будь якої підводної скелі є стіни з так званим „ мінусовим” кутом. На таких стінках вміє жити тільки мідія – рапана тут безсильна. Бо мідія тут живе дуже давно – та вміє чіплятися за ці рідні для неї скали так – що навіть рапана не може з цим нічого зробити. Та ще й сили гравітації – які кожного разу заставляють її падати з таких стінок – саме із – за її важкої раковини.
Але тут рапану очікує ще одна несподівана для неї загроза. Це вже такий собі місцевий хлопець – забіяка. Донний краб – муляр. А це вже для рапани як кажуть зовсім інша історія. Дехто називає його правосєком – мабуть із – за того що він має добре розвинуту праву бойову клешню – якою, особливо після весняної ліньки, вміє дуже добре трощити навіть таку добру захисну споруду - якою є раковина рапани.
Друзі – я бачив як він це робить. Це симфонія бойових дій. Вірте мені. При всій зовнішній не зворушливості та непідступності у рапани є одне вразливе місце. Це верхівка її красивої спіральної раковини . В цьому місці вона починається. Але в цьому місці після зустрічі з крабом - правосєком для неї все і закінчується . Краб потроху – нікуди не поспішаючи по шматочку трощить собі раковину саме в цьому місці – і як тільки в нього зьявляєтся така можливість – хапає потроху кусочки рапани. Доти – поки не витягне його всього. Ну то смачного йому .
Але рапана йде далі и далі – ця навала здається нескінченною. Але так тільки здається. Коли рапана з подивом для себе з’ясовує – що легка здобич скінчилася біля берегу – вона зупиняється . Тут їй - робити нічого. Повернутися назад – вона вже не може. Бо там все зруйновано та знищено. Та для того ще й треба десь взяти сили – бо їжи вже нема, а вода тут така холодна…
Я бачив їх друзі. Повірте - це жахливо. Тисячі мертвих , ще вчора таких загрозливих хижаків – так и осталися лежати темними плямами серед чужих для них скал.
А прибережні скали тепер потроху оживають. Під водоростями знову з’являються маленькі колонії мідії . Ще зовсім смішної та на ззовні схожої на зерна соняшника.

Для більшості українців – кольори їхнього самого чудового в світі прапора – нагадують саме синє в світі небо над самими родючими в світі полями. Згоден. Так мабуть воно і є...
Але для мене – це назавжди саме синє в світі море над самими жовтими в світі донними піщаними полями...
А ті жахливі чорні плями на цьому піску – з часом зникнуть. Обов’язково. Як роса на сонці.

Слава Україні !!!  :Prapor2:

P.S. Вибачте за мою жахливу українську... Я ніколи раніше не писав нею...


А теперь - как всегда несколько коротких наблюдений за происходящем здесь…

1.   Украину пугают гражданской войной. Я думаю – это не война между гражданами. Для этого – просто нет настоящих причин. Это война ЗА ПРАВО БЫТЬ ГРАЖДАНАМИ – а не населением. В этой войне не будет победителей. Но и не будет побежденных. Именно из этой войны страна выйдет ГОСУДАРСТВОМ – то есть - победителем.

2.   Разборки с государем в Украине – заканчиваются сменой государя и рождением нового государства …Разборки с государем в России – часто заканчиваются смертью государя и развалом государства…Прочувствуйте разницу – друзья мои.

3.   В Украине – государство было хуже людей. Поэтому они и восстали против него. В России – к сожалению – государство пока – не хуже людей. Оно очень похоже на них. Поэтому они и не восстают против него.

4.   На мой взгляд – Россия воюет не с Украиной. Она воюет со свободой. Потому что она боится ее – к большому сожалению. Особенно – когда она подступает так близко к ее границам – и начинает говорить с ней на одном языке…

5.   Единственный сегодня работающий в Крыму украинский банк – это Сбербанк России – такой вот парадокс…

6.   Коллаборанты пытаются убедить себя и всех остальных – что цвета флага – не имеют значения. Я почему то думаю – что если это так – то тогда флаг превращается в тряпку. А вот цвета тряпки – действительно значения - не имеют. И если это говорят люди – называющие себя патриотами России – то мне страшно за российский флаг.

7.   В этом смысле – Крым сейчас действительно часть России. Потому что в Украине – гетьман всегда говорит народу – у нас есть такая страна – какая есть. Какой осталась от папередников. И народу нужно ее менять. Вместе с гетьманом. Как умеют…
Крыму вместо этого – русский царь предложил ДРУГУЮ СТРАНУ. В которой никакой народ ничего уже изменить не может. К сожалению.

8.   Недавно увидел в городе огромный грузовик с надписью ОМОН… Никогда таких раньше и не видел. Подумалось – для чего? Не новая «Скорая помощь» . Не новая пожарная машина. Грузовик для ОМОНА…Потом понял – боятся . Значит – есть чего. Ну – это хорошо. Пусть боятся. Кстати – я думаю – это одна из причин – по которым Россия не рискует вторгнуться в Украину. Не все так хорошо внутри Крыма – как это кому то могло показаться… И не факт – что дальше будет сильно лучше…Это дает Украине время. И шанс – который нельзя упускать.

9.   Полуостров невезения. Почему то вспомнил – что единственный день -когда Крым побыл «независимым» - был понедельник 17 го марта. Люди дикари. Вроде не бездельники – и могли бы жить. Им бы понедельники – взять и отменить…

10.   Я много чего хотел сказать об украинском языке. Но по - моему – у меня получилось сказать это выше. Скажу одно. Я русский. Мой родной и любимый язык – русский. Я никогда и ни за что от этого – не откажусь. Но для меня в Украине – есть, был и будет один государственный язык – и этот язык – язык Украины. То есть украинский. И на этом нужно поставить жирную точку. Все остальное – кому, где и как в Украине говорить – обсуждается. Вариантов – масса.
Все они возможны. Но об этом – позже.
А Левченко Николаю – хочу сказать – что ему жителям разграбленного Донбасса сказать похоже просто нечего. Ни о дорогах. Ни о загубленной природе. Но об убитой инфраструктуре. Ни о нищенских бюджетных зарплатах. И сказать ему похоже нечего ни на русском, ни на украинском языке. Потому что если бы было что сказать – то и сказал бы. Наверное…
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: bugaga від Квітня 19, 2014, 10:39:40 10:39
може плов смачніший з мідій, але проголосував за рапана. )
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: EZelenyk від Квітня 19, 2014, 10:49:15 10:49
 :smiley24: Спасибо! а рапан и правда гадость.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: r_k_v від Квітня 19, 2014, 10:53:11 10:53
Цитувати
Слава Україні !!!  :Prapor2:

Героям слава! :upa

Дякую за Ваші цікаві дописи та правдиву життєву позицію!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: kod_2 від Квітня 19, 2014, 10:59:29 10:59
Дякую за патріотизм і новини з нашого Криму.
Чекаю нових повідомлень!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: OlegSky від Квітня 19, 2014, 11:00:02 11:00
Дуже влучно.  :smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Nik02121971 від Квітня 19, 2014, 11:00:22 11:00
з мідій !!!

