Дохтур Лівсі для настрою ))))

[Nata]

Дохтур Лівсі
5 сентябрь в 7:43 · отредактировано ·

Путін сидів на стулі і мєланхолічно раскачувався зі сторони в сторону, як китайський божок, втупившись в стоящий на столі перед ним тєлєфон. Наконєц тот зазвоніл. Путін нємєдлєнно схватив трубку:
- Альо, Гєля? Ну шо там еті козли про мене рішили, докладуй.
- Мсьє Путін? - сухо уточнили в трубкє. - Во пєрвих, не еті козли, а міровиє лідєри. А во вторих, хочєш караблік?
- Не поняв, це Мєркєль чи нє? - удівльонно тормознув Путін.
- Олланд на проводє, - прєдставилась трубка. - Так хочеш караблік? Большой, сєрєбрістий. А ше на нєго можна ставить всячєскі вєртольотіки.
- Отдай мнє "Містралі", козьол, - розізлився Путін. - Бо єслі я обращусь в басманний суд за нарушеніє договора, всю жизнь платитимеш неустойку.
- А хто нарушав? - удівілась трубка. - Просто караблік нада ше заработать прімєрною поведінкою. А ти хуліганиш і нікого не хочеш слушать.
- Я лічно тєбє шото сдєлав? - поінтєрєсувався Путін. - Собіраю ісконно русскіє зємлі, нікого не трогаю. Гєля гдє, мнє з нею нада поговорить.
- Ти подумай, Володя, - увєщєвала трубка. - От убіраєш с України солдатіков, увозиш машинки, а ми тобі за ето караблік. Большой, красівий, з моторчиком…
- Я шо, даун? Нормально со мной говорі, - обідився Путін, пуская слину. - Гдє Гєля?
- Ну тогда смотрі, такой варіант, - прєдложила трубка. - Убіраєш солдат і тєхніку обратно в Росію, разоружаєш боєвіков і виводиш з Крима войска. Остальноє оні додєлають самі.
- А єслі нє, то шо? - став в позу Путін.
- То ми подкинем їм трошечки того, трошечки етого. Может даже з моря поддєржим, у нас там как раз заблудилась нєбольшая флотілія ракєтних катєров…
- А ядєрной пилью ви случайно стать не хотітє? - пригрозив Путін. - Мєркєль гдє?
- Володя, єслі ше раз заікнешся про ядєрну пиль, то в тєбя прєвєнтівно пульнуть всі ядєрні страни, включая Ізраїль. Потому харе видєлуваться і давай поговоримо по сущєству. Ти вообщє понімаєш, шо тєбє світить в долгосрочной пєрспєктівє?
- Гєлю позви, головастік, - трєбував Путін.
- Намєкаю: валюти нєт, бо свіфти отключени. Газ і нєфть нікому кромє Кітая не треба, прічому ти йому ше доплачуєш за транзіт. Інтернета, комп'ютеров і тєлєфонов тоже нєт, бо дєйствує запрєт на ввоз високих тєхнологій. Тєлєвізори также попадають под цей запрєт. І як ти будеш зомбіровать свої маси, з мєгафоном Кісєльова на площадь виженеш?
- Гєлю дай, я сказав, - не успокаювався Путін.
- Дальше ломаються ваші броніровані мерседеси, а пєрєсєсть можна тільки на ладу каліну. От ти ж, вродє, вєрующій; прєдставляєш, шо пєрсонально тобі послє етого Гундяєв у Бога вимолить?
- А ти прєдставляєш, шо я сдєлаю з украми, пока ето всьо случиться? - грозно спросив Путін. - Поінтєрєсуйся у Порошенка, як воюють мої елітні бойци протів його чистоплюєв.
- Володя, срать ми хотєлі на укров, хіба ти не поняв? - улибнулась трубка. - Як до етого срали на чєчєнов і грузін. Проблєма в тєбє. Лібо ти дємонстріруєш адекватность, убираєш всьо за собой, іскрєннє ізвіняєшся і далєє занімаєшся ісключітєльно внутрєнніми проблємами, не корча вєлікого гєополітіка чи воєнного гєнія, лібо ми просто раздєлім твою тєріторію мєжду нормальними странами. І строй потом плани захвата міра в прєдєлах московськой області, окружонний базами НАТО. Вмєстє над ними поржом.
- Позовітє Ангєлу, - раскраснєвшегося Путіна бросило в жар і у нього началась льогкая ліхорадка. - Я должен з нею поговорить.
- Володя, ти должен Донбасс отстроїть, а не з Мєркєль поговорить, - напомнила трубка. - Там ваші орли планірують якісь міровиє пєрєговори в Мінськє, воспользуйся ними, шоб красіво закончить всю ету хєрню. Щитай це очєнь дружеским совєтом.
- Мєркєль давай, сколько можна просить? - не успокаювався Путін.
- От тепер даю, - согласилась трубка і на том конце шось зашуршало.
- Гутен таг, - депресівно поздоровався усталий голос.
- Гєля, шо це щас било? Шо за хєрню мнє тут Олланд ньос? - кіп'ятився в істєріці Путін. - Завєтіруй всьо нахрєн і хай не видєлуються, лягушатніки срані. Од них і так нормальниє люді бєгут і гражданство у нас випрашуть, якого ти позволяєш їм гадості разні вєщать?
- Простітє, а кто вам нужен, яка Гєля? - спросила трубка. - Мене звати Анжела Хорстовна, могу чєм-нібудь помочь?
- Гєля, шо за понти? - нєрвнічав Путін. - Давай, шурши бистрєє, бо Олланд такого наговорив, шо я тепер не засну.
- Владімір Владіміровіч, я вам не туалєтна бумага і шуршать, як ви виразились, нє собіраюсь. Мой коллєга Олланд вам, відімо, вєсьма доходчиво расказав наше відєніє сітуації, і добавить до його слов мені нєчєго. Развє шо хочу настоятєльно порєкомєндовать воспользоваться його дружеским прєдложенієм.
- Гєля, от не дєлай від, шо не знала! От нє надо, - трєбував Путін. - Ми гуляли з тобой по Бєрліну і я обстоятєльно ізлагав свої плани. І даже показував, де буде строїтья нова бєрлінська стіна…
- Козьол! - крикнула трубка. - Я думала, шо ти до мене коньки подбивав. Молов разну хєрню, шоб попонтуваться перед красівою дєвушкой. А ти, скотіна, всьо ето врємя любив Кабаєву, а мене только пользував.
- Я тебе не пользував, я валютой за услуги платив, - оправдувався Путін.
- Придурок, зачєм мнє валюта, яку ми самі пєчатаєм? Нєужелі ти мог подумать, шо я повелась на дєньги?
- Гєля, я обязатєльно приїду в Бєрлін і лічно всьо об'ясню. Только прошу, завєтіруй, шо там еті козли нарішали, - взмолився Путін.
- Владімір Владіміровіч, - сказала трубка офіціальним тоном. - В Бєрлінє больше не принімають воєнних прєступніков - ето раз, і два - Гєрманія не буде вєтіровать прєдложенія, які сама же внесла.
Шото щолкнуло і в трубкі почулись короткі гудки.
- Гєля! - заорав Путін. - Піздєц, Гєля, шо ти твориш, как ето понімать?
Но трубка угрюмо пищала, совєршенно не рєагіруя на його воплі…

[koksnick]

Кажись, хто-то довиябувався

[Nata]

Дохтур Лівсі
около часа назад · отредактировано
"Документы, обнародованные Эдвардом Сноуденом, свидетельствуют о том, что США управляют пришельцы." - РенТВ
"Россия в ответ на санкции может запретить импорт автомобилей и одежды." - Ведомости

ЗАГОВОР РЄПТІЛОЇДОВ
(любоє совпадєніє с рєальностью случайно, а гєрої вимишлєні)

- Гєля, прєдупрєждаю, - злобно орав Путін в тєлєфон. - В отвєт на новиє санкції ми перестанем імпортіровать вашу одєжду і автомобілі.
Трубка приснула со смєху, стєснітєльно прикривая ладонью мікрофон.
- Гєля, я не шучу, - добавив Путін. В трубці мощно заржали з нємєцкім акцентом.
- Ну как хочєш, вам же хуже. Будєтє на нас круглі сутки смотрєть в новостях і плакать от жалості.
Путін положив тєлєфонну трубку і поймав пролєтающу рядом муху роздвоєним кончиком язика.
- Владімір Владіміровіч, єсть разговор, - таінствєнно сказав Шойгу, входя в кабінєт і плотно закриваючи за собой двєрь.
- Шо, получілі подтвєрждьонні факти нарушенія украми пєрємірія? - обрадувався Путін.
- Владімір Владіміровіч, мнє доложилі, шо в архівах Сноудена єсть доказатєльства сущєствованія рєптілоїдов, - сказав Шойгу, почьосуя запотєвші чешуйки под волосами.
- От козьол, - расстроївся Путін. - То-то он бєжать от нас хотєл, навєрно сам наконєц почитав свої докумєнти.
- Отпускать єго вже нєльзя, то понятно, - согласився Шойгу. - Но с етімі докумєнтами целий отдєл работав, могут бить нежелатєльні слухи, які буде трудно остановить.
Путін надув чєшуйчатий капюшон і задумчиво затарахтєл.
- А шо конкрєтно там сказано? - Уточнив он.
- Что шайка інопланєтних рєптілоїдов захватіла власть в огромной странє і до сіх пор там править.
- Ну так скажи, шо піндосами править, - прєдложив Путін, з апєтітом разглядуя жирного павука под потолком.
- Владімір Владіміровіч, Обама хоть і виглядить, как лопоухоє чмо, но на рєптілоїда, в отлічіє от нас, ну нікак не похож, - намєкнув Шойгу.
- Так скажи, шо рєптілоїди засєлі в масонській ложі десь в Каліфорнії ілі Тєхасє і оттуда правлять. А Обама - просто кукла для конспірації.
- Можна і так, - согласився Шойгу. - А єслі оні в качєствє опровєрженія опублікують полную інформацію?
- Нада работать на упрєждєніє. Щас позвонім Кісєльову, пусть начінаєт снімать докумєнтальний фільм для Діскавері. Він на нашому звєздольоті самий внушитєльний був, єслі без гріма себе в главой ролі зніме, то даже Спілбєрг признає, шо не поддєлка.
- Тоже варіант, - обрадовався Шойгу. - Вот за шо я вас, командор, всєгда уважав - так ето за стратегічєскоє мишлєніє.
- Та ладно, - скромно зардєвся всими чєшуйками Путін і задоволено заторохтів.

- Он такі вишел! Он вишел! Шестой айфон наконєц-то вишел! - Обрадований Мєдвєдєв вприприжку вбєжал в комнату і, увідав торохтящого Путіна з чєшуйчатим капюшоном, остолбєнєл на мєстє з откритим ртом.
- Єслі щас сдєлаєш селфі - живим отсюда не вийдеш, - прошипів Шойгу, плотно закривая за ним двєрь.
- Владімір Владіміровіч, у вас, кажется, ботокс вмєстє с кожей отліп, - прєдположив Мєдвєдєв і грохнувся в обморок.
- Ідіот, - брєзгліво замєтіл Путін. - Так ніхрєна і не поняв. По крайнєц мєрє лишнього не розляпаєт.
- Да тут всє долбойоби, - поддєржав Шойгу. - Ми їм: хєр вам, а не свобода слова; хєр вам, а не власть в рєгіонах; хєр вам, а не вибори; хєр вам, а не зарплати уровня развітих нєфтяних стран; хєр вам, а не науку і мєдіцину…
- Я, кстаті, сєгодня угрожав Мєркєль, шо ми запрєтім імпортні автомобілі і одєжду. Она так громко ржала… А я такой тіпа на полном сєрйозє: будєтє горько плакать от жалості, на нас глядя, - похвастався Путін, задорно щолкая длінним язиком.
- Вот і я о том же, - засміявся Шойгу. - Чєм сільнєє їх втаптуєш в говно - тєм громчє оні орут "кримнаш" і поддєржуют власть. А ми єщо, дуракі, прєдполагалі, шо унічтожить ету страну будєт сложно…
- Нада так унічтожить, шоб кажда сволочь погрузилась в камєнний вєк, - размєчтався Путін. - Шоб вони тисячєлєтіями жилі в говнє і радувались особєнному путі развітія. Потому шо послє того, как еті варвари надругались над останками нашего пєрвопроходца Лєніна, лучшей участі оні не заслужують.
- Та бррр… - поморщився от ужаса Шойгу. - Разобралі на органи, набили соломой і виставили, як чучєло, на посмєшищє. По мєжгалактічєскому закону за подобні іздєватєльства полагається вообщє планєту дезінтегріровать, шоб моральне уродство через нєсколько вітков еволюції по всєлєнной не расползлось…
- Только оні не входять в галактічєскіє союзи і потому ці закони к нім прімєніть нєльзя, - рєзюміровав Путін, брєзгліво разглядуя лєжащєго в обморокє Мєдвєдєва. - Ну нічєго, іной раз битіє может бить хуже нєбитія.
Шойгу злобно зашипів і усмєхнувся.
- Кстаті, почєму хохлов нє хєрачіш? - вдруг поінтєрєсувався Путін, привично пуская слину. Затєм убрав капюшон і прийнявся меланхолічно бить Шойгу мордой об стєну.

Лєжащий на полу Мєдвєдєв тихенько застонав і осторожно открив глаза. Увідавши перед собой привичну картіну, он с облєгчєнієм видохнув:
- Пріснілось…
І улибнувся счастлівой улибкой придурка, дєлая селфі.

[natusya]

Ната, класс!!  Это не суповский  Ливси?

[PamTam]

Ната, класс!!  Это не суповский  Ливси?

или очередная инкарнация Чепиноги?

[Capitain Cubs]

Дохтур Лівсі
2 ч. ·

- Гєля, у мене щас єсть сорок мільйонов укров, яких я расхєрачу, єслі ви нє отмєнітє санкції, - угрожав Путін.
- Та хєрач, нам шо, жалко? Било би жалко - ми би давно ввєлі к нім на помощь войска, - скучающим голосом пояснила Мєркєль.
- А кого мнє расхєрачить, шоб стало жалко? Казахстан, Бєларусь, Грузію? Назові, я ісполню, - бісився Путін.
- Кітай попробуй, - прєдложила Гєля. - Тогда нам точно стане жалко, только тєбя.
- Мєжду прочім, я в курсє, шо це ви уломали Цзіньпіна подтянуть войска до граніци, - обіжено признався Путін.
- Нєт, Вова. Це он нас наконєц уламав. А знаєш, почєму ми согласились?
- Гєля, я за Кабаєву вже сто раз ізвінявся, - напомнив Путін.
- Потому шо, Вова, бєшену собаку не лєчат, її пристрєлюють. А шо бєшенство ваше заразне ми поняли тогда, когда Чуркін на послєднєм совбєзє ООН вдруг пустив пєну, точно як ти. І сєйчас прєдставітєлі разних стран лежать в больніце і проходять курс лєчєнія на сорок уколов в живот. І очєнь мєчтають поскорєє виписаться, шоб прийнять очєрєдну резолюцію. Но вона тобі не понравиться.
- Я не больной, у мене просто тонкая псіхіка і енциклопєдічєскі знанія по історії, - оправдувався Путін, пускаючи слину. - Хочеш раскажу красіву любовну історію нєкоторого Шрьодера і Газпрома? Она вполнє могла би повторіться.
- І обязатєльно повториться, - пообєщала Мєркєль. - Вот только с тобой разбєрьомся, шоб не мішав...
- Я буду винуждєн нажать на ядєрну кнопку, єжелі шо, - отчаянно прєдупрєдив Путін. В трубкє шото щолкнуло і пріятний компьютерний голос проізньос:
- Хелло, гєрр Путін. К сожалєнію, сістєма елєктронной прослушкі і слєженія "Ешелон" винуждєна прєрвать ваш разговор, так як ви употрєбілі запрєщонне слово "ядєрна кнопка". Но не переживайте, ми уже запустили план прєвєнтівного ядєрного удара "Бумєранг" і у вас єсть прімєрно двадцать минут, шоб закончить свої зємниє дєла. Пріятного дня!
- Гєля? - злякано позвав Путін. - Я же просто пошутіл, Гєля...
В трубці в отвєт раздавалось угрюме тіканіє часов.
- Гєля, я блєфовал! - закричав Путін.
- Осталось восємнадцать минут, - бодро прєдупрєдив комп'ютерний голос. - На правах рєклами: передайте Мєдвєдєву, шо самсунги лучше айфонов.
В трубці опять зловєщє затікало.
- Та йопт! - ругнувся Путін. - Гєля, кончай ці шуточки!
- Владімір Владіміровіч, у нас ЧП, - ворвався в комнату зляканий Шойгу.
- Та в курсє, - псіхував Путін. - Запускай всьо, шо літає. Самі уйдьом, так хоть їх расхєрачим в ядєрний пєпєл.
- А как я шось запущу, єслі ми потєрялі управлєніє? - удівілся Шойгу.
- Не поняв, как потєрялі?
- А вот так. Навєрноє хакєри через странічки "вконтактє" наших солдат подключились до оборудованія. На всєх екранах пускових установок висить заставка Пєнтагона і таймєр до самоліквідації.
- Но как? Там же до сіх пор все на лампах! - офігєв Путін.
- Так вєдь лампи тоже оні ізобрєлі, а ми один в один пєрєдралі. Мало лі, шо їхніє спєцслужби туда заложилі...
- Владімір Владіміровіч, піздєц! - громко поздоровався Кісєльов, в панікє вбігая в комнату. - Половина тєлєвізоров вдруг перестала работать, а по второй ідьот "Лєбєдіноє озєро" і ми нічєго не можем з цим сдєлать. Єслі русскій мужик щас заскучаєт і рішить посмотрєть в окно, то от увідєнного возьме вила і снєсьот нас всєх нахрєн.
- Не снєсьот, сіловой аппарат нє позволіт, - успокоїв Путін. - Ми їх тупо перестрєляєм...
- Бєда, Владімір Владіміровіч! - вскочив у комнату Колокольцев. - У лічного состава поліції вдруг перестали стрєлять патрони і оні бздять виходіть на дєжурство.
- Как пєрєсталі? - не поняв Путін.
- А хрєн його знаєт, может кітайци з космоса глушат. Порох - це ж їхняя разработка, - прєдположив Колокольцев.
- Катастрофа! - Доньосся із корідора голос Лаврова. - Кітайци отправляють в сєвєрні рєгіони гумконвой із ста мілліонов фур. Шо внутрі і хто його буде сопровождать - нєізвєстно. Но доєхать планіруют як мінімум до Карєлії і вже прєдупрєдили мєстних, шоб нє оказивалі сопротівлєнія міротворцам, общалісь мєжду собой ісключітєльно на кітайськом і доносілі про расположеніє наших войск. Прічом прикриваються, гади, Женєвськой конвєнцієй.
- Плагіатори хрєнови, - разозлився Путін. - Ну а хорошіє новості хоть у кого-то єсть для разнообразія? Ілі хотя би мислі, шо дєлать?
- Володя, отлічна новость! - обрадувано сообщив радосний Мєдвєдєв, держа на витянутой рукє огромну мобілу. - В шостом айфонє сущєствєнно улучшилі камєру, такі сочні цвєта! Давай щас всє вмєстє вистроїмся і сдєлаєм позітівноє селфі для моїх подпісчіков в твіттерє...
Внєзапно задзвонив тєлєфон. Путін заїхав Мєдвєдєву з разворота в чєлюсть і подняв трубку.
- Осталась одна мінута, - сообщив оттуда вєжлівий комп'ютерний голос. - Надєємся, к етому врємєні ви успєлі как слєдуєт подготовіться і желаєм позітівних і іскромьотних епітафій. Кстаті, Обама просив уточнить, як переводиться слово, которим називают вас в Українє?
- Ідітє нахєр, підараси, - прошипєл в трубку Путін, трясясь от страха.
- Ну он прімєрно так і пєрєвьол, - согласився комп'ютєрний голос. - А сєйчас начньотся обратний отсчот. Єслі ви находітєсь в сотнє і болєє кіломєтров от Москви, просім надєть тьомні очки ілі отвернуться в любую другую сторону. Пять, чєтирє, трі, два, одін…
Путін запищав, грохнувся на пол і іспуганно свернувся калачиком, чувствуя, як по штанам прєдатєльські побєжало шось тьопле.
- Благодарім за участіє в тестірованії совмєстного проекта "Ешелон" і "Бумєранг", - невозмутімо іздєвався голос із трубки. - Тестірованіє прошло успєшно і сістєма переводиться в боєвой режим. Совєтуєм в дальнєйшем слідить за своїми словами і особе ні хао от Си Цзіньпіна з прєдложеніями не прєпятствувать продвіженію кітайськой армії і не гробить зря лічний состав. Всєго хорошего!
Посєдєвший Путін с трудом поднявся на ноги і диким взглядом обвів собравшихся, які наблюдали за його дєйствіями з явним недоумєнієм.
- Ги, - хіхікнув Путін, ісходя пєной. - Ги-ги-ги…
І прийнявся хєрачить себе башкою об стєну, протівно чвиркая ботоксом...

