Вважається, що "Київська перепічка" – перший київський фастфуд, який зберігся ще з радянських часів та є одним із кулінарних брендів столиці на кшталт котлет по-київськи. Серед покупців кіоску можна зустріти не тільки зголоднілих студентів, але й ошатних панів з портфелями, матусь із дітьми, гламурних дівчат на шпильках і навіть іноземців, завдяки чому сосиска в тісті жваво обговорюється на туристичних форумах, як одна з місцевих дивовиж.
Наразі таємницею приготування перепічки володіє керівник ТОВ "Українська перепічка", київський підприємець Ігор Грищенко. Саме йому кияни мають бути вдячні за збереження осередку радянського харчопрому, яких майже не залишилося на карті міста. Адже багато хто і досі з ностальгією згадує лотки з булочками та пончиками, пельменні та кулінарії, та намагається без особливого успіху відтворити на власній кухні або відшукати у сучасних наїдках "той самий" смак, який колись відчули.
Цікаво, чому покупці вже декілька десятиріч юрбляться навколо віконця з перепічками всупереч всім тенденціям до споживання здорової їжі? Припустимо, що через демократичну ціну, адже можливість долучитися до культу споживання сосиски в тісті коштує всього 4,5 гривні.
"Подорожчала", – з сумом кажуть кияни. І справа не в тому, що шкода грошей: багато хто вважає, що перепічка – це страва з багаторічної історією, якості якої довіряють.
Олеся, менеджер іноземної компанії, говорить, що для неї споживання сосиски в тісті – це майже святковий ритуал, коли у вихідний день можна погуляти з друзями по місту, а потім вистояти чергу та пригоститися цією смакотою.
До речі, великий натовп ніколи не відлякував голодних перехожих, адже продавці обслуговують чергу з майже тридцяти душ дуже спритно, і вже за кілька хвилин кожен може приєднатися до своєрідного пікніка на узбіччі.
Олеся додає, що не звертає уваги на некорисність сосисок в тісті.
"Я люблю шкідливу їжу, мені смачно", – сміється вона.
Навіть відомий кухар Джеймі Олівер розповідав, що в дитинстві продавав своїм шкільним товаришам сандвічі, які готувала його мама, а на отримані кошти купував харчі в кафе. Можливо, звичка купувати подібну їжу походить з дитинства, коли кишенькові гроші малеча витрачає на заборонені батьками жуйки та коржики?
Психолог Євгенія Томашевська пояснює бажання дорослих споживати нездорову їжу тим, що заборонене завжди приваблює, але як киянка вона підтверджує, що за багато років перепічка стала своєрідною пам’яткою.
"Для мене це не просто сосиска в тісті, це "Київська перепічка". Сенс у тому, що ти з’їдаєш цю перепічку саме поруч з місцем продажу. В цьому є своя чарівність, що ти куштуєш її просто на вулиці, на свіжому повітрі. Оце – кайф", - каже Євгенія.
Магічний вплив перепічок відчув на собі і вокаліст рок-гурту "Назад Шляху Немає" Дмитро Мітусов, коли десять років тому разом з колективом приїхав до Києва, щоб підкорювати музичний олімп. Красиві краєвиди, метро та перепічка – його перші враження від перебування в місті.
"Ми взяли по дві перепічки, сіли, вирішували, що будемо далі робити, де роботу шукати, було смачно", – згадує хлопець.
Не дивлячись на складнощі, з якими зіткнулися музиканти, Дмитро зізнається, що давно вважає своєю домівкою саме Київ, який доброзичливо ставиться до шукачів кращої долі і завжди справджує сподівання тих, хто докладає зусиль.
"Тут інше натхнення, тут є куди піти, можна піти на Дніпро, можна піти до центру, і центр настільки великий, що можна знайти місце, де немає людей, погуляти старими вулицями", – каже він.
Фронтмен "НШН" жартує, що перепічка сприяла тому, що з будь-яких мандрів він повертається до Києва, і хоча Дмитро розуміється на усіляких пундиках, сьогодні перепічка видається йому такою ж смачною як вперше.