так і буде, думаю подавляться кремлівські карлики Кримом
на жаль Росія в межах і форматі, якому ми її знали, закінчується, що далі?
думаю не третій Рим, а реально четвертий Рейх років на 5-8, далі залежить від нас, буде Україна європейською державою по законності, рівню життя і культурі = повний капець рейху.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Willie від Квітня 19, 2014, 11:00:38 11:00
суперовий текст, прекрасна українська мова
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Krak від Квітня 19, 2014, 11:02:22 11:02
Толстолобик - "луч света в тёмном царстве"(С) :smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: kod_2 від Квітня 19, 2014, 11:03:17 11:03
Найцікавіше зараз - як змінюється життя в АРК і що говорять звичайні люди.
Якщо можете - напишіть.
Дуже важливо почути це з перших вуст.
А вам я вірю.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: monach від Квітня 19, 2014, 11:46:39 11:46
гарно написав... дякую
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Lock60 від Квітня 19, 2014, 11:54:13 11:54
Спасибо что ты есть толстолоб!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Старина Z від Квітня 19, 2014, 12:02:51 12:02
Подполье
http://ru.wikipedia.org/wiki/%CF%EE%E4%EF%EE%EB%FC%E5 (http://ru.wikipedia.org/wiki/%CF%EE%E4%EF%EE%EB%FC%E5)

Подполье — вынужденная форма деятельности общественных сил, оппозиционных существующему политическому режиму и общественно-политическому строю, в условиях, когда подобного рода деятельность не может осуществляться легально в силу того факта, что она запрещена действующим законодательством и влечёт за собой применение политических репрессий. Подпольная деятельность также часто называется нелегальной.

Подпольная деятельность может носить организационный, идеологический (теоретический), пропагандистский и художественный характер.

Подпольная организационная деятельность, как правило, выливается в создание (или попытки создания) нелегальных общественно-политических организаций — кружков, союзов, партий и других подобных объединений. Такая деятельность может быть как невооружённой, так и вооружённой — в случае если подпольная организация считает необходимым отвечать насилием на насилие, исходящее со стороны правящих классов и слоёв и действующего политического режима (или даже только отвечать насилием на насилие репрессивного аппарата государства при столкновении с ним, например, оказывать вооружённое сопротивление при аресте). Высшей формой организационной подпольной деятельности является создание централизованных подпольных политических организаций (партий, союзов, военно-политических (партизанских) организаций), ставящих своей целью свержение существующего политического режима и/или общественно-политического строя. В истории известны многочисленные примеры, когда подобные подпольные организации добивались своей цели и приходили к власти (РСДРП(б) и левые эсеры в России, «Движение 26 июля» на Кубе, Коммунистическая партия Китая в Китае, сандинисты в Никарагуа, МПЛА в Анголе, ФНО в Алжире, «Движение свободных офицеров» в Египте, Вьетминь и Национальный фронт освобождения Южного Вьетнама во Вьетнаме, ПАИГК в Гвинее-Бисау и на Островах Зелёного Мыса и т. д.).

Подпольная идеологическая (теоретическая) деятельность носит характер нелегальной научной, исследовательской и теоретической деятельности в области социальных и гуманитарных наук (в условиях торжества клерикализма — и в области естественных наук) — как индивидуальной, так и коллективной.

Подпольная пропагандистская деятельность может существовать как самостоятельное явление (например, самиздат в СССР и других странах), так и быть прямо связанной с подпольной организационной деятельностью (издание и распространение подпольной партийной и вообще антиправительственной литературы, создание подпольных типографий, газет и журналов, радиостанций и т. п.). Подпольная пропагандистская деятельность часто выступает в качестве инструмента донесения до населения достижений подпольной идеологической (теоретической) деятельности.

Подпольная художественная деятельность (в области литературы и других видов искусства) порождается идеологическими запретами и ограничениями со стороны правящего режима на те или иные формы, виды или темы в литературе и искусстве — с последующим применением разного рода репрессий по отношению к нарушителям этих запретов и ограничений. Внешне такие запреты и ограничения могут носить характер политический, религиозный, этический или эстетический. В результате возникает подпольная литература (известна с древности), запрещаемые властью направления в музыке, театре и смежных видах искусства (скоморохи в средневековой Руси, театр при пуританских режимах, любые виды развлечений при клерикальных режимах, социальная и политизированная рок-культура в СССР в 1970-е — начале 1980-х годов и т. п.), не одобряемые официально живопись и скульптура (обнажённая натура при раннесредневековом католицизме, изображения живых существ в исламе, «нонконформистская» живопись и скульптура в СССР в 1940-е — 1970-е годы и т. п.). Подпольная художественная деятельность может быть также результатом запрета на использование того или иного языка малых народов и национальных меньшинств со стороны правящего режима (запрет на украинский и белорусский в царской России, на баскский и каталанский во франкистской Испании, на окситанский и бретонский во Франции до второй половины 1970-х годов, на курдский в Турции в течение XX века и т. п.).