[Nata]

Ната, класс!!  Это не суповский  Ливси?

Это с ФБ, а также блоги с Рэпка-клюб

[Nata]

Дохтур Лівсі
Путін читав утрєнні сводки і меланхолічно гамселив Лаврова мордой об стєну.
- Но за шо, я не поняв? - возмущался Лавров.
- Щас дочитаю і скажу, - сердито отвєчав Путін. - Вот, напрімєр, НАТО начало поставку украм оружія. Как это понімать?
- А я прі чьом? - обіжався Лавров. - То ж ваш Жиріновський пугал їх ковровимі бомбардіровкамі.
- Он дурак, йому можна, - отвічав Путін, подкрєпляя сказане копняком. - А ти почєму не разрулив, глист очкастий?
- А хто мне повєріт после того, как я трі месяца врал, шо наші войска там нє воюют? С меня уже только ржут, - обіжався Лавров.
- А санкції почему ввєлі? - строго спрашував Путін. - Почєму нє прєпятствовал?
- Так я питався! - оправдувався Лавров. - Мєня нє желалі слушать.
- Говоріш, нє желалі? - Путін на минутку задумався. Лавров воспользувався паузой, шоб отдишаться.
- Значіть, хрєново питався! - заключив Путін і продолжив ізбівать Лавровим стєну. - Про ядєрну пиль вспоминав?
- Вспоминав, - плакав Лавров.
- А говоріл, шо отключим газ?
- Говоріл, только нє бєйтє…
- Как же тєбя нє біть, єслі ти всьо сдєлал, а оно нє работаєт? - снова задумався Путін. - Хотя…
Путін швирнув Лаврова на пол і властно приказав:
- Об'являй озабочєнность состоянієм русского язика в Прібалтікє!
- Зачєм? - нє понял Лавров.
- А шо, єсть другіє ідєї? - угрожающе поінтєрєсувався Путін.
- Нікак нєт, - поспішив сообщить Лавров.
- Ну так бєгом, ісполнять!
Лавров подскочив на ноги і, перечіпаясь, вибєжал з комнати. Путін з довольной ухмилкой пододвинув побліже тєлєфон, сложив руки на животі і прийнявся ждать. Вскорє раздався звонок.
- Гутен таг! - важно проізньос Путін, поднявши трубку.
- Как догадался? - сердито поінтєрєсувались оттуда.
- Їй-бо, Гєля, ти ж як открита кніга, - розсміявся Путін. - Чуть шо - тут же спєшиш виразить озабочєнность.
- Володя, нє смєшно, - пожалувались в трубкє. - Шо за прікол з Прібалтікой, тобі мало санкцій?
- А шо за прікол з поставкой оружія Українє? - спросив Путін в отвєт. - Хочеш воєвать - давай как в стариє, добриє врємєна, а не чужими руками.
- Володя, а зачєм вообщє воєвать? - грустно поінтєрєсувались в трубкє.
- А потому шо кєм я для вас бил? Вот кєм? - істєрічєскі закричав Путін. - Королєвой бєнзоколонкі? Занозой в жопє, которой можно прєнєбрєчь, прінімая важні рєшенія?
- Так ти же всєгда бил протів любих прєдложеній. Как тєбя слушать? - удівілісь на том конце.
- Потому шо ви мєня нє уважалі! - обіжався Путін. - Хаханькі, хіханькі, дружескіє похлопиванія по плєчу… Я вам хто, собутильнік ілі прєзідєнт вєлікой дєржави? Хто ви такіє, шоб позволять сєбє оспарювать мою волю? Ви шо, кручє Дугіна, Рогозіна ілі хотя б Жиріновського? Да он Єльцина пєрєжил і вас всєх пєрєживьот…
- Дурак ти, Володя, - вздохнула трубка. - У нас дємократія, всє равни…
- Но хто-то ровнєє, - замітив Путін. - Болгарію с Южним потоком нагнулі, к Словакії не пріслушиваєтєсь. І даже со мной ти носілась, будто я твоя собствєнность. Будто нє ми вас в 45-ом хєрачілі, а ви нас…
- Вводі войска, Володя, - перебили його на том конце.
- Нє понял? - офігєл Путін.
- Достал прикриваться дєдами, мало лі хто кого когда-то хєрачив. Нападай і посмотрім, хто сільнєй.
- У мєня єсть ядєрниє ракєти, - напомнив Путін. - І чєчєни. Оні вообщє звєрі, особєнно єслі мєсяц баблом нє корміть.
- Да ми в курсє, шо у тєбя єсть, - с раздраженієм прізналісь в трубкє. - Мєньше слов, больше дєла. Отдавай пріказ.
- Я би мог! - гордо признався Путін. - Но кому тогда продавать нєфть і газ? У мєня ж економіка рухнєт, єслі я вас завоюю.
- Нє может рухнуть то, чєго нєт, - замєтіла трубка. - Прав бил Цзіньпін, когда говоріл, шо на ето ботоксне чмо стоїт только чуток правильно нажать, і оно тут же чвиркнєт.
- Он козьол, - прошипів Путін. - Я би на єго мєстє давно захватіл Сібірь.
- Ти так і нє понял, шо главноє нє владєть зємльой, а імєть ідіота, которий будєт на нєй пахать і практічєскі на халяву поставлять готовий продукт, - сказала трубка. - Кітай в етом планє тобою вполнє доволєн. Но нічєго, скоро ти нападьош на НАТО і Кітаю прійдьотся аннексіровать твої зємлі, шоб полєзниє іскопаємі нє билі бєздарно просрані на бєссмислєнную войну. Так шо хорошо думай головой, прєждє чєм виражать какую-лібо озабочєнность язиком.
Путін раздосадовано положив трубку і задумався.
- Лавров! - крикнув він.
- Да? - в комнату тут же вбєжал Лавров, на всякий случай снімая очки.
- Ти уволєн.
- За шо? - обомлєл Лавров.
- За мєждународний скандал с Прібалтікой.
- Но ви же самі, того...
- Много слов, мало дєла, - перебив його Путін, хватая за волоси. І прийнявся снова меланхолічно впєчатувать Лаврова в стєну башкой.

[Nata]

Дохтур Лівсі
1 ч. · отредактировано ·

- Вам кого? - удівльонно спрашував охраннік у старого раввіна.
- Всех, - отвєчав той, питаясь прорваться внутрь.
- Кого всєх? Тут Верховна Рада, рєжимний об'єкт, - не здавався охраннік.
- Вот я і говорю, всех, - раввін достав із кармана корочку і протянув охранніку.
- Ад-мі-ні-стра-ці-я прє-зі-дє-нта… - с трудом прочитав тот і тут же витянувся по стойкє смірно, отдавая чєсть.
- Шо ж ви сразу не сказали, шо оттуда, - пожалувався охраннік.
- Да вот, присматрююсь…
Раввін осмотрєл охранніка з голови до ног оценівающим взглядом і уточнив.
- Мнє такі разрєшат войті?
- Да, конєшно, - охраннік сдєлав шаг в сторону, освобождая проход. Раввін осторожно зайшов всередину і принюхався.
- Всегда інтєрєсовало, пахнут лі дєпутати тєм, чєм являються, - признався він. - Ан нєт, нє пахнут… Кстаті, к дєпутатам - ето куда?
- Туда, - неопрєдєльонно махнув рукою охраннік. - По таблічкам найдьотє.
- Благодарю.
Раввін поправив шляпу і пішов по корідору.
- А-а-а-а! Хто пустив жида у верховну раду?!
Громкій жіночий крик разорвав кулуари.
- Україною мають керувати виключно українці. Будь-який чужинець слугуватиме інтересам своєї держави, особливо жид, - псіхувала женщіна. Раввін грустно зиркнув на неї.
- Я ненадолго, по дєлу. Керувати нікєм не збираюсь.
- Тобто ви не є депутат і не балотуєтесь? - подозрітєльно уточнила женщіна. Раввін отріцатєльно замотав головой.
- То це інша справа! - обрадувалась вона. - Українці і євреї завжди жили пліч о пліч один з одним, і навіть спільно страждали від найбільшого ворога людства - націонал-соціялізму.
Нєзнкомка украдкою оглянулась по сторонам і тихо спросила:
- А ви точно не збираєтесь балотуватися чи заходить по списку? Бо, буває, ходять тут разні лічності, втираються в довєріє к лідєрам фракцій. А потом - глядь, і воно вже з мандатом. І, главне, тільки вчора було масажистом чи лічним перукарем. А мєст-то всього 450... Кстаті, ви, случайно, не раввін у Петра Порошенка?
- І у нєго тоже, - скромно признався раввін. - Только я нє по тєм дєлам, а по лічной просьбє.
- Якій просьбє? - заінтєрєсувалася женщіна, хіщно раздувая ноздрі.
- Лічной, - повторив раввін, - Гдє я могу найті остальних?
- Так всі вже зібралися в сесійній залі, скоро ж засідання. Ходімте за мною.
Женщіна вцепилася в руку раввіна і потащила його за собой.

Отдохнувші і посвєжевші дєпутати явно були в харошем расположенії духа.
- Шо сєгодня голосуєм? - громко поінтєрєсувався один із них, на всєх парах вриваясь в сесійну залу, при цьому грубо штурхая раввіна.
- Пєрвоє і второє "за", трєтьє "протів".
- Ясно. А шо по моєму вопросу?
- А тут уже надо обстоятєльно обсудіть. Пойдьомтє гдє-нібудь уєдінімся…
Раввін пройшов до трибуни і постучав в мікрофон.
- Куда мнє говоріть, шоби мєня услишалі? - тихенько спросив він у Турчинова.
- Ви от Пєтра Алєксєєвіча? - перепитав той. Раввин согласно кивнув.
- Тогда я вас включаю.
Турчинов жестом показав на трибуну і нажав на кнопку.
- Шалом, - поздоровався раввін в мікрофон. Охрєнєвші от такой наглості дєпутати уставились на нєго з откритими ртами.
- Я нєнадолго і по дєлу, - сказав раввін, вніматєльно разглядуя прісутствующих. - В біблєйскіє врємєна єврєї жилі в Єгіптє і були рабами. Но нєкій Моісєй услишал глас Божий, которий велів пойті к фараону і потрєбовать отпустити народ Ізраїля…
- Шо за хєрня с трібуни, шо за проповєдь? - возмутився хто-то в задніх рядах. - Тут люді важні вопроси рішають, виключіть цього клоуна.
- Імєнно так пріказал фараон своїм слугам, когда Моісєй озвучив просьбу, - нєспєшно продолжав раввін. - Потому шо нє вєріл, шо над ним, обладавшим дєньгамі і властью, может бить хто-то куда болєє могущєствєнний.
- У нас біблєйскіє чтєнія ілі засєданіє парламєнта? - поінтєрєсувався срєдній ряд. - Убєрітє це недоразумєніє...
- Приказав фараон, когда Моісєй прийшов к нєму во второй раз, - подхватив раввін. - І снова Бог проявив тєрпєніє, давая возможность одуматься. Но фараона бісила сама мисль о том, шо от нєго шото трєбували раби.
Хтось в першом ряду не видежав і вскочив на ноги:
- Я щас сам його виключу...
- Угрожав фараон, когда Моісєй обратився к нєму в трєтій раз, - закончив раввін, осторожно снімая шляпу. - І поняв Бог, шо з самовлюбльонними ідіотами договарюваться бесполєзно і лучше сразу начинать с казнєй.
Раввін достав зі шляпи огромні садові ножниці і витянув із кармана корочку.
- Люстраціонний комітєт, всєм оставаться на мєстах.
- Шо за хєрня? - недовєрчіво спитав хто-то.
- Читать нада обстоятєльно, за шо голосуєм. А то пєрвоє "за", а второє "протів". Рєгіоналам, коммуністам і пєрєбєжчикам приготовиться всем, остальним ждать - з вами пройдьомся по спіску, - приказав раввін, грозно щолкая ножницями.
- Ти охрєнєл? Ми же неприкасаємі, - возмутився якийсь дєпутат.
- Імєнно потому обичних людей люстрірують соотвєтствующіє органи, а вас люстрірую я.
- А хто дав полномочія?
- Народ, - отвєтіл раввін. - Прічом він так давно і отчаянно молить об етом, шо я лічно рішив подивиться на ваше кодло.
- А ви, собствєнно, хто? - злобно прогнусавили в перших рядах.
- Лібо альфа, лібо омєга. В завісімості от того, попадаєтє ви под люстрацію ілі нєт, - уклончиво отвітив раввін. - Почєму нє віжу готовності?
Раввін положив на трибуну садові ножниці і хлопнув в ладоші. Якась нєвідіма сила вдруг подкинула ізумльонних дєпутатів в воздух і вистроїла вдоль стіни.
- Ето шо щас било? - угрожающе не поняв один із них.
- Нєбольшая дємонстрація, - отвєтіл раввін, беручи в руки ножниці.
- А я нє поняла, как ви своїм інструмєнтом собіраєтєсь женщін люстріровать? - істєрічєскі завопив голос, похожий на Бондарєнко, питаясь вирваться.
- Сєйчас покажу, - подмигнув раввін, подходя бліже.
- Может, всьо же, нє надо, - іспуганно взмолився грузний мужик в самом началє строя, с ужасом глядя на ножниц. - Мало лі, шо народ напридумує. Власть апріорі нє любят.
- Повєрьтє, мой дорогой, народ нє просто ні в чьом не ошибся, но о многом і не догадується, - завєріл раввін. - Пожалуй, с вас і начньом.
Хтось не сдержався і громко хіхікнув.
- А вам, мілєйшій, почєму вєсєло? - поінтєрєсувався раввін у щуплого мужика с наглой рожей.
- Ну так он же того, довипєндрювался, - об'яснив мужик.
- Так і ви с нім стоїтє в одной шерєнгє, - рєзонно замітив раввін, многозначітєльно кивая на ножниці. Щуплий мужик прєкратив улибаться і рєзко занєрвнічав.
- А можно с вамі как-то договоріться? - с надєждой спросив он.
- Можно, - кивнув головой раввін. - Пишем заяву по собствєнному, потом ідьом в СБУ і дєлаєм чістосєрдєчноє. А дальше пусть рєшаєт чєловєчєскій суд, я вмєшуваться не буду. Развє шо хтось попитається отвєртється ілі подорвать свої связі, тогда уж нє обєссудьтє, - Раввін многозначітєльно щолкнув ножницями.
- Господа, ето блєф, вас разводят! Турчинов вспомнив своє пасторське прошле і рішив нас разиграть, - нєрвно прєдположив хто-то в дальнєм конце. - Ми щас мандати сложим. Тє, шо за нами по спіскам, войдут, а потом ква… Ква, ква…
Дєпутати удівльонно витріщились на жабу, яка скакала по сесійній залі, злякано оглядуясь навкруги. Недалеко від неї в строю образовалось пустоє мєсто.
- Могу воду в кровь прєвратіть і наоборот, - добродушно прєдупрєдив раввін. - Ілі сразу пєрєйдьом к пєрвєнцам?
- Ми всьо напішем, напішем! - наперебой закричали дєпутати. - Только нє надо люстрації.
Раввін удовлєтворьонно кивнув і снова хлопнув в ладоші. Нєвєдомі сили отпустили народних ізбранніков і бєсслєдно ісчезли. Дєпутати мгновєнно кинулись по своїм мєстам і зашуршали ручками по бумагє.

- Скажіть, а мнє тоже писать? - поінтєрєсувався Турчинов, наблюдая за проісходящим со свого крєсла.
- Сіді пока, - махнув рукою раввін. - Но считай це нєбольшим авансом, совєтую єго оправдать.
- А вас точно Порошенко прислав?
- Скорєє дал рекомєндацію. Ми с ним вполнє обстоятєльно поговорили і тєпєрь у нєго тоже іспитатєльний срок. Но смотрітє у мєня в оба!
Раввін погрозив Турчинову пальцем і нє спєша направився к виходу, подобрав по дорогє жабу. Жаба жалобно квакнула і обрєчонно смотрєла на бувших коллєг, провожавших її іспуганним взглядом.

[Nata]

- Ви шо, козли, охрєнєли? - бєснувався Мєдвєдєв, питаясь вирваться. Зюганов і Дугін крєпко держали його за руки.
- Отрубить інтернет. Це ж додуматься! - псіхував Мєдвєдєв. - А твіттер? А інстаграм? Ви хотя б прєдставляєтє, сколько у мєня там подпісчіков?
- Нахєра тєбє подпісчікі, Діма? - увєщєвал Дугін. - Ти у нас офіціально второй чєловєк послє Путіна, популярнєй тєбя развє шо Пугачова…
- Дурак! - кричав Мєдвєдєв. - Мєня там ретвітят, висказують восхіщєнія, лайкають. А в жизні шо? Сгонят ФСОшнікі какіх-то бомжей помахать флагамі і поорать "Слава Россії". І руку їм нє пожмьош, бо обслинять поцелуями по самі локті, а потом чиряки непонятні вискакують…
- Діма, то нє бомжі, то такі у нас гражданє. Хто ж віноват, шо їх Кісєльов до істєрії довьол? - попитався об'яснить Зюганов.
- Ідіот! Зачєм мнє такіє гражданє? - нєдоумєвав Мєдвєдєв. - Пустітє мєня в інтернет!
Отчаянним ривком йому наконєц удалось вирваться на свободу. Мєдвєдєв тут же схватив айфон і прийнявся істєрічно тицять в екран.
- Больной чєловєк, - покрутив пальцем у віска Дугін. - Ото надо било з дєтства привчать його до баньки з бабами, водки з сєльодочкой, рибалки ілі охоти. А то привик до западних ценностєй і всьо, став почті підарасом в плохом смислє етого слова.
- Діма, ніхто інтернет виключать нє будєт, - сказав Шойгу. - Просто отключим од нього западні страни і всьо. Потому шо погуглят люді, шо проісходіт на самом дєлє, а Кісєльов потом сутки напрольот лиже марки, пропітані ЛСД, питаясь придумать грамотне об'яснєніє. Но даже з учотом його таланта всьо равно появляються солдатскіє матєря і прочі неадеквати, которі мєшають нормально вести войну.
- Кстаті, єслі би твої долбойоби помєньше сідєлі вконтактіках, то запад би до сіх пор не узнав, шо на Донбасє наші войска. І обошлось би бєз санкцій, - упрєкнув Дугін Шойгу.
- А твоя вата тоже хороша. Гдє обєщаний мілліон добровольцев? - огризнувся той.

