Щур демобилізувався

[optimist]

Майкл Щур
20 жовтня о 15:08 ·
Всьо. Офіційно перейшов у цивільне життя.
444 дні в армії. Число неточне - плюс-мінус 1 день. Але красиве.
Досягнення:
- влучання на 750м з СВД зі штатним прицілом + підтвердження влучання.
- у військовому квитку - "діловод" )

[Зденик]

мені після дмб написали пісарь дєлапраізводства 

[svit]

Сподіваюся у нього було багато влучань, а не лише одне.

[optimist]

Сподіваюся у нього було багато влучань, а не лише одне.

Навіть якщо і небагато що тут такого
Він не вояка за складом характера
Але отримав повістку, кинув цікаву роботу і пішов
Чекаємо нових випусків його передачи

[svit]

А де його подивитися?

[Бувалий]

А де його подивитися?

Взагалi то його програми йшли на Першому UA.
 

[optimist]

Зрада! Щура не беруть назад на роботу!

[Бувалий]

Яка печалька...
Пiде на Плюси або в ICTV...
 

[optimist]

back to reality

Майкл Щур додав 2 нові світлини.
35 хв. ·
А може хтось із податкової Шевченківського району міста Києва пояснити, за що ви ненавидите платників податків?
Я зараз дещо розповім і ви, може, зрозумієте причини виникнення цього питання.
Дзвоню в Шевченківську податкову і питаю "які документи треба принести, щоб оформити електронний цифровий підпис", а у відповідь чую обурене "зайдіть до нас на сайт!".
Я питаю, - який сайт? Шевченківської податкової?
⁃ мушчіна, ви у нас на сайті, ілі де?!
Ну то таке. Короче я їду в податкову на Політехнічному. Беру номерок електронної черги. У мене номер 5 і двоє людей передімною. Але це - віртуальна реальність. Бо реальна реальність - це черга у 8-й кабінет з 20 людей і якась непрацююча база, про яку в черзі всі говорять.
Черга така, що люди стоять біля дверей інших кабінетів.
З 9-го кабінету виходить жіночка, обурюється "ви можетє подумать о том, что ви мєшаєтє двєрям откривацца?" І кудись прямує. Потім повертається назад з чайником і ображеним виразом обличчя.
Потім з'ясовується, що отримати електронний цифровий підпис неможливо, бо непрацює якась база, і можна тільки перевірити чи правильно заповнені документи. ААААА!!!
От у мене і питання:
За що ви нас ненавидите? Ну ненавидять не всі (я це також помітив). Деякі працівники податкової з розумінням ставляться.
Але інші за що? За те, що ми оце до вас ходимо і ходимо з тупими питаннями? За те, що ми стоїмо і стоїмо у вас під дверима і заважаємо сходити по чайник?
Ну якщо справді дехто не витримує такого напруження, то відкрийте кабінет психолога і хай там студенти стажуються. Наприклад у 9-му кабінеті. Там всерівно чай п'ють.
І платникам податків дозвольте користуватись кабінетом. Бо виговоритись після відвідин дуже хочеться.
Короче сьодні я не достояв. Треба йти працювати.
Будь ласка, придумайте спосіб, щоб можна було ніколи до вас не заходити. Електронний цифровий підпис - це геніальна ідея. Але у нього є один мінус. Щоб його зробити, треба прийти до вас.

[БМП-2]

back to reality

Майкл Щур додав 2 нові світлини.
35 хв. ·
А може хтось із податкової Шевченківського району міста Києва пояснити, за що ви ненавидите платників податків?
Я зараз дещо розповім і ви, може, зрозумієте причини виникнення цього питання.
Дзвоню в Шевченківську податкову і питаю "які документи треба принести, щоб оформити електронний цифровий підпис", а у відповідь чую обурене "зайдіть до нас на сайт!".
Я питаю, - який сайт? Шевченківської податкової?
⁃ мушчіна, ви у нас на сайті, ілі де?!
Ну то таке. Короче я їду в податкову на Політехнічному. Беру номерок електронної черги. У мене номер 5 і двоє людей передімною. Але це - віртуальна реальність. Бо реальна реальність - це черга у 8-й кабінет з 20 людей і якась непрацююча база, про яку в черзі всі говорять.
Черга така, що люди стоять біля дверей інших кабінетів.
З 9-го кабінету виходить жіночка, обурюється "ви можетє подумать о том, что ви мєшаєтє двєрям откривацца?" І кудись прямує. Потім повертається назад з чайником і ображеним виразом обличчя.
Потім з'ясовується, що отримати електронний цифровий підпис неможливо, бо непрацює якась база, і можна тільки перевірити чи правильно заповнені документи. ААААА!!!
От у мене і питання:
За що ви нас ненавидите? Ну ненавидять не всі (я це також помітив). Деякі працівники податкової з розумінням ставляться.
Але інші за що? За те, що ми оце до вас ходимо і ходимо з тупими питаннями? За те, що ми стоїмо і стоїмо у вас під дверима і заважаємо сходити по чайник?
Ну якщо справді дехто не витримує такого напруження, то відкрийте кабінет психолога і хай там студенти стажуються. Наприклад у 9-му кабінеті. Там всерівно чай п'ють.
І платникам податків дозвольте користуватись кабінетом. Бо виговоритись після відвідин дуже хочеться.
Короче сьодні я не достояв. Треба йти працювати.
Будь ласка, придумайте спосіб, щоб можна було ніколи до вас не заходити. Електронний цифровий підпис - це геніальна ідея. Але у нього є один мінус. Щоб його зробити, треба прийти до вас.