Историческая практика показывает, что применение даже самых жестких репрессий не может ликвидировать подполье, а может лишь свести его до минимальных размеров. Подполье перестаёт существовать либо в связи с исчезновением социально-экономических причин, его породивших, либо в связи с победой подполья (в том числе и в форме отмены правящим режимом запретов на ту или иную форму подпольной деятельности и её легализации).
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: optimist від Квітня 19, 2014, 12:12:54 12:12
3.   В Украине – государство было хуже людей. Поэтому они и восстали против него. В России – к сожалению – государство пока – не хуже людей. Оно очень похоже на них. Поэтому они и не восстают против него.
Добре підмічено :smiley24:
Дякую за чудове українське оповідання.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: arsa69 від Квітня 19, 2014, 12:30:36 12:30
Дякую толстолобик , доки є такі люди в Криму ми непереможні.  Тримайтесь Україна з вами.       Слава Україні !!!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Помадка від Квітня 19, 2014, 12:33:22 12:33
Цікаво! Образно, яскраво. Сентиментально. Все-таки автор в душі українець, хоч розмовляє російською. Є щось таке українське : мрійливо-споглядальне і патріотичне у цьому тексті. Хоч є невеликі помилки ("скали" - скелі, "їжи" - їжі, "ліньки" - линьки, "заставляють" - змушують ...), але Вам треба писати , якщо є такий талант. Наскільки цей талант великий - залежить від вашої праці! Вітаю кримського письменника і патріота Толстолобика!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Vols від Квітня 19, 2014, 12:48:46 12:48
Скоро можна буде видавати збірку нарисів Толстолобика!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 01:59:55 13:59
Цікаво! Образно, яскраво. Сентиментально. Все-таки автор в душі українець, хоч розмовляє російською. Є щось таке українське : мрійливо-споглядальне і патріотичне у цьому тексті. Хоч є невеликі помилки ("скали" - скелі, "їжи" - їжі, "ліньки" - линьки, "заставляють" - змушують ...), але Вам треба писати , якщо є такий талант. Наскільки цей талант великий - залежить від вашої праці! Вітаю кримського письменника і патріота Толстолобика!

Спасибо. У меня только одно слово на украинском языке не вызывает сомнений...Это товстолобик...Все остальные у меня - под сомнением... :gigi:
А если серьезно - то тяжело конечно. И перевод - не выход в данном случае. нужно же художественный образ создать...А словарный запас хромает...Плюс правописание...В общем - лучше Сашка Лирныка попросить перевести... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 02:00:52 14:00
Дякую толстолобик , доки є такі люди в Криму ми непереможні.  Тримайтесь Україна з вами.       Слава Україні !!!

Спасибо... :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 02:02:38 14:02
суперовий текст, прекрасна українська мова

Спасибо... :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Astonished від Квітня 19, 2014, 02:09:41 14:09
Спасибо, Толстолобик  :smilie1:

Значит, скалы с минусовым углом.... :smilie8:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: mastichny від Квітня 19, 2014, 02:16:01 14:16
Як завжди - гарно все написано, в українській частині , правда, є деякі "русизми", це можна зрозуміти, коли людина все своє життя спілкується російською. Головне бути УКРАЇНЦЕМ у душі і патріотом своєї країни!
А стосовно питання мови - на мою думку і я погоджуюсь із Толстолобиком,
воно ніколи не було головним в Україні.Державна мова повинна бути одна на всій території держави і крапка...
Ну не маразм, дурість у Слов"янску "шукати" і доносити на людей, які говорять українською.Це що таке?
А Толстолобику привіт із Черкащщини, тримайтеся, дописуйте.Ми Вас любимо!
Слава Україні!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Françoise від Квітня 19, 2014, 02:20:20 14:20
 :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 02:25:34 14:25
Спасибо, Толстолобик  :smilie1:

Значит, скалы с минусовым углом.... :smilie8:

ну так перевел...Вообще - стенки с отрицательным углом. На больших подводных скалах такие - всегда есть. Это единственное место - где мидии удалось выжить...для того чтобы дос-тать там мидию - рапане необходимо повистнуть и в то время  - когда она пытается атаковать мидию - отрывается и падает...Я часто это наблюдал... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Askold від Квітня 19, 2014, 02:29:25 14:29
Гарно текст получився.
Передає почуття атмосферу.
Толстолобік таки талант. :)
І як виявилось українською вміє писати не гірше а може і краще ніж російською.
Принаймі получилось дуже добре.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 02:32:31 14:32
Як завжди - гарно все написано, в українській частині , правда, є деякі "русизми", це можна зрозуміти, коли людина все своє життя спілкується російською. Головне бути УКРАЇНЦЕМ у душі і патріотом своєї країни!
А стосовно питання мови - на мою думку і я погоджуюсь із Толстолобиком,
воно ніколи не було головним в Україні.Державна мова повинна бути одна на всій території держави і крапка...
Ну не маразм, дурість у Слов"янску "шукати" і доносити на людей, які говорять українською.Це що таке?
А Толстолобику привіт із Черкащщини, тримайтеся, дописуйте.Ми Вас любимо!
Слава Україні!

По языку - мыслю так :
1. Русский сударственный-  нужен Кремлю. Больше - никому. Для чего он нужен Кремлю ? Для того чтобы общаться с Киевом только на русском языке - это раз.
2. Украинский как государственный - используется при общении регионов Украины между собой. Это тоже не нравится...
3. Если не говорить в Украине перед выборами о языке - тогда нужно начинать говорить о вещах - действительно серьезных - а вот этого Кремль не хочет ну никак... да и не только кремль. У нас тут таких дейтелей тоже хватает...
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Astonished від Квітня 19, 2014, 02:35:14 14:35


ну так перевел...Вообще - стенки с отрицательным углом. На больших подводных скалах такие - всегда есть. Это единственное место - где мидии удалось выжить...для того чтобы дос-тать там мидию - рапане необходимо повистнуть и в то время  - когда она пытается атаковать мидию - отрывается и падает...Я часто это наблюдал... :smilie7:

Строго переводится " від'ємний кут".
В художественном тексте "минусовой", думаю, волне допустим.

Что касается описанного процесса - очень интересно и увлекательно.
Вы просто Бианки подводного мира :smilie1:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 02:37:33 14:37
Подполье
http://ru.wikipedia.org/wiki/%CF%EE%E4%EF%EE%EB%FC%E5 (http://ru.wikipedia.org/wiki/%CF%EE%E4%EF%EE%EB%FC%E5)

Подполье — вынужденная форма деятельности общественных сил, оппозиционных существующему политическому режиму и общественно-политическому строю, в условиях, когда подобного рода деятельность не может осуществляться легально в силу того факта, что она запрещена действующим законодательством и влечёт за собой применение политических репрессий. Подпольная деятельность также часто называется нелегальной.

Подпольная деятельность может носить организационный, идеологический (теоретический), пропагандистский и художественный характер.

