пише кожен день
http://ssarzhevsky.blogspot.com/Наше - все, наше - скрізь
Ми ніколи не забуваємо тішитися здобутками чужинців українського походження скрізь, де тільки можна. Їхне добро - це й наше трохи. Мовляв, і це, і те ми можемо, а далі ще буде. Наочно росте по всьому світові вкраїнське родове дерево. Розкидає своє галуззя, заглиблює своє коріння.
Це чомусь не стосується лише до вкраїнців московських. Чи вони в Бога теля ззіли? Бо там ми, навпаки, пишемо, де можна, українські прізвища на московський копил або ж педантично зауважуємо, що то - "росіянин" або "російський хтось-там". Це, гадаю для того, щоб не ятрити вкраїнські душі, Московщиною покріпачені. Дуже звичайно, цеб-то делікатно!
От нарешті вийшло автентичне видання славнозвісного твору Павла Штепи "Московство". Ілюстровано цю розправу, як і обіцяє назва, московським малярем - бо московство ж. Так і зазначено: "В оформленні обкладинки використано картини відомого російського художника В.Шульженко."
В.Шульженко, щоб ви знали, - Василь. Але з поваги до його московства прізвище не відміняється. На дамський манір.
Я не підтримую таких "ґречностей". Думаю, що саме в Московщині треба на кождого земляка показати пальцем, та й заходиться вже будить. Наприклад, у новинах: "У Москві скоїлася прикра сутичка між українцями Навальним і Чайкою. Українське посольство виступило посередником у пересправах між славетними нашими земляками."
А про Василя Шульженка написати, що він - видатний московський маляр-українець. І вперто відміняти прізвище. (Це його не скасує, не бійтесь!).
Що-правда, найперше я запитав би в шановного земляка, чи заявляв він згоду на публікацію своїх картин з такої прикметної для нас нагоди. Добре, якщо згоден - українцем буде!
