Мамо, не хвилюйся ти за мене,
Колись, я все таки вернусь,
Бо вже так хочеться до тебе,
Я кожен день за це молюсь.
Та ось настав той самий день,
Коли зпрощаємось з тобою,
Ти не отримаєш знамень,
Бо все покрилося лихвою.
Але я обіцяв вернутись,
І я вернусь, але вже не один.
Я спробую легенько доторкнутись,
Рукою з дощових краплин.
Я повернусь до тебе снігом,
Ласкавим дотиком крижин.
Та я укрию поле димом,
Ти знай, матусю, я тут не один.
Мамо, не хвилюйся ти за мене,
Колись, я все ж таки вернусь.
Ажде так хочеться до тебе,
І тут за тебе я молюсь.
Илья Мешков