- Как же ви меня всє достали, - сумно проізньос Путін, гепая кулаком по столу. - Спорят, гризуться, імєют мнєніє... Ви охрєнєлі?
Путін с трудом встав із-за стола і нєєстєствєнно сгорбився. Присутствующі в ужасі наблюдали, як по його щокам стікає ботокс і капає з подбородка.
- Владімір Владіміровіч, шо с вамі? - перелякано спросив Дугін. - Таке ощущеніє, шо у форпоста русского міра прохуділася криша.
- Форпоста... - хмикнув Путін. - Да я твєрдиня, а ви - паразіти, шо прісосалісь і тянуть живітєльні сокі.
- Обама обнаружив його заначку, - шопотом пояснив Мєдвєдєв собравшимся. - Вот і переклинило чєловєка. Мєжду прочім, хрєн би ми об етом узналі бєз інтернета...
- Разговорчікі! - прикрикнув Путін. - Кому не понятно, шо ваша задача не обсуждать мою волю, а воплощать і правильно інформіровать насєлєніє? Потому шо накроєтся вам і Крим, і Донбасс, нє говоря уже о Бухарєстє с Аляской, єслі люди узнают о накрившем нас піздєце.
- Ну не нас, прєдположим, а вас, - замітив Зюганов. - Лічно я свої дєньги на загранічних счєтах не храню...
- Ніхрєна ти, козьол, не поняв, - злобно прошипів Путін. - Ето не я на бабло влєтєл, ето ви на бабло влєтєлі, котороє я із-за вашей тупості потєрял.
- Простітє, - обідився Зюганов. - Только я войну не начінал.
- А шо, хто-то бил протів? - уточнив Путін. - Хто-то радостно не кричав "кримнаш" і не висказував мнє 80% довєрія? Нєт, господа. За удовольствіє надо платіть, нє отвєртітєсь.
- Я входіл в остальниє 20%, - признався Зюганов.
- Да ну конєшно! А за шо я тєбє тогда ордєн Нєвского дал? - ізумився Путін. - Вот Новодворська покойна туда входіла, Макарєвіч тоже оттуда. І даже Шевчук с Нєвзоровим шото вякалі. Потому прєтензій к нім нєт, а остальниє будут чєхліться.
- Простітє, о какой суммє рєчь? - уточнив Шойгу.
- Всєй.
- А єслі я откажусь?
Путін мєдлєнно пошкутильгав до вікна і показав на крємльовську башню.
- Вон там сидить отряд снайпєров, которий охраняє криші от руфєров. Єслі я їм щас подам знак, то ніхто отсюда живим не вийде. Так шо вопрос о согласії нє стоїт, достаєм кошелькі і витряхуєм все на стол.
- У мєня лічних дєнєг нєт, только партійні взноси! - заверещав Зюганов.
- А я дома забув, - признався Дугін, нєзамєтно пряча шось в бородє.
- А я його вообщє не ношу, у меня вебмані, - похвастався Мєдвєдєв. - Дадітє номєр своєго кошелька, сдєлаю пєрєвод.
Шойгу роздратовано посмотрєл на Мєдвєдєва.
- Так шо, я одін, получаєтся, лох?
- Пєрвий, но нє єдінствєнний, - нєтєрпєліво успокоїв його Путін. - Давай, сколько там у тєбя?
- Двадцать трілліонов, - заявив Шойгу, доставая огризок туалєтной бумаги. - Вот, долговая распіска с вашей подпісью, которую ви в Ялтє мнє далі.
- Ясно, - сухо сказав Путін і прищурився. - Бунт, значіт, на кораблє? Дєньгі дороже лідєра, якого ви нєдавно собіралісь короновать?
- А гдє лідєр? - удівілся Шойгу. - Нє віжу лідєра. Потому шо настоящій лідєр не боїться нажать на ядєрну кнопку і случайно расхєрачить собствєнний дворєц под паріжем ілі пєнтхаус в Лондонє. Він жосткій, смєлий, рєшитєльний. Нє распускає постоянно слюні і не занімається мазохізмом, питаясь башкой набить вмятіну в рєзінових стєнах. Война - це нє ваше, Владімір Владіміровіч. Ваша епоха ушла.
- І кто же, інтєрєсно, достоін мєня замєніть - поінтєрєсувався Путін.
- Я, - скромно отвєтіл Шойгу. - Ілі хотя би Кадиров, тот вообщє бєзбашенний.
- Ей, Россія для русскіх, а не разлічних чурок! - обідєлся Мєдвєдєв. - Кромє того, у мєня стаж работи імєєтся.
- А ви, господін Дугін, шо скажете? - вєжліво спросив Путін.
- Хмм, - задумчиво погладив бороду Дугін. - Прєдложеніє інтєрєсноє…
Пухлий кошельок випав з його бороди і з глухим ударом стукнувся об пол, пробивая в ньому нєбольшую вмятіну.
- Говоріш, деньги дома забув? - єхідно уточнив Путін. - Ну-ка, шо в тебе там?
Путін подняв кошельок і потрусив над столом. З кошелька випала ядєрна копка.
- Ти шо, охрєнєл? - розізлився Путін.
- Ну а шо? - взволнованно раскраснівся Дугін. - Ви ж нею всьо равно не пользуєтесь, а нам єщо русскій мір строїть на шесті контінєнтах.
- А ви куда смотрєлі? - строго спросив Путін у остальних.
- Я в айфон, - признався Мєдвєдєв.
- Я на крємльовські звьозди, - соврав Зюганов.
- А я слєділ, шоб ви не подглядували, - злобно проізньос Шойгу, обільно пуская слину. - Потому шо мнє кажеться, шо хто-то нас конкрєтно сліваєт, затянув в позорноє пєрєміріє. Обама, говорітє, заначку украв? Так нємєдлєнно хєрачить Обаму!
- Значить так, мої сказочні долбойоби, - просичав Путін, с трудом дєлая страшне ліцо. - Єщо раз таке увіжу - будєт расстрєл на мєстє. А у кого чешуться руки повоювать - тому всєгда найдьотся мєсто на ростовскіх учєніях. І запомнітє: єслі ви собралісь хєрачить Обаму, значить ви ніхєра не понімаєтє в гєополітікє. А єслі ви ніхєра не понмаєте в гєополітікє, то нєчєго корчить із себе гєніальних стратєгов і строїтєлєй русского міра.
- А ви много понімаєтє в гєополітікє, шо Россія уже со всєх сторон обложена санкціями? - не сдержався Зюганов.
- А ти помєньше думай о санкціях, бо больноє сєрдце не видержить, - прєдупрєдив Путін. - І вообщє, послє того, шо ви сєйчас учудили, я би совєтував почащє оглядуваться, потому шо мало лі шо. Намьок ясєн?
- Понятєн, - угрюмо отвєтілі собравшієся, многозначітєльно переглядуясь. І только Мєдвєдєв нічєго не отвєтіл, увльокшісь очєрєдним селфі.

[Nata]

Виктор Янукович
5 год - Rostov - Відредаговане

‪#‎хорошіновини‬

1. Я живой.

2. Путін сволочь гдє мої бабки які вивєз з Донєцка гумконвой?

3. Людка ето ти сняла збєрєженія з офшорних щєтов? Нємєдлєно позвонни стєрва

3. Очєнь скучаю за домом

3, Саша папа уже нічєго не рішає вспоминай стовматалогію

4. По путі в Москву заєхала Тая. Вспомінали билиє дні ночі і баньку.
6. Я живой

7. Хтото переламав всі шаріковиє ручки ні одной найті нє могу

8. Петя наших не обіжай і люстріруй не сильно больно. Служить і вислужуваться оні умєют.
9. Только не повторюй мою ошибку і не позволяй все валить на тєбя

9. А майдан на всякий случай бєтоном залий

11. і не вздумай переїжзать в межигорьє не ти його строїв!

12. А я живой!!!!

13. ‪#‎PutinHuilo‬ смотрєл марш міра? У мєня мєжду прочім тоже все начиналось с рєгулярих нєбольших дємострн
дємонрст
мітінгов!

14. гиииии шо за хрєнь набираю в о л о дька п у тін а оно само ісправляєт на #PutinHuilo

15. а вобщє я не гєгєль потому буду краток

Я всєх вас переживу !!!!!!!!!!!!!!!

Пєрєдаю естафєту Пшонкє, Захарчєнку і Ахмєдкє.
Держись Ахмєтка! Єслі стане ‪#‎совсємхрєново‬ ми тєбя ждьо

[Nata]

Путіну нє спалось.

Він сидів на кушетці, з удівлєнієм разглядуя все вокруг, і монотонно бормотав:
- Я нормальний, нормальний… Я нормальний…
Наконєц його взгляд упав на стоящій на тумбочці тєлєфон. Путін подняв трубку і набрав номер.
- Шо? - сердито спросила трубка.
- Прівєт, Пєтя! - обрадувався Путін. - Як погодка в Кієвє, як діла?
- Ти оце в три часа ночі звониш спитать за погоду? - поінтєрєсувалась трубка. - Хрєнова погода, "гради" їбашать вовсю. Твої, мєжду прочім, "гради".
- Какіє такіє "гради"? - удівілся Путін.
- Володя, проспишся - перезвони...

- Я нормальний, нормальний… - повторив нєсколько раз Путін для пущєй убєдітєльності і снова набрав той же номєр.
- Альо, Пєтя? Я хотєл узнать, можем лі ми договориться про продлєніє срока базірованія Чорноморського флота в Криму?
- Іздєваєшся? Ти же Крим ще весной аннексірував. Отдавай його назад, урод.
- Анне… шо? - уточнив Путін.
- Не "шо", а когда войска отвєдьош согласно мінского мєморандума?
- Якіє войска, шо ти заладіл про войска? - обідився Путін. - Єслі б я ввьол войска, це була б уже інтервєнція. А зачєм оно мнє? Тєм болєє, шо мєжду нашими странами прочні дружеські связі і ми всєгда можем договориться. А про совмєстний газовий бізнес і про то, шо Росія являється гарантом вашей безопасності согласно мєморандума 1994 года, я вообщє молчу.
- Володя, ви з Кісєльовим сахарніцу перепутали і тебе торкнуло вмєсто нєго? - спитала трубка. - Начни ісполнять хотя би Мінскі договорьонності, там буде видно.
В трубкє протівно запищали короткі гудки.

- Я нормальний, я совєршенно нормальний… - шептав Путін, обрєчонно глядя на свої руки. Затєм снова подняв трубку і потянувся до кнопок.
- Прівєт, Гєля! Як діла, як погодка в Бєрлінє?
- Гєрр Владіміровіч, як у вас прийнято говорить в такіх случаях, какого хєра? - спросоння уточнила трубка.
- Наші только шо с G20 вернулись. Говорят, встрєча пройшла вєсьма продуктівно, - похвастався Путін. - А я вот жду приглашенія на G8, а його всьо нєт. Може ти в курсє, когда собіраємся?
- Нє раньше, чєм виведеш войска і вєрньош Крим, - прєдположила трубка. - Хотя, шо гораздо болєє вєроятно, вже послє твоєї смерті.
- Гєля, які войска, який Крим? - іскрєннє не поняв Путін. - І за шо мою доцю голландці з позором вигнали, шо она тєпєрь послє каждой прогулки Москвой лупить мене сумочкой по башкє і оре, шо нє хоче жить в етом болотє? Обідно!
- Гєрр Владіміровіч, послєдній раз повторяю: под кайфом сюда не звонить. І нєт, санкції ми нє отмєнім, пока не убєрьош войска.

- Я нормальний, я нормальний… - повторяв Путін, всхлипуя. По щоці прєдатєльскі покатилась одіночна сльоза. Він нажав кнопку на коммутаторє і в комнату тут же вбєжал обрадуваний Шойгу.
- Владімір Владіміровіч, бліцкріг?
- Какой бліцкріг? - перепитав Путін.
- Ну, начінаєм одноврємєнну массіровану атаку на хохлов с Крима і по лінії граніци?
- Ти шо, долбойоб? - розізлився Путін. - Какую атаку?
- А ви шо, рішили окопаться в двух депресівних рєгіонах? - разочарованно спитав Шойгу. - Так ми же їх не прокормим, єслі нє отвоюєм продукти пітанія у Маріуполя і прочіх аграрних областєй.
- Депресівних рєгіонах?.. Я нормальний, я вполнє нормальний… А шо ми дєлаєм в депресівних рєгіонах? - Путін снова с ужасом посмотрєл на свої руки.
- Хєрачим, Владімір Владіміровіч. Помнітє? "Хєрачить, хєрачить, за два дня расхєрачу Кієв, за нєдєлю возьму Бєрлін", - напомнив Шойгу і нєтєрпєліво уточнив. - Так шо, отдавать приказ на бліцкріг?
Подбородок Путіна прєдатєльськи задрожав. Він закрив ліцо руками і розридався.
- Шо с вамі, Владімір Владіміровіч? - іспугався Шойгу.
- Зачєм, вот зачєм я туда полєз? - плакав Путін. - Був уважаємим в мірє лідєром, наслаждався баблом, поднімав Росію с колєн. Мєня Меркель любила, Обама целовал в жопу со своїми перезагрузками. Чєго не хватало?
- А ісконно-русскіє зємлі, а Майдан, помнітє? Дурной прімєр заразітєлєн - ваші слова, - осторожно об'яснив Шойгу.
- Це ти віноват, - проричав Путін, хватая Шойгу за горло. - Ти мєня воврємя не остановив. Хєрачить, хєрачить!
Путін прийнявся хєрачить Шойгу башкой об рєзінову стєну.
- Наконєц ви вернулись! - обрадувався той. - А то я вже було іспугався, шо еті ночниє депресії добром не кончаться. Прікажетє начать бліцкріг?
- Хєрачить! - верещав Путін, захльобуясь сльозами і остєрвєнєло колотя Шойгу по башкє. Тєм врємєнєм полна Луна за окном плавно уходила за горізонт і над Крємльом поднімалось Солнце…

[Nata]

- Ітак, - важно промовив Путін, обводя собравшихся хіщним взглядом. - Сьогоднішнє засєданіє СНБО я рішив целіком і полностью посвятить ядерной кнопкє. В частності, мнє інтєрєсно, шо у нас ше літає і куда воно може тєорєтічєскі долєтєть?
Міністри уткнулись в блокноти і актівно дєлали від, будто перечитують запісі.
- Шо, ніхто? Ну давай, Шойгу, начинай. Ето же вродє твоя зона отвєтствєнності.
- Понімаєтє, Владімір Владіміровіч… - взволнованно замявся Шойгу, питаясь шото сообразить. Но тут двєрі з грохотом распахнулись і внутрь війшла странна фігура в чорному матєрчатому плащі з капюшоном, який закривав ліцо.
- Нє понял? - офігєв Путін. - Шо це за арт-пєрформанс? Снова вєздєсущі "Фемен" ілі "Пуссі райотс"? Тут свєрхсєкрєтноє засєданіє!
Фігура нєторопліво достала старінний пєргамєнт і уточнила:
- Путін Владімір Владіміровіч тут?
- А то нє видно! - псіхував Путін. - Шо за хєрня, гдє охрана?
- Мілєйшій, через мене вже столько народу пройшло, шо всіх не упомниш, - сказала фігура. - Єщо раз повторяю вопрос: Путін Владімір Владіміровіч єсть срєді вас?
- Так вот же! - показав пальцем на Путіна Шойгу, заісківающе улибаясь. - А ви шото хотєлі?
- Разумєєтся, - кивнула фігура. - З моїм плотним графіком просто так разгулівать нєкогда.
- А ти хто такой? - поінтєрєсувався Путін. - І кстаті, ти в курсє, хто я такой?
- Не в курсє, а хто? - насмєшліво полюбопитствовала фігура.
- Прєзідєнт вєлікой страни, міровой лідєр, гєніальний стратег і самий рейтінговий політік послє Гітлєра! - похвастався Путін. - Понімаєш тєпєрь, как ти попал?
- Круто, - согласилась фігура, тіхонько хіхікая. - Особєнно про стратєга понравилось і про Гітлєра. Помню, как он хватався в конце за голову і орав "Дурак я, дурак!", хєрачась башкой об стєну. А яд всьо нє дєйствовал і нє дєйствовал…
- А я вот не понімаю, шо я всьо жму кнопку, жму, а охрани нєт, - пожалувався Путін.
- Владімір Владіміровіч, ето ядєрна кнопка, вона щас на профілактікє. Кнопка визова охрани лєвєє, - подсказав Рогозін, отчєго-то трясясь, як осіновий ліст.
- Прічом вона тоже не паше, - сказала фігура. - Якісь придурки її перегризли кусачками, планіруя убійство по окончанію засєданія. Но вони, ідіоти, не знали, шо по графіку я загляну трохи раньше.
- Хто планірував? Какоє убійство? - злякано завізжав Путін.
- Оні вот планіровалі, - фігура указала рукой на міністров. - Вєроятно, твоє убійство, судя по тому, як ти заверещав. Міровой лідєр...
Фігура снова єхидно хіхікнула і спрятала пєргамєнт.
- Ну пошлі, бо врємя, - приказала вона, протягуя Путіну руку.
- Куда пошлі? - іспугався Путін. - У мєня дєл полно. Хохлов расхєрачить - раз, Росію поднять с колєн - ето два…
- Слиш, фраєр, із-за мєня Гоголь не закончив вториє "Мьортвиє душі", Гашек "Швейка" не дописав, Булгаков "Мастєра і Маргаріту" не отрєдактірував. А ти глупими мєлочами думаєш уламать? Пошлі, кому говорю!
Фігура схватила Путіна за руку і потащила за собой.
- Я вєлікій! - плакав Путін. - Мене Мєркєль опасається, Обама бздить, а укри вообщє круглосуточно істєрять, прєдвкушая страшний конєц…
- А по мнє так очєрєдноє хуйло, - замітила фігура. - Вєлікіє уходять гордо, с осознанієм того, яке громадне наслєдіє оставили потомкам. С ними даже буває пріятно випить чайку на дорожку і о жизні чуток попиздіть. А тебе откровєнно брєзгую.
- Дімка, пошлі со мной, - умоляв Путін, хіщно хватая Рогозіна за плече. - Ілі Сєрьожа, - добавив він, питаясь уцепиться за Шойгу.
- Простітє, Владімір Владіміровіч, - ізвінявся Шойгу, с ужасом отбрасуя протянуту руку. - Но нам єщо культ лічності развєнчівать.
- Какой культ лічності?! - обідився Путін.
- Шо я пропустіл? - бодро поінтєрєсовався Мєдвєдєв, входя в комнату. - Простітє за опозданіє, но в яблочном магазінє були такіє очєрєдя…
- З дороги, ідіот! - рявкнула фігура, отпихуя Мєдвєдєва. Той мгновєнно почєрнєл і розсипався в прах.
- А-а-а-а! Нє хочу, нє буду! - впав в істєріку Путін, с ужасом глядя на невеличку купку праха на полу. - Я шо угодно сдєлаю, только пустіть.
- А тє, кого ти хєрачив "Градами", развє цього хотєлі? - прикрикнула фігура. - Всьо, тєма закрита.
Фігура вишла за двері, витягуя за собой Путіна. Його крик вскорє оборвался і все затихло. Міністри напряжонно мовчали.
- Я його знаю, чувака в капюшоні, - признався Шойгу, громко цокая зубами. - Командіри в Ростовє жалувались, шо він к нім заглядує пєріодічєскі і дєморалізовує лічний состав. Нє іначє как правосєк.
- Дурак! - сердито прошипів Дугін, стукая Шойгу тяжолим осіновим крєстом по башкі. - Це ми с Кісєльовим правосєков придумали. А на самом дєлє оні куда безобіднєй лімоновцев, не говорячи вже о том, шо їх гораздо мєньше.
- Друзья, а я прєдлагаю подумать, шо дєлать дальше, - тихо прєдложив Рогозін, плотно закривая входную двєрь…