Подпольная организационная деятельность, как правило, выливается в создание (или попытки создания) нелегальных общественно-политических организаций — кружков, союзов, партий и других подобных объединений. Такая деятельность может быть как невооружённой, так и вооружённой — в случае если подпольная организация считает необходимым отвечать насилием на насилие, исходящее со стороны правящих классов и слоёв и действующего политического режима (или даже только отвечать насилием на насилие репрессивного аппарата государства при столкновении с ним, например, оказывать вооружённое сопротивление при аресте). Высшей формой организационной подпольной деятельности является создание централизованных подпольных политических организаций (партий, союзов, военно-политических (партизанских) организаций), ставящих своей целью свержение существующего политического режима и/или общественно-политического строя. В истории известны многочисленные примеры, когда подобные подпольные организации добивались своей цели и приходили к власти (РСДРП(б) и левые эсеры в России, «Движение 26 июля» на Кубе, Коммунистическая партия Китая в Китае, сандинисты в Никарагуа, МПЛА в Анголе, ФНО в Алжире, «Движение свободных офицеров» в Египте, Вьетминь и Национальный фронт освобождения Южного Вьетнама во Вьетнаме, ПАИГК в Гвинее-Бисау и на Островах Зелёного Мыса и т. д.).

Подпольная идеологическая (теоретическая) деятельность носит характер нелегальной научной, исследовательской и теоретической деятельности в области социальных и гуманитарных наук (в условиях торжества клерикализма — и в области естественных наук) — как индивидуальной, так и коллективной.

Подпольная пропагандистская деятельность может существовать как самостоятельное явление (например, самиздат в СССР и других странах), так и быть прямо связанной с подпольной организационной деятельностью (издание и распространение подпольной партийной и вообще антиправительственной литературы, создание подпольных типографий, газет и журналов, радиостанций и т. п.). Подпольная пропагандистская деятельность часто выступает в качестве инструмента донесения до населения достижений подпольной идеологической (теоретической) деятельности.

Подпольная художественная деятельность (в области литературы и других видов искусства) порождается идеологическими запретами и ограничениями со стороны правящего режима на те или иные формы, виды или темы в литературе и искусстве — с последующим применением разного рода репрессий по отношению к нарушителям этих запретов и ограничений. Внешне такие запреты и ограничения могут носить характер политический, религиозный, этический или эстетический. В результате возникает подпольная литература (известна с древности), запрещаемые властью направления в музыке, театре и смежных видах искусства (скоморохи в средневековой Руси, театр при пуританских режимах, любые виды развлечений при клерикальных режимах, социальная и политизированная рок-культура в СССР в 1970-е — начале 1980-х годов и т. п.), не одобряемые официально живопись и скульптура (обнажённая натура при раннесредневековом католицизме, изображения живых существ в исламе, «нонконформистская» живопись и скульптура в СССР в 1940-е — 1970-е годы и т. п.). Подпольная художественная деятельность может быть также результатом запрета на использование того или иного языка малых народов и национальных меньшинств со стороны правящего режима (запрет на украинский и белорусский в царской России, на баскский и каталанский во франкистской Испании, на окситанский и бретонский во Франции до второй половины 1970-х годов, на курдский в Турции в течение XX века и т. п.).

Историческая практика показывает, что применение даже самых жестких репрессий не может ликвидировать подполье, а может лишь свести его до минимальных размеров. Подполье перестаёт существовать либо в связи с исчезновением социально-экономических причин, его породивших, либо в связи с победой подполья (в том числе и в форме отмены правящим режимом запретов на ту или иную форму подпольной деятельности и её легализации).

Молодогвардейцы - то на Донбассе...У нас все легально...Мы тут скоро начнем политический процесс с простым - но звучным названием Свободная   Украина... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: kelt від Квітня 19, 2014, 02:49:29 14:49
.. аллегория и зарисовка просто супер - молодец !  :smiley24:  :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: convex від Квітня 19, 2014, 03:23:37 15:23
Дякую! Розмовляти різними мовами - нормально, але відчувати різні мови настільки, щоб писати ними чудові художні тексти - це вже рідкісний дар!  :smiley15:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: dk від Квітня 19, 2014, 03:59:03 15:59
 :smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Геннадій-Умань від Квітня 19, 2014, 04:01:35 16:01
дякуємо
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: romulus від Квітня 19, 2014, 04:37:17 16:37
чарівний душевний текст
я думаю десь так писав би Скоропадський якби..


писи. гарно в бажанова про бандітів?
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 04:51:49 16:51
Дякую! Розмовляти різними мовами - нормально, але відчувати різні мови настільки, щоб писати ними чудові художні тексти - це вже рідкісний дар!  :smiley15:

ну сказать честно - схалтурил немного. Словарного запаса не хватает - а понырять в словарик  - времени не хватает. Все таки мне на русском - проще. Сашко Лирнык хорошо переводит... :smilie8:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 04:52:40 16:52
дякуємо

Спасибо. Я стараюсь... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: LVV від Квітня 19, 2014, 04:56:09 16:56
Тебе не СУПі та на ФУПі приймають на "ура". Незазнайся :shuffle:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 05:05:21 17:05
Тебе не СУПі та на ФУПі приймають на "ура". Незазнайся :shuffle:

Не зазнаешься тут...Сегодня вот Бианки обозвали... :gigi:

Но я стараюсь... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 05:12:01 17:12
.. аллегория и зарисовка просто супер - молодец !  :smiley24:  :Prapor2:

Спасибо. Я стараюсь... :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: LVV від Квітня 19, 2014, 05:17:11 17:17
Привіт ТостоЛобіку!!! Незнаю чом,але уявляю його на якомусь застіллі,а Толстолобік виголошує тост. Всі уважно слухають,хлопають в долоні а потім випивають чарку... Ось так...

А ще згадую його заяву на ФУПі,що "людей бить нельзя,а тем более детей".

:-B Толстолобік посол доброго...

Це тобі від мене з ФУПу...
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Françoise від Квітня 19, 2014, 05:18:29 17:18
Тебе не СУПі та на ФУПі приймають на "ура". Незазнайся :shuffle:

Не зазнаешься тут...Сегодня вот Бианки обозвали... :gigi:

Но я стараюсь... :smilie7:

Дневники Пришвина

32.01.48. Доели лося, котоpый вчеpа подошел к нашему костpу погpеться... Меpяли pога. Hа запах мяса пpишел Туpгенев. Замечательно pассказывал!

33.01.48. Видел собачку, повешенную на каштане. Есть идейка. Обязательно напишу Чехову.