абсолютно прав он...ненавижу Азарова и т.д. и т.п.,

но замечу-  при синяках налоговики бегали как в ж...пу ужаленные кстате ( боялись вероятно...) , а центры обслуживания налогоплательщиков работали с 8 до 20, а не как сейчас-с 9 до 18, увы...

[optimist]

[optimist]

&feature=youtu.be

[optimist]

Майкл Щур: «Не шкодую, що не «відмазався». Служба — один із найкращих досвідів у моєму житті»

«Всьо. Офіційно перейшов у цивільне життя. 444 дні в армії. Число неточне — плюс-мінус 1 день. Але красиве», — написав у соціальній мережі Роман Вінтонів, якого більше знають за гумористичним образом Майкла Щура. Відомий український актор, журналіст, сценарист після демобілізації запустив нову програму, створив кілька «гострих» роликів і занурився в шоу-бізнес. Та все ж дні, які він віддав армії, навряд чи колись забуде.

— Я глобально змінив своє ставлення до армії, — зауважує Роман. — У позитивний бік. Думав, що все значно гірше. Це стосується як забезпечення, так і військової підготовки. Мені пощастило потрапити в хорошу роту, до хорошого командира. Я не впевнений, що так щастить усім. Та люди, з якими я пліч-о-пліч служив, дійсно змінили уявлення про військо. Побільше б таких, як вони.

Ще однією незвичною рисою цієї війни є її «медійність», яскравим представником якої є Роман. Майкл Щур практично вів у соцмережі «пряму трансляцію» зі своєї служби в армії. Ось Роман стоїть перед дверима військкомату, ось йому видали нову форму, ось він уже лежить з гвинтівкою. Запитую, як до цього ставилось керівництво.

— З гумором, — каже Роман. — В одному з постів я навіть написав, що його перевірено заступником командира роти з виховної роботи. Якщо сказати чесно, то спочатку реагували на мене досить обережно. Та цензури не було. Іноді делікатно просили почитати, що я написав, але жодних спроб виправити не було, навіть коли писав негативні речі. Що стосується медійності, то більшість бійців мене взагалі не впізнавали, нічого не знали про мої програми. Звісно, були такі, кого трохи здивувала моя присутність, вони фотографувалися.

Роман ділиться, що фізично було важко, та допомагала цікавість.

— Насамперед це цікавість до своїх можливостей. Спочатку було важко прокидатись о пів на п’яту і йти пішки 16 кілометрів. Потім це вже стало нормою. Я дійсно став значно витривалішим і сильнішим. На початку служби я навряд чи міг би пробігти з двадцятикілограмовим рюкзаком сім кілометрів за 55 хвилин.

Найбільшим своїм досягненням за час служби Роман вважає перше місце в особистому заліку у змаганні снайперських груп Збройних Сил України.

— Я ж лише минулого року вперше побачив снайперську гвинтівку зблизька. А серед учасників були представники різних бригад Збройних Сил, Нацгвардії, спецпризначення… Було дійсно несподівано. Висновок один — програма, за якою нас готували, справді працює. Головне тепер — не втратити набуті навички. Щось мені підказує, що вони ще можуть знадобитися.

Актор зізнається: армія його змінила. Став обережнішим, а ще — значно дорослішим. Дорослішим на багато років.

[optimist]

останній 12й випуск далі буде новий проект
у цьому випуску інтервью про використання еротико сміхових традицій у поховальних обрядах

&feature=youtu.be