Оригінал:
НАЙДОРОЖЧА В СВІТІ
Мій рідний край,
моя земля велика-превелика.
Є в ній степи, ліси, поля,
моря, і гори, й ріки.
Холодні й теплі є місця,
північні і південні.
Там — сніг та крига без кінця,
а тут — гаї зелені.
Коли ще темна ніч у нас
чорніє за віконцем,
на Дальнім Сході в той же час
усе залите сонцем.
Як їхати з кінця в кінець
через усю країну,
найшвидший поїзд навпростець
за тиждень не долине.
Та бистрокрилі літаки
летять без перешкоди
в усі міста, в усі кутки,
в колгоспи й на заводи.
Летять по радіо слова —
з найдальших далей вісті.
А все, що вимовить Москва,
у кожнім чують місці.
І люди в дні великих свят
на Тихім океані
Московський дивляться парад —
на голубім екрані.
Ми всі радієм тим вістям,
що линуть звідусюди.
Ми знаєм — скрізь одним життям
живуть радянські люди.
І українець, і грузин,
узбек і росіянин,
і білорус, і вірменин,
казах і молдаванин,
таджик, литовець і туркмен,
киргиз, латиш з естонцем,
сини всіх націй і племен,
іцо є під нашим сонцем,—
усі однакові сини
єдиної Вітчизни.
Немов одна сім'я вони,
хоч мови в них і різні.
І шлють усі хвалу й привіт
улюбленій країні,
своїй, миліший за весь світ,
Радянській Батьківщині!