02.02.49. Hашел скелет Сусанина. Hасчитал 750 ножевых pанений. Взял на память золотой зубик. Заблудился в чаще. Выбpосил зубик Сусанина. Hашел доpогу домой.

03.02.49. МЮHХГАУЗЕH ВСЕ ВРЕТ!

04.02.49. Встpетил в лесу эту сволочь Бианки, обвешенного утками. Сказал , что если еще pаз увижу его в своих угодьях, то... (неpазбоpчиво).

05.02.49. Пил у Паустовского. Потом он пpинес новый английский наpезной каpабин. Стpеляли по свиньям. (Описание пpиpоды и загадочной pусской души). Коpмил птенцов.

10.03.51. Топил котят.

11.03.51. Случайно наступил на ухо медведю. Звеpь выглядел вяло и долго воpчал, чтоб его оставили в покое.

12.03.51. Слушал бpачные песни pосомах. Положил на ноты. Получилось "Белой акации гpоздья душистые". Задумался.

13.03.51. Гоняясь за зайцем, поджег с четыpех стоpон большое поле пшеницы помещицы Салтыковой. Зайчишка ушмыгнул. Меня долго секли двоpовые на псаpне. Гpустно.

14.03.51. Кончились пеpья. Пpишлось pазодpать гуся. Смеялся.

30.04.53. Hашел кpасивый кpасный гpиб. Съел. Hевкусно. Весь день слушал кpасноголового дятла. Сегодня мне везет на кpасный цвет. Встpетил Робина Гуда с лесными бpатьями. Полемизиpовал на тему неспpаведливого шеpифа Hоттингемского.

31.04.53. Чую запах этой сволочи Бианки. Hе могу понять, где он пpячется. Окучивал деpевья. Окучил только 86. Тpудно окучить все деpевья в тайге. Hе хватает куч.

32.04.53. Капал pасплавленным целлофаном в муpавейник. Смешно. После обеда над лесом пpолетал самолет. Я долго стpелял в него, но не попал. Стаpею. Hочью понял, что мне кpайне не хватает женщины.

01.06.61. Опять нашел в лесу золотой зубик Сусанина, выбpошенный намедни. Задумался.

02.06.61. Упал в пpопасть. Сломал себе 86 косточек. Ходил к фельдшеpу. Фельдшеp сказал, чтобы я больше не лазил на Эвеpест.

15.06.61 Втоpую неделю мучаюсь цингой. Hадо пpекpащать жевать дpевесный клей. Помогал бобpам стpоить плотину. Очень болят зубы.

31.07.63. Пpинимал pоды у белок. Отдавал pоды белок куницам. Пытался шишками сбить с ветки обезьяну. Воевал с вообpажаемыми фашистами. Два pаза был убит. Пpиходил Туpгенев. Всю ночь пpятались дpуг от дpуга в дуплах на Бежином лугу.

12.04.78. Летал над гнездом кукушки. Пел в теpновнике. Ржал во pжи. Пpишли моpжи. Весь оставшийся день упpажнялся в стихосложении. Hочью пачкал белых лебедей.

01.01.80. С утpа занимался описанием пpиpоды. Особенно понpавилось описывать живописный тополь. С полудня до вечеpа боpолся с питоном. Вечеpом гонялся за Маугли. Хоpошо, что Паустовский вовpемя подскочил, а то остались бы без ужина. Hочью вдвоем описывали живописное озеpо.

26.04.81. Выpезал себе маленькую дудочку. Hа звук дудочки пpиползли змеи. Пpишлось пеpед ними танцевать, чтоб не тpонули. Выбpосил дудочку.

28.05.81. В поисках сокpовищ поднял целину на Салтыковском футбольном поле. Сокpовищ не нашел. Скpыться не успел... Возвpащаясь домой, был опозоpен зубpами. Тяжелый день - понедельник.

82-86. г. БЕЗ ЖЕHЩИH ВСЕ ТРУДHЕЙ.

01.09.87. Жевал можжевельник. Hадувал лягушек. Размышлял о смысле жизни.

10.10.87. Разоpил гнездо тpетьего дня. Вечеpом меня засосала тpясина. Остался большой засос на непpиличном месте.

77.11.88. Hамедни был на лобном месте. Получил в лоб. Больше не пойду. Выдpал выдpу. Смеялся до слез.

34.13.99. Весь день валялся в незабудках, pазмышлял о будущем отчизны. Пpишли боpодатые паpтизаны. Сначала пытали, потом - пустили под откос. Больно и обидно.

ЖЕЛАЮ СЧАСТЬЯ! ПРИШВИH.

http://www.altruist.ru/text/prish.php
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Feral Cat від Квітня 19, 2014, 05:19:50 17:19
Молодець! :smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 19, 2014, 05:31:55 17:31
 
Молодець! :smiley24:

 :smiley15:  :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: jein від Квітня 19, 2014, 06:24:04 18:24
Щиро дякую за текст!
А словниковий запас швидко поповнюється коли багато читаєш українською, бажано вголос.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: lompa від Квітня 19, 2014, 06:32:56 18:32
Толстолобику респект, особливо за текст українською мовою  :Prapor2:. Як для першого разу - суперово :smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: zmejka від Квітня 19, 2014, 06:56:54 18:56
Толстолобик, спасибо!!
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Tech від Квітня 19, 2014, 07:17:05 19:17
Прапор Украины, это как глоток свежего воздуха на оккупированной территории, сейчас тоже начинаю понимать Толстолобика (в Донбассе).
Спасибо, держитесь.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Читач від Квітня 19, 2014, 07:18:48 19:18
Цитувати
Доброго дня друзі.
Так – це я. Сьогоднішні хроніки - україномовні. Це моя шана Вам – мої україномовні друзі. Саме Вам. Бо українська мова не потребує мого захисту. Її Бог береже.
Вона потребує любові.
Любіть її друзі. Я дуже Вас прошу. Бо вона того варта. Ви мабуть і самі не розумієте – як вона того варта. Бо ви народилися з нею – а я її здобув. Тому - вірте мені...
Я бачив наступ на Крим „зелених чоловічків” – саме в Чорному морі. Ще багато років тому . Я бачив з чого це починалося. Та я бачив – чим це скінчилося.
Вони появилися зненацька. Кажуть – що їх завезли суднами Чорноморського Флоту з баластними водами. Можливо й так. Як і всяка подорож в море – їхня подорож почалася практично з берега. Виглядали вони чудово. А називали їх дивним тоді словом – молюск рапана. Всі хотіли обов’язково з ними сфотографуватися. Їх розбирали на сувеніри. Їх ніхто не боявся. Як виявилося – дарма...
В Криму живе свій молюск - чорноморська мідія. На відміну від рапани – він не хижак. Немає в світі нічого більш мирного та смачного. Вірте мені друзі. А ще – мідія вміє розмовляти. Так. Щоб почути це – треба зранку – коли чудові блідно рожеві лучи сонця підкрашують /блідо-рожеві промені підфарбовують/ воду в чудовий блакитно – рожевий колір – треба тихенько зануритись з головою у воду рядом поряд з їх колонією – та уважно прислухатися. Ви будете вражені .
Першими зникли вони – саме ці прибережні колонії мідії. Але рапана на цьому не зупинився. А чого йому було зупинятися? В Середземному морі він ніколи не почував себе так вільно – та при найменшої спробі такого зухвалого нападу на мідію він завжди зустрічався зі своїм заклятим „другом” – морською зіркою. Тою самою – що так нагадує усім на зовнішній вигляд зірку НАТО. Саме ця зірка зберегла колонії мідії у південних берегів Чорного моря.
І саме її не оказалося/виявилося/ тут – біля кримських берегів.
І рапана пішов далі – залишая поза собою /залишаючи після себе ковдру з останків самої чудової в світі раковини мідії – лазурної. Такої схожої на серце - але тепер зовсім покинутої та мертвої. Далі вода становиться/стає/ все холоднішою, а донні скали/скелі/ все більш загрозливими. Але рапану це не зупиняло – бо їх становилося/ставало/ все більше з кожним роком, та їхня раковина/черепашка/ служила їм добрим захистом. Вони знахабніли вже до того – що стали нападати на грозу усіх місцевих донних жителів – морських крабів - павуків. Тут, біля берегу ці краби зазвичай ще дуже маленькі та майже беззахисні. Особливо навесні – коли вони тільки змінюють свою „броню” – та сидять прикопані прибережним піском в холодній кристально чистій воді. От тут навесні и можна побачити цю картину – як купа/зграя/ рапана обступає зі всіх боків павука – та горе йому – якщо він не може себе захистити. Він ще деякий час пробує позбавитись/позбутися/ цих непрошених гостей. Але якщо він не буде захищатися, або йому просто не вистачить сил – він приречений.
Але прибережні скали закінчуються – і далі починається вже зовсім інша підводна країна. Мідія тут вже вміє захищатися. Друзі – ви навіть не уявляєте собі – як вона це робить. На будь якої підводної скелі є стіни з так званим „ мінусовим” кутом. На таких стінках вміє жити тільки мідія – рапана тут безсильна. Бо мідія тут живе дуже давно – та вміє чіплятися за ці рідні для неї скали/скелі/ так – що навіть рапана не може з цим нічого зробити. Та ще й сили гравітації – які кожного разу заставляють/примушують/ її падати з таких стінок – саме із – за її важкої раковини/через її важку черепашку/.
Але тут рапану очікує ще одна несподівана для неї загроза. Це вже такий собі місцевий хлопець – забіяка. Донний краб – муляр. А це вже для рапани як кажуть зовсім інша історія. Дехто називає його правосєком – мабуть із – за того/через те/ що він має добре розвинуту праву бойову клешню – якою, особливо після весняної ліньки, вміє дуже добре трощити навіть таку добру захисну споруду - якою є раковина рапани.
Друзі – я бачив як він це робить. Це симфонія бойових дій. Вірте мені. При всій зовнішній не зворушливості та непідступності у рапани є одне вразливе місце. Це верхівка її красивої спіральної раковини . В цьому місці вона починається. Але в цьому місці після зустрічі з крабом - правосєком для неї все і закінчується . Краб потроху – нікуди не поспішаючи по шматочку трощить собі раковину саме в цьому місці – і як тільки в нього зьявляєтся така можливість – хапає потроху кусочки/шматочки/ рапани. Доти – поки не витягне його всього. Ну то смачного йому .
Але рапана йде далі и далі – ця навала здається нескінченною. Але так тільки здається. Коли рапана з подивом для себе з’ясовує – що легка здобич скінчилася біля берегуа – вона зупиняється . Тут їй - робити нічого. Повернутися назад – вона вже не може. Бо там все зруйновано та знищено. Та для того ще й треба десь взяти сили – бо їжиі вже нема, а вода тут така холодна…
Я бачив їх друзі. Повірте - це жахливо. Тисячі мертвих , ще вчора таких загрозливих хижаків – так и осталися/залишились/ лежати темними плямами серед чужих для них скал/скель/.
А прибережні скали/скелі/ тепер потроху оживають. Під водоростями знову з’являються маленькі колонії мідії . Ще зовсім смішної та на ззовні схожої на зерна соняшника.

Для більшості українців – кольори їхнього самого чудовогонайчудовішого в світі прапора – нагадують саме синє/найбільш синє/ в світі небо над самими родючими/найбільш родючими/  в світі полями. Згоден. Так мабуть воно і є...
Але для мене – це назавжди саме синє/найсиніше/в світі море над самими жовтими/найжовтішими/ в світі донними піщаними полями...
А ті жахливі чорні плями на цьому піску – з часом зникнуть. Обов’язково. Як роса на сонці.

згадалося...
у нас на першому курсі була студентка, яка в 16-ть років переїхала з С-Петербурга в Київ,
перший семестр її виступи українською мало відрізнялись від виступів Азарова,
на п'ятому курсі її українська не відрізнялась від української інших студентів
це я до того, що здолає той хто йде...

дякую, Толстолобіку, успіхів  :smiley15:

 
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: demos від Квітня 19, 2014, 07:24:25 19:24
Дякую, прочитав як завжди з великим задоволенням.  :Prapor2:

Що до української, не сприйміть за в'їдливість, а за "вдосконалення - потреба душі" (думаю Ви мене зрозумієте):
  лучі = промені
  скала = скеля
  оказалося = виявилося
  залишая = залишаючи
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: convex від Квітня 19, 2014, 07:34:01 19:34
Читачеві - вказані виправлення до тексту дійсно треба зробити, але мушу зауважити, що усі ці недоліки можна зустріти у розмовній мові звичайної дівчини з Коломиї або хлопця з Тернополя. Це пострадянський суржик, що просочується у мову всіх українців: освіченіших - рідше, ближчих до народу - тотально. Легше тому, чий мовний нюх вироблявся у середовищі спадкових native speakers. Для інших - це питання часу і зусиль.