[Nata]

- Піздєц, послєдняя ночь, - бормотав под нос Хома Брут, раскладуя по пєрімєтру круга ікони. - І, блядь, як чувствовав, шо нє надо було соглашаться. А щас хєр просциш, шо страшнєє: дожить до утра, чи витєрпєть сотню плєтєй неустойки согласно контракта.
Хома открив псалтир і достав флягу з горілкой.
- Круг єсть, ікони єсть, часник єсть, крєст єсть… Жаль Вакула сєрєбряні пулі зажав, бо його кум Гелетей, відітє лі, протів вооруженія добровольцев. Його би, козла, запєрєть тут на пару ночей...
Шото скрипнуло. Хома с ужасом уставився на кришку гроба, но та була неподвижна.
- Дьорнєм для храбрості… - підбадьорив він себе, откривая трясущимися пальцями флягу. Кришка гроба вдруг задрожала і слєгка отсунулась в сторону. Поблєднєвший Хома виронив флягу і схватив Псалтир, питаясь отискать нужноє мєсто.
- Так, нє стоїм, провєряєм свєт, камєри. Сколько у нас єщо до ефіра?
З гроба вискочив бєс і шустро забігав по церкві, то і дєло натикаясь на круг.
- Шо за хєрня посрєді студії, шо я об неї спотикаюсь? - пожалувався бєс. - Работать надо, а тут развєрнуться нєгдє.
З-под потолка вдруг ударили яркі прожектори і по іконостасу побєжали тітри.
- А публіка-то, публіка гдє? - заволнувався бєс, хлопая в ладоші. Тотчас із всєх щєлєй наружу полєзла всячєска дьявольщина, занімая мєста вдоль церковних стєн. Хома с ужасом наблюдав за проісходящим, беззвучно шепча молитву.
- Всьо, поєхалі, - приказав бєс, заскакуя на амвон. - Добрий вєчєр, дорогі тєлєзрітєлі. В ефірє студія Сявкі Шустєра і я, самолічно он. Сєгодня обсудім сітуацію на востокє страни і, кажется, я уже слишу, как прібліжаєтся пєрвий гость.
Хома почув позаді себе цокання копит і злякано обернувся. Самодовольний лисєющий чорт важно шагав прямо на нього, пока не уткнувся носом в граніцу круга.
- Сявік, шо за хєрня посрєді студії, шо я об неї чуть нос не розбив? - пожалувався чорт, наощупь обходя круг. - Шото круглоє і воня часником.
- Да вот уже трєтій ефір не можем понять, шо такоє, - пожалувався бєс. - Кстаті, почєму ніхто нє прівєтствуєт народного дєпутата Нєстора "Борзопісца" Шухріча?
Дьявольщіна обрадовано заулюлюкала і захлопала в ладоші.
- Во-о-от, - обрадовано кивнув бєс, уступая амвон. - Раскажитє, Нєстор Івановіч, шо за піздєц проісходіт сєйчас в странє?
- Піздєц абсолютно полний, - согласився чорт, приглажуя лисину. - Кієвскіє каратєлі нагло нарушають условія пєрємірія, расстрєлюя мірних ополчєнцев, які питаються шквальним огньом вибить укропов за прєдєли ними же обозначеной буфєрной зони.
- А главний шо дума по цьому поводу? - живо поінтєрєсувався бєс.
- Главний щас болєє озабочєн іскушеніями і соблазнами європєйських політіков, коториє пошлі на поводу у Госдепа і питаються задавить його санкціями… Сявік, шото тут как-то душно. Хто-то молитву читає, ілі шо? - пожалувався чорт.
- Прінєсітє гостю смоли, - распорядився бєс. - Так ви говорітє, шо дєпартамєнт Господєнь актівно вмєшується? А вони в курсє, шо це нарушає мєморандум о свободной волє і правє вибора, которий був заключон с чєловєком от начала врємьон?
- Міністр іностранних дєл господін Козлов постянно об етом блєєт. Но ви же знаєтє, шо Богу закони не писані, он їх сам устанавліваєт. А вообщє лічно я увєрєн, шо укропи послє своєй наглой попиткі отдєліться от царства тьми просто обязані упасть на колєні і умолять главного, шоб он їх простіл, прісягая йому на вєрность.
- А вам не кажеться, шо укропи рассуждають іначє? - осторожно поінтєрєсувався бєс.
- Наша фракція в парламєнтє сдєлаєт всьо возможноє і нєвозможноє, шоб убєдіть насєлєніє в нєобходімості етого шага, - завєріл чорт. - Потомушо бєз етого мір нєвозможен. А люді усталі уже от затяжной братоубійствєнной войни.
- Спасібо за участіє, господін Нєстор, - склонився в уважитєльном рєвєрансє бєс. - Прісядьтє пока вон там, под іконамі. А возможен лі мір ілі нєт, я би хотєл обсудіть с народним дєпутатом і потомствєнной вєдьмой Єлєной "Закрой хлєбало" Бондурєнко.
Кришка гроба з'їхала набок і оттуда поднялась вєдьма в бєлом саванє.
- Чєснок? Чєснок і горілка? - ощетинилась вєдьма, хіщно раздувая ноздрі. - Сявік, у тєбя в студії злобно затаілся укроп?
- Та вродє нєт, - подозрітєльно принюхався бєс. - Нічєго такого не чуствую.
- Странно, - пожала плєчами женщіна і, взлєтєв под самі купола, приземлилася на амвон. - Так шо ти хотєл, спрашивай.
- Хотєл узнать ваше мнєніє о том, возможен лі в прінціпє мір мєжду Росієй і Україной.
- Какой мір? С кєм, прєдатєлями і фашистами? - нєрвно хіхікнула вєдьма. - Наша дєлєгація на днях посєщала главного і он чьотко заявив: лібо капітуляція, лібо полчища лєгіонов тьми через два дня захватят Кієв, а ше через день всьо остальноє.
- А вот говорят, будто в дєло вмєшався Господь, - уточнив бєс. - Ви шото слишалі?
- Я, блядь, даже щас ощущаю, будто тут хто-то молиться, - пойожилась вєдьма. - Горілка, чєснок… Шо за хєрня?
Вєдьма снова взлєтєла і прийнялась наматувать зігзаги по церкві, подозрітєльно разглядуя все вокруг.
- Бля, а ето шо било щас? - пожалувалась вона, з размаха налєтєв лбом на нарісованний Хомою круг.
- Ніхто не знає, - пожав плєчами бєс. - Так шо сказав главний, когда всєм піздєц?
- Скоро, - завєріла вєдьма. - От как только с G20 вєрньотся - так сразу начньот хєрачить. Потому шо дольше тянуть опасно, подзємноє царство може не видержать под натіском свєта.
- То єсть Бог всьо-такі актівно вмєшується? - перепитав бєс.
- Уже бєз разніци, - вєдьма вскарабкалсь на амвон, потирая ушиблєнний лоб. - Тєм болєє, шо главний тоже нє ликом шит, а сотворьон по образу і подобію.
- Кстаті етот вопрос мєня бєспокоїт. Чєловєка вєдь тоже Бог сотворив по образу і подобію, так стоїт лі нєдооценівать укров? - заволнувався бєс.
- Конєшно стоїт, - успокоїла його вєдьма. - Укропи со мной і Нєстором справиться нє способни, а главний їх просто в сєру сотрьот, єслі шо… Слушай, і всьо же, давай позвем Вія, пусть посмотріт. Бо укри сука хітриє, а я уже трєтью ночь шось нєхароше чувствую.
- Можно і Вія, - согласився бєс, хлопая в ладоші. - Прівєдітє Вія!
- Я живой! - почулося в гробу і оттуда випригнув огромний бугай з золотим унітазом подмишкой. - Лєна, ти шото хотєла?
- Віктор Фьодоровіч, тут какая-то странно нєздоровая атмосфєра, прямо как на Майданє, - пожалувалася вєдьма. - Нє моглі би ви глянуть, может шото замєтітє? Потому шо сумєлі ж увідєть воврємя прібліжающийся піздєц і упорхнуть под защіту главного.
- А шо тут замєчать? Вон сидить, обложився іконами і бздить даже взгляд поднять, - розсміявся бугай, тича пальцем прямо в Хому.
- А-а-а! Мочі козла! - заістєрила вєдьма.
- Та пусть сідіт, шо он сдєлаєт? - махнув рукой бугай.
- Сєгодня одін, а завтра целий Майдан? - не успокаювалась вєдьма. - Мочі укропа!
Дьявольщина рєзко взмила в воздух і прінялась пікіровать на Хому. Той іспуганно свернувся калачиком і заорав, виставляя перед собой крєст. Внєзапно пропєл пєтух.
- Та ну йопт! - вскричала дьявольщіна, лопаясь, як мильні бульбашки.
- Шо ти смотріш, огрєй єго толчком! - орала вєдьма на Вія. Но нє успєл тот отвєтіть, як пєтух прокричав во второй раз. Вій растєряно пожав плечами, подняв кришку унітаза і залєз вовнутрь.
- Козли! Тогда я сама, - угрожающє завопила вєдьма, неєстєствєнно растягуя рот. Но пєтух прокричав в третій раз і її привалило кришкою гроба…

А утром сєлянє найшли Хому п'яним і посєдєвшим. На попитки узнать шо случилось він расказував разні нєбиліци, в которі ніхто не вірив. В конце-концов рішили, шо у парня біла горячка, і отправили в монастир, гдє он і запісал для потомков ету історію.

[Противная одесситка]

Дайте ссылочку, пожалуйста

[PamTam]

Дайте ссылочку, пожалуйста

http://repka.club/

[Противная одесситка]

спасибо

[Nata]

(Президент Росії Володимир Путін готується взяти участь в саміті "двадцятки" в Австралії. - УП)

- Хто разрєшил, шо такоє? - істєрив Путін, питаясь прорваться в зал. Корідорний з нєвозмутімим відом удержував його за шиворот.
- Козьол, ти в курсє, хто я такой? - інтєрєсувався Путін.
- Но спік рашн, - спокойно отвічав корідорний.
- Шо но спік рашн? - бісився Путін. -Лібо ти мєня пропускаєш, лібо ядєрна пиль. Вибирай.
- Нє вєлєно, пока міровиє лідєри не зайдуть.
- Дурак, я міровой лідєр! - гамселив себе кулаками в грудь Путін, словно Тарзан. - Пусти, сказав.
- Нє вєлєно - значить нє вєлєно.
Корідорний припідняв Путіна за комірець і повісив на гвоздік, шо торчав зі стєни.
- Ось тут повиси, раз спокойно стоять не можеш.
- Ето как?.. Ето шо?.. - возмущався Путін, болтаясь на гвоздікє. Но вдруг замєтіл мірових лідєров, котрі вальяжно шагали по корідору, увлєчонно про шось болтая.
- Гєля! - заверещав Путін, усєрдно махая руками. - Об'ясни цьому ідіоту, хто я такой і как мєня нужно бздєть, пока я всю Австралію в ядєрну пиль нє разньос.
- Ніхт ферштейн, - пожала плєчами Мєркєль, широко улибаясь.
- Ти охрєнєла? Да я за два дня возьму Бєрлін, а за нєдєлю…
- Воффка, еті понти уже всєм надоєлі. Тут ідіотов нєт, дибіли осталісь на родінє, - насмєшліво сказала Мєркєль, весело підмигуя Олланду. Оні вдвох громко засмеялісь.
- А ти, Олланд, вообщє скотіна. Отдав бистро "Містралі" ілі так корму отдєру, шо родная мать не узнає!
Міровиє лідєри весело захохоталі і пройшли в зал, шутліво похлопуя Путіна по плєчу.
- Снімі, козьол… Ядєрна пиль… - хрипів Путін до корідорного, пуская слину. Но тот невозмутімо стояв, сложа руки за спиною, і не рєагіровал.

Наконєц двері зала приоткрились і хто-то прокричав:
- Можна!
Корідорний зняв Путіна з гвоздіка і подтолкнув до дверей.
- Тєбє піздєц, - злобно пообіщав Путін і важно зайшов всередну.
- Пожалуйтє, Владімір Владіміровіч, - прівєтліво запросив Цзіньпінь, указуя на одінокий стул в углу зала.
- Не поняв? Я же всєгда сижу мєжду Обамой і Мєркєль,, - удівілся Путін.
- Владімір Владіміровіч, когда-то вас даже уважали і за руку здоровалісь, - напомнив Цзіньпінь.
Путін сердито зиркнув з-під лоба на присутствующіх і гордо усівся на стул.
- Довольні?
- Стоя, Владімір Владіміровіч. Залєзайтє на стул і надєньтє на голову вон тот дурацкій колпак, - прєдложив Цзіньпінь.
- Ти охрєнєл? Слишал про ядєрну пиль? - на всякий случай напомнив Путін.
- Ото ж бо й воно, шо сплошная пиль, - согласився Цзіньпін. - А мої войска у граніци - ето рєальность. Так шо залазь на стул і не видєлуйся.
- Да ви знаєтє, хто я такой? - з надєждой уточнив Путін.
- Знаєм, слишалі на ютубє, - хіхікнув Обама. - Воффка, ми раньше твоїм понтам потакали, бо думали, шо з тебе виростуть люди. Но оказалось, шо нада було пороть, пороть і ще раз пороть. Потому не спорь со взрослими і дєлай, шо кажуть.
Путін покраснів от стиха і с трудом взобрався на стул.
- А шапочку не одєну! - заявив він.
- Одєнєш, - хором отвєтілі мірові лідєри.
- Могу даже намєкнуть, почєму, - добавив Цзіньпін. Путін сердито зиркнув на нього, дрожащєй рукой одів шапку і втупився в пол.
- Відіш, Володя, ето же, оказується, так просто, - дєлать, шо говорят, - замєтіла Мєркєль. - Зачем ізначально було упрямиться?
- А зачєм ти ідьош на поводу у Госдепа? Ми же всєгда моглі договоріться, - упрєкнув Путін.
- Ну, тут нєсколько вєрсій, - сказала Мєркєль. - Во-пєрвих, с тобой сейчас только дурак буде договарюваться, єслі ти даже пєрєміріє елємєнтарно не соблюдаєш. А во-вторих, умєть нада воврємя останавлюваться. Я сколько раз намєкала, бери Крим і успокойся. Нахрєна ти дальше полєз?
- Так а сколько там того Крима? Ним не наїсишся, - пожалувався Путін.
- А єслі б ти учив гєографію, то поняв би, шо не сможеш його прокормить.
- Я історієй увлєкаюсь, - буркнув Путін. - Расказать, як наші дєди ваших нєоднократно хєрачили?
- Історієй сит не будеш, - замітив Обама. - А вот єслі би знав економіку, то не понти тут ганяв би, а на колєнях повзав, умоляя отмєнить санкції.
- Да он і історії не знає ніхрєна, - сказав Олланд. - Чим закончив Наполєон не читав, шо проізошло з Гітлєром не інтєрєсувався.
- Зато мнє інтєрєсно, шо з "Містралями" проізошло? - поінтєрєсувався Путін.
- Забудь про "Містралі", - посовєтував Цзіньпін. - Ми їх викупили за право работать с тобой по программє "Нєфть в обмєн на продовольствіє" . Но учті, єслі будеш плохо себе вести, то останешся і без нєфті і без продовольствія.
- Гєля, чєго він мене обіжає весь вечір? - пожалувався Путін. - Вискажи хотя б озабоченность.
- Только іскрєннюю поддєржку, бо ти вже достав, - отвєтіла Мєркєль. - Постоянно брешеш, угрожаєш, корчиш із себе непонятно шо. Всьо, сказка кончилась. Добро пожаловать в рєальний мір.
- Кстаті, Вова, послє расчлєнєнія Росії ти б де хотів править, в Московской народной рєспублікє, ілі Санкт-Пєтєрбургской? - насмєшліво подмигнув Цзіньпін. - Чи лучше сразу в Ростов?
- А не хочеш ядєрну…? - заричав Путін, но мірові лідєри заглушили його спіч громким смєхом.
- Боже, какой он жалкій, - реготав Олланд. - Ви билі прави, утвєрждая, шо нада його пригласить, шоб вдоволь наржаться. Ну шо, пошлі на фуршет, пусть постоїть один?

Мірові лідєри поднялись і вийшли, оставив Путіна одного. Путін молча отвернувся до стєнки і аккуратно поправив шапку.
- Я вєлікій, вєлікій! Мене всі бздять, - бормотав він под нос, злизуя язиком прєдатєльські сльози.
- Улибнітєсь, сер Путін, фото на обложку "Тайм", - попросив хто-то і в опустєвшем залє мигнула вспишка...

