Термояд переспективний, але це справа середньострокової перспективи і буде доступний лише для дуже технологічно розвинених країн.
Ядерна енергетика мігрує на переферію - розвинені країни від неї відмовляються, поширення відбувається лише в країнах що розвиваються, від цього вірогідність аварій думаю зростатиме, а відповідно і собівартість генерації.
У відновлювальних видів генерації при багатьох недоліках, є кілька безсумнівних переваг. Одна з яких - відновлюваність. Друга - наближеність до безпосередніх споживачів.
Загалом я за, щонайменш, диверсифікацію шляхів надходження енергії, просто оскільки в цій темі всі будуть, вирогідно, за "зелену енергію", то я побуду типу проти
Проблеми зеленої енергії в тому, що вона не є стабільною, а ми не маємо адекватної системи збереження, й навіть агрегації. Тобто коли в нас є ядерний реактор - або хоча б теплова станція - то ми можемо бути певні, що струм буде надходити допоки є пальне. Коли в нас є вітряки та панелі, то все залежить від того, чи зараз день, чи ніч, чи що там з хмарністю, чи дме вітер, тощо.
Це призводить до того, що для нормальної (як зараз) роботи електросистем нам потрібно до біса крутих акумуляторів просто скрізь. Акумулятори в нас при цьому десь на рівні розвитку сонячних батарей 15 років тому: вже щось прикольне, але й близько не так, як бажано.
Далі варто зазначити, що й сонячні батареї, й акумулятори ми без забруднення довколішньої середи робити поки не вміємо, а треба їх багато. Ну то таке, припустимо що питання довколишньої середи нас поки не хвилює.
Переходимо до наближеності до користувача. Це поки що не дуже відповідає дійсності, особливо в країнах типу України (наш стиль забудови - то багатоповерхівки). Тобто, це все одно не буде виглядати як місто, що вкрите панелями: точніше, панелями міста ми вкриємо, але все одно доведеться робити сонячні електростанції десь у полі, й мати справу з доставкою енергії звідти - ну власне як з усіма іншими типами електростанцій.