Справа в тому, що для європейських соціалістів-популістів є надзвичайно важливо і надалі займатися перерозподілом прибутків на користь своїх соціальних програм таких, як безкоштовна медицина (у порівнянні з американською, скажімо), соціальні гарантії безробітним, багатодітним, імігрантам з африк-азій тощо. Вони дозволяли собі таку розкіш десятиліттями насамперед тому, що за їхню безпеку платили американські платники податків і витрати на оборону таким чином були і є (поки що) мінімальними.
Але тепер американці кажуть, що Європа має трохи розкошелилися на власну ж таки оборону, що кидає європейських лівих у холодний піт, бо доведеться перерозподіляти кошти, але цього разу вже не на соціальні подачки, популярні серед виборців, а на дещо інші речі - традиційно непопулярні серед запливлої сальцем пацифістської Європи.
Тому мир із Хуйлом за будь-яку ціну може бути цілком прийнятною ідеєю для європейських політиків, особливо, якщо ця ціна - Україна, яка як той казав - “нічєво нє члєн“.
Звідси і така активна дипломатія з боку ОБСЄ, яка нам, українцям, небезпідставно видається грою на боці Хуйла.
Десь так...