[Nata]

Путін сидів на кушеткі і нєрвно вистукував пальцями по ядєрной кнопкє.
- Лавров, Мєркєль не звонила? - крикнув він.
- Нєт, - почулося з корідора.
- Дура!
Путін снова затарабанив по кнопкє.
- А Обама?
- Тоже нєт.
- Козьол.
Путін зіскочив з кушетки і прийнявся наматувать круги по комнатє.
- А хоть хто-то вообщє звоніл?
- Лукашенко інтєрєсовался, чи осталісь у вас какіє-то дєньгі, ілі можно ідті в Європу.
- Передай, шо аннексірую нахрєн, - пригрозив Путін.
- Да я говоріл, - обіжено прокричали в корідорі. - Он в отвєт просив сказать, шоб ви не переживали. Бо пока у вас дєньги не кончаться, он нікуда не уйдьот. А когда кончаться, то аннексії можна не бояться, бо не буде за какіє шиши.
- Сволочь…
Путін снова сів на кушетку і прийнявся гризти ногті.
- Почєму мєня всє ігноріруют? - поінтєрєсувався він. - Только нєдавно тєлєфон обривали умоляя нікого не хєрачить.
- Ну почєму всє? - удівілся Лавров, тіхонько входя в комнату. - Гуам, к прімєру, і Фіджі с намі общаються. Цзіньпінь часто звонить, інтєрєсується, всьо лі харашо.
- Нє дождьотся, - буркнув Путін.
- Напротів, утвєрждаєт, шо ждать нєдолго осталось, потому шо ми ідіоти, - пожалувався Лавров. - А єщо просив передать, шо на газопровод у нєго дєнєг нєт. І єслі ми хотім продавать єму газ, то шоб самі тянулі трубу.
- Жлоб.
Путін задумчиво нажав на ядєрну кнопку і посмотрєл у вікно.
- Нажать-то можно, - сказав Лавров. - Только ето муляж, фікція. Настоящу ще Горбачов дємонтірував в епоху гласності і подарив Рейгану в качєствє сувєніра.
- То єсть как - дємонтірував? - Офігєв Путін.
- А ви нє зналі? - Удівілся Лавров.
- Піздєц, - расстроївся Путін, пуская слину. - Почєму нє прєдупрєділі заранєє?
- Потому шо ви би сказалі Жиріновському, а он би распіздєл на вєсь мір. І уже через два дня кітайци взялі би Москву, а чєрєз нєдєлю - всьо остальноє, - Лавров важно поправив очки і витер Путіну подбородок. - І вообщє, я би на вашем мєстє...
- А хто ти такой, шоб думать про моє мєсто? - Ощетинився Путін.
- Ну, к прімєру, второй по значімості моральний авторітєт, сразу за вамі, - похвастався Лавров.
- Какой ти второй? Мєдвєдєв второй, а тєбя не знаю вообщє, - прищурився Путін.
- А Мєдвєдєва в спіскє нєт, потому шо уж больно умний. В інтернетах сідіт, тєлєфонами пользоваться умєєт. А ум разлагаєт націю. Вон гляньтє на Макарєвіча: був уважаємим чєловєком, пока не став слішком умнічать.
- Макарєвіча тоже знаю, а ти хто такой? Шо дєлаєш в моєй комнатє? - Поінтєрєсувався Путін. - Второй он... І насколько второй?
- Всєго на 11%, - отвєтіл Лавров і скромно улибнулся. - Так, мєжду прочім, россіянє самі рішили, когда їм задали вопрос, кого оні уважают.
- На целих 11%, - подчеркнув Путін. - Прігрєл, викормив... Хєрачіть!
Путін кинувся на Лаврова, но той воврємя отошол в сторону і Путін зі всьої дурі впєчатався в рєзінову стєну.
- Владімір Владіміровіч, нам воювать нєзачєм. Ми моглі би правіть коллєгіально, - замітив Лавров, поправляя галстук. - Я, напрімєр, рєшаю, а ви подпісуєтє. Так било би правільно, учітивая мой опит...
- До жопи твой опит! - Крикнув Путін, питаясь отлипнуть от стєнки. - Страна в ізоляції, Кітай на граніце, нєфть стрємітєльно падаєт і расхєрачіть нікого нєльзя, потому шо кнопка - муляж.
- Єсть діпломатічєскоє рєшеніє, - подсказав Лавров. - Напрімєр, ви бєрьотє всю віну на сєбя. Да, кєм-то прійдьотся пожертвувать, но страну удастся спасті.
- Єсть і другой варіант, - істєрив Путін, с трудом освободивши одну руку і питаясь помочь второй. - Хєрачіть, хєрачіть!
- Всєх не пєрєхєрачітє, - замітив Лавров, прєдусмотрітєльно заталкуя Путіна обратно в рєзінову стєнку. - Даже Сталін нє смог. Помню, как он умірал, а ми з пацанами стояли у ізголов'я і спорілі, хто із нас будєт вмєсто нєго. А он грозно так зашипів:"Козли, я всєх наслєдніков расстрєляв". А я:"Спасібо, шо освободілі нам мєсто". Но побєдив Хрущов, покоривши широкі масси харізматічним гецанням туфльой.
Лавров вперся в огромний шкаф і задвинув ним впєчатаного в стєнку Путіна.
- В общєм ви тут пока подумайтє, а я позвоню Обамє і Мєркєль. Обсудім, шо дєлать дальше.
Лавров вийшов із комнати і запєр за собой двєрь.
- Дождался, докатілся, - шипів Путін, ісходя пєной. - Мало того, шо чужі обзивають чуть лі не говном, так тєпєрь і свої страх потєряли... Расстрєл, лагєря... Інтернет Дімкє отрубить, пусть тупєєт хотя би до уровня Чуркіна... Козли, нєнавіжу, хєрачить...
Путін мєчтатєльно прєдставив собі, як він буде хєрачить Лаврова, і задрімав, блаженно улибаясь во снє...

[Nata]

Коротко стрижений мужик з внєшностью злобного лєпрікона стидливо переминався з ноги на ногу перед бронірованними дверима конспіратівной квартіри, не рішаясь войті вовнутрь. Наконєц він набрався храбрості і нажав на кнопку звонка.
- Хто тут? - подозрітєльно поінтєрєсувались за двєрью.
- Ганька, ти? Откривай, свої.
- Яка Ганька? - іспуганно уточнили із-за двєрі. - Свої уже тут.
- Ну Ганька Гер…
- Ш-ш-ш-ш-ш, - пронзітєльно зашипіли за двєрью. - Нікакіх імьон, только псєвдоніми. Я Хєрвам, Ганька Хєрвам. А ти хто?
- До сіх пор не узнала, чи шо? Я Шуф… - розпсіхувався мужик, но голос за двєрью снова грубо його перебив:
- Сказано без імьон! Запомні, ти Фуфліч. Заході.
Двері протівно заскріпєлі і открились. Мужик возмущонно вирячив очі і зайшов вовнутрь.
- А почєму Фуфліч, я не поняв? Шо, ніззя красівєє клічку придумать? Там, Арнольд, ілі, скажем, Бетмен.
- Потому шо єслі би хто-то помєньше фуфла гнав по тєлєвізору, то всєго етого могло б і не буть, - с горєчью проізнєсла прєстарєла блондінка і жестом позвала мужика за собой.
- Пошлі к остальним.
Вони пройшли в невеличку комнату з плотно заштореними вікнами. Собравшієся в комнатє побачили лєпрікона і громко заржали.
- Чєго ржотє? - обідився той.
- А чого ти приперся? Тєбя ж вродє не того…
- Напомню, шо собранія у нас анонімні, і потому ніхто нікого не знає, - злобно потрєбувала блондінка. - А ето Фуфліч, наш новий товаріщ.
Мужики снова заржали.
- Імєйтє уваженіє, ми связані общєй бідой, - напомнила блондінка, подталкуя Фуфліча в направлєнії свободного стула.
- Сідай, осваюйся.
Прєстарєла блондінка усілась на табурєт в центрі комнати і хвацько закинула ногу за ногу.
- Жрунявський, начньом с вас. Вставайте, прєдставляйтесь, росказуйте.
Свєтловолосий мужик с трудом поднявся і привичним жестом поправив мєшки под глазами.
- Я Жрунявський і мєня затолкали в мусорний бак. Драствуйте.
Прісутствующі захлопали в ладоші.
- Расскажитє, шо ви чувствовали в етот момєнт? - попросила блондінка.
- Хочу, во пєрвих, сказать, шоб ви мєня правільно понялі. Я за очіщеніє парламєнта от пріліпал, проходімцев і пріспособлєнцев, коториє вислужуються перед партійними боссами раді лічной вигоди і не думають про народ.
- Пане Віталій, здєсь не Шустєр і даже не Громадське ТВ, - прєзрітєльно скривилась блондінка. - Пафосний брєд нікого не інтєрєсує. Я конкрєтно спрашую: шо ви чувствовалі в тот момєнт, когда вас заталкували в мусорний бак?
- Я етіх сволочєй лічно удавить хотєл, - признався Жрунявський, скручуя кулаки. - С какіх пор всякоє бидло буде указувать народному дєпутату, шо дєлать і как голосовать? У нас дємократія ілі бардак? Гдє "Бєркут", гдє снайпєра? Козли, підараси…
- А скажітє, било лі вам страшно ілі, ні дай Бог, стидно? - уточнила блондінка.
- Страшно нємного било, стидно - нєт. Почєму мнє должно бить стидно? Шо я, дурак, - голосовать протів самого сєбя?
- А ізмєніла лі ета трагєдія ваші убєждєнія ілі намєрєнія?
Жрунявський мєдлєнно і с наслаждєнієм продємонстрірував срєдній палець присутствующім і с улибкой завєріл:
- Нє дождьотєсь! Развє шо загонять распоясавшеєся бидло в стойло буду гораздо усєрднєє.
Собравшієся захлопали в ладоші. Жрунявський тєатрально поклонився і усівся на своє місце.
- А позвольтє мнє, как піонєру, так сказать, висказать пару слов? - робко подняв руку лисий мужик в углу.
- Конєшно, - разрішила блондінка. - Встаньте, прєдставьтєсь.
- Я із Одєси, - стєснітєльно признався мужик, вставая на ноги. - Моя клічка Муденко, і мене правосєкі силою затолкалі в мусорний бак.
- Клічку Ганька придумала? - уточнив Фуфліч.
- Ну а хто ж, - безпорадно развів руками мужик. - Так вот, єсть у мене знакомий моряк, недавно вернувся з Індії. У них там общєство дєлітся на касти, вродє наших бидло, олігархи і еліта, к которой ми с вамі относімся. І также єсть каста непрікасаємих. Согласно закону, хто тих нєпрікасаємих хоть пальцем тронєт - подонок, чмо і ізгой. З ним даже здороваться перестають. Я вот шо дзумаю: надо, во пєрвих, распространіть нєпрікасаємость і на рєгіональних дєпутатов, а во вторих, перейнять індійський опит. Потому шо куда годиться, шо генетічєский мусор не іспитує к нам уваженія? Пусть хоть чогось в жизні доб'ється, а потом уже вякає на успєшних людей.
- А шо ви чувствовалі, когда вас закрилі в мусорном бакє? - поінтєрєсовалась прєстарєла блондінка.
- Я впісявся, - признався мужик, покраснєв от волнєнія. - Мєжду прочім, любой на моєму мєстє сдєлав би то же самоє. Ви відєлі тєх бугайов?
- Смотрєлі на ютубє, держався молодцом, - сказал хто-то і громко захлопав в ладоші. Остальні тоже зааплодіровалі.
- Впісявся он… Подумаєш, в бак засунули. А мене краской облили і мусором закидали посрєді вулиці, - угрюмо проізньос темноволосий мужик. - Ні страха у бидла, ні уваженія, ні поніманія, шо революція закончілась і пора возвращаться в стойло.
- Стицьпиздищин, ви тоже хотіте шото сказать? - поінтєрєсувалась блондінка.
- А шо тут говоріть, і так все ясно, - махнув рукой мужик. - Лібо ми їх, лібо оні нас. Потому шо без нормально работающєй еффєктівной машини террора государство обрєчєно. Мнє одно інтєрєсно: шо тут дєлаєт Шуф…
- Фуфліч, - бистро поправила блондінка, сердито грозя пальцем. - Ми анонімноє общєство, нєльзя про це забувать.
- Ги, харошая клічка, - улибнувся мужик. - Так зачєм он сюда прийшов? Його в мусорний бак не заталкували.
- І нє затолкнут, - гордо сказав Фуфліч. - Не по зубам фішка. А ваше сборіщє лузєров давно увідєть хотєл, а то колєги ржуть, а я, как ідіот, стою і не понімаю, о чьом рєчь.
- То єсть как… - розгубився лисий. - Вам смєшно, шо у нас душевна травма?
- Тоже мнє, травма, - хмикнув лєпрікон. - Мєня ні одна нормальна партія не согласилась в проходной спісок взять. Даже Порошенко послал, которий многім сєйчас помогаєт сохраніть мєсто. Вот ето горє! А шо касається вас… Бєз лоха і жизнь плоха.
Собравшієся переглянулись і, поднявшись с мєст, обступили злобного лєпрікона плотним кольцом.
- Значить ми, по твоєму, лохи? - уточнив один із них.
- Ну а хто? - пожав плєчами Фуфліч і громко заржав. - Нормальних людєй на мусор не вибросять, у них хароша охрана.
- А ну, бєрі фраєра...
Фуфліча схватили за руки і ноги і понесли на вулицю.
- Е, ви шо, охрєнєлі? - возмущався він.
- Снімаю, снімаю! - радостно сообщала прєстарєла блондінка, бєгая вокруг з тєлєфоном.
- Ганька, лічно за всьо отвєтіш… - бісився Фуфліч.
- Конєшно, отвєтіт... - Мужики громко заржали в послєдній раз і закинули злобного лєпрікона в мусорний бак.

[Nata]

Путін сидів в стабфондє і перещитував остатки дєнєг
- Тому сто мілліонов, етім сорок, Мєдвєдєву новий айфон... Я шо, олігарх? Пусть самі учаться зарабатувать…
Внєзапно задзвонив тєлєфон.
- Да, альо? - Сердито проізньос Путін.
- Владімір Владіміровіч? Ето Шойгу. Срочно нужно єщо двадцать трілліонов рублєй, бо еті ми вже расстрєлялі.
.- Ви охрєнєлі? Нафіга так много стрєлять в пєрєміріє? Козли...
Путін одбив звонок і жалобно подивився на остаток стабфонда.
- Чєтирє рубля, дванадцять копєєк і золотой унітаз, - снова пощитав він і набрав чєй-то номєр:
- Гєля, ти? Ну всьо, пошутілі і хватіт. Отміняй санкції.
- Какіє шуткі, гєрр Воффка? - Удівілісь на том конце.
- У мєня дєньгі кончілісь, - пожалувався Путін.
- А я прі чом? Учись зарабатувать, - рєзонно замєтіла Мєркєль.
- Отмєні санкції і заработаю, - огризнувся Путін.
- Плохому танцору і Крим мєшаєт. Так у вас, кажется, говорят? Кстаті, угадай, с чьїх офшорних счєтов ми снімаєм дєньгі для України?
- Сволочь! - Вскіпєл Путін і бросіл трубку. Трубка упала на пол і разлєтєлась на составляющі.
- Піздєц, - расстроївся Путін, глядя на трубку, і громко крикнув:
- Мєдвєдєв!
- Шо? - Почулось із корідора.
- Дай тєлєфон, мнє Цзіньпіну позвоніть надо, чуток Россії продать.
- Я занят, селфі просматрюю і нєудачниє удаляю, - отвєтіл Мєдвєдєв, входя в стабфонд. - Кстаті, а сюда шо, Кадиров заглядував, шо так пусто?
- Дурак, ето ти віноват. Разоріл страну своїмі айфонамі. Хєрачіть!
Путін скочив на Мєдвєдєва і прийнявся лупить його по башкє.
- Отдай тєлєфон, скотіна, мнє срочно нужен Цзіньпін.
- Шо за шум, а дракі нєт? - Поінтєрєсувався Жиріновський, входя в стабфонд. - А гдє бабки?
- Сідят в Бєрлінє і не хочуть отмєнять санкції, - захникав Путін. - За шо мнє тєпєрь строїть мою імпєрію?
- І харашо, шо не хочуть, - замітив Жиріновський. - Чєм сільнєй санкції - тєм громчє хрюкають свині, мичать корови і колосяться растєнія. Свінєй в фейсбуках найдьом і посадім, коров на маршах отловім і в лагєря. А ватні растєнія отправім в Ростов на учєнія.
- Шо за хєрня? Растєнія, санкції… Подробно для ідіотов можно? - попросив Путін.
- Лєгко! Вот смотрітє.
Жиріновський бистрим ривком вирвав айфон у Мєдвєдєва і сунув в нагрудний карман.
- Е, я нє понял? - возмутився Мєдвєдєв.
- Пєрвая стадія санкцій: отріцаніє, - прокоммєнтірував Жиріновський.
- Ти шо, охрєнєл? - разозлився Мєдвєдєв.
- А ето вторая стадія: злость.
- Отдай по хорошему, - прєдложив Мєдвєдєв.
- Трєтья стадія: сдєлка.
- Он шо, козьол, іздєваєтся? - пожалувався Мєдвєдєв.
- Чєтвьорта стадія: депресія.
- Тєбє піздєц, - пообіщав Мєдвєдєв, набрасуясь на Жиріновського. Тот мастєрскі заламав йому руки і оттолкнув на пол.
- І, наконєц, пята стадія - пєрєоценка пріорітєтов, - сказав Жиріновський, протягуя скулящему Мєдвєдєву тєлєфон. - Бєзобідний і нєдальокій пацифіст-інтєлєктуал прєвращається в боєвую машину.
- Хмм… - задумався Путін, прєзрітєльно глядя на Мєдвєдєва. - А сколько врємєні нужно, шоб наступіла ця пятая стадія?
- Завісіт от того, насколько ми ужесточім западні санкції, - сказав Жиріновський. - Потому шо з їхніми темпами ждать єщо много лєт. Отключить інтернет ето правільноє рєшеніє. Прєдлагаю также послушать Мизулину і всєх жидов вигнать в Ізраїль.
- Зачєм? - не поняв Путін.
- Потому шо общєство по старой прівичкє до сіх пор валіт всьо на жидов. А єслі їх не останєтся, то прійдьотся іскать нових крайніх. І тогда главноє воврємя указивать целі і наблюдать, как еті целі будєт хєрачить раз'ярьонна толпа.
- Ти ж вродє сам єврєй, ілі нєт? - подозрітєльно прищурився Путін.
- Так я уже і чємодани собрал, - похвастався Жиріновський. - Давно би рвонул, єслі б не санкції, шоб ізнутрі разлагать загнівающій Запад.
- Ето он іспугался, шо нам всєм прійдьотся скідиваться в стабфонд, - прокоммєнтірував Мєдвєдєв і мстітєльно улибнувся.
- Какіє дєньгі? Откуда у мєня дєньгі? - іскрєннє удівілся Жиріновський. - Я політік, а нє бізнесмен.
- А єслі найду? - пригрозив Путін.
- Нє надо іскать, - іспугався Жиріновський. - Лучше сбросіть ядєрну бомбу на густонасєльонні райони, і уже меньше лишніх ртов. Вам же не привикать взривать мірних граждан?
- Козьол, єслі я іх взорву, хто буде хєрачить на фронтє? - не поняв Путін. - Наші баби і так рожать нє хотят, хоть самому мотайся і осємєняй.
- Кстаті про осємєнєніє, - оживився Мєдвєдєв. - Помнітє тігріцу во Владівостокє, которая послє вас роділа? Вот, пишуть, шо сєгодня как раз дєнь тігра, вродє їхнєго восьмого марта. Ви би поздравілі, а то нєудобно, і так алімєнти нє платітє.
- У мєня с тігріцей нічєго нє било, - заверещав Путін. - Собачнік я, поняв? Со-бач-нік. Єщо раз про тігру вспомниш - расхєрачу нахрєн, понятно?
- Понятно, - ківнув Мєдвєдєв і заржав.
- Валітє отсюда оба, нє мєшайтє іскать бабло, - приказав Путін і начав нєрвно наматувать круги по стабфонду, заглядуя в кажду щєль. Мєдвєдєв і Жиріновський, єхідно улибаясь, вийшли із комнати

[Nata]

- Слушай, Лавров, я вот нє понімаю, нахрєна ми тебе содєржім? - поінтєрєсувався Путін, натираючи вазєліном полірований череп.
- Так я ж дєржу руку на пульсє собитій, - оправдувався Лавров. - Рішаю мєждународні вопроси, отслєжую імідж страни і ваш лічно…
- Ги, найшовся рішала, - хмикнув Путін. - Болтаєш много, а вихлопа ноль. Только овьос зря переводиш. Йося Віссаріонич з такими не церемонився.
Путін любовно погладив череп і сунув йому мєж чєлюстєй курітєльну трубку.
- У Йосі такі як ти хєрачили в лагєрях і на строїтєльствє БАМа. Нам, кстаті, тоже надо би как-то построїть газопровод в Кітай.
Лавров іспуганно сглотнув.
- Куда мнє на стройку? У мєня возраст, дєті, вислуга лєт…
- А я - кончений соціопат, - грубо перебив Путін. - Потому лібо ти нємєдлєнно всьо разрулиш, лібо лагєря. Вибирай.
- А Крим Українє можна вернуть, хотя б нєнадолго? - умоляюще спитав Лавров.
- Лагєря, говоріш? - ощетинився Путін.
- Нє-нє-нє, то я так, пошутіл, - нєрвно заулибався Лавров, покриваясь холодним потом. - Щас всьо будєт.
Лавров достав тєлєфон і набрав номер.
- Альо, Обама? Прівєт. Слушай, помніш, як ти бєгал за намі і клянчив пєрєзагрузку? Ми ще тогда… Било… І чмо ушастоє било, і отгрєбісь… Да, так слушай. Ми наконєц хорошенько подумалі і согласни. Шо? Я не чмо, і уші у мене нормальні. Альо? Альо?
Лавров пєчально витянув морду і отбив звонок.
- Шото Барак сєгодня нє в настроєнії, навєрноє рейтінг у нього упав на погоду. А злопамятний… Жуть!
- Ітого імєєм два варіанта: Іркутск ілі Магадан, - задумався Путін.
- Нєт, я щас! - вскрічал Лавров, срочно тикая пальцем в тєлєфон. - Альо, Блумбєрг? Вам целий Лавров звоніт. Да, которий міністр… Пєрєдайтє європєйськім політікам, шо ми ні прі чом! На Донбассє нас нєту, да… Почєму сам нє пєрєдам? Так оні трубку бросают, когда слишат мой голос. Шо? Альо? Альо?
- Навєрноє, Магадан, - рішив Путін. - Там щас тєпло, мінус трідцать…
- Альо, ООН? - істєрічєскі кричав в трубку Лавров. - Надо срочно прінять рєзолюцію, запрєщающу государствєнні пєрєвороти. Да! А потом осудіть Україну і дать Росії мандат на сіловой возврат лєгінтімного прєзідєнта. І нєчєго ржать, я сєрйозно. Сам ти угрюмий конь!
- Тьоплу одєжду возьмі і ніжнє бєльйо, - напутствував Путін. - Бо там такіє вєтра, шо вміг отморозіт. Хотя в твойом возрастє вже без разніци…
- Умоляю, послєдній звонок, - взмолився Лавров, питаясь набрать трясущимися пальцями номєр.
- Разрєшаю. І сігарєтку можеш викурить, - добродушно розрішив Путін, бєрєжно ставля череп на полку посрєді ікон і зажигая перед ним свічку.
- Альо, Цзіньпінь? Ні хао! Ето кобі де ма Лавров, да. Тєбє, случайно, нє нужен експєрт по Росії? С опитом. Путіна знаєт лічно, могу прівєт передать. Только надо будєт забрать із Магадана, бо оттуда нічєм нє вибраться…
- Дай сюда, - прошипів Путін і вихватив трубку. - Альо, Цзінь? Ето Володя. Прєдставляєш, Лавров, козьол, нє желаєт строїть трубу в Кітай. Шо єму сказать?..
Путін плотоядно улибнувся і вернув трубку Лаврову. Тот мрачно вислушав і жалобно фиркнув, рєфлєкторно топая ногой.
- Владімір Владіміровіч, как же так? Я ж раді вас…
- А толку, єслі ти просто угрюмая кляча, которая ніхєра нє способна разрулить? Іді, собірай вещі.
- Но за шо? - плакав Лавров. - Развє я віноват, шо хто-то рєшил хєрачить, не посовєтовавшісь? Развє мнє пріятно буть Пєтросяном мєждународной арєни? На мої виступлєнія в ООН уже ходят с попкорном і ржут. Я когда єщо прєдупрєждал, шо так будєт… Нєт пророка в свойом отєчєствє.