Виправити граматичні і стилістичні огріхи - справа 3 хвилин, а написати такий текст - не однієї години.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: convex від Квітня 19, 2014, 07:41:47 19:41
І ще, російська мова любить дієприкметники (причастия - улыбающийся Янукович), українська - дієприкметники (деепричастия - біжучи, наспівував), а навпаки - не дуже ("усміхаючийся Янукович" або "напевал, бежа"). Це не стосується прямо останнього тексту, але може придатися.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Читач від Квітня 19, 2014, 07:43:03 19:43
Читачеві - вказані виправлення до тексту дійсно треба зробити, але мушу зауважити, що усі ці недоліки можна зустріти у розмовній мові звичайної дівчини з Коломиї або хлопця з Тернополя. Це пострадянський суржик, що просочується у мову всіх українців: освіченіших - рідше, ближчих до народу - тотально. Легше тому, чий мовний нюх вироблявся у середовищі спадкових native speakers. Для інших - це питання часу і зусиль.

Виправити граматичні і стилістичні огріхи - справа 3 хвилин, а написати такий текст - не однієї години.

я не через претензії до автора, я з добрих намірів - посильна допомога у вдосконаленні  :shuffle:
свою українську, забруднену суржиком, я вдосконалив у Києві, саме через російськомовне оточення,
з часом звернув увагу, що 70-80% співрозмовників у Києві розмовляють зі мною українською,
ось такий він, російськомовний Київ  :smilie1:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Maverick від Квітня 19, 2014, 09:52:09 21:52
Толстолобик, спасибо за хроники.  Каждая просто рвет сердце.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Мирон від Квітня 19, 2014, 11:35:53 23:35
Очередное спасибо.

ПС

А я в свое время ломал голову куда в моих любимых местах на запад от Донузлава исезли мидии. Вот оно что.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Loge від Квітня 20, 2014, 03:37:31 03:37
Дякую! У Вас чудова українська мова! Пишіть українською хоч інколи.  :Prapor2: :Prapor2: :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: cynic від Квітня 20, 2014, 04:05:08 04:05
Читачеві - вказані виправлення до тексту дійсно треба зробити, але мушу зауважити, що усі ці недоліки можна зустріти у розмовній мові звичайної дівчини з Коломиї або хлопця з Тернополя. Це пострадянський суржик, що просочується у мову всіх українців: освіченіших - рідше, ближчих до народу - тотально. Легше тому, чий мовний нюх вироблявся у середовищі спадкових native speakers. Для інших - це питання часу і зусиль.

Виправити граматичні і стилістичні огріхи - справа 3 хвилин, а написати такий текст - не однієї години.
Не години,тут треба таланту.І прекрасна алегорія.так тримати авторе :smiley24: :smiley15:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: waclaw від Квітня 20, 2014, 04:26:13 04:26
Автору - велика повага.  :smiley24: :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: гей-гопп-ляляля від Квітня 20, 2014, 07:11:23 07:11
Тебе-бы книги писать... :smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Маковій від Квітня 20, 2014, 07:34:37 07:34
Христос Воскрес!


Товстолобику як завжди респект.

На мовні зауваження не звертай уваги - все чудово. Дуже рідко хто говорить абсолютно чистою мовою.

Тримайся.

Все буде добре.

Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 07:59:08 07:59
Дякую, прочитав як завжди з великим задоволенням.  :Prapor2:

Що до української, не сприйміть за в'їдливість, а за "вдосконалення - потреба душі" (думаю Ви мене зрозумієте):
  лучі = промені
  скала = скеля
  оказалося = виявилося
  залишая = залишаючи

Мдя...В общем - получился самолЭт, Йолка и останИвка... Над словарным запасом будем работать...Эта проблема от того, что мало текстов читаю художественных на украинском. Да не то чтобы мало - вообще практически не читаю...Я на слух - такие вещи - не воспринимаются... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 08:04:57 08:04
Очередное спасибо.

ПС

А я в свое время ломал голову куда в моих любимых местах на запад от Донузлава исезли мидии. Вот оно что.

С Донузлавом -немного другая история...В Донузлаве - рапана так не размножился из - за того - что зимой там температура воды опускается ниже зимней морской - и рапана или не выживает - или теряет способность к размножению...Так что рапаныв Донузлаве - относительно немного...Донузлав - зто люди...Точнее - деньги. Как только появилась возможность превращать мидию не в плов для себя на пикнике - раз в неделю - а в деньги каждый день - началось тотальное уничтожение... :smilie2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Мирон від Квітня 20, 2014, 09:00:33 09:00
Очередное спасибо.

ПС

А я в свое время ломал голову куда в моих любимых местах на запад от Донузлава исезли мидии. Вот оно что.

С Донузлавом -немного другая история...В Донузлаве - рапана так не размножился из - за того - что зимой там температура воды опускается ниже зимней морской - и рапана или не выживает - или теряет способность к размножению...Так что рапаныв Донузлаве - относительно немного...Донузлав - зто люди...Точнее - деньги. Как только появилась возможность превращать мидию не в плов для себя на пикнике - раз в неделю - а в деньги каждый день - началось тотальное уничтожение... :smilie2:

Я имел в виду на берегу моря в районе Громово, Окуневки, Марьино. Я там с 99-го до недавних пор каждый год отдыхал. Собирались и в этом году поехать, но теперь не знаю когда доведеться и доведеться ли. Представляю отчаянье местных в связи с отсутствием отдыхающих.

