Не дивлячись ні на що, знаю декількох донецьких адекватних! Мало, але є.
Та адекватних в Донецьку було стільки ж, скільки й в будь-якому іншому місці. В нас от середнього прошарку не було зовсім, точніше він себе дуже обережно поводив (причини були, прямо скажемо), й засвітився тільки в самому початку війни, це оті тисячі з великим прапором України на центральній площі, ну й близько третини що з'їхала після окупації.
В тому спалаху, в останні години українського Донецьку, донетчани продемонстрували плюс-мінус ті ж здібності, що й інші українці на Майданах. Самоорганізація всупереч владі, вихід за ідею, прикладні моменти типу безпеки (за півдоби було сформовано щось типу майданної сотні, черга відходу з площі й таке інше).
Вважається, що першим вбитим з нашого боку є Рибак, котрого вбили за прапор, але мені чомусь здавалося що першим вбили якраз хлопця з цієї "сотні". Коли їх лишилося десь сорок, їх повністю оточили, й мотороли зарізали його, ще кількох скалічили.
В нас, звісно, вісім років було прийнято триндіти типу Донецьк окуповано бо там бидлов було багато, й всі дужо хотіли посідєть на русєнькой бібє. Що частково було правдою (не знаю, що там було наприклад у Криму, але Донецьку по мізках їздили лютим чином, й куди як більше ніж умовним Сумам), але здебільшого було невеличким психологічним тренінгом для самозаспокоєння. Типу, от їх чому окупували, а в нас таких нема то й окупації не буде.
Але після двох років повномасштабної варто згадати й трохи переосмислити.