- Володька, ти долбанулся? - ворвався в комнату рассєржений Мєдвєдєв, нічаянно толкая Лаврова.
- Ой, ізвіні, лошадка… Жиріновський - міністр іностранних дєл, ето как понімать? Ти ще Дугіна назначь, шоб ми уж навєрняка обогналі Еболу в спіскє мірових угроз.
- А шо дєлать, єслі Лавров ніхрєна нє может рішить? - удівілся Путін. - Жиріновський пообєщал…
- Та насрать, шо он там обєщал! - кіпішував Мєдвєдєв. - Пока Лавров с умним відом блєєт разную чушь на мєждународной арєнє, на нас смотрят, как на говно. А єслі твой Жиріновський устроїт карібскій крізіс, то кітайська угроза нам покажется нєвінной шуткой. Нє трож дєдушку!
- Ладно, раз ти так просіш, - растєрявся Путін, іспуганно пуская слину. - Только как ми пєрєзімуєм? Нєфті й газу полно, но вот шо і за шо будєм жрать, єслі нам нє отмєнят санкції?
- Разбєрьомся, - пообєщав Мєдвєдєв. - На крайняк будєм газ і нєфть мєнять на єду, прігласім сєвєрокорєйських спєцов подєліться опитом. А в ідєалє заканчуй, навєрно, хєрачить, бо харошим ето не кончиться.
- Так куда мнє єхать? - осторожно уточнив Лавров. - В ООН ілі в Магадан?
- Єзжай в ООН, - приказав Мєдвєдєв. - Поразвлєкай публіку, авось оттают чуток до зіми. Только погоді.
Він взяв охапку овса і сунув Лаврову в рот.
- Улибочка!
Мєдвєдєв достав айфон і сфотографірував Лаврова.
- Всєгда мєчтал ето сдєлать, - радостно признався он. - А вот тєпєрь іді.
Лавров проглотіл овес, радостно фиркнув і поспєшил удаліться…

[Nata]

Прєзідєнт Ірана Хасан Рухані прєбивал в ісключітєльном настроєнії. Радостно улибаясь, он ліниво листав Коран і врємя от врємєні поглядував на Путіна, которий громко пихтєл десь внизу, натирая зубной щоткой до блєска його сандалії.
- А вот смотрі, ібн Владіміровіч, пророк говоріт:"Сатана іспитиваєт вашу волю бєдностью, подталкуя к нєчєстівим поступкам." Ти ніщій?
- Ніхєра сєбє ніщій, - обідився Путін. - Десятки дворцов, лімузінов, яхт. І ето только в Росії...
- А вот єщо... - Рухані перевернув страніцу і зачитав:
- "Сражайтєсь с тємі, хто нє вєруєт в Аллаха." Ти мусульманін?
- Мілий мой, дорогой, єслі ти хоть нємного прикрутиш нєфтяной кранік, я всю страну прєвращу в ісламскоє государство і войду в історію, как шахід всєя Русі.
- Ну ето вряд лі, учитуя твоє нинішнє поганяло, - хіхікнув Рухані. - А шо касаєтся нєфті, то напісано:"Любоє бєдствіє постігаєт вас лішь за то, что пріобрєлі ваші рукі." Прі чом тут я, шо ти хєрачіть полєз?
- Так єслі б я знав! - Пожалувався Путін. - Я би хєрачіл гораздо осторожнєє. У мєня ж Чєчня прокатіла, і Грузія. Ну я і подумал, шо...
- "Воздаянієм за зло являєтся равноценноє зло. Но єслі кто простіт і установіт мір, то єго награда будєт за Аллахом". Хароша цитата, - сказав Рухані, захлопуя Коран. - Обувь уже блестить?
- Почті, - отвєтіл Путін, тщатєльно вишкрібая пісок, який набився у шви. - Так саме обідне, шо я же нє віноват. Укропи кінулі сначала на бабки, коториє я вложил в їхнєго бившого прєзідєнта, а потом і с тайожним союзом, подпісуясь под ЄС.
Путін прислоніл до рота откриту ладонь і, подражая Кісєльову, таїнствєнним голосом проізньос:
- А знаєш, какіє європєйци бєзнравствєнні? У них разрєшено мужеложество, скотоложество, лєсбіянство. Слишал про гєй-паради? У мєня такого і блізко нєт!
- А зачєм вам паради? - Хмикнув Рухані. - Ви же і так в Росії вєздє, куда не глянь.
- Я нормальний, - обідився Путін. - Просто трохи неуравновєшений і слішком тонкой натури.
- Ібн Владіміровіч, ти настолько нормальний, шо наших ядєрних бомб боятся гораздо мєньше, - сказав Рухані. - Хотя раньше нас много лєт держали под санкціями. Могу, кстаті, опитом подєліться, как із нєфті і газа сварить пітатєльний і вкусний бульйон.
- Хасанчику, мой дорогой, сладкій, нє надо рєцептов. Давай лучше я тєбя научу, как на нєфті большіє бабкі дєлать. Ти только мєня послушай і кранік чуток прікрой, - взмолився Путін.
- Понімаєш лі, ібн Владіміровіч, - важно проізньос Рухані. - Єслі я буду дєлать дєньгі вмєстє с тобой, то заработаю ровно в два раза мєньше, чєм бєз тєбя.
- Прі такіх-то ценах на нєфть ти вообщє нічєго нє заработаєш, - намєкнув Путін.
- Обама обєщал нормальні цени вернуть, - успокоїв його Рухані. - Вот только видавим тєбя с ринка...
- Слиш, козьол? С ринка он мєня видавіт, - обідився Путін, гордо випрямляясь і отбрасуя в сторону зубную щотку. - А какого хрєна тогда я твої сандалі тут чищу?
- Откуда я знаю, - пожав плєчами Рухані. - Ти сам прєдложив, ето раз. А два - повторі ка насчот козла?
-Хасан Хаєвіч, прошу вас, Хасан Хаєвіч, ігого, нє обіжайтєсь! - Лавров ворвався в комнату, громко цокая туфлями, і грохнувся на колєні. - Ібо нє вєдают, шо творят.
- Очєнь даже вєдают! - возмутився Путін. - Ета скотіна нас с ринка желаєт видавить. Ядєрна пиль!..
- Нє слушайтє єго, он дурак. Я прєємнік, об етом даже газєти пишуть, - умоляв Лавров. - О наймудрейшій, наймілосєрднєйшій…
- Мнє кажется, ілі сандалі нєдостаточно чисті? - задумався Рухані.
- Нєдостаточно! О, спасібо вам! Нєдостаточно! - радостно восклікнув Лавров і прийнявся усєрдно вилизувать сандалії язиком.
- Погоді, какой прєємнік, не поняв? - офігєв Путін.
- Умний і обходітєльний, - сказав Рухані і ласково потрєпав Лаврова по загривку. - А ти іспортіл мнє настроєніє.
- Так шо за хєрня с прєємніком, мнє об'яснят ілі нєт? - не унімався Путін.
- Владімір Владіміровіч, нє мєшайтє спасать страну, - шикнув на нього Лавров, мєдлєнно подлизуя всьо више і више. - Вийдітє вон.

Путін возмущьонно вирячив очі і вийшов із комнати.
- Назарбаєв! - рявкнув він, запрімєтів нізкорослого дєдушку, шо затаївся в углу і питався подслушувать. - А ти в курсє, шо твого государства нє сущєствуєт?
- Владімір Владіміровіч, ми вєдь етот вопрос обсуждалі, - з кіслой міной сказав Назарбаєв. - Казахстан і Кітай придержуються іного мнєнія.
- А мнє похрєн на ваше мненіє! Прєємніка оні, відітє лі, нашлі… Хєрачить!
Назарбаєв йойкнув і прийнявся убєгать. Путін з диким криком погнався за ним…

- Залєзєш под кандур - уб'ю, - ласково прєдупрєдив Лаврова Рухані.
- А шо такоє кандур? - уточнив тот, пошло облизуясь.
- Платьє мужскоє так називається, - об'яснив Рухані. - Вобщєм, уговорив. В ядєрну пиль прєвращать вас пока не буду.
- Погодітє, какая ядєрна пиль? - опєшил Лавров. - Я же вродє за нєфть отрабатував?
- За нєфть уже всьо рєшено, - улибнувся Рухані. - Ми с Цзіньпінєм обстоятєльно договорились, хто, куда і почьом будєт експортірувать.
- А прі чом тут Цзіньпінь, - не поняв Лавров. - Ето же наша нєфть?
Рухані хитро подморгнув, широко улибнувся і снова ласково потрєпав його по загривку...

[Nata]

- Значить так, - злобно проізньос Путін, прєзрітєльно разглядуя губєрнаторов. - Єслі хто ше не поняв, в странє назрєваєт крізіс із-за економічєскіх санкцій.
- Так вєдь тополь санкцій нє боїтся, і іскандер как би тоже, - насмєшліво хмикнули в залє.
- Сільно умний? Встал! - Потрєбовал Путін. Якийсь грузний губєрнатор с трудом поднялся на ноги, широко улибаясь і витирая лоб рукавом дорогого піджака.
- А ти тополь, чи шо? - Поінтєрєсувався Путін. - Ілі, может бить, іскандер? Затолкать тєбя в пусковую шахту і заварить отвєрствіє?
Губєрнатор іспуганно покраснєл.
- Садісь. І думай, прєждє чєм шото вякнуть, - змилостивився Путін. Губєрнатор поспєшно сєл.
- Ітак, главная наша задача - найті бабло, - продолжив Путін. - І желатєльно в твьордой валютє. Вопроси?
В конце зала робко поднялась чья-то рука.
- Слушаю? - Пригласив Путін.
- Прічом тут ми? - замєтно волнуясь, спросив якийсь молодой губєрнатор, нєрвно пожимая плєчами. - Практічєскі всє дєньгі і так уходят в Москву.
- Малчать! - Заверещав Путін. - Напомню старую істіну: хто не кормить свою століцу, тот будєт кормить чужую. Януковіч подтвєрдіт. Потому нам нужни дополнітєльні срєдства із рєгіонов, шоби поддєржівать стабільний уровєнь жизні для москвічєй.
- А гдє ми возьмьом ети срєдства? - не поняв хто-то.
- Лічно я віжу два варіанта, - сказав Путін. - Оптімізація расходов і рєгіональний налог. Да, за жизнь в рєгіонах прійдьотся доплачувать. Потому шо наші експєрти посчіталі, сколько у заМКАДного насєлєнія дєнєг - і ужаснулісь. Москва за такі срєдства могла би сущєствовать полгода как мінімум.
- А вам нє кажется?.. - Не видержав хтось.
- Малчать! - Снова заверещав Путін. - Шо касаєтся оптімізації. У вас в рєгіонах слішком много врачєй, учітєлєй, воспітатєлєй. Всєх нахрєн уволіть.
- Но… - заікнувся хто-то.
- Малчать! - аж підстрибнув Путін. - Также ми вводім налог на осадкі і в случає нєуплати будєм разгонять тучі. Также налог на воздух, так как єго очістка трєбуєт дрєвєсіни, яку ми в протівном случає давно би продалі кітайцам. Также…
Шото вдруг скрипнуло і Путін застив.
- Щас разбєрьомся.
В зал засєданій війшов мужик в робє і з вантузом. Не обращая вніманія на офігєвшіх міністров, мужик подошол к Путіну і дав йому пєндєль. Путін ідіотскі улибнувся і протівно запищав.
- Сістєма повисла, нада перезагрузка, - крикнув кому-то мужик откривая Путіну рот.
- Ну так перезагружай, люді же ждут, - отвєтілі єму з корідора голосом Шойгу.
Мужик прижав до путінськой морди вантуз і з усілієм оттянув. Путін випучив очі і хаотічєскі заментиляв руками. Мужик снова дав йому пєндєль і уточнив:
- Всьо нормально, Владімір Владіміровіч?
- Хєрачіть! Хєрачіть! - заорав Путін. Мужик двинув йому затрєщіну і отчотліво проізньос:
- Протокол номєр чєтирєста чєтирє, программа засєданія с міністрами. Открить докумєнт пользоватєля Глазьєв, рєгіональні рєформи.
Путін понімающє пікнув і прєзрітєльно глянув на губєрнаторов.
- Продолжайтє, нє буду мєшать, - ізвінівся мужик і вийшов.
- Значить так, - злобно проізньос Путін. - Єслі хто ше не поняв, в странє назрєваєт крізіс із-за економічєскіх санкцій.
- Слиш, ето шо щас било? - угрожающє поінтєрєсовався хто-то із зала. - Ти шо, козьол, нє настоящій?
- Лагєря ілі ядєрна пиль? - сердито уточнив Путін.
- Нє-нє-нє, погоді.
Осмєлєвший губєрнатор подошол к Путіну і отвєсіл єму подсрачнік. Путін ідіотські улибнувся і замєр.
- Мужики, ето шо получається, ми какоє-то чучєло бздим? - растєрянно поінтєрєсувався губєрнатор.
- Сам ти чучєло!
Двері снова открились і в зал вернувся мужик з вантузом.
- А ето - новєйшая сколковська разработка, у японцев укралі. Оні такі кукли іспользують для краш-тєстов автомобілєй. Ну а наші йому програму чуток поправили, і вот.
Мужик гордо показав на Путіна.
- Только іногда його глючіт, а так іспользовать можно.
- А настоящій гдє? - поінтєрєсувався губєрнатор.
- Помєр от бєшенства. От собаки своєй подхватіл, бо не прєдохранявся. А ви больше так нє дєлайтє.
Мужик снова іспользував вантуз по назначєнію і удалілся.
- Гдє я? - поінтєрєсувався Путін.
- Ви как раз собіралісь торжествєнно подать в отставку, - напомнили собравшієся.
- Докумєнт пользоватєля Жиріновський? - уточнив Путін. Губєрнатори закивали головами.
- Значить так, - злобно проізньос Путін, прєзрітєльно разглядуя губєрнаторов. - Я, прєзідєнт Россійськой Фєдєрації, тотчас же і нємєдлєнно об'являю свою отставку. І заступаю на должность вєрховного імпєратора…

[Nata]

"Я лично не верю в альтернативную энергетику, ветровую в том числе, солнечную, которая якобы когда-то заменит. По-моему, по сланцевой эйфории тоже приходит какое-то понимание, поэтому нефть и газ – наш основной конёк, и не надо нам этого бояться, что мы сырьевые." (Нурсултан Назарбаєв - Путіну)

