"Якщо ви уважно прочитали безпосередньо мою відповідь, а не те, що написала Наталя, ви можете побачити, що ми просто попросили утриматись лише від оприлюднення облич наших співробітників. І якби вони випустили цю програму без оприлюднення облич (вони могли їх замазати, як замазали номери), якби залишили посади, але змінили прізвища, то все було б нормально".
Представляете ли вы себе, что бы американские журналисты снимали без разрешения агентов ЦРУ?
«Перший – за тиждень, на який ми відразу відповіли. Там не було жодної конкретики, жодних прізвищ. І ми говорили про те, що ми не можемо сказати, чи є там співробітники СБУ, тому що не розуміємо. А другий запит з конкретними прізвищами, з конкретними марками автомобілів вони надіслали в день виходу програми в ефір. Це вже була конкретика».
У запиті журналісти просили підтвердити, чи є зняті редакцією особи співробітниками СБУ. Зі слів пані Гітлянської, вона не могла надати таку інформацію журналістам. «За законами про державну таємницю, про оперативну службу ми не можемо повідомляти персональні дані наших співробітників. І якби я підтвердила чи спростувала, я би підпадала під кримінальну відповідальність», - сказала прес-секретар СБУ.
«Утриматись від оприлюднення сфотографованих осіб, серед яких можуть бути співробітники СБ України». «…Оприлюднення в засобах масової інформації відомостей, що можуть ідентифікувати кадрових співробітників органів і підрозділів СБУ та їх близьких родичів, створює реальну загрозу їх життю і здоров’ю, а також тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України»
«Фактично, вони порушили закон. Ми їх застерігали не порушувати закону. Якщо є якісь порушення, ми завжди на них реагуємо, ми вичищаємо свої лави завжди. Протягом року, і це відкрита інформація, ми відкрили більше 70-ти кримінальних проваджень проти наших співробітників. І ми перевіримо всі ці факти. Але вони нам надіслали запит із конкретними прізвищами в день виходу програми в ефір. Звичайно, ми взяли це в роботу, але ми не можемо на широкий загал виносити прізвища, особисті дані наших співробітників, оскільки це унеможливлює оперативну роботу. Це зриває оперативні задуми, це зриває дуже багато речей. Тому можна тільки закликати журналістів більш виважено підходити до цього. Так, звичайно всі журналісти мають право здійснювати свою роботу, викривати якісь порушення, але все це можна робити так, щоб не шкодити».
А тут я полностью согласен с Гітлянська Олена:
«Журналісти, перш за все, мають нести моральну відповідальність. Це якраз справа журналістського цеху – вирішувати, чи нормально це, чи ненормально, коли оприлюднюються персональні дані людей, які виконують оперативні завдання, захищають стратегічну інфраструктуру. Серед них були люди, які в АТО працювали не на передовій, а виконували оперативні завдання фактично в тилу ворога. Можливо, час вирішити в журналістському цеху, чи є якісь межі того, щоб не нашкодити інтересам країни. Ці межі мають бути. Викриваючи когось, завжди треба робити це так, щоб це не принесло більше шкоди».
Как я уже рассказывал в прошлом посту, во время второй мировой войны американские журналисты не показывали снимки, на которых их Президент был слаб или выглядел в не лучшем свете.
Цель американских журналистов была одна: показывать силу Америки, хоть это и было пропагандой.
Но это спасло страну. Потому что журналистов волновали не гранты, не деньги олигархов-спонсоров, а будущее их страны, выживание их нации.