я б не хотів знову занурюватись у полеміку топонімії і годонімії тощо, бо не раз пояснював, що назви на честь кого б не було - це неприродно, тим більше коли це директивно (а саме за таким принципом ви можете вчинити зараз).
одне можу рекомендувати - перед прийняттям рішень, або самі ознайомтеся із законодавством (кодексом усталеної практики держслужби геодезії, картографії та кадастру; топонімічними настановами; правилами транслітерації; законом України про географічні назви; і т.д.), або зверніться до спеціалістів.
краще створити тимчасову комісію райради з місцевих лінгвістів, краєзнавців, істориків, юристів, щоб вони перейнялися принципом, по якому топонім є частиною навколишнього світу, де назва на честь когось - виняток з правила.
міські назви
мають фіксувати головним чином те, чим люди користуються для позначення місць свого проживання.
ратушна площа - то центр міста, де є ратуша, базарна вулиця веде до базару, надбережна (чи набережна?!) йде понад річкою і т.д.
розумієш? це просторові орієнтири, вони як повітря непомітні і допомагають жити. є історичні іменовані назви: семенівка - бо то був хутор коваля семена і т.п., такі назви утворилися і використовуються народом, що жив у цій місцевості довгі роки.
назва вулиці, або міста
у два слова - майже лінгвістичний нонсенс, який тягне за собою купу помилок в документах, перекладах, трансліті і проч. і проч. іпроч.
вони можливі, але тільки в історично збереженому випадку: кривий ріг; гостра могила тощо.
лінгвістично, люди схильні скорочувати назви. це треба теж усвідомлювати і розуміти, що в ужитку з'являться скорочення такі, що спаплюжать чергову "світлу ідею" сесії міських нардепів, яким все наведене вище глибоко похєру, між нами кажучи.
можеш спитати серед мешканців рідного міста хто такий вінтер, або павло кічкас
для спроби зрозуміти про що мені болить в таких випадках.
і, да - таблицю одразу не зрозумів, тут вибач.
звісно, можете не звертати уваги на прочитане.
не помітив, як знову накатав ціле простирадло. хех. перепрошую ще раз.