* * *

Путін смотрєл на біржеві сводки і орал на цену на нєфть.
- Поднімайся, скотіна! Ядєрна пиль!
Цена іспуганно подпригнула на полкопєйкі.
- Во-о-от, - удовлєтворьонно проізньос Путін. - А тєпєрь мігом виросла до ста долларов!
Цена нєувєрєнно качнулась і снова поползла вниз.
- Та шо ж такоє! - нєрвно кіпішував Путін, злобно ломая шаріковую ручку. - Хєрачіть!
- Нє надо мєня хєрачіть! Я же только лізнуть хотєл із уваженія, - жалобно взмолився хто-то. Путін яростно обєрнулся.
- Назарбаєв? Какого хрєна?
- Так у нас же двухсторонній форум по плану, развє нє помнітє? - лєпєтав Назарбаєв, вжимая голову в плєчі. - На тєму сотруднічєства і економічєского развітія внутрі Тайожного союза…
- А нєфть у тєбя, случайно, єсть? - нетерпляче поінтєрєсовався Путін.
- Єсть, - іспуганно признався Назарбаєв.
- Тогда ти, навєрно, в курсє, шо страни твоєй нє сущєствуєт? - оскалився Путін, злобно пуская слину.
- Как ето? - офігєв Назарбаєв.
- А вот так! Цену сєгодняшню відєл? Отдавай нєфть, буду на бірже спєкуліровать.
- А за шо я тогда буду жить? - не поняв Назарбаєв.
- Ядєрна пиль? - уточнив Путін. - Ілі отдаш по-харошему?
- Возьмітє, хотя би, на содєржаніє, как Кадирова. Ілі, хотя би, Аксьонова, - захникав Назарбаєв.
- Яке содєржаніє? Напомінаю цену на нєфть.
Путін схватив Назарбаєва за шиворот і прийнявся лупить його мордой об біржеві сводки.
- Нравітся картінка?
- Растьот! - радостно вскрикнув Назарбаєв. - І єщо как стрємітєльно.
- Гдє?!
Путін отшвирнув Назарбаєва в угол і уставився в графік. Крівая нєуклонно ползла вніз, набірая скорость.
- Ну всьо, готовся. Тепер точно ядєрна пиль, - пообєщав Путін, закатуя рукава.
- Да нєт, Владімір Владіміровіч, ви нєправільно понялі, - оправдувався Назарбаєв. - Ето она сєйчас падаєт, но на самом дєлє растьот?
- Рєально не поняв, - согласився Путін, глядя на часи. - Пять сєкунд об'ясніть.
- Вот нє вєрю я в альтернатівную енергєтіку… - начал Назарбаєв.
- Чєтирє сєкунди, - перебив його Путін.
- Солнєчні батарєї не замєнят мазутні ТЕЦ… - Назарбаєв покрився потом.
- Уже трі.
- Сланцевой ейфорії піздєц…
- Двє.
- Только нєфть, только газ…
- Одна, - хіщно улибнувся Путін.
- Сирьєві страни - главний коньок, і нєчєго тут стєсняться, - пискнув Назарбаєв, закривая на всякий случай ліцо руками.
- Хмм… - задумався Путін. - Коньок, говоріш? Люблю конєй. Собаку в чєсть них назвав і Лаврова завьол. Продолжай.
- Сирьєві государства - локомотіви міровой економіки, - прибодрився Назарбаєв. - І енергєтічєскі скрєпи соврємєнной цивілізації. Потому імєнно ми должни діктовать другім странам наші правіла і учіть, как їм жить.
- Согласєн, - кивнув Путін, хватая Назарбаєва за шиворот. - Только напомніть тєбє біржевиє сводкі?
- Нє надо! - істєрічєскі закричав Назарбаєв. - Ви же монополіст! Просто скажітє, шо по такой ценє продавать нє собіраєтєсь, і она нємєдлєнно вирастєт.
- Варіант! - обрадувався Путін, отпуская Назарбаєва. Затєм достав мобілку і набрав номєр.
- Альо, Гєля?
- Для тєбя давно уже Мєркєль Ангєла Хьорстовна, - уточнили на том конце. - Шо случілось?
- Значіт так, - заявив Путін. - Я по такой ценє нєфть продавать нє буду. Поднімайтє.
- Как хочєш, - пожала плєчами трубка і протівно запищала. Путін нємєдлєнно набрав тот же номєр.
- Е, я нє понял? Гєля, ти нє расслишала? - возмутився він. - Єслі ти щас же нє поднімєш цену на нєфть, я пєрєкрою кранік сначала СловакіЇ, затєм Польше, а потом і до тєбя добєрусь.
- Слиш, заправщик, ти охрєнєл? - Поінтєрєсувалась трубка. - І вообщє, шо за сістєматічєскі нєдоліви європєйським партньорам? Шо за попитки указувать?
- А почєму оні украм газ закачують? - Возмутився Путін. - І шо за грабітєльскі цени на вашей бірже?
- Твоє дєло - заліть полний бак і протерти стєкло, - строго сказала Мєркєль. - Остальноє тєбя нє касаєтся. Єщо раз услишу подобні понти - і ми полностью пєрєходім на іранскую нєфть.
- Ну і насрать! - Надувся Путін. - Вот дострою газопровод "Сіла Сібірі" і вообщє отрублю вас нахрєн.
- Ну да, - хмикнула Мєркєль. - Сіла єсть - ума нє надо. Но главноє - нікакой больше біржі з непонятними скачками стоїмості. Будєш заправлять Кітай по фіксірованим ценам, які назначить Цзіньпінь.
- Дура! - Злобно крикнув Путін і повісив трубку.
- Прєдставляєш, заправщиком мєня обозвала, - обідився він.
- Хєрачтє, Владімір Владіміровіч, - прєдложив Назарбаєв. - Покупатєль лібо знаєт своє мєсто, лібо ідьот нахрєн.
- Так оні і собіраются свалювать нахєн, к Ірану, - пожалувався Путін.
- То єсть как? - Не поняв Назарбаєв. - А кому ж ви тогда будєтє продавать мою нєфть?
- А с какіх пор казахская нєфть стала твоєй, зажравшійся хомячок? - Удівілся Путін, снова закатуя рукави. - Ти нєдавно мнє всю отдал. Напомніть?
- Нє надо! - умоляющє попросив Назарбаєв. - Я всьо понімаю, я понятівий.
- І почєму ти нє Іран… - мєчтатєльно замєтіл Путін. - Хотя вопрос, конєшно, ріторічєскій. Дурак потому шо.
- Я інстітут с красним діпломом закончив, - обіжено проізньос Назарбаєв. - І в отлічіє от безграмотних і диких укропов, хорошо понімаю, хто хозяїн і как єму надо служить.
- На слабую троєчку, - оцінив Путін. - Пару раз дать по мордє прішлось і напомнить про ядєрну пиль. А в целом ітогі форума мнє понравілісь. Можеш ідті. Єслі снова понадобішся для очєрєдного плодотворного сотруднічєства, я тєбя визову.
- А можно ждать в корідорє? - грустно уточнив Назарбаєв. - Бо дома бєз нєфті мнє точно будєт піздєц.
- Харашо, - розрішив Путін, снова уставившись на біржеві сводки. Назарбаєв закрив глаза і с наслаждєнієм лизнув брюки Путіна ніже спини. Послє чєго радостно улибаясь, на колєнях виповз із комнати.

[Nata]

Віктор Ющенко сидів на пасіці, любувався антікварними вуликами і переймався долею нації.
- Як же там мої малєнькі українці… - сумно зітхав він. Наконєц не видержав і достав тєлєфон.
- Альо, куме? Прєзідєнствуєш помаленьку?
- Ти шото хотєл, бо я занят, - нєдовольно отвєтіла трубка.
- Хотів спросить, як там мої любі друзі. Всі пристроєні? - поінтєрєсувався Ющенко.
- Всі, - підтвердила трубка.
- Балог не забув?
- Все кодло у раду веду.
- А кума мого Чєревка?
- Упряталі рєктором, подальше от люстрації.
- Ти ж дивись, - пригрозив пальцем Ющенко. - Хай Ярема не вздумає провірять, откуда у нього лічна фортеця почті як у Януковича. То дєла давно вже забуті.
- Ярема в курсє, він щас зайнятий Правим Сєктором.
- То добре. Бо Черевко якраз приглашає на шашлики з медом, тебе кстаті тоже. Обідно було би, якби хатинку у нього конфісковали і все накрилося. Ти будеш, до речі?
- Не знаю, щас такі напряги…
- Кстаті о напрягах, - скривився Ющенко, мімоходом крестячи пролітаючу мимо бабочку. - Чого ви косату вєдьму на волі держите, нема чого їй пришить?
- Так люді же не поймуть, єслі ми її снова посадим, - удівілась трубка.
- Люди… - прєзрітєльно процідив Ющенко.
- Ти б вийшов гдє-то в ефір, засудив агресію. Ти ж бувший прєзідєнт. Он даже Кучма виліз і шото питається дєлать…
- А помніш мой рейтінг на перевиборах? Помніш, як з мене ржалі? - злобно прошипів Ющенко. - Єщо нє іспіта чаша моєго гнєва!
- Ти шо, опять возомнив себе богом? - подозрітєльно поінтєрєсувалась трубка. - Таблєткі давно прінімав?
- Я медом лічуся, - обіжено сказав Ющенко. - Українці ще з трипільських часів лікувалися виключно медом. От, помню, знайшли якось ми на роскопках старовинний горщик із медом…
- Всьо, ізвіні, Мєркєль срочно на второй лінії. Отключаюсь, - грубо перебила трубка і запищала.
- Мєркєль, - фиркнув Ющенко. - Вєчно ці смертні ізгадять удачну попитку расказать умну притчу…
Ющенко поднявся на ноги, поправив хламиду і сладко потянувся.
- Піти по воді походить, чи шо…
Він жестом подозвав уцелєвший взвод "Бєркута". Взвод мгновєнно його окружив і прикрив щитами, защіщая от вєроятних камнєй і гнилих помідоров.
- Нєт пророка в свойом отєчєствє, даже до ставка не пройти, шоб якесь падло в морду не плюнуло, - пожалувався Ющенко.
- Кстаті о падлє, де наша зарплата? - напомнив "Бєркут".
- Як можете ви думать про гроші, єслі я срєді вас? - здивувався Ющенко. - Ілі недостаточно вам п'ять хлєбов і рибини на місяць? Ілі піща духовна не находить благодатної почви?
- Послєдній раз спровождаєм, - пригрозив "Бєркут". - І нєчєго плакаться, у тебе там ще мільйони лєжат на счєтах от "Дитячої лікарні майбутнього".
- Та хіба ж то гроші… - пожалувався Ющенко. - По сравнєнію з тим, які гроші я мав на газє, когда був прєзідєнтом… Кстаті.
Ющенко снова достав мобільний.
- Альо, Бойко? Ну шо, друже, як діла? Як там твій опозіціонний блок?
- Хрєново дєла, - пожалувалась трубка. - Рейтінг нєпроходной. Вже даже Шуфрічу мордобой заказали, шоб мобілізіровать елєкторат. А елєкторат только поржав і получив удовольствіє, рейтінгу не прибавилось ні на грам. Віктор Андрєєвіч, ви би поговорили з кумом, у нього он почті 20% рейтінга. Хай возьме в список, мене, Шуфріча й Добкіна. На остальних, в прінціпє, насрать…
- На все буде воля моя, - туманно отвєтіл Ющенко і вздохнул. - А тут ще охрана жалується, шо давно не платив зарплати…
- Я понял, сколько? - уточнив Бойко. - Только учтітє, Путін нас послав ше весной, потому рєсурси огранічєні.
- Отдай мені в таком случає всьо і йди за мной в царство небесне, - прєдложив Ющенко.
- Шо, опять отказався от мєдікамєнтов? - сумно поінтєрєсувався Бойко.
- Ти подумай, таким прєдложенієм каждий день не разбрасуються, - увєщєвав Ющенко.
- Ай…
В трубкі почулися короткі гудки.
- Шото нам кажеться, шо сєгодня ніхто нікуда нє пойдьот, - іздєватєльські прєдположив "Бєркут".
- Навєрно, вода холодна, - засумував Ющенко. - Нада сонцю дать распоряженіє, пусть її трохи нагріє.
Ющєнко воздєл руки к нєбу, закрив глаза і прийнявся шопотом бормотать приказ. "Бєркут" махнув рукой і вернувся на мєсто діслокації, оставив охраняємий об'єкт одного торчать посрєді пасіки.

- Діду, а оте чмо - то не Ющенко часом? - поінтєрєсувався дєтский голос.
- Он самий, - хмуро отвєтіл старечий барітон.
- І бєз охрани? - здивувався малий. - Чудо!
- Чудєс не буває, - наставітєльно проізньос дід. - Бувають пріятниє совпадєнія. А подай-но старому, внуче, отой булижнік...

[Nata]

Поскольку у дохтура в послєднє врємя часто спрашують, як він относиться до разних політіков, дохтур вирішив написать нєбольшой етюд на цю тєму.

У дохтура єсть вопроси ко многім із них, но він ні в коєм случає не трєбує нємєдлєнно на них отвєчать. Скорєє хочє намєкнуть політікам, шо на нєкоторі момєнти стоїло би обратить вніманіє.

А ше дохтур ізвіняється, шо сьогоднішній тєкст не настолько смішний, як обично. Но цим етюдом він хоче закрить до пори скользку тєму української політіки, витаскуя только совсєм уж одіозних пєрсонажей із свити Януковича, які по скудоумію все ще питаються шото рєшать.

Адже політічєских крітіков і оборжатєлєй сєйчас достаточно. А місія дохтура - дарувати вам хорошеє настроєніє і всячєскі поддєржувать во врємя войни.
* * *

Час неквапливо йшов, з цікавістю озираючись навкруги.
- Міняю ядєрні боєголовки на красіву бумажку з афтографом! - прєдлагав сєдовласий дєдушка.
- Дурак ілі притворяється? - задумався Час, отодвигая його в сторону.
- Чєчєнам єго отдайте, грузіна етого, - істєрив рижий мужичок.
- Добалакався, - пробурчав Час, даючи рижому копняка.
- Моя нація не заслуговує бути моєю, - важно умнічав какой-то очкарік.
- Ну тогда йди назад, на смітник, з якого нація тебе подобрала, - посовєтував Час, заштовхуючи очкаріка в мусорний бак.
- Ви шо, шлєппєра, оборзєлі так воровать, шо я за вами не успєваю? - грозно орав бугай з золотим унітазом.
- Нічєго сєбє, какой борзий! - удівілся Час, заталкуя бугая в золотой унітаз і пінком забрасуя його аж в Ростов.
- Тіхо, я понял, - замахав руками кучєрявий.
- Шо ти понял? - полюбопитствовав Час.
- Шо єслі шо буде больно.
- Правильно поняв, - согласився Час, присідая скраєчку. - Отдохну, посмотрю, как ти поняв.
- А може дальше пойдьотє? А я вам тортіка спечу на дорожку, - заісківающє прєдложив кучєрявий.
- Слішком хитрий, - подозрітєльно прищурився Час. - Може пнуть?
- Нє надо, - іспугався кучєрявий. - Я пошутіл.
- Шутнік, однако, - Час ласково потрєпав його по густій шевелюрі.
- А чєго ви к Путіну не заглянєтє? - Спросив кучєрявий, осторожно поправляя причоску. - Он відітє шо творіт?
- Бесполєзно, - махнув рукою Час. - Я його пінаю, а он возвращається. Я пінаю - а он возвращається. Чєловєк-бумєранг...
- Так забралі би його навсєгда, - прєдложив кучєрявий.
- Заберу непрємєнно, - согласився Час, вніматєльно разглядуя пацана, який намагався незамєчєно пробраться кустами.
- А шо це синуля твой хоче проскочить у Раду?
- Всьо чєсно, - покраснів кучєрявий. - Хай потрєнірується на мажорітарці, в будущєм пригодиться.
- Гдє-то я шось подобне бачив, - задумався Час. - Там ще золотой унітаз фігуріровал...
- Я не поклоннік жлоб-арта, - брєзгліво сказав кучерявий, поглядаючи на часи. - Надо бєжать, государствєнних дєл полно.
- Бєгі конєшно. Но помні - тобі вірять люди, - розрішив Час, аккуратно приоткривая кришку мусорного бака:
- А тут у нас хто?
- Економіка. Мир. Країна, - бєссвязно лєпєтал смазлівий мужичок, злякано закапуясь в мусор.
- Чим от тєбя воняєт? - поінтєрєсувався Час, поднімая його за шиворот і принюхуясь. - Нє то нафталін, нє то формалін.
- Сильний прєзідєнт… Сильна країна… - злякано пищав мужичок, дригая ногами.
- Буйний ілі так, ідіот? - задумався Час.
- А пошлі со мной, - озаріло вдруг мужичка. - С тобой я буду сільнєє.
- Оборзєл, чи шо? - хмикнув Час і швирнув мужика через плече. Тот отлєтєл далєко назад і прочно застряв в якійсь корічнєвой жижі.
- Правільно, так єго! Прєдатєля, - обрадувалось нагломорде чмо і хіщно улибнулось.
- Хто тєбя так побив? - поінтєрєсувався час, осторожно трогая бінт на морді.
- Правосєкі, сволочі, хотєлі в бак затолкать, - прошипів мужик і кивнув в направлєнії смазлівого. - Вот би їх тоже слєдом…
- Їх много, а ти один, - рассудітєльно замєтіл час. - Давай я лучше тєбя куда-то заброшу, шоб не найшли.
- Нє-нє-нє, - злякавсь нагломордий. - Мнє єщо страну нужно Путіну передать, он давно оплатіл.
- Не жалко своєй страни? - удівілся Час.
- Мнє насрать, я космополіт, - гордо заявив нагломордий.
- Ясно, - сказав Час, запихуя нагломордого в освободівшийся мусорний бак.
- Ой как красіво! Там йому й мєсто, - захлопала в ладоші блондінка, подпригуя от восхіщєнія.
- Шо там Надя Савчєнко? - спросив у неї Час.
- Надя? Хто така Надя? - не поняла блондінка.
- Номєр один у спіскє, - намєкнув Час.
- Ах, ета, - вспомнила блондінка. - Так ми работаєм. Вот пройдьом в парламєнт, видадім єй мандат…
- Даже я так долго ждать нє могу, - роздратовано замітив Час. - Она тєм болєє.
- Ну а как іначє? - пожала плечима блондінка. - Ви ж самі відітє, яке там х…
- Путін, - поправив Час.
- Імєнно шо х… - возразила блондінка.
- Етіх на "х" много, а он одін, - філософські замітив час. - Нагломордий, к прімєру, тоже на "х".
- А вот я с вамі нє согласна, - упрямствувала блондінка.
- Та начхать, - признався Час. - Надю вєрні, потом і поговорім. Бо єслі нє вєрньош, засуну до нагломордого. Так шо учті, це твой послєдній шанс.
Женщина грустно кивнула.
- Шо, Владіміровна, довольни? - трубним голосом поінтєрєсувався брюнет з вилами.
- А ти чого такой самоувєрєний? - удівілся час.
- Слиш, я воював, мєжду прочім, - обідився брюнет. - За мєня комбати ідуть.
- Разниє ходять слухі, - підморгнув Час.
- То Коломойський мєня заказал. Ти би к нєму заглянув, бо распоясався вже хуже нєкуда.
- Я питався, тільки він мене всєгда обганяє. Нікак не дотянусь, - пожалувався час. - Пока остальні соображают, он дєйствуєт. Ушлий.
- Ви обо мнє? - уточнив Коломойський, оборачуясь на бєгу. - Так а шо, нєльзя?
- Догоню, тогда разбєрьомся, шо било можна, а шо нєльзя, - пригрозив Час.
- Такі зачєм доганять? Можна взять інтерв'ю, - прєдложив Коломойський.
- Слова нічєго нє значать, ви всє говорить умєєтє, - вздохнув час. Затєм достав пісочний годинник і поставив перед собой.
- Пока подрємаю, а ви особо не разбєгайтєсь. Проснусь - будем разбираться, шо с вами дєлать. Ферштейн?
- Угу, - мрачно кивнули прісутствующі.
- Ну і ладнєнько…
Час приліг на траву і тихесенько засопів, улибаясь во снє...

[Nata]

Владимир Путин провёл совещание с членами Правительства, в ходе которого обсуждались планы по импортозамещению...