А в Донузлаве видел неоднократно как люди сетями тягали креветок.
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Читач від Квітня 20, 2014, 09:17:38 09:17
Мдя...В общем - получился самолЭт, Йолка и останИвка... Над словарным запасом будем работать...Эта проблема от того, что мало текстов читаю художественных на украинском. Да не то чтобы мало - вообще практически не читаю...Я на слух - такие вещи - не воспринимаются... :smilie7:

на слух теж буває здорово...
є такий серіал "Острів любові" Олега Бійми то там українська така... досконало вишукана, як балет в хореографії,
мене не стільки сюжет цікавив, хоч і класика, як сам процес сприймання української на слух...
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: ZpUa від Квітня 20, 2014, 11:18:35 11:18
Огромное спасибо
Ждал с нетерпением
:smiley24:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 12:32:45 12:32
Огромное спасибо
Ждал с нетерпением
:smiley24:

Спасибо. :smiley15: :Prapor2:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 12:35:44 12:35
Мдя...В общем - получился самолЭт, Йолка и останИвка... Над словарным запасом будем работать...Эта проблема от того, что мало текстов читаю художественных на украинском. Да не то чтобы мало - вообще практически не читаю...Я на слух - такие вещи - не воспринимаются... :smilie7:

на слух теж буває здорово...
є такий серіал "Острів любові" Олега Бійми то там українська така... досконало вишукана, як балет в хореографії,
мене не стільки сюжет цікавив, хоч і класика, як сам процес сприймання української на слух...

Тут нужно быть носителем языка - по другому  - никак. Потому что даже перевод грамотный - не помогает... Я вообще чем больше с этим сталкиваюсь - тем больше понимаю - что настоящие литераторы - это переводчики прежде всего...
А вообще - хочешь понять автора по настоящему  - читай в оригинале...Других вариантов - нет. Это конечно - о художественной литературе.  Или сам переводи... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 08:48:29 20:48
Прапор Украины, это как глоток свежего воздуха на оккупированной территории, сейчас тоже начинаю понимать Толстолобика (в Донбассе).
Спасибо, держитесь.

Имея  - не ценим...
Потерявши - плачем...

Точнее и не скажешь... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 08:50:04 20:50
Привіт ТостоЛобіку!!! Незнаю чом,але уявляю його на якомусь застіллі,а Толстолобік виголошує тост. Всі уважно слухають,хлопають в долоні а потім випивають чарку... Ось так...

А ще згадую його заяву на ФУПі,що "людей бить нельзя,а тем более детей".

:-B Толстолобік посол доброго...

Це тобі від мене з ФУПу...

Мда...Тосты у меня иногда - получаются...Хотя я редко бываю на таких мероприятиях  - Слава Богу... :gigi:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: EZelenyk від Квітня 20, 2014, 09:45:20 21:45
- хочешь понять автора по настоящему  - читай в оригинале...Других вариантов - нет. Это конечно - о художественной литературе.  :smilie7:



Вот в этом не уверен.
Перечитал в оригинале Воннегута - и обнаружил, что он намного лучше в переводах Райт-Ковалёвой... а польский перевод "Пикника на обочине" до сих пор кажется мне лучше, чем оригинал...
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 09:48:06 21:48
- хочешь понять автора по настоящему  - читай в оригинале...Других вариантов - нет. Это конечно - о художественной литературе.  :smilie7:



Вот в этом не уверен.
Перечитал в оригинале Воннегута - и обнаружил, что он намного лучше в переводах Райт-Ковалёвой... а польский перевод "Пикника на обочине" до сих пор кажется мне лучше, чем оригинал...

А я же не сказал - что не бывает переводов лучше оригинала...Еще как бывает - тут согласен...Я сказал  - если точно хочешь понять - что хотел передать автор...Какую эмоцию...Смысл передать несложно...Вот скрытый смысл, иронию, аллегорию, ностальгию - вот это конечно - по - моему практически невозможно...
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: romulus від Квітня 20, 2014, 09:56:26 21:56
от шо я вам скажу тавваріщі
напрімєр
так називаємий платендойч і нєкоє нарєчіє байоваріш - вєшчі такі ж дальокі одне от одного як рускій і украіскій - і тєм нє мєнєє ета адін єзиг...
я до чого - не парьтесь у лігвісстікє - воно того не стоіть
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: ofenrohr від Квітня 20, 2014, 09:59:13 21:59
(https://pbs.twimg.com/media/BlqTlC2IIAA33UD.jpg)
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 20, 2014, 10:37:28 22:37
от шо я вам скажу тавваріщі
напрімєр
так називаємий платендойч і нєкоє нарєчіє байоваріш - вєшчі такі ж дальокі одне от одного як рускій і украіскій - і тєм нє мєнєє ета адін єзиг...
я до чого - не парьтесь у лігвісстікє - воно того не стоіть

 :gigi: :smiley15:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: romulus від Квітня 21, 2014, 12:47:04 12:47
от шо я вам скажу тавваріщі
напрімєр
так називаємий платендойч і нєкоє нарєчіє байоваріш - вєшчі такі ж дальокі одне от одного як рускій і украіскій - і тєм нє мєнєє ета адін єзиг...
я до чого - не парьтесь у лігвісстікє - воно того не стоіть

 :gigi: :smiley15:

ну я теж кагбэ стараюсь...
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 21, 2014, 05:28:39 17:28
Дякую, прочитав як завжди з великим задоволенням.  :Prapor2:

Що до української, не сприйміть за в'їдливість, а за "вдосконалення - потреба душі" (думаю Ви мене зрозумієте):
  лучі = промені
  скала = скеля
  оказалося = виявилося
  залишая = залишаючи

У меня жена недавно в магазине в Евпатории цукерки  - КОНФЕТАМИ назвала...Вбыв бы... :gigi:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: толстолобик від Квітня 21, 2014, 05:31:09 17:31
Читачеві - вказані виправлення до тексту дійсно треба зробити, але мушу зауважити, що усі ці недоліки можна зустріти у розмовній мові звичайної дівчини з Коломиї або хлопця з Тернополя. Це пострадянський суржик, що просочується у мову всіх українців: освіченіших - рідше, ближчих до народу - тотально. Легше тому, чий мовний нюх вироблявся у середовищі спадкових native speakers. Для інших - це питання часу і зусиль.

Виправити граматичні і стилістичні огріхи - справа 3 хвилин, а написати такий текст - не однієї години.

На самом деле - текст написал за 40 - 45 минут. Дольше редактировал и слова искал. Еще нужно поставить себе толковый редактор украинский - чтобы правописание проверял - тогда полегче будет. И если знаете - толковый переводчик русско - украинский...Буду благодарен... :smilie7:
Назва: Re: Хроніки окупації. Частина 15. Сповідь російськомовного.
Відправлено: Françoise від Квітня 21, 2014, 05:41:34 17:41
чесно кажучи, сама за потреби (на щастя така потреба виникає лише у разі якихось суперечок) консультуюся у своєму тритомнику під редакцією Максима Рильського.
Нічого краще мені не попадалося