"Так, мені здається, що саме перепічка не змінюється, насправді. Мені здається, що для Києва це культове місце. Як "Київський торт", так і саме "Київська перепічка" – саме там, саме така, а не якась інакша", – говорить співак.
Цікаво, що кіоски з вивіскою "Київська перепічка" є і в інших районах міста. Біля метро "Мінська" можна придбати 100-грамовий пиріжок виробництва цеху на Куренівці за 4 гривні, а поруч зі станцією метро "Петрівка" – майже вдвічі більший власного виробництва за 6 гривень. Продавці обох яток визнали, що до сосисок з Хрещатика вони не мають жодного стосунку, а на Петрівці з гордістю сказали, що назва одна, а перепічки різні, бо в кожного повара свій рецепт.
Розібратися у відмінностях пиріжків допомагає Олена Володимирівна Сидоренко, професор Київського національного торговельно-економічного університету. Експерт зазначає, що перепічка з Петрівки має плямисту, нерівномірно обсмажену скоринку через використання неякісного фритюру, в якому накопичились продукти розпаду жирів. На її погляд, тісто пористе, але жорсткувате, а сосиска з сірувато-коричневою оболонкою та запахом коптильної рідини має ознаки використання спринцювальних розчинів для утримання об’єму та форми.
Перепічка, придбана на Хмельницького, важить 150 грамів, з яких пухкий, добре пропечений хлібний м’якуш з рівномірною золотистою скоринкою складає 75 відсотків.
"Зовнішній вигляд достатньо сприйнятливий. Можливо, все-таки в центрі міста був використаний більш якісний фритюрний жир, і, відповідно, даний виріб буде мати кращі смакові властивості, і сама сосиска на розрізі має більш рівномірну структуру без пустот, що говорить про її задовільну якість", – говорить професор.
Що стосується перепічки з Оболоні, то її взагалі не варто купувати.
"Я не знаю, чи це можна взагалі споживати, тому що тісто не пористе, воно тверде дуже, темне на вигляд, і сосиска теж якась підфарбована коптильними рідинами… Дана перепічка має найгірші властивості порівняно з іншими, тісто глевке, тверде, непористе", – коментує Олена Володимирівна.
Отже, традиційна "Київська перепічка" є більш якісною, хоча експерт застерігає, що на сьогоднішній день говорити про якість ковбасних виробів є некоректним через використання виробниками великої кількості харчових, смакових та структуроутворюючих добавок, деякі з яких навіть неможливо виявити, незадовільну якість сировини для виготовлення сосисок та відсутність жорсткого санітарно-епідеміологічного контролю.
Тому науковець пропонує взагалі заборонити реалізацію ковбас або терміново врегулювати використання харчових добавок, і водночас підтверджує, що "Київська перепічка" – визначне місце з багаторічною історією, але не лише через ностальгію за радянським минулим.
"Таку прив’язаність я, як сенсорщик, в першу чергу пов’язую саме зі смаком тіста, з тими ефірними маслами, які виділяються під час смаження. Тому що запах є основою при виборі як їжі, так навіть і при виборі людини, яка вам подобається, а запах смаженого тіста, він завжди є подразливим, він завжди сприймається позитивно", – каже Олена Володимирівна.
Тож не зважаючи на спокусливий аромат треба пам’ятати, що перепічка може мати надмірну поживну цінність за рахунок обсмажування в жирі, містити глютамат чи фосфатиди, які негативно впливають на роботу нирок, або трансжири, канцерогени та акриламід, який викликає різноманітні генетичні, онкологічні захворювання та алергії.
Тому якщо ви зголодніли, скористайтеся порадою експерта та надайте перевагу бублику зі склянкою молока або кефіру. Що ж стосується сосисок в тісті, то купуйте їх тільки у тих виробників, які мають незаплямовану репутацію.
До речі, працівники компанії з центру столиці зауважили, що не мають жодного стосунку до інших кіосків і не відстежують їх діяльність, але попри чисельні переваги їх перепічки все одно відмовилися розкрити секрет популярності цього легендарного кулінарного витвору.
Автор: Вікторія Ярош
http://ukranews.com/uk/article/2011/04/14/350