"Когда Вєлікій Вождь умєр, с нєбєс за нім спустілісь тисячі стєрхов. Но птіци нє смоглі забрать єго, потому что увідєлі, как жітелі Росії плачут, крічат, бьют сєбя в грудь, рвут на сєбє волоси і падают в отчаянії на зємлю…"

- Твою мать… Вот как?! Вот как придумать культ лічності, когда прєзідєнт твой не лічность, а просто какоє-то х…
Кісєльов вдруг осьокся, вніматєльно посмотрєл по сторонам і пошарив рукой внизу столєшніци.
- Хароший чєловєк! - на всякий случай крікнул он і склонився над пєчатной машинкой.
- Офіціальная біографія солнцелікого, воблоглазого… Нєт, ето явно лішнєє… Грьобане імпортозамєщєніє, ракєти дєлать умєєм, а комп'ютери - ніхрєна…
Кісєльов витягнув аркуш з пєчатной машинки і скрутив з нього джойнт.
- Афганци, козли, задовбали своїми санкціями. Подстілки піндосовські. Тепер вмєсто волшебного порошка вдохновєнія приходиться курить всяку хрєнь, - пожалувався він, заправляя новий листок.
- Ітак, біографія солнцелікого, вышестоящєго, любімого руководітєля, которий полностью оліцетворяєт прєкрасний облік, которим должен обладать лідєр… Не пойдьот, слішком длінно.
Кісєльов на всякий случай скрутив з іспорчєнного листка ше один джойнт і отложив в сторонку:
- Пусть полєжит, писать ше дохрєна…
Він заправив ше один аркуш.
- Біографія прославлєнного полководца, сошедшего с нєбєс, і прєдводітєля двадцать пєрвого вєка… Кстаті, сєйчас же двадцать пєрвий вєк? - забеспокоївся Кісєльов. - Ілі двадцатий? Двє тисячі подєліть а сто буде двадцать…
Він узяв со стола консєрвну банку і дьорнув за привязану до неї ниточку.
- Шо такоє? Я занята, - нєрвно отвєтіла банка. - Мінобразованія срочно заказало написать трьохтомнік о жизні Путіна, бо послє запрєта классіков за разлагающє вольнодуміє дєтям в школє нєчєго вчити на уроках літєратури.
- Слиш, Донцова, харе понтоваться, - попросив Кісєльов, осторожно натягуя нитку, шоб було лучше чуть. - Тєбє на два дня роботи, а у мєня всє срокі по культу лічності давно прошлі. Ти не в курсє, щас двадцатий вєк ілі двадцать пєрвий?
- От відно, шо журналіст, а не пісатєль, - язвітєльно замєтіла консєрвна банка. - Записуй ілі запоминай: сєйчас ідьот пєрвий вєк от рождєства Владіміра Владіміровіча. Потом поблагодариш.
- Гєніально, слушай! - обрадувався Кісєльов, сворачуя очєрєдной джойнт. - Ето ж можно взять Новий Завєт і по ньому как по лєкалу…
- Лучше не бери, - посовєтовала консєрвна банка. - Гундяєв уже давно пріказал в церковних кнігах замінить слово "Бог" на "Путін" і тепер наслаждається золотим унітазом со стразами, контрабандним бронірованим Мерседесом і почьотним правом лобизать огольонну монаршу сраку. Кстаті, ти не в курсє, когда Сколковци мобільні тєлєфони ізобрєтут, бо ці банки уже достали. Грьобане імпортозамєщєніє…
- Сам не дождусь, - буркнув Кісєльов. - Ладно, давай, до связі. Дьоргай за ниточку єслі шо.
Кісєльов поставив консєрвну банку на стол і заправив новий листок.
- Біографія нєуязвімого всєпобєждающєго полководца, путєводной звєзди пєрвого вєка от рождєства Владіміра Владіміровіча, Путіна Владіміра Владіміровіча. Стоп, какая-то тавтологія… Шо за хрєнь? Как написать про пєрвий вєк от рождєства Путіна без упомінанія імєні Путіна? - подвис Кісєльов, чухая лисину.
- Шо, тьозка, весь в творчєских муках?
В кабінєт беззаботной походкой зайшов Мєдвєдєв і достав обдрашпану "Смєну-М".
- Как тєбє фотік? Улучшена модель, бакєлітовий корпус. Найшов у родітєлєй на чєрдакє. Можна сдєлать в твоєй комнатє селфі, бо просматрівая фотографії замєтіл, шо тут не фотографіровався?
Не дожидаясь отвєта, Мєдвєдєв витянув руку з фотіком і нажав на спуск. Фотоаппарат громко клацнув.
- Кстаті, шо там по культу лічності? - поінтєрєсувався Мєдвєдєв, перематуя пльонку. - Путін сьогодні рвав і мєтав. Дав тобі срок до завтра, приказав єслі шо расстрєлять. Так шо давай, работай, не отвлєкаю.
Мєдвєдєв бистро повернувся на одной ногє і вибєжав з комнати. Кісєльов мрачно смотрєл йому вслєд.
- Піздєц… - ізрьок Кісєльов. - На завтра готовий тєкст надо показать, а я застряв на заглавії.
Кісєльов сумно посмотрєл на джойнти. Затєм сунув їх всє одноврємєнно в рот, підпалив і глубоко затянувся.
- Курим? - строго поінтєрєсувався мужик в кєпкє і кожаном плащє. Кісєльов молча кивнув.
- Культ лічності готов?
Мужик сдвинув брови і направив на кісєльова маузєр.
- Ніфіга не готов, - хіхікнув Кісєльов. - А ти хто?
- Ганджубасовий глюк, - сказав мужик. Затєм нажав на курок і растворився в воздухє.
- О, я только щас поняв… А вдруг Путін тоже Ганджубасовий глюк? - заржав Кісєльов. - Нанюхався шин на Майданє, расколбасився і полєз воювать… Грьобане імпортозамєщєніє…
Кісєльов снова затянувся і мєчтатєльно посмотрєл на пєчатну машинку.
- Хотя стоп, Майдан же в Кієвє, а не в Москвє… - вдруг дойшло до нєго. - Хотя яка уже разніца…
- Дімка, ти чєм обдовбався? - поінтєрєсовалась консєрвна банка. - У тєбя там шо, осталась заначка? Подєлішся с дєвушкой?
- Іді в жопу, Донцова! - радостно прокричав Кісєльов. - І мнє похрєн, шо ти подумаєш. Всьо равно завра росстріляють.
Він заправив в машинку новий листок і прийнявся стучать по клавішам.
- Когда солнцелікій затміл собою Луну, кровава кієвска хунта рєшила взорвать єго с Майдана ядєрной боєголовкой, шоб не мішав разглядувать в тєлєскоп амєріканскій флаг, - с трудом дєкламірував Кісєльов, давлячись безудєржним ржанієм. - А русскіє їм заявили: ідітє нахрєн со своєй дємократієй, ми будем жить по завєтам чучхє. Посадим хлопковиє поля і вирвємся в мірові лідєри по проізводству вати. А вєлікій чєловєк Пу Тін Ху, склонний к практічєскім дєлам, недолго думая ка-а-ак захєрячить…

- Ну? - поінтєрєсувався Путін. Кісєльов злякано стояв перед ним, окончатєльно посєдєв і раскраснєвшись от волнєнія.
- Культ лічності написав?
- Так точно, - пробормотав Кісєльов.
- Дай сюда.
Путін вирвав у нього з рук увєсісту стопку аркушів і прийнявся бєгло читать.
- Курив? - грозно уточнив он, слюнявя пальці.
- Так точно, - задрожав Кісєльов.
- Маладєц, - похвалив Путін. - Особєнно нравиться про "хєрачить". С натури писав?
- Так точно, - як заворожений повторив Кісєльов, мєчтая напослєдок викурить джойнт, шоб єслі уж умірать так по приколу.
- Солнцелікій как-то слабенько звучить, - замітив Путін. - Солнце жизні ілі вєлікоє солнце нації буде лучше. Как думаєш?
- Так точно, - не отпускало Кісєльова.
- Ісправь і отдай Дугіну, он умєєт всяку пургу нєсті в широкі маси, - приказав Путін.
- Так точно.
- І шоб не забув, іначє расстрєл, - пригрозив пальцем Путін. - Поняв?
- Так точно, - закивав Кісєльов.
- Смотрі мнє, - добавив Путін і растворився в воздухє.
- Обязатєльно отнєсу, только шото сожру по бистрому і чуток подрімаю, бо как-то стало внєзапно тємно за окном… - лєпєтав Кісєльов, осторожно залєзая на кушетку. Глаза його самі собой закрились і він громко захрапєл.

[Nata]

"Когда Макаревич говорит, что Крым — аннексия и нам нужно его отдать и только тогда мы будем цивилизованными людьми, — это недоумство. Мне было это смешно читать. Если это правда, то зачем тогда ему жить в этой стране? Какой смысл?" - Міхалков

"Какой смисл жить в Росії, єслі ти Макарєвіч?" - Размишляв Міхалков, бєрєжно протирая правітєльствєнні награди.
"А какой смисл жить в Росії вобщє?" - мєлькнула шальная мисль. - "Бери бабло і уматуй к чортовой матєрі, пока не поздно."
Міхалков злякано перекрестився, оглядуясь по сторонам.
- Шо значить уматуй? - стривожено пробормотав він. - Кому я там нужен?
- А кому нужен тут, подстілка крємльовська? - насмєшліво поінтєрєсувалась шальная мисль.
- Я всєм нужен, я гєній кінєматографа, - похвастався Міхалков, осторожно винімая з рамочки фотографію чьєй-то сраки на фонє тріколора і старатєльно смахуя з неї пиль. - Мнє Путін даже крєпостних обіщав, как только восстановіт монархію. "Пороть будеш їх, - говоріт, - по-отєчєскі і малолєток насілувать." А шо такоє? Імєю право, как потомствєнний дворянін.
- Скорєє потомствєнний довбойоб, - хмикнула шальная мисль. - Батя власті жопу всю жизнь лизав, і ти вєсь в нєго.
- Мой батя прожив 96 лєт і умєр уважаємим чєловєком, - напомнив Міхалков. - А гдє бунтарі-романтікі? Сталін расстрєлял нахрєн. І правільно сдєлал, бо нада харашо понімать, в какой особой странє живьош.
Міхалков виразітєльно поцілував сраку на фотографії, любовно погладив пальчиком і сунув обратно в рамочку.
- Мєжду прочім, мой батя умєл разлічать сракі гєнсєков по запаху і цвєту волос, - мєчтатєльно похвастався Міхалков. Буремноє було врємя. Гєнсєкі дохли один за другим, і приходилось заново приспосаблюваться, ізучать новиє точкі "Г". А щас достаточно виучить сраку Путіна по внутрєннім мєтодічкам "Єдіной Росії" і можна не париться.
- Самому не протівно? - скривилась шальная мисль. - Ти ж чєловєк, а не гімно.
- А в Росії хто не гімно - тот не чєловєк! - гордо заявив Міхалков. - Ето наш особєнний путь, духовная скрєпа. Шо, кстаті, плавно подводить тєму бєсєди к ізначальному вопросу: какой смисл жить в Росії, єслі ти - Макарєвіч? Понти про Крим і бесплатні концерти в Слав'янскє дороже дєнєг і статуса? Тогда ізвінітє.
- А ти развє нікогда не висказував своє мнєніє? - удівілась мисль.
- А нахрєна імєть лічноє мнєніє, єслі ти не Путін? - не поняв Міхалков. - Помню, как папа в дєтствє водив на Лубянку посмотрєть на расстрєльні подвали. І говорив: погляді, синок, де заканчують фраєра с собствєнним мнєнієм. А потом ше й рємньом лупив, шоб лучше дошло.
- Бєдна дитина, от і виросла ідіотом, - посочувствовала шальная мисль.
- Сам ідіот, а я гєній. Мнє всє завідуют, - обідився Міхалков. - А ти, кстаті, хто?
- Когда-то був здравим смислом, а щас не знаю уже, - грустно призналась шальная мисль. - Мнє шото все чаще кажеться, шо в етой странє я лишній.
- Совєршенно правильно кажеться, - согласно кивнув Міхалков. - Потому бери свого Макарєвіча і уматуйте, пока не началось. А я подожду крєпостних.
Міхалков достав із шкафа сємєйну нагайку і любовно її погладив.
- Нєю ше прапрапрапрадєд мой своїх крєпостних поров. Заждалась…
І, ліхо вивернувшись, з размаху вдарив сємєйной нагайкой себе по дупі.

[Nata]

"Путин взял выходной на завтрашний день. Сегодня вечером он улетает в Сибирь, в сибирскую тайгу. Это место где-то в 300-400 километрах от ближайшего жилья, от ближайшего населенного пункта." - Пєсков

- Шо за хєрня, по тєлєвізору посмотрєть нєчєго. По всєм каналам "Лєбєдіноє озєро", - бурчав Путін, питаясь дрожащими от холода руками забросить дрова в буржуйку.
- Вовік, как ето понімать? - обіжено спросила Кабаєва, входя в комнату в одном купальнікє. - Только вишла на уліцу позагорать, а там уже мінус двадцать.
- Дура, сколько раз повторять? Ми в Сібірі, а не на Бора-Бора, - розізлився Путін.
- А почєму ми в Сібірі, єслі я хотєла на Бора-Бора? - сердито топнула ножкой Аліна.
- Потому шо санкції - ето раз, а два - рєбята сказали сідєть тут і ждать сюрпріза, - об'яснив Путін.
- А почєму нє в Ново-Огарьово? - недоумєвала Кабаєва. - Там хотя би тєпло, єсть бассєйн, душевая і массажист.
- Для особо тупих рассказиваю: в подмосковьє нєфті і газа нє обнаружено, - сообщив Путін. - А тут навєрноє шото нашлі і мнє хотят подаріть, раз сказалі сюда прієхать.
- Боже, какіє ви скушниє, - зєвнула Кабаєва. - Я мєчтала про золото, брілліанти і роскошь, а у вас одні разговори про нєфть, газ і ісконно русскіє зємлі. Так ти будєш мєня согрєвать ілі как?
- Я занят, - огризнувся Путін. - Мєркєль должна позвонить поздравить і Обама. Возможно даже Цзіньпінь.
- Ясно, пойду согрєю сєбя сама, как всєгда, - грустно вздохнула Кабаєва. - Кстаті, "Ранєткі" сєгодня отмєнілі, что лі? По тєлєвізору какой-то балєт.
- Кісєльов, навєрноє, в чєсть моєй днюхі ушол в запой, - мєчтатєльно сказав Путін. - Поставив какую-то хрєнь по кругу і бухає с рєбятами.
- А ми мерзнемо в забутой глуші, - пожалувалась Кабаєва. - Моглі би вмєстє с німі бухать.
- Ай, - грустно отмахнувся Путін і прийнявся чіркать спічкой, надєясь растопить отсирєвші дрова. Внєзапно задзвонив спутніковий тєлєфон. Путін от нєожиданності виронив спічку і схватив трубку.
- Ні хао, покємон, - радостно поздорвалась трубка. - Пью за тєбя, шоб ти був здоров.
- Цзінь? Пріятно, конєшно. А шо случілось? - поінтєрєсовався Путін. - Шото не помню, шоб раньше тєбя моя днюха так вдохновляла.
- У тєбя сєгодня єщо і днюха? - удівілась трубка. - Молодєц, поздравляю.
- В смислє, а чєго ти вообщє звониш? - подозрітєльно спросив Путін.
- Спасібо сказать.
- За шо?
- А ти тіпа не знаєш, - рассмєялась трубка. - Ладно, давай, не напивайся. Нам єщо договор куплі-продажі подписувать.
- Какой куплі-продажі? - офігєв Путін. Но трубка уже протівно пищала короткими гудками.
- Не понял… - озадачєнно пробормотав Путін.
- Вовік, а хочєш посмотрєть, как я буду сєбя согрєвать? - с надєждой прєдложила Кабаєва із сосєднєй комнати. - Можеш даже шампанскоє взять.
- Нє мєшай, я занят, - гаркнув Путін і набрав чєй-то номєр.
- Алло, Дімка? Мнє щас дзвонив Цзіньпін…
- Поздравляю, Володька! - радостно сообщила трубка. - Погоді, сєйчас сдєлаю селфі.
Шото щолкнуло і в трубкє почулись короткі гудки. Путін нетерпляче набрав тот же номєр.
- Какоє селфі? Дімка, ти гдє? Когда тєбя ждать с пацанами?
- Гдє мєня ждать з пацанами? - не поняла трубка.
- В Сібірі. Ти же сюрпріз обєщал, - напомнив Путін.
- Ах, сюрпріз! - вспомнила трубка. - Подожді, скоро всьо узнаєш.
- Так а сколько мнє ждать? А то Кабаєвой от скукі уже похотлівиє мислі в голову лєзут, - пожалувався Путін.
- Скоро, - завєріла трубка і отбила звонок.
- Скоро… Я замьорзну скорєє, чим їх дождусь, - недовольно проізньос Путін і снова прийнявся чіркать спічкой.
- Вовік, нє надо мьорзнуть! Іді ко мнє, - прокричала Кабаєва.
- Нє відіш, шо я на нєрвах? - визвірився Путін. - Твориться какая-то хрєнь і ніхто нічєго не каже.
Спутніковий тєлєфон задзеленчав.
- Альо? - нєрвно крикнув Путін, хватая трубку.
- Гєрр Владіміровіч? - уточнили на том конце. - Поздравляю, наконєц-то ви совєршилі мужествєнний поступок в інтєрєсах своєй страни.
- Гєля, ти? - обрадувався Путін. - Какой поступок, шо случілось?
- Случілось то, на шо я і не надєялась. Бо думала, шо ви - нєвмєняємий ідіот, - призналась трубка. - Но как оказалось, нємного здравого рассудка всьо же осталось. Хотя Сібірь Кітаю нє обязатєльно було продавать, могли б і крєдіт попросить.
- Сібірь продавать Кітаю? - злякано закричав Путін. - Гєля, мєня подставілі!
- То єсть как? І в отставку ти тоже не подавав? - удівілась трубка.
- Какую отставку? - кіпішував Путін. - Я в Сібірі сєйчас, днюху праздную. Жду, когда пацани прілєтят нєфтяну ілі газову скважину подаріть.
- Тогда ізвіні, конєшно, но ти такі точно нєвмєняємий ідіот, - заржала трубка.
- Гєля! Ти должна мнє помочь…
Но в трубкє уже раздавались короткі гудки.
- Я тєбє помогу с удовольствієм! - кокєтліво крикнула Кабаєва. - Только носкі снімі, пєрєд тєм, как ко мнє ідті. Бо воняють.
- Отстань, сказав, нє до тєбя! - істєрив Путін, набирая номєр.
- Дімка? Мнє Мєркєль сєйчас звоніла…
- Гєля? - поразилась трубка. - Ніхрєна сєбє, не побрєзгувала.
- Шо за отставка? Какая продажа Сібірі? - недоумєвав Путін.
- Ну а гдє брать валюту, єслі із-за тєбя ми под санкціями? - поінтєрєсувалась трубка. - Наполєон хрєнов… Відєл вчєрашній курс рубля?
- Відєл, рубль вирос. Був трідцать, став сорок. Ви охрєнєлі? Шо проісходіт? - грозно спросив Путін.
- Ти, главноє, хорошо отдохні, - напутствувала трубка. - Аліну нємного поразвлєкай, дров нарубі, посмотрі "Лєбєдіноє озєро". А я прієду і всьо расскажу.
- Значить, прієдєш? Ядєрна пиль! Хєрачить! - злився Путін, но трубка зловєщє молчала. Путін потрусив тєлєфон і понажимав на кнопки, но сігнал окончатєльно куда-то ісчєз.
- Аліна! Собирайся, ми возвращаємся, - приказав Путін.
- На чьом, пупсік? Вєртольот улєтєл єщо утром, - сказала Аліна. - А жаль. Может, хотя би пілот мєня как слєдуєт отогрєл, єслі муж не желаєт…
Путін кинувся надвір. Вокруг не було ні душі, сплошная тайга на бліжайші 300-400 кіломєтров.
- Лю-у-у-у-д-і! - прокричав Путін, слушая собствєнне ехо. Гдє-то нєдалєко заричав мєдвєдь.
- Єсть тут хто? - снова прокричав Путін, вніматєльно пріслушиваясь.
- Я єсть, - сказала вспотєвша Кабаєва, виходя во двор прохладиться. - А ти шото хотєл? Бо я вже закончила.
- Дура, не понімаєш, шо в странє путч? - розплакався Путін. - Прігрєл, викормив, назначив…
- Ну наконєц, слава тєбє, Господі! - обрадувалась Аліна. - Будєш тєпєрь больше врємєні мнє удєлять. А єслі Дімка с санкціями разрулить, то поєдєм на Бора-Бора. Откроєш собствєнний фонд, будєш, как Горбачов, уважаємим чєловєком.
- А хєрачить? - сквозь сльози спрашував Путін. - А собіраніє русскіх зємєль?
- Вот на Бора-Бора і врємєні на глупості не останеться, - утєшила його Кабаєва. - Главноє, шоб вєртольот за нами вернувся. Бо тут как-то слішком тоскліво і одіноко.
Вона нєжно обняла Путіна і поцеловала в плєшь.
- Пошлі, посідім у костра. Расскажеш, як ти когда-то хєрачив.
Путін послушно кивнув і вони вмєстє вернулись в стару, покосівшуюся хібару, бесслєдно затєрявшуюся в тайгє.